"... коли самотність наче б’є у груди тихим дзвоном, у відлунні, мабуть, чується ім’я... ім’я... ім’я..."[Приєднана картинка]Я викреслював ніч непоступливим словом "самотність".Я викреслював день, але вдень менш помітно, що сам.Та помстилася ніч, опаливши тавром: "Незворотність".І даремно, що я молитви шепотів небесам.Незворотність вмовляла самотність вустами безсоння.А мені навіть слово немає сказати кому.Раптом зірка відбилась оголена на підвіконні.Наче...
Читати далі...