хочу сюди!
 

Natalia

43 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «роздуми»

Тій, що любить дощ.

*
Дощ за вікном тихо пісню шепоче,
Наче мені нагадати щось хоче.
Може про те, що в колишнім житті
Кращій був вибір земного путі.

Дужче страждалося, краще любилося,
Тільки нічого з того не лишилося.
Одноманітність все стисла щоденна.
Тягнеться гумою сірість буденна.

Кохання чомусь стороною пройшло,
А може воно ще мене не знайшло?
Як важко його в безнадії чекати,
Та де ж в цьому світі його розшукати?

 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Аж плакати хочеться...

Щойно по радіо почув байку:

Якось один мудрець поклав великий аркуш білого паперу, розклав його на столі, і в куточку зробив маленьку плямку.
Кожного, хто заходив, він запитував - що ви бачите на столі?
Кожен відповідав одне й те саме - я бачу там пляму...
Під вечір старий просто плакав.
Коли його запитали - чому?
Він відповів:
- Жоден з вас не помітив білого паперу!

І відчув, що я іноді так само готовий плакати, коли розумію, що практично ніхто не вміє бачити в житті щось світле, тепле, добре та приємне. Всі роздивляються пляму...

Дуже сумно...

Будь ласка, не марнуйте свого життя на плями. Живіть щасливо, та майте світ в своїй душі!!! Життя прекрасне, чудове та чарівне!
із любов'ю до всіх.
Жьівотнає.

Матусіни думки...


Нещодавно я роздрукував частину своїх записів до блогу, та приніс їх мамі, щоб та почитала. В основному - то були записи про мої подорожі, різні розмірковування та просто загально-розважального характеру. Хотів зробити їй приємне. Тим більше, що останнім часом ми практично не розмовляли відверто... Взагалі практично не спілкувались. Через дві доби вона "написала мені комментар". Взагалі-то, те що вона написала - то було щось середнє між листом, сповіддю та записом до свого щоденника. І мені хочеться поділитись цим із усіма, та зберегти у себе.
Я старався скопіювати весь текст літера-в-літеру, наскільки це можливо при переносі тексту з письмового на друкований.
На цьому передмову завершую. Якщо у когось будуть коментари - буду радий передати їх матусі, або обговорити їх тут із вами.



"Я всегда знала, что 2 декабря 1980 года я родила чудо!

Когда-то я думала что хорошая мать - это та, которая понимает своего ребенка, чувствует все тонкости его души, всегда может найти подход к нему и может помочь в трудную минуту.

И даже какое-то время мне казалось что я полностью соответствую этому образу. Но чем больше рос мой сынок, тем чаще я замечала что я его не знаю! это удивительно!

Вдруг оказывается что это совершенно отдельная планета со своим миром, со своей орбитой, со своей атмосферой.., но мы принадлежим одной вселенной и иногда наши пути пересекаются. И тогда я с удивлением пытаюсь рассмотреть этот мир.

Не всегда это удаётся - то тучки окружают эту чудесную планету, то тень от другой планеты на какое-то время закрывает её от любопытных взглядов, то вдруг опять наши орбиты разводят нас друг от друга на далёкое расстояние.

Я знаю что это не на долго, но я скучаю.

Почему-то мне неспокойно когда я долго не могу видеть того загадочного сияния так мало знакомой мне планеты.

Мои догадки о жизни на ней оказались в большей части иллюзиями фантазиями. Я рисовала себе то, что мне хотелось бы видеть в этом мире. Самое смешное, что когда-то я надеялась как-то повлиять на климат этой планеты. А недавно я получила сигналы, которые теперь я пытаюсь расшифровать. С первого взгляда всё очень понятно и просто. Но чем больше я их изучаю, тем больше открытий происходит.

Одно из них это то, что хоть во вселенной мы все и влияем каким-то образом друг на друга, но реально мы ничего не можем сделать никому кроме себя самих! Даже тем, кого очень любим мы ничего не можем сделать! Мало того - уже совсем не наше влияние может спасти планету и сделать её счастливой. К сожалению!!!

Если бы любовь матери могла бы сделать человека счастливым - были бы счастливыми ВСЕ!!!

Но каждый ищет свою любовь и надеется стать чьей-то любовью.

это так странно, что то что было когда-то частью тебя вдруг стало чем-то отдельным. И всёже даже в этом другом мире узнаёшь иногда самого себя!

Хочется сказать: "Прости, что и тебе это досталось". Мне кажется что я знаю как не легко быть хорошим, порядочным, честным. Вернее не быть, а ЖИТЬ!
(Быть-то не трудно - уже есть и ничего не переделаешь!)

Но почему-то это другим не нравится. Неужели большинство чувствует себя ничтожествами рядом просто с хорошими людьми и потому долго не выдерживают быть близко?

Жаль что многие всё-теки сравнивают себя с другими, а не принимают и себя и других такими какие они есть. А мало того сравнивают тех кто рядом с ними с теми кто рядом с другими и тогда им не даёт покоя то что у кого-то что-нибудь лучше (глядя издалека).

На самом деле счастлив тот кто доволен тем что имеет.

"Сыт не тот у кого много, а тот кому достаточно".

И всёже, как бы ни было трудно хорошему человеку - лучше быть хорошим, быть самим собой.
"Красота любимого в глазах влюблённого!"

Я желаю тебе чтоб на тебя смотрели влюблёнными глазами, такими же, какими ты смотришь на этот мир!

Будь счастлив!

Ты действительно удивительный.

Мне приятно с тобой познакомиться поближе.
"

Хоч непристойно може це...

*
Хоч непристойно може це,
Та все ж сказати вголос мушу
Сприймаю світ в таких тонах
Немов би плюнув хто у душу.

Знов перебрав усе в думкАх...
Неначе все іде як слід.
Та тільки чОмусь у душі
Не розтає зимовий лід.

Не знаю, чОму так буває,
Чи з мене осінь знов сміється.
Та тільки сміхом цим гірким
Вона нічого не доб’ється.

А може краще відступити,
В журбі осінній розчинитись?
Один лиш раз перехворіти,
Щоб більше потім не журитись?

Ніхто не знає, навіть бог,
Як вірно нам життя прожити,
Щоб не робити помилкИ,
І зло щоб іншим не творити.

Сліпці з відкритими очима
Бредем дорогою життя...
Немов опівдні тіні, згинем
Без каяття... У небуття...

11 вересня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Любіть Бога, Україну і власну родину. І будете щасливими

Коли я це усвідомив і почав щиро любити всіх, то ви, навіть, не уявляєте, яке блаженство прийшло до мене. Я став щасливим, бо даючи тепло всім, хто оточує мене, сам почав отримувати масу позитивної енергії.

Кохайте і будьте коханими, друзі мої!
І забудьте, що таке ненависть.




Onk

Onk

Не стоит, зато как висит!

После того как устроился на работать в новый проект, времени прошло не много, но этого было достаточно чтобы понять что один из высшее стоящих менеджеров не брезгует использовать грязные НЛП –шные приемы, которые по не писаным правилам запрещены в командной игре, по крайней мере я так считаю… вот
Особо часто этот индивид использует: переопределение, килинг и что особо противно метафреймы. По лицу конечно ударить хочется))) но корпоративный этикет рекомендует этого не делать, ибо часы работы в проекте неизбежно сократятся к нулю, но а постебать оппонента его же шаблонами …это с удовольствием))))
Изначально до написания заметки была мысль пройтись по основным запрещенным приемам.., Но!В силу обстоятельств, а именно лени, постараюсь хоть пару изложить.
На мой взгляд самый безобидный для окружающих . и (на любителя) наиболее полезен, в плане психической стабильности, прием - это рефрейминг. Кстати на этом приеме базируется добрая треть всей НЛП-науки.
Суть в собственно в чём: плохих результатов не бывает, иногда достаточно переформулировать проблему ,чтобы она исчезла, или же сменить точку входа в вопрос. Если у тебя слиплись пельмени , это не значит что ты их плохо варил. Это значит что, что ты хорошо доказал: при варке пельмени нужно помешивать.
 «Не стоит, зато как висит!» - это типичный случай рефрейминга.
Главное его отличие от, скажем, перетягивания каната состоит в том, что рефреймингом можно заниматься в одиночку: тебе не нужны собеседники, чтобы учится смотреть на проблему с другой точьки. В идеале к нему нужно прибегать всякий раз , когда почувствуешь, что дела идут не так, и скоро прием войдет в привычку, заставив смотреть на мир глазами восторженного идиота)))
Учти: чтобы рефрейминг работал, оттачивать формулировки нужно вслух.
Источник А. Караулов
Адаптация IL-2 

Eu

Eu

Що таке мова, її значення для нас (мене) у прізвищах і іменах

Що таке тезки і однофамільці?
Учора вперше в житті до мене звернувся знайомий з питанням чи то не я працюю в Експерті. Виявилося, що справді, як я сьогодні навів довідку, там є такий, який має точнісінько 
таке прізвище як і в мене і таке саме ім"я...
В МОЄМУ ЖИТТІ ЦЕ УПЕРШЕ!!! Беручи до уваги, що моє прізвище не таке вже й поширене ...
блін ... і тепер виходить якби ти мав близнюка ... тепер я почав думати про нього, а може він мене чимось схожий... мені було приємно чути що про нього на роботі доброї думки... таке враження що це моя кровиночка ... треба ж таке! от що таке локальний патріотизм в метафорі ...
тепер ходжу весь час про нього думаю, про що він думає, як в нього здоров"я ...
Ще одна цікавинка. Якось я робив дослідження в Карпатах і там є одне таке село, де усі мають таке прізвище як у мене. Мені досі не віриться, що таке бува. Я весь час їх питав чи вони усі не родичі, а вони хитали головою і навіть не хотіли б бути одне одному за панібрата. Що в свою чергу мене страшенно дивувало, як це так мати сусіда з таким самим прізвищем і не переживати за нього.
Он... вичитав в німецьких новинах, що мова і менталітет народу нерозривні. Тож гадаю per analogiam прізвище і ставлення до людини також, адже прізвище людини сприймається через призму мови і його символічно-змістовне значення.
Не знаю як інші, але я у тому селі почував себе якимось особливим, як янгол. Конче хотілося і хочеться щось для них зробити. Таке враження що я знайшов свій космічний дім. Мою точку опори...
...адже українці класні...;)
P.S. Як все ж таки важливо мати когось близького...

Суб'єктивні причини об'єктивного розриву стосунків

Логічно буде їх поділити на три частини в залежності від їх ідейного навантаження.

Отже, до першої групи, найбільш матеріальних, ми віднесемо такі конфлікти:
1. "Коли ми нарешті одружимося!", "Ти жадіна і жлоб!" "Мої батьки крутіші!", "Чого ми з тобою нікуда не ходимо!", "Ти мене не задовольняєш у ліжку.", "У тебе вічно немає на мене часу." 

До  другої категорії, напевно, ми віднесемо такі ситуації:
2. "Мої релігійні вірування кращі!", "Я проти сексу до шлюбу.", "У нас різні моральні принципи.", "Ти знущаєшся з мене"

А в третій категорії, на мій погляд, можна брати приклад з С. К'єркегора:
3. "Я розірвав всі стосунки з коханою людиною для того, щоб любити її все своє життя!"
Я розривав або розірву стосунки з дівчиною/хлопцем через конфлікти з:

57%, 12 голосів

10%, 2 голоси

14%, 3 голоси

19%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Вечірня прогулянка

    Я вийшов з метро. Передімною вийло небагато людей - була вже пізня година і більшість з них вже була вдома з рідними, чи просто друлями.
    Подув легкий вітерець. На небі не було зірок - воно було затянуто хмарами, та навкруги було багато світла: вітрини магазинів і ларьків, гірлянди у виді сердець і великі надписи казино. В навушниках грала легка музика і настрій в мене був дуже добрий, та все одно я хотів трохи спати.
    Я йшов нікуди непоспішаючи. Повз мене проходили люди: хлопець з дівчною, які тримались за куки, пробіг палий хлопець, група людей різного віку, явно після якогось свята. Вони були мені незнайомі, та їх посмішки, вогнику у очах говорили про них дуже багато, мрожливо навіть більше ніж вони могли розказати про себе самі.
    Я звернув у двори - тихі, з, поки, голими деревами. Горіло багато вікон: яркі, завішані шторами, беякі були темні, але в них, час від часу, були помітні блакитні сполохи - там дивиль телевізор. За кожним з цих світлих прямокутників було своє життя, свій всесвіт - там розігрувалися сцени спектаклів, бушували бурі, зароджувалося нове життя.
    Я підійшов до свого будинку. В квартирі горіло вікно - мої рідні були на кухні. І вся прогулянка для мене була неважлива, бо я знав, що в кінці шляху мене чекають люди для яких я щось означаю - не з вигодою, а від того що я є. Це гріло серце, наповнювало його щястям.
    Кінець дня, проведений у шаленій круговерті, закінчувався тут - в колі найцініших мені людей....

Eu

Eu

депресія...

враження, що та депресія, що почалась у мене на чужині, ніколи не скінчиться... ніби-то я щасливий, нічого не прагну... як в тому фільмі з Євстігнєєвим: "Что есть?" - "А, что надо!"
"А что надо?" - "А, что есть!"

тобто нема ні особливих потреб, ні бажання щось змінювати [тобто бажання є], дій немає)
якщо щось конче необхідно, то воно з"являється...
таке все "ялове"...сіре
можливо просто не вистачає кохання?! (у широкому сенсі цього слова) ...але, мислячи тверезо, розумієш що це тільки відмовка...
так хочеться крикнути на усі груди... що я потребую, щоб мою душу, повністю, до останньої краплини, переповнювали почуття...
та де ж їх набрати стільки?
це так, як в моєму [як раз через це] улюбленому фільмі Магнолія ..."в мені стільки кохання, а я не вмію кохати"... чи якось так

ось не встиг пожалітися, як вже здається знайшов теє кохання ... всеж таки ці блоги діють, чи не так?!