Складно йде, важко, довго.Багато в ньому такого, що протиречить моєму світогляду.Багато з чим не можу погодитись.Роблю висновки. Все, чого я не розумію, чого не можу прийняти - це мої слабкості, це моя недосконалість. Тільки прийнявши світ зі всіма його проявами (не погодившись з ними, а саме прийнявши можливість такого існування), я можу пройти далі, тільки тоді я стаю захищеним від впливу спокуси втратити власну, особисту стезю, та пійти чуждою.Варто дочитати, пропустити писання Корану крізь...

Читати далі...

Один МІЙ віртуальний друг (досі віртуальний, бо з ним Я ще ніколи не бачився в реалі, руку не потискав, хоч і хотів, тому досі він в ранзі віртуальних), написав коментар, який вчергове змусив МЕНЕ замислитись про СВОЇ риси характеру і їх вплив на все написане МНОЮ в блозі.Повторюсь ще раз, і зберегу це у вигляді окремого запису для зручності: Я пишу СВІЙ блог, про СЕБЕ, та події МОГО життя. Іноді Я пишу про СВОЄ ставлення до МОЇХ знайомих, або до подій, що МЕНЕ стосуються, або здаються МЕНІ...

Читати далі...

Незвичайні коментарі до одного з моїх записів наштовхнули мене на певні роздуми, які захотілось зберегти... Я хотів написати тобі дещо з моїх роздумів, стосовно повноти, сексуальності, і інших "проблем", про які ти писала. Моя мама повненька. Але її любили за добре серце. Вона в 18 років зустріла свого майбутнього чоловіка і мого батька. В шлюбі вони прожили майже 20 років, потім розійшлись, але це не через її повноту, а через батьківські погляди на життя, та незважливість...

Читати далі...

Під час подорожі автостопом мається достатньо вільного часу, щоб замислитись над різними речами, до яких нема справи коли занурюєшся в бурхливі події буднів. Думка швидко стрибає з одного на інше, наче в пошуках того, де б їй зупинитись... іноді повертається "до дому", коли чергова вантажівка з вільним місцем мчить мимо не зупиняючись... Тоді думка зупинилась на одній моїй знайомій, чия краса мене вражає... Вона не просто вродлива... є в ній щось більше. Її краса не тільки...

Читати далі...

ті хто знають мене давно, вже не дивуються, коли мені спадає на думку якась "замороч" - і я випробую її на собі.наприклад, піст для більшості моїх знайомих - це замороч... відмова від алкоголю - замороч... спілкування українською - замороч, пробіжки вранці - замороч... ведення блогу - теж замороч...а мені подобається.. я бачу у всьому цьому сенс як для себе, так і для майбутнього... мені недостатньо теорії в тих питаннях, які мої знайомі називають "заморочами".ось... вигадав ...

Читати далі...

Є декілька людей в моєму житті, якими я особливо дорожу. Може, не завжди пишу про них в щоденнику, але це не означає, що я їх забув. Часто виходить так, що з кимось не можу побачитись тривалий час. Збираюсь, планую, домовляюсь... а потім все відміняється. І так знову і знову. Звісно, я звик звинувачувати у всьому обставини. Звісно, я звик забувати про те, що ці обставини мною самим і створені. Виходить - я сам роблю перешкоди? Ох, як не хочеться в це вірити. Навіщо мені це робити? (Ну... є одна ...

Читати далі...

Така тема цікава... Всі про це думають. Любов до себе актуальна в будь-якому віці. Але, здається, кожна людина сприймає її по різному, по своєму...Наприклад, в своєму дитинстві, я усвідомлював мою любов до себе через любов батьків до мене. Тобто, сам себе я любив точно так, як мене любили батькі. Ну, я не знаю, як це точніше пояснити... Одним словом, коли ругали - я себе ненавидів, коли пестили - був щасливим. Але тоді не я вирішував, який настрій у мене буде... Ці рішення я став приймати...

Читати далі...

що важливіше, життя, чи бізнес? гроші чи почуття?на що варто витрачати свій час? життя рахувати заробітком, чи привітними посмішками?... чи варто задавати питання саме так "... або ..."? чому я знаходжу час для будь чого, окрім власного блогу? чому нічого не пишу?ледащо? ні... нема чого написати? ТА ТОЧНО Є!а чому не пишу? У мене єдина більш-менш адекватна відповідь: "тому що читаю"...якщо казати о коливаннях в житті, то є періоди, коли я слухаю, а є такі, коли розповідаю...

Читати далі...

Як добре, що є місце, де можна сміливо ділитись своєю радістю! Як добре, що існує співтовариство "Оптимисты:)".Як добре, що є ті, хто цю радість прийме до себе, і зробить якнайменш два життя трішки кращим - моє та своє. Адже коли хтось один приймає радість та добро до себе, то кількість добра збільшується тричі! Одне залишається у того, хто його дарує, і збільшується від того, що його прийняли. Друге добро виникає у того, хто приймає, і збільшується від того, що подарувавший теж радіє....

Читати далі...

Є у мене один давній знайомий. Колись я називав його своїм другом, але після того, як дізнався, що він переконаний наркоман, перестав ставитись до нього як до друга, але і спілкуватись із ним не перестав, хоч рівень нашого теперішнього спілкування зовсім інший... Час від часу я намагаюсь дізнатись від нього навіщо він це робить, і чи не збирається передумати. Відповіді стандартні - він вживає важкі наркотичні речовини великими дозами тому що:А) Це найкращий кайф в його житті (принаймні, був...

Читати далі...