Ворог зухвало деморалізуватиметь вас...

  • 25.02.24, 13:15
...незалежно від того програє він, чи виграє.
"24-го февраля 2022-го я получил в личку сообщение: «братан, удаляй свой Твиттер, армии у вас уже походу нет».
Через два роки




Хоч війна річ малопрогнозується.

До 2х річчя повномасштабного нападу.

Последние 20 лет Россия не была занята НИЧЕМ, кроме ракет, танков, бомб, шествий, пропаганды и похвальбы собственной военной мощью. Вызрел и утвердился культ сталинской армии. Шла безостановочная клепка «Панцирей-кинжалов-армат» и всяких « «гиперзвуков». Грохотали парады.
Все в стране работало на войну или ее аксессуары. На всё остальное, на все жизненно важное было «забито». Казалось, что в чреве России вызревает некая совершенная машина войны, которая сокрушит за пару часов любую страну и любую армию.

Создалось впечатление, что Россия монстр неистовый и смертельный. Прямо вот сам, лично, древний демон по имени «Аналоговнет». « И от тайги до британских морей армия путина всех сильней».

Любопытно, что в эту байку поверили все. Макроны, Меркели и НАТО начали дрожать. Непререкаемая победоносность подчеркивалась хамством Лаврова и всего Российского МИД. Удалось создать впечатление, что мир вообще-то существует только по причине снисходительности России и ее режима, который великодушно пока терпит США, Германию, Италию и т.д.

И тут произошло невероятное. Адский монстр «размером с небо» оказался злобным карликом-иллюзионистом. Чары развеялись. Имперская мощь оказалась бутафорией. Триумф не состоялся. Сейчас армия Путина, неся серьезные потери, кое-как карабкается от городка к городку, везде напарываясь на героизм украинцев.
Невзоров.



Як же історія повторється...а написано ще у березні 2022 року.

Весна.

Весна, якою вона буде? Бо справа навіть не тількі у війні та політиці.. Змінився мабуть і мікроклімат у місті через руйнування греблі під Каховкою. Нижче Дніпрогесу мабуть ніде буде відпочивати.


Цікава мобілізція.

  • 17.02.24, 23:57
...якщо озброювати немає чим (маю на увазі тількі стрілецьку, але й артиллерійську зброю). І мова саме про набої та снаряди, яких "катастрофічно не вистачає". 

Продовження. Тепер кримінальний авторитет.

От я не хвилини тепер не сумніваюсь, що вибори у США він виграє. І можливо буде така "республіка ШКІД". Начолі з прізвиськом "клубнічний блондин". Хоч це мабуть нагадує дивну клікуху нетрадиційної орієнтаціі. А по масті начебто барига.
Ох і натерпимось через баригу! Бо він навіть людськіжиття у грошах перераховує.

Що сазати про Трампа?

Просто відчув, що у світі безкінечних судових процессів перспективи у США немає. Навіть якщо виграє вибори. 
Колись та доведеться відповідати. Так що доведеться або встановлювати у США власну диктатуру. Або згодом тікати у затишок. Скоріш за все в Мордор. Але перед цим треба добряче вислужитись Мордору. Впритик до того, що зненацька і Європу й Америку здати.
Такі спроби вже як бачимо ведуться.

Одним продаватись легко. Іншим ой як важко.

Татьяна Миткова:
«Я оцениваю события на(!) Украине так же, как и все нормальные люди. Правильно, что начали операцию. Первое время даже, когда мы это обсуждали, то все приходили к вопросу: почему мы не сделали это раньше? Со временем стало очевидно, почему раньше не сделали.
Відео. А оченята як бігають, не зна куди дівати.

Прослухав негативи про подвійне громадянство.

А й справді. Як Орбан чи Фіцо отримають українські паспорти, так вони й президентами можуть бути тут. З відповідною політикою. рашка не в рахунок бо ж країна-агрессор.
Але ж... це якщо всі угорці теж стануть за громадянством українцями, чи що? Один Орбан би нічого не вирішив.
В висновок. А висновок такий, що у особливостях міжнародної дипломатіі я мало розбираюсь. Тобто у подвійному громадянстві і у подвійних податках також.

Дива дивні.

 Україну куйло досі не зламав, а от США через свого троянського коня "Козиря" (Трампа) запросто.
Та і Єврпа тремтить. Але дорікає. Бо мабуть близько до рашки.

Війни дуже важко прогнозуються.

А особливо умови закінчення. Виявляється, що Україна ризикує програти війну і взагалі щезнути разом з українцями не завдяки силі рашки (а що від неї чекати?), а через ніж у спину політичній зраді своїй та чужій. Ну і власній дуркуватості. "Не на тіх коней поставили", як кажуть на іпподромі. Не маю на увазі у який напрямок була зовнішня політика. На словах постмайданного часу начебто на один. Тобто, якщо програємо то на кого пальцями вказувати? От дідько!
А що власне вважати за програш?
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
61
попередня
наступна