читаючи стрічку новин Фокуса, наткнувся на матеріал про кріоконсервацію тіл усопших. Люди, що твердо в основу своєї секти поставили віру в Науку, заморожують себе на сотню років, надіючись, що за цей час людство навчиться їх повернути до життя. І знаєте, не таке вже дороге це задоволення - 30 тищ. зелені. Розчаровує тільки мала кількість клієнтів - всього 12 на СНД. Причина банальна - люди просто не знають, що вони будуть робити з безсмертям ))) 

І таки це не смішно? Я знаю лише двох людей, яким за 80 років, котрі б змогли використати екстра-тайм з якою-небудь користю. А ви вже знаєте, що робитимете з безсмертям ?

Дощ не знає жалю

Заливає до краю

І хоч я не курю

Та про дим трохи знаю

І під Noize MC

Що в навушниках грає

Ідіть нафіг всі

Правил я не приймаю

Розкуйовджені пасма

Ледь замочені в воду 

Перехожим покажуть

Мою "ніби" свободу

Парасолю із рук

Вітер видирає

І я маю характер

Хоч і волі не маю ...

 

By P.O.I.S.O.N.

 

...А що було б , якби одного разу я не прокинулась ? Просто померла , без усякої причини .Я часто задаю собі це питання .Чи сумував би хтось за мною ? А кому я взагалі потрібна ?

...Іноді мені стає фігово . Фігово настільки , що мені ніколи не пояснити причину цього . Тоді я вигадую собі казочку : є у мене хлопець , я кохаю його , і раптом він розбивається на моцику чи щось подібне . Тоді я знаю , чому така сумна ...

...А поки я оце писала , мені на думку спало таке :

Сонце є , просто іноді його затуляють хмари.

Кохання є , просто це завжди трапляється з недостойними його людьми.

Чудо є , бо люди вірили і завжди будуть вірити в казки . Воно існує у казках . Якби воно було реальне , то не було б чудом ...

Любовь бежит от тех, кто гонится за нею, а тем, кто прочь бежит, кидается на шею. Шекспир

Ни один человек не может стать более чужим, чем тот, кого мы в прошлом любили. Э. М. Ремарк

Любовь – восхитительный цветок, но требуется отвага, чтобы подойти и сорвать его на краю пропасти. Стендаль.

До славетного міста Львова приїхав цирк. Чудове видовище, гвіздочком програми став виступ акробата, що для екстриму більшого натягнув канат між багатоповерхівками. Проходився він по ньому і взад, і вперед, кувиркався туди-сюди. А потім ще тачку на канат витащив. Перестрибував через неї, катався з нею по канату з легкістю кішки. А тоді гукнув до юрби захоплених глядачів:

-- А вірите, що я будь-кого з вас на цій тачці перевезу через канат.

-- Віримо.!!.. Віримо!!!.. .

Жоден в тачку так і не поліз.

---

І декілька слів ще. Основою віри не є знання того, що десь там вгорі Хтось є. Основою стосунків з Богом є довіра. Від нас лише вимагається, щоб ми просто поділилися з Ним своїми переживаннями, своїми думками і проблемами. Смішно боятися, що Він нас не зрозуміє. Хто ж тоді, як не Він. 

---

Смерть є зло для тих, хто помирає, а для грабарів - благо.

Я завжди вірив у долю, в призначення, яке тяжіє над людиною. Чому я досі залишився в живих, будучи вже шість років у запеклій світовій різанині? Я спробував згадати інших, набагато дужчих за мене, більш розумних і сміливих, щасливих і славних. Скільки з них могли ще жити, творити, любити…Чому не я, а вони гниють зараз в могилах під Белградом, Кам’янцем, Замостям?

З роману Білого.

Життя коротке, воно для головного.

Потреби є дуже важливими поняттями у психології людини, бо вони визначають її життєві вибори і мотиви поведінки. Потреби бувають неусвідомленими й усвідомленими. До усвідомлених потреба належать особисті, професійні і громадські, в тому числі й громадянські.
Особисті потреби спонукають людину отримувати відомості тільки для себе, для задоволення власних інтересів, як кажуть, замикають інформацію тільки на ній.
Професійні потреби спонукають людину шукати й отримувати знання для того, щоб збагатити власний професійний досвід і в такий спосіб задовольнити особисті фахові потреби. Цінність професійних потреб у тому, що задовольняючи професійне зростання однієї особи, вони сприяють професійному, духовному, культурному зростанню тих, хто залежить від фахової компетенції цієї особи. Професійне зростання вчителя добре впливає на учнів, професійне зростання викладача – на студентів, лікаря – на хворих. Отже, професійні потреби навіть однієї людини ланцюжком виходять на рівень задоволення професійних і особистих потреб груп людей і всього суспільства. Професійні потреби не можуть замикати інформацію на одній людині.
Громадські і ще вищі – громадянські потреби спонукають людину здобувати інформацію, яка корисна для всіх громадян держави. Це означає, що така людина усвідомлює свою залежність від інших, людей у суспільстві та інших – від неї, що вона знає не тільки свої громадянські права, а й обов’язки. Жити разом з іншими, але не за їх рахунок і самому дбати про суспільство та державу.



"Задовольніть усі бажання людини, але відберіть у неї мету життя і подивитеся, якою нещасною й жалюгідною істотою вона стане. Отже, не задоволення бажання... а мета в житті є суттю людської гідності та людського щастя" Ушинський.

Із соціяльної психології знаємо, що в кожної нації приблизно 95% населення живе матеріяльними інтересами і 5% - ідейними. Ці 95% населення неоднорідні. Серед них чимало таких, які, перебуваючи в сфері практичного матеріяльного життя, так би мовити у вільний час іноді порушують питання ширшого плану і якоюсь мірою думають про Україну та її сусідів. Але є певний відсоток народу, що за своїм розумом неспроможний піднятися над питаннями безпосереднього забезпечення свої елементарних біологічних потреб. Ці люди пристосовуються до зовнішніх умов і змінюються разом з ними. Їхній стан – це стан їхнього середовища, загалу, і коли загал поступово втрачає українську мову і звичаї, і вони разом з ним їх втрачають. Тож якщо вони в цій своїй сутності у зіткненні з чужинцями залишаються самі собою, то це маргінальність, а коли стан відчувають як стан зіпсованості і при зіткненні з чужинцями від свого й намагаються наслідувати чужинців, то це комплекс неповноцінності.