В дорогу, в дорогу! Іду, моя доле! Чи цвітами піду, чи терня поколе, чи певно там зайду, чи щастя там найду,- іду, де побачив мету. Не вернусь з дороги, хоч мучить тривога: чи справді до щастя веде ся дорога, чи гідне є муки, і бою, й розпуки  се щастя, що я єго жду. Як найду єго, порівняюсь з метою — все горе забуду за хвилі спокою...

Осип Маковей

В дитинство на хвильку... Босоніж у луки,

До неба, мов крила, розкинувши руки.

І верхи на вітрі здійнятись під хмари

Й пасти ту хмаринкову білу отару.

                     Забігти в рясні споришевії роси,

                     Радіти із жайвором дзвінкоголосо,

                     Навчити літати жовтеньке курчатко...

                     В дитинство на мить... Знову - мавка-дівчатко...

 

20.07.2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

     Є щось надзвичайно зворушливе у цій здатності бути абсолютно щасливим всього лише тому, що ти отримав листа, що тобі подзвонили або що тобі усміхнулися. Цій здатності знаходити радість у буденних речах можна тільки позаздрити. Добре життя, справжнє людське життя, має своїм підґрунтям не декілька значних, епохальних моментів, а дуже, дуже багато дрібних. Наше життя просить, щоб ми сповільнили наш рух у нашій безперервній гонитві, щоби ці дрібні епізоди життя встигали накопичуватися і підсумовуватися в єдине ціле.
     
     "Можливо, Бог має для нас чудові подарунки - добру їжу і прегарні краєвиди з призахідним сонцем, квіти, які зацвітають навесні, листя, яке восени змінює свою барву, і навіть тихі хвилини глибокої інтимності, але в нашому намаганні наздогнати щастя ми весь час кудись біжимо - і Бог не застає нас удома, і не може віддати нам ці подарунки."

Щастя поруч -
          всього лиш за крок..
хто ж той крок
          допоможе зробити?
хто підкаже,
          яка із думок
в Тобі зіркою
          буде горіти?..

Хто оцінить Твої почуття
й не захоче Тебе відпускати?..

Якби було те вчасне знаття –
хто тоді б став від щастя тікати.

Листопад, Старе Довге Місце, 2009

Линуть мрії в журавлинім леті, Сум і радість носять по планеті. Безмірно сумна, приходить весна Без Тебе.

Щастя - це рівнять Тебе з Весною, Щастя - хоч хвилину буть з Тобою, Невже ж ця блакить, як мить, пролетить Журбою.

Вірю, що згинуть негоди й невдачі, Лихо і  смуток геть пролетить. Хочу в очах твоїх вічно Я  бачить, Золото сонця і неба блакить.

Буде ніч закохано спадати, Кольорові сни на землю слати, І щастя Твоє всі ріки заллє Весною.