Згаса - тремтить осіння мить,Щось красень ясен гомонить, Ще ходить осінь виднокраєм, Ще квітів цвітом догорає.Горять каштани густо й сміло,А тополина поріділа,Лише верхів"я буйно в"ється,Немов людське в безмежжя серце.І пада, пада лист осінній,Немов душі те голосіння...Та що нам, осене, ридати -Любов печалі не здолати.Красу й любов святого РаюНіщо в житті не подолає...Любов і врода не минеться,Там, де палає вірне серце. &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Normal 0 MicrosoftInternetExplorer4 Отче наш з Южнорусского букваря, 1861 року в перекладі на сучасну мову http://litopys.org.ua/shevchenko/shev510.htm Батьку наш, що живете на небесах! Хай святиться ім'я Ваше, Хай прийде царствіє Ваше, Хай здійсниться воля Ваша, На небі і на землі! Хліб наш насущний даруйте нам сьогодні І залиште нам борги наши, Як і ми їх залишаємо боржникам...

Читати далі...

[Приєднана картинка][Приєднана картинка]

Вибори на носі , а вибрати нема з чого Що дехто пуціну не лизатиме, можна сподіватись , принаймні хочеться вірити () , але як вгадати того, хто взагалі нікому ...

Читати далі...

Іноді в нашому житті залишається лише надія. Потрібно лиш триматися за неї і не відпускати. Потрібно просто вірити...Дійсність охоплюють мрії,Твої чи мої надіїЛетять по небу із зорь?Дивися! Он падає зірка:Скоріше бажання промов.Чи то не твоя надія Летить по небу із зорь?Я очі прикрию руками -Не хочу я бачити світ.То таки твоя надіяЛетіла крізь сонячний світ.Я світло ввімкну,Ти зачиниш вікно,Ми разом уб’ємо надії.Ніхто не побачить під нашим вікномЗорю, що із неба спустилась...

[Приєднана картинка] Шановні мешканці UA ! Ось і добіг кінця конкурс "2012 рік віри та надії", який проводився на нашому порталі за ініціативи та фінансової підтримки громадського об'єднання - співтовариства "Біла стріла". Дякуємо всім за участь, підтримку, за Вашу небайдужість до популяризації Української мови, рідного материнського слова. Пропонуємо Вашій увазі твір, який набрав найбільшу кількість Ваших голосів і став ПЕРЕМОЖЦЕМ конкурсу. Миколай...

Читати далі...

&nbsp...

Читати далі...

А в небі високо літає кохання, десь там біля Сонця, воно мов Ікар. Все ближче до мрії, яку ти леліяв, та знову цей жах: чомусь білі крила у світлі надії втрачають свій мах... І ти мов пір'їна, понесена вітром, несешся від неї, все дальше від світла, втрачаєш її, мов Ікар. Чим ближче у небі стає ця хвилина - польоту за вітром, польоту від світла, тим менше надії на здійснення мрії, і вже нецікавим є світло довкола. Все глибше, чорніше стає ця безодня, куди ти летиш мов промені Сонця...

Читати далі...

&nbsp...

Читати далі...