хочу сюда!
 

Irksa

42 года, телец, познакомится с парнем в возрасте 35-45 лет

Заметки с меткой «кохання»

істина

Щастя - це, коли доля зустрічається з мрією.

20%, 1 голос

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

60%, 3 голоса

20%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

кохання ми не помічали...

кохання ми не помічали...
тоді чому, у чому річ -
твоїми карими у ніч
я очарований очами

і погляд твій як зустрічаю -
я чую відчай, біль розлук,
торкання легке наших рук
віолончельних струн печалі,

вуста в благальному мовчанні -
ні пари зайвих слів між нас
ми не зронили в стрічний час...
кохання ми не помічали.

а у душі все нездоланні
бажання, пристрасті і сум -
у лабіринті мрій і дум
незриме наше те кохання.

і нерішучо, у ваганні
торкнусь вустами твоїх уст
і поцілунками уп"юсь
в безсонній ночі до світання -

зустрінем ми яскравий ранок
в обіймах ніжності і сну.
веселий янгол розгорнув
над нами обрії кохання...

...

Потрібно мати щось спільне, щоб розуміти один одного,

і чимось відрізнятися, щоб любити один одного.

Поль Жеральд.


Танок пристрасті.

гітарний ритму бій і стукіт кастан"єт -
танцюй, коханий мій, в коханні завжди злет!

гнучкий мов пломінь стан оманний наче мить
і стиснуті вуста, між віями блакить,

і шалу томний біль в коханні віч на віч,
волосся темних хвиль серпанково у ніч,

а тонкий вигін брів кордоном від зажур
і не жалкує стріл у пристрастях Амур.

Чумацький пилом путь у незліченність зір...
забудь, усе забудь! і докір, і укір -

послухай, любий мій, як рветься із тенет
гітарний ритму бій під стукіт кастан"єт...

* * *

я пришёл к тебе с приветом,
рассказать, что солнце встало,
что оно горячим светом
по листам затрепетало...
            (А. А. Фет).

осміхнись,моя кохано,
в цей чарівний дивний ранок!
сонце вже торкнулось листя,
сяє в росах серебристо
і від неба віє свіжість,
огортає серце ніжність
й світлим повнитсья коханням,
вітерець гуляє ранню,
пісня жайвора над полем
освятковує роздолля,
польові квітують квіти -
їх краса така тендітна!..
і туман легким серпанком
до твого спадає ганку...


* * *

не ангелом крилатим і не духом
а легітом що в листі у ночі
тобі єдиній розповім на вухо
кохання наше й стихну на плечі
я розхвилюю подихом волосся
торкнуся перс, стривожу твої сни
тобі навію пристрасті і млості
щонайніжнішим шепотом луни...
і відійду у світанкову тінь я
хмаринкою розстану в небесах
я розчинюсь у сонці, у цвітінні
у пісні, в росах, у твоїх очах... -
ім"ям твоїм у розсвітах зоріє
кохання світ трояндою зорі!..

Я пам"ятаю


Я завжди пам”ятаю,
Ті місця солов”їні,
Де вперше – “кохаю”
Промимрив  дівчині

Не забуду білу хату край села,
Що сховалась між дерев високих,
Там юнь моя пройшла,
Серед озерець синьооких

Бо ж там відчув палку любов,
В чеканні серце колотилось,
Коли вперше на побачення ішов,
Здавалось, все село услід дивилось

А я ішов, питаючи “Когось”,
Хіба ж так просто сонце гріє?,
Не просто ж так побачення вдалось
І від щастя серце моє мліє

Не просто так, шелестить трава,
Коли юнь увечері гуляє,
І кожна стеблинка ожива,
Коли життя в саду буяє

Не просто ж так, люди всі,
Собі пару вибирають,
І квіточки тремтять в росі,
І пташки тому й співають

Так і роки життям пливуть,
Аж поки з юні золотої.
Поволі у зрілість перейдуть,
В храм суєти і мудрості людської

віршування в окупації

12. літачки, кораблики...

літачки кораблики лЕгкі у простОрі
плавають літають в небі і на морі

крила і вітрила з метеликових крил
поведуть у далі подувом вітри

і хмаринки білі у безмежній волі
плавом пропливають в небесах крізь долю

подивом у спогад із дитячих мрій
біль і щем у серці згублених надій

пригадаю юність весняною ранню
квітами тендітними світлого кохання

і серпанок степом в дивній цій порі
осипає очі росами зорі...

Дощить…


Дощ… Чомусь я люблю дощ…

Мабуть тому, що ще в житті не віддощило…

Грім… Чомусь я люблю грім…

Мабуть тому, що ще життя не відгриміло…

 

Я не вірю, що сонце згаса,

Коли на ніч за обрій сідає.

Може сивою стати коса,

Та хіба то любов, що згасає.

Знаю: можуть безжально літа

Перекреслить поєднані долі.

Мов чужі стали в тебе вуста,

Аж у серці відлунило болем.

 

Я не вірю в холодні вітри,

Коли квітне ще сонячне літо.

В мене серце, як сонце, горить,

Щоб кохати, кохатись, любити.

Ще зелена надворі трава,

І не всю ще на сіно скосили.

Я не вірю в байдужі слова,

Що із вуст твоїх снігом злетіли.

 

Я не вірю, що можна блакить

Назавжди чорним хмарам сховати.

Відгримить в небесах,  віддощить –

Буде райдуга з неба звисати.

Перейду я до тебе по ній:

І до лона ласкаво притиснусь.

Ти втомилась за день, а мені

Бозна-що вже привиділось, звісно!

 

Не вигадуй! Я серцю кажу, а  воно –

То щемить, а то ледве не плаче.

Твоє серце – холодне. Та лід

Я своїм розтоплю, бо – гаряче.

От же бандерівці...




"Закохані ліхтарі"у Луцьку. От  же бандерівці...rofl У нас навіть ліхтарі закохуються!!!