http://slovo-motivator.webnode.com.ua/karta-sv%D1%96tu/virshi-novikh-avtoriv/

НЕБЕСНА СОТНЯ

Небесна Сотня –

То в серцях вогонь.

Він гаряче палав

За Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная,

Свою дитину.

 

Пташиним співом,

Шелестом трави.

Блакитним небом,

Злотим колоссям.

В останній раз,

Як мати, пригорни

Чоло високе

В обрамку волосся.

 

Небесній Сотні

Шана й молитви –

За чисті душі,

Що злетіли в небо.

Їм шлях високий

Боже, освяти.

І в мирі, Господи,

Прийми до себе.

 

Згадай в загравах

Лютий  вогняний,

Що землю окропив

В багряні роси.

По тих загравах

Відійшли вони,

Мов клином журавлиним

Стоголосим.

 

Нам їх довіку

Чути голоси.

Із духом

Поєднатися незламним.

В серцях

Закарбувалися сліди

У вічність

Над нескореним Майданом.

 

Небесній Сотні

Шана й молитви –

За чисті душі,

Що злетіли в небо.

Їм шлях високий

Боже, освяти.

І в мирі, Господи,

Прийми до себе.

 

© Наталія Лавлєнцева

Здригнулось небо. Наче обрубав
Небесну вісь зловіщий хтось безміру,
В проваллі хмар кривавий визвір шкірить
І випиває душі на гробах.

Здригнулось небо. Смерть – не дивина.
Така НЕдивна, як опале листя.    
Людське життя в єдиний постріл втислось,
У постріл той, що й мрію обігнав.

Здригнулось небо. Як же так, ну як?
Невже не варті спокій і життя вже?
В ім’я чогось хтось нині знов поляже
У цих необлікованих боях.

Здригнулось небо. Ніч не промина.
Вона щоразу плодить новий відчай,
І зазирає холодом у вічі
Ця, Каїном освячена, війна.

Здригнулось небо. В смерті всі тузи  
Й допоки морок плодиться у лоні –
Нас переможуть, ми ж бо безборонні,  
Меч стерто об “гордієві вузли”.  

Збригнулось небо. Цілить в нього страх.
Куди ж його поділись вічні стражі?
Невже ніхто шляху нам не покаже?
Невже Господь не спинить сліз утрат?...

Здригнулось небо... од людських німот,
Які заклякли в рабськім безхребетті.
Прокинься, Духу, вирвися з лабетів,  
Вдихни життя в знекровлений народ!

Перепливає небо чорна тінь -  
Чорнезна тінь ненависти і злоби.
Здригнулось серце. Виє хтось над гробом.
Там зліг ще ненароджений чийсь син...

Фільм десятий: "ЗДРИГНУЛОСЬ СЕРЦЕ" з циклу сучасної громадянської поезії

автор вірша: Наталія Крісман
читає: Наталія Крісман

музика: Broken freedom
композитор: Ярослав Певно

Белых берёз кисея,

Я бачив стареньку у церковці Божій - 

Листопад летить - співає,
Землю ніжно укриває
Золотим, палким, зеленим
Листом верб, берізок, кленів.

Світить сонце, листя пада
Жовтим дивом листопада...
Час, як дзвін - тонкий, високий,
Неба вічний синій спокій.

Пада, пада, пада листя,
Сипле світлом променистим,
Все навкруг звучить ним, сяє
В материнськім ріднім краї...

...Світ спогляну, помолюся,
Сили дужої нап'юся
Від землі, дерев, природи,
В золотої сонця вроди...

О.Райдуга

Інформація для тих, кому це може бути цікаво. Вірш іде під знаком "скрипкового ключа". Тобто, його вібрографіка справляє гармонізуючий вплив на тонкі і фізичні структури людини. Природно, що інструмент досить таки тонкий. Для цілеспрямованої роботи потрібно бажання, зацікавленість, увага, наполегливість, системний підхід.

Модні журнали -
Слайд-шоу в зіницях,
Навушники - мури між EGO та світом.
VIP-термінали,
Пещені киці -
Блиск і жахи макабричного літа.

Розкошів надмір,
Печалей по вінця -
Літо вродило хлібами і кров'ю.
Диявольський намір -
Зганьбити вкраїнця,
Згноїти, убити Вкраїну любов'ю.

Імперське братерство, ординські обійми
Здушили; летять Вельзевуловим роєм
Жорстокі чужинці, готові до бійні.
"Хто в черзі наступний померти героєм?"

Mall-и, кав'ярні, планшетні зіниці,
EGO і розкоші - мури від світу,
Вибухи й смерті на схід від столиці...
В чергу, герої воєнного літа!..

(липень - 31 серпня 2014)

© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика гражданская
Свидетельство о публикации № 53314

Вчора здав кров для поранених в нашому госпіталі Збройних Сил України у Львові на вул. Личаківській 26 - це максимально з того, що можу зробити з помочі від себе особисто для захисників нашої України від ворогів. Хтось проливає свою кров на полі бою, будучи пораненим, а я намагаюсь її - ту кров перелити від себе та відновити, як донор. Знаю і певен, що разом ми переможемо!

 
Просто звітую перед друзями, бо кому ще сказати маю?
А ще я врятував зошит з макулатури, де були гарні школярські вірші якоїсь дівчинки Христинки Костик і подаю одного віршика звідти, що називається більш ніж промовисто - Україна!



 

Увесь читайте тут: http://svitlyachok.io.ua/album684705