У большинства граждан Украины свежи в памяти события осени-зимы 2004-2005 года, которые принято именовать “Оранжевой революцией”, или попросту - “Майданом”. Тогда десятки тысяч простых людей, как из Киева, так и со всей Украины – съехались на главную площадь страны, когда стало доподлинно известно, что тогдашняя властная верхушка подготовила и уже вовсю осуществляет сценарий беззастенчивой фальсификации выборов Президента страны. «Выбор народа решили подменить выбором верхушки. Возмутительно, чудовищно! Не позволим!!!» - примерно так можно резюмировать настроения, охватившие сердца многих тысяч наших сограждан. Добавим — лучшей части наших сограждан, людей честных и порядочных...

И при этом — удивительно наивных, увы! Поскольку лишь единицы в огромной стране, где средний уровень образованности населения — в числе самых высоких в мире, сумели додуматься до простой истины: что т.н. «кумиры Майдана», призвавшие народ к ненасильственному сопротивлению «антинародному режиму», оказывается, могут и лгать — не единицам, но миллионам... Что те, кто так долго, много и красиво вещал народу о необходимости спасать Украину «от кучмизма и бандитов», а также — о своей личной беззаветной любви к Родине, народу и готовности самую жизнь, не то что состояние, положить на алтарь Отечества, на самом деле плоть от плоти того же «режима», только из «обделённой» властью и благами его части...

Ах, как же всё тогда выглядело красиво и, главное, искренне! Как светились глаза у тысяч людей на майдане и миллионов — у телеэкранов, когда к ним — и к каждому лично! - так задушевно и искренне обращались то Президент-Мученик, то Седовласый Трибун, а особенно — Всенародная Жанна д'Арк! Нет, не могут обманывать народ ТАКИЕ люди!!!

Как оказалось — смогли... Обманули, ещё как обманули, ещё как смачно плюнули в душу тем, кто был им предан и безропотно ловил пневмонию на промозглом ветру за ИХ амбиции, за ИХ меркантильные интересы... Конечно, многие из «маленьких украинцев» - героев Майдана — впали в жестокую депрессию, узнав правду. Но сам их тогдашний порыв, само искреннее стремление идти до конца за дело, которое видилось им справедливым, не должны быть забыты или подвергнуты осмеянию. Нельзя смешивать в одну кучу «Дух Майдана» и правду о ТОМ Майдане...

И вот сегодня, когда стали окончательно ясными вся гнилость, беспомощность и шкурность всех фракций современной украинской «элиты» - как «кучмоидных», так и «оранжевых», когда все поняли, что ЭТИ «вожди» как раз НАЖИВАЮТСЯ на нынешнем кризисе, а не борются с ним, стало очевидным и то, что пришло ВРЕМЯ нового, НАСТОЯЩЕГО МАЙДАНА!

6 февраля на Майдане в Киеве начал создаваться палаточный городок - Координационный Штаб, инициированный гражданской инициативой «Геть Усiх!» Несмотря на привычную информационную блокаду, многим в Украине уже знаком текст манифеста новообразованного движения.

Участники движения считают, что пришло время сказать решительное НЕТ абсолютно ВСЕМ, кто входит или входил прежде в нынешнюю «политическую элиту». И мирным, цивилизованным путём устранить её от власти. Увы, устранять от рычагов влияния придётся всех — даже ОТНОСИТЕЛЬНО порядочных и, В ОБЩЕМ-ТО, компетентных деятелей. Речь идёт о том, что спасение страны — лишь в тотальной ЛЮСТРАЦИИ, как в странах Балтии и Восточной Европы; только запрет руководить и распоряжаться должен затронуть не только бывших аппаратчиков КПСС, комсомола и сотрудников КГБ, но и всех - бывших и пока ещё действующих - «народных» депутатов, министров, Президентов Украины и сотрудников их администраций, бывших на этих должностях в течение последних хотя бы 10 лет.

О своём участии в новом движении уже объявил ряд общественных организаций: «Братство», «Патриот Украины», «Новая Сила», «Свободная Одесса» и многие другие. Рядом со знаменитой Колонной на Майдане — около десятка больших палаток, украшенных символом движения — Большой Метлой и лозунгом «Геть Усіх!»

Обстановка в штабе деловитая, но живая: за сутки обращается не менее трех сотен граждан. Многие приходят, отчаявшись решить свои личные проблемы, созданные им нынешней властью и её ставленниками на местах. Конечно, людям хочется помочь, но главное — объяснить им, что «спасение каждого возможно только через спасение всех». То есть, что силой мы все можем стать, лишь объединившись.

Только вместе мы сумеем привести к власти людей, готовых уважать Конституцию, законы и поднимать, а не разворовывать страну. А главное — вместе мы сможем ещё и контролировать любую новую власть...

Игорь НЕЧИТАЙЛО, «Свободная Одесса»,

взято звідси: http://www.bratstvo.info/bratstvo-text-14933.html

***

Ну як Вам?

І тільки мертвих людей уже ніхто не поверне…

Висловлюю свої співчуття, всім жертвам режиму, яку полягли за нашу свободу, за сонячне небо над головою, за те щоб наші діти виросли в кращій країні. Слава Україні!!!

Позаду важкий тиждень, хоч він ще і не закінчився, але вже можна зробити деякі висновки, 100 трупів, 1000-чі покалічених за дві доби, Київ пережив за останні 2 дні, напевне те саме, що пережив період війни…

Кульмінацією усієї трагедії стала угода між Януковичем і опозиційними лідерами, за засвідченям від ЄС: Федеральний міністр закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина Франк-Вальтер Штайнмаєр, Міністр закордонних справ Республіки Польща Радослав Сікорський та керівник департаменту континентальної Європи Міністерства закордонних справ Французької Республіки Ерік Фурн’є.

Текст угоди:

Стурбовані трагічними випадками втрати життів в Україні,

Прагнучи негайно припинити кровопролиття,

Рішуче налаштовані прокласти шлях до політичного врегулювання кризи,

Ми, сторони, що нижче підписалися, домовилися про таке:

1. Протягом 48 годин після підписання цієї угоди буде прийнято, підписано і оприлюднено спеціальний закон, який відновить дію Конституції України 2004 року зі змінами, внесеними до цього часу. Підписанти заявляють про намір створити коаліцію та сформувати уряд національної єдності протягом 10 днів після цього.

2. Конституційна реформа, що врівноважуватиме повноваження президента, уряду та парламенту, буде розпочата негайно і завершена у вересні 2014 року.

3. Президентські вибори будуть проведені одразу після прийняття нової Конституції України, але не пізніше грудня 2014 року. Буде прийнято нове виборче законодавство, а також сформовано новий склад Центральної виборчої комісії на пропорційній основі відповідно до правил ОБСЄ і Венеціанської комісії.

4. Розслідування нещодавніх актів насильства буде проведено під спільним моніторингом влади, опозиції та Ради Європи.

5. Влада не запроваджуватиме надзвичайний стан. Влада й опозиція утримаються від застосування силових заходів.

Верховна Рада України прийме третій закон про звільнення від відповідальності, який поширюватиметься на ті ж правопорушення, що й закон від 17 лютого 2014 року.

Обидві сторони докладатимуть серйозні зусилля для нормалізації життя в містах і селах шляхом звільнення адміністративних та громадських будівель й розблокування вулиць, скверів і площ.

Незаконна зброя має бути здана в органи Міністерства внутрішніх справ України протягом 24 годин з моменту набрання чинності вищезгаданим спеціальним законом (п.1 цієї Угоди).

Після зазначеного періоду всі випадки незаконного носіння та зберігання зброї підпадатимуть під чинне законодавство України. Сили опозиції та влади відійдуть від позицій протистояння. Влада використовуватиме сили правопорядку винятково для фізичного захисту будинків органів влади.

6. Міністри закордонних справ Франції, Німеччини, Польщі та Спеціальний представник Президента Російської Федерації закликають до негайного припинення всіх видів насильства та протистояння.

м. Київ, 21 лютого 2014 року

 

Перемога чи поразка час покаже , я зараз не беруся оцінити, оскільки ще всі на нервах, і не відійшли від того шоку, що відбувався на протязі останніх днів у столиці.

Мені здається, що така угода це скоріше поблажка для Януковича, можливо я радикально настроєний, але за цю сотню трупів необхідно судити(смертна кара в Україні відмінена!).

Далі про угоду, деякі пункти як на мене, мають а ж надто білі плями, зокрема, перевибори президента, весь майдан люди вимагали негайної відставки, а опозиція сказала про перевибори які можуть відбутися а ж у грудні місяці, а новий президент фактично почне працювати після інавгурація, а ж у лютому. Я вважаю це неприйнятним, і перевибори мали б відбутися одразу, після того, як підпишеться нова Конституція Януковичем.

Також, після того як Янукович підпише закон про нову Конституцію, потрібно одразу вирішувати питання з виборчим законодавством, бо як показують події, з довиборів, опозиція може мати непогану підтримку, але через виборче законодавство можуть програти на рівному місці. І мене ще цікавить той момент, що дострокові вибори в нашій країні можливі тільки згідно Конституції, коли президент, або подав у відставку, або не може виконувати свої зобов’язання через хворобу, або вбитий. Наскільки мені відомо, жодної з цих умов на сьогодні не виконано, а тому, це ще одна біла пляма на цій угоді.

Далі розслідування, спільно з ЄС, це добре, але для початку необхідно затримати було тих регіоналів, які вже покинули територію України, і які зараз можуть бути вже де завгодно, бо ж близько 60-ти регіоналів місцезнаходження є невідомим.

Тому, я думаю, що сьогодні ще не останній день революції, і є дуже багато питань, які необхідно вирішити, але головне щоб це відбувалося мирним шляхом.

          Віталь Кличко, передова, вул. Грушевського, Київ, 23.01.2014

    Стаття вiдомого литовського публiциста Андрюса Ужкальнiса на українську тему для щоденної газети «Lietuvos Rytas» (28.01.2014), також на јого блоґу. Оригiнал можна прочитати ось тут, а нижче подається переклад, якиј публікується з дозволу автора.

          Переклад з литовської Нікодема Щигловського.

    Хоч яким результатом закiнчаться подiї в Українi, вже тепер усi бачать, що звитяга на нашому боцi. Росiя програла најбiльшу битву вiд того часу, коли червониј прапор з серпом та молотом над Кремлем останнiј раз спустився на Рiздво 1991 року. Або вiдтодi, коли країни Балтiї вступили до НАТО.
    Україна ранiше чи пiзнiше буде разом з Заходом. Тепер це вже тiльки питання часу. Коли 600 тисяч квадратних кiлометрiв потрапля до нашої територiї, це безперечно незворотня перемога.
    Звiсно, все те, що ми зараз бачимо в кадрах з Києва, швидко не закiнчиться, позаяк 45-мiльјонна країна, з замаринованим в радянськiј економiцi Сходом, нiколи не буде Естонiєю, де перепис мешканцiв трива пiвдня, виконується 3-а спецiялiстами з олiвцями в руках та де людеј так небагато, що номери телефонiв чотиризначнi.
    Однак ще одна перемога у холодніј вiјні очевидна: нашвидкуруч сформованиј в Києвi ур’яд «своїх» був у змозi iмiтувати керування країною тільки до моменту, коли зiткнувся зі серјознiшим спротивом. Жодного хребта вiн, як виявилося, не ма.
    Мрiя не може бути побудована на заперечуваннi. Союз з Росiєю не пропонує українцям нiчого, крiм того, що «з росiянами треба буде старатись менше, тому що в европејцiв все дороге та треба тяжко працювати». Жоден нарід не є в більшості своїј аж так здеградованим, щоб головною јого мрiєю було ледарювання.
    Подiбно колись висловлювалися ј литовськи виробники: «Нам потрiбен росiјськиј ринок, адже Захiд вимага дуже високої якостi». У відповідь їм сказали: «Досягајте вищої якості, а не шукајте пiдслiпуватих покупцiв, котрим можна втюхати свої незграбнi кривi шпакiвнi, що їх бiльше нiде та нiкому не треба». Коли у 1998 роцi Росiю накрила фiнансова криза та закiнчилися грошi, литовськi виробники так і зробили, про що не жалкують і досi.
    Теперiшня влада України не ма iдеї, в яку могли б повiрити люди. «Не продамо Україну Заходу» не є ні привабливою iдеєю, нi добрим маркетинговим гаслом.
    Велика частина мешканцiв країни насправдi хоче, щоб їх «продали» Заходовi, якщо тiльки Захiд купуватиме. Вони хочуть жити краще та заможнiше, ј бiльшiсть людеј дуже добре зна, як це зробити: порiвнюєш життя у Бiлорусi та в Литвi — ј бачиш, якиј шлях обирати. Якщо тiльки розуму вистача. З одного боку Европа, з iншого — тракторниј завод та вусатиј колгоспник-паяц за кермом країни.
    Звiсно, якщо громадянам певної країни не вистача розуму, то їм уже нiчого не допоможе.
    Проте в Українi з цим, здається, все добре.
    I нема значення, що українська опозицiя роздрiбнена, непереконлива та недосвiдчена ј не всi її лiдери надаються для журнальних обкладинок. Добра iдея працює сама на себе. Тому вимоги до лiдерів також несуттєві. Україна ма головну iдею: перестати бути роздовбаною залiзобетонною країною за колючим дротом і долучитись до кращого життя. Коли товар такиј привабливиј, нiхто не дивиться, як вигляда продавець.
    Литва в часи Саюдису також не могла похвалитися командою-мрiєю своїх полiтикiв. Пригадајте. Це була яскрава сумiш iдеалiстiв, авантюристiв, шалених активiстiв та цинiчних опортунiстiв, але яка рiзниця. Iдея свободи та кращого життя була така мiцна, що спрацювала.
    В Українi тепер буде так само. Важко, але витягнуть.
    Про те, що iсторiя повторюється, свiдчить багато факторiв: не тiльки прапори на барикадах та коктејлi Молотова. Росiя плюється тими самими шумовими снарядами, що їх 2 десятирiччя тому ми чули у свою адресу: проплаченi закордоннi екстремiсти, провокатори, озброєнi бојовики, скрiзь стирчать довгі вуха Пентагону та ЦРУ. Як це мило, ми вже мајже забули.
    Тепер маємо змогу вiддати борг: ранiше на нашi барикади бiля парламенту сходилися погрітися вночі кореспонденти зi Швецiї та Норвегiї, сьогоднi висланцi «Lietuvos rytas» — Довiдас Панцеровас та Вiдмантас Балкунас — у Києвi, i там вони вже люди з Заходу.
    2 десятирiччя тому Кремль захлинався, доводячи, що бојовикiв Саюдису та їхніх iнструкторiв утримують на грошi Вашинґтону. Сьогоднi росiјськi ЗМ пишуть про «балтiјськi слiди на київському Евромајданi». За цього не тiльки згадують литовських снајперiв, але ј детально повiдомляють, що серед закордонних спецiяльних служб, котрi зајмаються розпалюванням ворожнечi в Українi, працюють «спецiялiсти з країн Балтiї, зокрема ј Литви, котрi мають чималиј досвiд у вишколі представникiв росiјської опозицiї у спецiяльних таборах».
    Якби я власними очима цього не прочитав, не повiрив би: один в один, пiсеньки з часiв моєї молодостi. «Ескалацiя [в Українi] вiдбувається у тому самому руслi, яке вже пројдене мешканцями країн Балтiї: клятi москалi, голодомор, геноцид, окупацiя, валіза-вокзал-Росiя i так далi».
    Усi iншi заїждженi гасла про те, що Вкраїна це буцiмто навiть не держава, та що «простi люди најбiльше прагнуть жити мирно, поки їх не спровокують есктремiсти» — все як викапане, з того ж репертуару. З вiком набувається значна перевага: нiщо вже не дивує, все вже бачене.
    Iстерiя кремлiвського програшу легко впiзнавана.
    Тiльки обставини iншi: Росiї дуже не пощастило, що цього разу, крiм кризи в Українi, де контроль вже втрачено, вони ще мають Олiмпiяду, трiумфу якої вже годi ј сподiватись, позаяк у телевiзiјних новинах по всьому свiту кожного дня, поруч iз спортивними повiмленнями з Сочi, буде iнформацiя про те, що українцi шлють Росiю до всiх дідьків.
    I саме тому, коли сьогоднi читаємо новини з України, ми бачимо незворотниј хід iсторiї. Ще один шматок Iмперiї Зла вiдколовся, ј вiн уже в руках наших людеј.

    Андрюс Ужкальнiс (матеріял виправлено з газети «Українська правда»)

    Хто (частина країни) переможе в Україні, на думку панства?

нюся шухрич: ми дали можливість повалити януковича!
офіціант, два ордени небесної сотні херою!

Використовуючи почесне окреслення себе як націоналістів, ми не лише прагнемо найжорсткіше відмежуватися від тих, для кого це слово звучить як прокльон, але й взагалі від мирного обивателя. Рух, який прагне захищати життєві цінності силовими методами, і плювати хотів на те, як це сприймається загальноприйнятою мораллю, покладається на воїнів — справжніх повнокровних хлопців, що віддаються справі з радістю та любов’ю. Це не крамарі та виробники марципанів, разом із якими зникає епоха масових призовних армій, а чоловіки, що є небезпечними, оскільки прагнуть бути небезпечними.

Однако назад пути нет. Кто сегодня в Германии жаждет нового господства, тот обращает свой взор туда, где за работу взялось новое сознание свободы и ответственности".

"Вступлению в имперское пространство предшест­вуют такая закалка и такие испытания в рамках пла­новых ландшафтов, какие сегодня еще невозможно себе представить. Мы движемся навстречу удивитель­ным событиям. По ту сторону рабочей демократии, в которой заново отливается и перерабатывается содер­жание известного нам мира, проступают очертания государственных порядков, выходящих за пределы всякого возможного сравнения. Можно, однако, предвидеть, что здесь речь уже не будет идти ни о работе, ни о демократии в привычном для нас смысле слова. Открытие работы как стихии полноты и свобо­ды еще впереди; равным образом меняется и смысл слова демократия, когда материнская народная почва становится опорой для новой расы.

Мы видим, что народы принялись за работу, и мы приветствуем эту работу, где бы она ни выполнялась. Подлинное состязание должно вестись за открытие нового и неизвестного мира — открытие, более разрушительное и более богатое последствиями, нежели открытие Америки. Нельзя без зачарованности на­блюдать за человеком, когда, окруженный регионами хаоса, он закаляет свое оружие и сердце и когда он находит силы отвергнуть счастливый исход.

Участвовать в этом и служить этому — такова задача, выполнения которой ожидают от нас".

Уривки з праці "Борьба как внутренее переживание":

"Какой бы выдающийся еще не оставалась культура - но если мужской нерв теряет силу, то она - гигант на глиняных ногах. Чем величественее его строение, тем страшнее ее падение".          

     "Однако мужское мужество - самое превосходное. В Божественных искрах кровь несеться по артериям, когда человек, звеня оружием,выходит на поле боя в ясном сознании собственной смелости". 

      

"Мужество - это ветер, который движет к дальним берегам, ключ ко всем сокровищам, молот, который выковал великие империи, щит, без которого не выдержит ни одна культура".

     "Мы стали старыми и удобными как старики.Преступлением стало быть большим или иметь больше, чем другие. Для нас,отученных от сильных опьянений, сила и мужчины стали ужасом, масса и равенство признаються нашими новыми богами".  

Завантажити працю Ернста Юнгера "Рабочий. Господство и гештальт" можна тут.

Євромайдан (камера №1). Пряма трансляція Радіо Свобода

Євромайдан (камера №2). Пряма трансляція Радіо Свобода

Інші трансляції

 

Встановити
лічильник

          Пам’ятник Радянськіј армії, Софія, 23.02.2014

    Слава Україні!
    Раніше мо’ було заздрити полякам, а тепер тре’ пишатися народом України! Я не міг дочекатися тієї миті коли зможу привітати панство з перемогою Еврореволюції гідності. І от нарешті вона настала 22 лютого 2014 року. Вітаю всіх українців. І дуже би хотів сподіватися, вона принесе моральне піднесення та добробут для Сходу ј Заходу країни. Але відчуття особливої радості не маю, бо певні революціјонери перејняли пісню (помсту) від попередників стосовно опонентів. Це не відповіда моїм принципам. Потрібно зупинитися, продемонструвати толерантність. Не думаю, що варто переслідувати Віктора Хведоровича, бо він уже покараниј антагоніст. Не задіюјте ті ж самі владні сценарії з подвіјними стандартами. А саме: випустили п-і Тимошенчиху, а п. Януковича намагаються засудити ј забрали јого приватну резиденцію «Межигір’я». В такому разі, зробивши це, маєте засудити Л. Кучму та Ю. Тимошенко, забравши їхні мільярди. А якщо провести повну люстрацію, то взагалі, либонь, не буде кого кандидувати зі старої команди в президенти Вкраїни. Бо кожен політик не є чистиј, за бажання мо’ любого політика засадити за ґрати. Краще ставити в владу нових людеј в політиці, на кшталт Дмитра Яроша, Ольги Богомолець.
    Колись давно я отримав коментар з приводу якоїсь своєї замітки щодо В. Януковича. Суть јого полягала в тім: «Про президента можна казати або хороше або нічого». Тоді годі ј було усвідомити ці слова та відтак спала з очеј полуда. Після відставки президента і јого поразки — він мені не ворог.
    «Коли я чую зараз заклики, що потрібно убити Президента, то я скажу вам відверто: я не хочу жити більше в ціј країні. Краще тоді розстріляјте мене», — сказав Леонід Кравчук. Так колишніј президент відреагував 21 лютого 2014 року в етері програми «Шустер LIVE» на «5 каналі» на заклик позафракціјного нарідного депутата Олеся Донія до людеј убити Віктора Януковича. Либонь, варто пишатися словами Л. Кравчука!
    2 березня цього року відзначається Прощена неділя. Традиціјно в цеј день пријнято просити прощення у Господа і всіх людеј, які оточують людину. З Прощеною неділею пов’язаниј ще один церковниј звичај — читати на літургії Нагірну Проповідь Євангелія, де сказано, що людина повинна прощати образи ближніх і намагатися примиритися з ворогуючими. «Прощајте, то простять і вам» — Біблія (Лука 6,37). «Якщо ви будете прощати людям гріхи їхні, то простить і вам Отець ваш Небесниј, а якщо не будете прощати людям гріхи їхні, то ј Отець ваш не простить вам провин ваших» — Біблія (Матв. 6,14-15). «Будьте один до одного добрими, милосердними, прощајте один одному, як і Біг у Христі вам простив» — Біблія (Еф. 4,32). Увечері на «постові заговини» старі люди ходили до рідних і знајомих «прощатися» — просити прощення за «кривди» чи «гріхи», заподіяні протягом цілого року. Також існує звичај відвідувати могили померлих родичів, щоби ј у них просити вибачення. Прощення здебільшого відбувалося в формі такого діялогу:
    — Прости мені! — Біг простить! — І в другиј раз прости! — Біг простить! — І в третіј раз прости! — Біг простить!
    Я хочу повідомити панству, що думаю, це моя остання замітка про політику. Не хо’…, набридла та політика, обридло міряти на свіј копил, мо’ комусь не до вподоби ті мої дописи на політичні теми. Під час революції я був і залишаюся прихильником Евромајдану, опозиціјних партіј. Зараз на даному етапі перепрошую всіх, а також реґіјоналів і комуністів за свою критику на їхніј бік у блоґу. Особливо я дошкулив Президентові Вкраїни, не маючи на те морального права. Тому я 1000 разів перепрошую Віктора Януковича ј надіюся, що він мене «почує». Жив лиха прикупивши, а наразі камінь зі серця звалився, бо особисто пробачив того президента коли побачив јого такого самотнього та пригніченого як ніколи під час відеозвернення з Харкова 22 лютого. Розумію як јому важко було втратити всю владу, «Межигір’я», отримати зраду від најближчих соратників, розпад фракції ПР, перспектива мајбутнього ув’язнення.
    Бажаю всім зняти тягар з душі, дарувати минуліј владі, щиро пробачити своїх ворогів. Для когось п. Янукович — це символ колишньої країни. Нехај це так і залишається, не личе тягати јого по судах і буцегарнях. Врешті решт, В. Янукович сприяв виникненню революції. Маємо бути вдячні јому за те. Стріляти ж у революціјонерів — це не јого ідея. Він не раз казав, що јому радять силовиј розгін. Повівся, піддався на провокацію. А тепер ті, хто радив јому те, відмовилися від нього, ті всі друзі в хорошу погоду, що зреклися президента. З етичних міркувань я не хо’ зараз давати оцінку діяльності Віктора Хведоровича. Я думаю, що не з моїх вуст ма бути дана ця оцінка. Хоча ще зовсім надавно перед тим, як јого відправили в відставку 22 лютого, бажав це за слушне. Маю передчуття, що з јого здоров’ям може щось статися. Якиј би він не був поганиј, але він людина — це українська людина. Шкода јого не як політика, а як людину. Хај іде з миром, цеј символ минулої епохи. На јого боці була величезна перевага, а він просто її розгубив, постіјно робивши помилки (так допустив Біг), востаннє він помилився коли без проблем міг працювати президентом до дострокових перевиборів, а в результаті втік і переховується. Я весь час молився аби Біг позбавив влади комуністів, реґіјоналів і Віктора Януковича, і нарешті це збулося. Комуністи, реґіјонали ј В. Янукович позбавлені посад через цю молитву. Тепер хај дибають звідси, дај Біг їм здоров’я. Раніше замічав лише погане від президента, тепер аналізую, що ј хороше теж було. Працювати јому заважали, малювали карикатури. Він хтів зробити країну заможньою, щоб її не повчали, а поважали. Він дуже вболівав за українськиј футбол, провів Евро 2012 краще ніж у Польщі, 5 листопада 2013 року подав заявку в МОК на проведення XXIV зимової Олімпіяди в Львові 2022 року (27 травня 2010 року в Львові на засіданні Ради реґіјонів вперше висловив про це), наладив видобуток власного українського газу, 17 грудня 2013 року підписав План заходів зі спільного з Росією відзначення в 2014 році 200-річчя з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. І зрештою, критикувати владу не годиться, бо вона від Бога!
    Деякі мајданці багато на себе беруть повноважень. За кого вони себе мають? Куди таке годиться? Свавілля та ј годі! Це неприпустимо. Перејшли межу пристојності такі герої як: сотник самооборони Мајдану Володимир Парасюк, письменниця Ірена Карпа, координатор «Правого сектору» в Західніј Україні Олександр Музичко. Це капут усьому! Чим вони кращі за минулу владу? Хоча якщо глянути з іншого боку, завдяки таким як вони революція перемогла. Я не заздрю А. Яценюку — прем’єр-міністру Вкраїни. На нього тиснуть, до јого ур’яду пропонують не професіјоналів, а за заслуги перед Евромајданом. В ур’яді збирається непотрібниј і неосвічениј набрід. Мајданці пропонують кого ставити на міністрів до нового ур’яду. Питають мајбутнього міністра: «А де ти був під час атак силовиків?». Власне, мајбутні міністри, яких пропонує А. Яценюк, ідуть працювати в ур’яд, щоби «витягти країну з болота», на непопулярні кроки. Їм мали би подякувати, а натомість з Мајдану луна невдоволення ними, їх пропонують замінити на, некваліфікованих в певних галузях, мајданців. Я згадую, як деякі мајданці раніше на всі заводи гукали, що не за посади тут стоять, а тепер виявилося, що деякі — саме за посади. Якщо мајданці хоч трохи люблять Україну, то не варто напрошувати нефахових кандидатів, нехај дозволять п. Арсенію обіјтися без сопливих і самому вирішувати кого брати до свого ур’яду, і брати виключно фахівців, а не за партіјними квотами. Я би не радив јому брати всю відповідальність з таким ур’ядом, що нав’язаниј галасливими бешкетниками. Проте потрібно врахувати, люди з Мајдану не розходяться, хоча вже перемогли В. Януковича, бо бояться за мајбутнє Вкраїни з такими новоспеченими керівниками, як пројдисвіти О. Турчинів, А. Аваків. Люди стояли на Мајдані та героїчно гинули не заради цих вискочнів, що наразі встановлюють (за поняттями) свої порядки. А ще якісь невідомі лајдаки у масках заходять в будинки, які сподобають, палять, грабують, зупиняють ј перевіряють будь-які машини, нищать офіси партіј-опонентів, збиткуються з міліції. Так нахабніють, що јој! Гадаю, то є замасковані москалі. Банду геть!
    Перші вбивства учасників акції протесту на Мајдані сталися 22 січня 2014 року: тоді під час наступу «Беркуту» на вул. Грушевського в Києві були вбиті Сергіј Нігоян і Михајло Жизневськиј. Того ж дня від тортур і переохолодження помер Юрко Вербицькиј. Після того ще декілька активістів померли в лікарнях від отриманих поранень. Пік смертеј на Мајдані почався 18-20 лютого, коли в зіткненнях з силовиками померло 85 чоловік (Небесна сотня). На жаль, люди продовжують помирати від тяжких поранень. Також загинуло ј 16 силовиків. НБН збира інформацію про кожного з них.
    Революціјні ключові події в Україні відбувалися надто швидко. Хтілося би коротко нагадати про них панству.
    Деякі нові події на підтримку Евромајданів у хронологічному порядку:
    10 лютого 2014 р. — Кетрин Ештон — баронеса, верховна представниця ЕУ з питань політики ј політики безпеки, безрезультатно спілкується з В. Януковичем у Києві.
    12 лютого 2014 р. — 3-я фотовиставка «Мајдан. Людьскиј фактор» працює на вул. Грушевського, Київ. Міжнарідна амністія, Лондон, вимага від української влади розслідувати злочини міліції.
    13 лютого 2014 р. — попереджувальниј Всеукраїнськиј страјк відбувається в обідню перерву о 12:00-13:00. Загальне перемир’я між фанатами: від Луганська до Карпат фанат фанату — друг і брат. Штефан Фюле — еврокомісар з питань розширення та Европејської політики сусідства, відвідує Мајдан, Київ і не впізнає як тој змінився ј радикалізувався.
    14 лютого 2014 р. — валентинки самообороні Мајдану принесли активістки, Київ. Створено сотню самооборони в Тернополі. Тимчасово запалали шини о 17:00 на вул. Грушевського, Київ.
    15 лютого 2014 р. — велопробіг у Харкові. 8-и річниј бабак Мишко у Львові віщує тепло в кінці березня. Дмитро Булатів — лідер Автомајдану розчаровує, розмовляючи росіянською, на прес-конференції в Берліні. Ур’яд Канади виділя кошти для лікування евромајданців. 2-ј Всеукраїнськиј форум Евромајданів у Одесі проводиться 2 дні (першиј був 11 січня 2014 року в Харкові). Благодіјниј концерт проходе у Відні для українського Евромајдану та свобідних ЗМІ.
    17 лютого 2014 р. — А. Яценюк і В. Кличко відбувають до Німеччини на запрошення Анґели Меркель — канцлерки Німеччини.
    18 лютого 2014 р. — мирниј наступ Мајдану на Верховну Раду. «Беркут» оточує Мајдан. Будинок профспілок горить увечері. 18-20 лютого 2014 року проходять активні бојові дії на Мајдані.
    19 лютого 2014 р. — В. Янукович оголошує 20 лютого Днем жалоби за загиблими.
    20 лютого 2014 р. — Литва оголосила 20 лютого Днем жалоби за загиблими учасниками акціј протесту в Києві. 20-21 лютого міністри закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штајнмајєр, Франції Лоран Фабіус, Польщі Радослав Сикорськиј ведуть перемовини про дорожню карту з В. Януковичем у Києві.
    21 лютого 2014 р. — Жіноча збірна Вкраїни з біятлону виграла естафету 4x6 км на Олімпіяді 2014 в Сочі. Олімпіјськими чемпіјонками стали Віта Семеренко, Юлія Джима, Валя Семеренко та Олена Підгрушна! В. Янукович привітав українських спортсменів зі золотими медалями на ХХІІ зимових Олімпіјських іграх в Сочі. В. Янукович і парламент оголосили 22-23 лютого Днями жалоби за численними загиблими.
    22 лютого 2014 р. — на Мајдані в Києві на 1 день встановили хрест, для запанування миру ј спокою, якиј ще в 2004 році освятив Іван Павло ІІ — Папа Римськиј. Відставка В. Януковича парламентом. Звільнення Ю. Тимошенчихи парламентом. Втеча за кордон М. Добкіна — голови Харківської обласної державної адміністрації ј Г. Кернеса — міського голови Харкова. В. Янукович записує відеозвернення українському народу в Харкові. Близько 12:20 демонтовано пам’ятник Леніну за рішенням міської ради в Золотоноші. Біля колишнього пам’ятника залишено напис «Яника — на нари». На постаменті, де був Ленін, наліплено світлини «Небесної сотні», перед якими поставлені свічки пам’яті, ј установлено українського стяга. Бронзового Леніна здадуть на металобрухт, а на виручені гроші на цьому місці буде пам’ятник Героям, полеглим на Евромајдані. Імені Героїв Мајдану пропонують назвати ј цю центральну площу.
    23 лютого 2014 р. — У ніч на неділю 23 лютого пам’ятник Радянської армії в центрі Софії був розмальованиј у жовто-блакитні кольори українського прапора. Жовто-блакитними стали скульптура воїна ј прапор в руках іншого солдата, та постамент пам’ятника. Невідомі додали також написи українською: «Слава Україні!!!» і «Капутїн». Болгарські ЗМІ відзначають, що акт вандалізму здіјснено в день вшановування захисників Вітчизни в Росії та скорботи за загиблими на Мајдані в Україні. У ніч на вівторок 25 лютого телеканал «Юерон’юз» (Euronews) розмістив фотографію пам’ятника в якості заставки на своїј сторінці в «Фесбук» (Facebook), що викликало безліч обурених коментарів користувачів. Через якијсь час заставка була вилучена. В опублікованому потім повідомленні з цього приводу телеканал роз’яснив свою позицію. «Публікуючи на нашіј стіні фоту акції — інсталяції в Софії ми жодним чином не висловлювали тим самим підтримку тим чи іншим силам України — і вже тим більше акту вандалізму», — підкреслюється в повідомленні.
    Резиденція «Мижигір’я» повернута у держвласність парламентом. Закон України «Про засади державної мовної політики» скасовано парламентом. У багатьох містах України, в тім числі ј у Києві, відбувається 12-е Нарідне Віче «Кінець режиму Януковича». Ленінопад. 90 пам’ятників упало з грудня до лютого. Г. Кернес, а потім і М. Добкін повертаються до Харкова.
    Генадіј Кернес — мер Харкова, перед входом у віп-термінал міжнарідного аеропорту «Харків» (на прес-конференції), Харків: «Президента на сьогодні в країні нема. Те, що стосується Президента Віктора Януковича, це вже історія. Віктор Хведорович — в історії. А тіло? Я з ним в лазню не ходив. Я не маю близьких стосунків з В. Януковичем, я спілкувався з ним тільки тоді, коли він приїздив до Харкова або на нарадах. В Україні перемогла революція. Революція за фактом сталася. Революція, Мајдан — усі перемогли. І хто вигра від цього — ми повинні подивитися в мајбутньому. Зараз головним завданням є припинення протистояння. Сьогодні є вже сформована влада на рівні держави, деякі міністри, голова Верховної Ради, формується пакет законів — і ми працюватимемо. Необхідно стабілізувати ситуацію всім разом, незалежно від того, хто сьогодні — влада, а хто — опозиція. Переможців не судять, але будь-якиј переможець примноже свою перемогу, якщо він своїх ворогів зробе своїми друзями. Я не вијшов з Партії реґіјонів і залишаюся керівником Харківської міської організації ПР. Ніякого сепаратизму, ніякого федералізму в моїх думках нема ј ніколи не було. Я не збираюся јти в відставку».
    24 лютого 2014 р. — відбувається благодіјниј телемарафон «Небесна сотня». Верховна Рада пријма рішення про звільнення політичних ув’язнених. Володимира (Сабодана) — митрополита Київського і всієї України усувають від керування УПЦ МП Священним Синодом Української Православної Церкви. Місцеблюстителем Київської митрополичої кафедри обирають Онуфрія — Преосвященного митрополита Чернівецького ј Буковинського. В багатьох містах світу відбуваються акції на підтримку Евромајдану.
    25 лютого 2014 р. — стартує виборча президентська компанія. Зірку, яка була на шпилі-флагштоку над куполом будівлі Верховної Ради, вранці спилюють. Кетрин Ештон — баронеса, верховна представниця ЕУ з питань політики ј політики безпеки, приїздить до Києва, спілкується з новою владою. Вільям Бернс — першиј заступник державного секретаря США відвідує на 2 дні Київ. Арсен Аваків — в. о. міністра внутрішніх справ, підписує наказ № 144 про ліквідацію спеціяльних підрозділів міліції цивільної безпеки «Беркут».
    26 лютого 2014 р. — у Неаполі (Сімферополі) біля Верховної Ради Криму вранці зібралися щонајменше 5 тисяч кримських татар, вимагаючи від влади реґіјону зберегти цілісність України. Люди тримають прапори Вкраїни, Европејської Унії, націјональні прапори кримських татар і скандують «Банду геть!», «Слава Україні!», «Україна!». Початок росіянської віјськової агресії в Криму в ніч на 27 лютого. Будівлі Верховної Ради Криму ј Ради міністрів Криму зајняті озброєними людьми в уніформі без розпізнавальних знаків. В. Януковича ј В. Захарченка оголошено в міжнарідниј розшук. Мовне об’єднання: цеј день Львів розмовля росіянською, а Юзівка (Донецьк) — українською. На 13-у Нарідному Вічі в Києві, що почалося о 19:00, запропоновано ј затверджено склад Ур’яду нарідної довіри. Відбувається благодіјниј концерт Академічного симфонічного оркестру Націјональної філармонії Вкраїни, присвячениј пам’яті загиблих героїв Мајдану «Небесна сотня». МВС наказало самообороні Мајдану зняти маски і здати зброю.
    27 лютого 2014 р. — створено коаліцію з 250 депутатів «Европејськиј вибір» і створено коаліціјниј ур’яд на чолі з А. Яценюком. В. Янукович попрохав у росіянської влади прихисток для себе ј своєї родини від «екстремістів». Відповідниј захист јому надано на терені Росії.
    28 лютого 2014 р. — Верховна Рада України скасувала низку пільг народним депутатам України, ухваливши Закон «Про внесення змін до Закону України «Про статус нарідного депутата Вкраїни».
    В прикордонному з Україною місті Росії — Ростові-на-Доні, о 15:00-16:22 проходе прес-конференція екс-президента Вкраїни Віктора Януковича, де він пояснює, що є чинним президентом України, не визнає нової влади та пријнятих нових законів, виступа за цілісність української держави. Віктор Янукович — президент України в вигнанні: «Я на закінчення хтів би звернутися до тих, хто, так сказати, назива зараз себе законною владою в Україні. Я хтів ще раз, в черговиј раз сказати, схаменіться, схаменіться і припиніть ці безчинства, будете за це нести відповідальність. Вже зараз кінець ясен: ніколи нарід України не погодиться з вами разом мешкати в такіј країні. Тому я хочу сказати, підіть і не допускајте ще більшого беззаконня ј горя українському народу. І одночасно хочу звернутися до всього народу Вкраїни. Перше: хочу попросити пробачення у всіх, хто постраждав і стражда. Друге: Я все що зможу зробити, я буду робити до кінця свого життя, щоби бути з народом України. Не з покидьками цими: з націјоналістами ј бандеровцями, а з народом України. Для мене завше були дорогі ј будуть дорогі життя тих людеј, що пішли. Якби я зараз був в Україні, я поклонився би кожному. І зустрівся би з кожною родиною, незалежно хто де стояв: по якиј, як кажуть, бік барикад. І певен в тім, що для нинішньої влади зараз не існує українськиј нарід, вони јого не рахують, вони вважають, що це тріски. Але правда обов’язково пријде ј вона восторжествує. Дякую!».
    Деякі нові наліпки з Евромајданів:
Вибачте за незручності — ми змінюємо Европу. * Вільна нація. Вільна Вкраїна. * Листи для героїв. * Ми — жінки. * Чернігів з тобою, Автомајдане!
    Деякі нові плакати з Евромајданів:
3 покришки (2014) = 3 колоски (1932) * Геть Януковича. * Геть Нацраду брехні. * Де ви були в штурм? * Дозвольте нам говорити правду. * Зі Львова з любов’ю. * Злочинці мають бути покараними. * Зраду геть. * Европо! Гроші олігархів поверни. * Є Бандера, є свобода і є хліб. * Капутїн. * Київраду НЕ ЗДАМО! * Луценко = Ґонґадзе? * Ми за нових політиків. * Ми не здамося. * Ми тут, бо хочемо чесної праці. * Не здамо КМДА. * Не зрадьмо Небесну сотню. * Небесна сотня вимага правосуддя! * Україна любе Мајдан! * Україно, ми з тобою.
    Деяке нове скандування з Евромајданів:
Ахметов не сховається. * Віримо, можемо, переможемо! * Всі на Мајдан. * Герої — Не вмирають. * Добкіна в відставку. * Києве, вставај! Роботу припиняј! * Києве, до бою! Ужгород з тобою! * Криму — мир! * Люстрація. * На коліна. * Пса Путина — на дибу! * Римськиј статут негајно. * Свобода пријде — порядок наведе! * Слава Нації! — Смерть Ворогам! * Україна! * Черкаси, вставај! «Беркуте», додому!

    Чи пробача панство В. Януковичу? (Прошу врахувати: «Не судіть, і не будете судимі; не засуджујте, і не будете засуджені; прощајте, то простять і вам» — Біблія (Лк. 6, 37; Мт. 7, 1))