хочу сюда!
 

Александра

43 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 37-50 лет

Заметки с меткой «вік»

Мудрість не завжди приходить з Віком...

Мудрість не завжди приходить з Віком...
буває, шо Вік приходить один...

Таке воно життя...


Зізнаюсь в істині сумній:
Ти відіснилася мені.
Хоча які вже в мене сни ті…
Не снишся навіть в них мені ти.

Хто я тобі тепер, спитати:
Колишній твій? Знайомий? Брат твій?
Ні те, ні друге, ані третє…
Хоч кажеш: любиш ще мене ти.

Чи не мене — колишніх нас.
І в цьому істина сумна.
Бо де вони — оті літа,
Куди лиш пам’ять доліта,

Куди повік нам не дійти,
Де хлопчик я й дівчатко — ти?
І перші чисті почуття.
…Своє — у кожного життя.

А що було — давно в минулім:
Все перетліло… Й не забулось.
Забув би — прагнеш ти щораз 
Вернути в те минуле нас.

І безнадійне вороття:
Своє — у кожного життя.
Моє — яке не є воно —
Мене влаштовує давно.

До тебе я спалив мости.
Але старе ворушиш ти.
Знов розлучилася — одна:
І в цьому істина сумна.

І як траплялося завжди,
Знов відшукалися сліди:
Не диво в еру Інтернету,
Де другом нарекла мене ти.

І я знічев’я аж розчуливсь,
Хоч у минулім, все в минулім…
Сни відіснились. Тільки ще,
Буває, спогад обпече,

Мов над вогнем тримаєш руку.
А відсахнеш її — й ні звуку
Ні з вуст, ні в серці там — на дні.
Такі ті істини сумні.

І молода впевнена, що з нею такого не відбудеться)

Світлина від Oliy Oliy.

5%, 3 голоса

83%, 54 голоса

3%, 2 голоса

6%, 4 голоса

2%, 1 голос

2%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Дитячі забави у пісочку

В дитинстві мені здавалося, що моя любов може і має врятувати світ.

Що якщо любити усіх, то в врешті вона – любов до ближніх згладить усі сварки і нерозуміння. Тому я прагнув любити усіх, хто був поруч. Я вірив, що моя любов до тата і мами може їх примирити, може завжди усе залагодити і ми завжди будемо разом дружною сім'єю.

Ми просто діти в пісочниці, залишені без нагляду, і якщо за кимось приходять батьки, то він пручається і впирається їх волі забрати його додому відчувши свою самостійність, він вже не хоче коритися чиїйсь волі.

Ми все ще , незважаючи на вік, продовжуємо жити в пісочниці. Будуємо будинки, плани, граємо в нові проекти, співаємо, жартуємо, лаємося, міряємося. Але усі зайняті піском, організацією простору, мрією.

Ми не усвідомлюємо що є вік. Що є його рух. Я нещодавно помітив мереживо зморщок, що збільшилося на обличчі. Це здивувало мене. Здивувало тим, як трансформується плоть, як вона піддається простору.

Але вік? Адже й нині ти так і сидиш розмахуючи совком в пісочниці, почуваючи себе велетнем, творцем світів. Чи є потреба думати про продовження тонкої нитки людської плоті?

Ідеї з піску хороші короткочасністю свого існування. До них не встигаєш прив'язатися. Їх не шкода. Коли ти почуваєш себе великим то немає жалю. Жаліють тільки там, де тече кров і з нею по краплі йде життя, де є народження, де відбуваються метаморфози з тим, що потім перетворитися назад в пісок.

Те вище впокорювання прирівнює нас до того, з чого ми будуємо наші мрії, проекти, ідеї. Те вище сприйняття відкриває нам нас, у вигляді ланки в ланцюзі. Ми можемо продовжувати, або можемо й не продовжувати. Але ми в (в підсумку) той пісок, з якого зараз вершимо неіснуючі замки, палаци, дороги.

Так ми живемо – шар за шаром, іноді відкопуючи ознаки тлінності, що лякають, підтверджуючи, що й до нас тут вже були, вже мріяли, вже створювали міста, які стали набором череп'я, жменями піску, праху і каменю.

Як примирити себе з тим, що ліва моя рука тримається предків, а праву тягнуть ті, хто залишаться після мене.

Але чи є той час? Кажуть що часу не існує.

А що, якщо ми завмерли одного дня в цьому хороводі – де  немає першого, немає останнього. Є лише набір метаморфоз і сяючий простір в центрі, куди жоден з нас не може потрапити, не порушивши існуючого порядку, не порушивши сам факт існування центру.

І ми лише фігури простору, мінливий алфавіт, що створює нові слова, вершить новий порядок, творить нові чудовиська світу по праву, за волею істоти з совком і формами в пісочниці.

Сміливість. Я пам'ятаю був й у мене такий «бравий період». Період «сміливості», коли йдеш перевіряти, чи так просто ворушити реальність, як совком пісок.

Чи так легко будь-яку фантазію зробити явною.

Я пам'ятаю різні проби. Будинок в будинку, прямо посеред кімнати.

Плани походів у далекі світи.

Плани створення химерних приладів для переходу з простору в простір. Пам'ятаю військові території посеред світу городніх ділянок, пропускні пункти "для своїх", паролі, викупи, нові грошові знаки.

Пам'ятаю спроби і хитрі плани із підпалу і вибуху школи.

Були плани пересуванню тільки по дахах.

Були карти, були пошуки таємничих проходів в інші світи.

Були спроби "відключки", в якій ми щось повинні побачити.

Були маршрути прокладені на конкретній місцевості з кінцевими пунктами в небі і хмарах.

Було проектування нових приладів, що працюють завжди.

Були спроби поселень в стогах сіна, в полі.

Бували і практики із керування реальністю, думками і проходи крізь стіни. Ми перевіряли межі простору, межі нашої спритності, наших можливостей, нашої хитрості.

Я знаю тільки, що вік (як його розуміють найчастіше) накладає певні обмеження на перевірку сміливості в реалізації ідей.

Табу. Уперше це слово з'явилося пізніше, ніж те, що воно означає. Система заборон завжди захоплююча, як ребус. Це карта маршруту, по якій йдеш від місця до місця. А те, що заборона залишає в полі можливого, збільшує вірогідність пошуків обхідного шляху, прихованого від усіх, таємного, відомого лише втаємниченим. Перехрестя – це місце для вказівників, перевірка твоєї удачливості граючи в кості.

Зараз це (усе) як і раніше. Ми будуємо проекти, ми мріємо, щоб там на відстані хтось зрозумів, відчув, прийняв сигнал. І хтось іноді пускається в обхід, бажаючи осягнути більше.

Що є старість, хто ці люди, що вибрали такий шлях?

Засушені квіти продовжують залишатися красивими, але ж їх не шкода.

Адже вони не народжували мене, вони не тримають мене за руку, самі будучи огорнутими прахом, зануреними в пісок біля безмежного моря світів, житейського моря…

Вже 60 - роки летять


Роки відлітають птахами у вирій,

В далекі краї – за обрій летять,

А тобі сьогодні на ниві життєвій

Уже шістдесят! Сьогодні уже 60!

«Міцного здоров’я з роси і води»,

Дзвінки, телеграми, вітання!

А серце щемить і кричить підожди!

Ще хочетьсь трішки кохання!

Час зупинить ніщо не в змозі

І ліс шумить, і сад цвіте,

На тій, з гори уже дорозі!

Де заблудилось, де ти? де…

А  душі двох так й не зустрілись

Й в снах-примарах порожнінь,

І щоб домріять, добажати, долюбити…

Лишилось п’ять секунд, років, хвилин,

Життя залишилось позаду.

І вітер – вже не наздогін:

І тільки дзвін – церковний дзвін,

Тривожним гулом ранить душу…

Сперечатись - неможливо......

 33 цитаты Оскара Уайльда, с которыми невозможно поспорить Самые остроумные высказывания Оскара Уайльда

В день 160-летия Оскара Уайльда «Газета.Ru» собрала самые ироничные афоризмы знаменитого английского писателя, которые нужно знать любому современному острослову.

Оскар Уайльд прожил 46 лет, написал прекрасный «Портрет Дориана Грея», девять пьес, десяток сказок и рассказов, стихотворений и поэм, умел выглядеть как денди, мыслить как философ, любить как мужчина и говорить как самый остроумный человек на свете. Он побывал на дне и вершине и научил нас тому, что нет ничего честнее парадоксов — и в жизни, и в чувствах, и в искусстве, — лишь тот, кто умеет чувствовать иронию, умеет чувствовать нежность. «Газета.Ru» выбрала лучшие цитаты британского классика, которые говорят о нас больше, чем мы знаем о себе сами.

1. Ничто так не мешает роману, как чувство юмора у женщины и его отсутствие у мужчины.

2. Спорить — это так вульгарно. Ведь в приличном обществе всегда придерживаются одного и того же мнения.

3. В наш век газеты пытаются заставить публику судить о скульпторе не по его скульптурам, а по тому, как он относится к жене, о художнике — по размеру его доходов и о поэте — по цвету его галстука.

4. Дружба между мужчиной и женщиной невозможна. Страсть, вражда, обожание, любовь — только не дружба.

5. Это хорошо, что вы курите. Каждому мужчине нужно какое-нибудь занятие. И так уж в Лондоне слишком много бездельников.

6. Влюбленность начинается с того, что человек обманывает себя, а кончается тем, что он обманывает другого.

7. Главный вред брака в том, что он вытравливает из человека эгоизм. А люди неэгоистичные бесцветны, они утрачивают свою индивидуальность.

8. В жизни бывают только две настоящие трагедии: одна — когда не получаешь того, чего хочешь, а вторая — когда получаешь.

9. Мужчина всегда хочет быть первой любовью женщины. Такое у них нелепое тщеславие. Женщины более чутки в таких вещах. Им хотелось бы стать последней любовью мужчины.

10. Самые нелепые поступки человек совершает всегда из благороднейших побуждений.

11. Надеюсь, вы не притворяетесь безнравственной женщиной, будучи на самом деле женщиной добродетельной? Это было бы непростительным лицемерием.

12. Всякое желание, которое мы стараемся подавить, бродит в нашей душе и отравляет нас. А согрешив, человек избавляется от влечения к греху, ибо осуществление — это путь к очищению. После остаются лишь воспоминания о наслаждении и сладострастие раскаяния. Единственный способ отделаться от искушения — уступить ему.

13. Бессмысленно делить людей на хороших и дурных. Люди бывают либо очаровательны, либо скучны.

14. Женщины обладают удивительным чутьем: они способны обнаружить что угодно, за исключением очевидного.

15. В наши дни большинство людей умирает от ползучей формы рабского благоразумия, и все слишком поздно спохватываются, что единственное, о чем никогда не пожалеешь, это наши ошибки и заблуждения.

16. Человек очень смущается, когда говорит от своего лица. Дайте ему маску, и он скажет вам всю правду.

17. Всегда — это пустое слово. Между капризом и вечной любовью разница только та, что каприз длится несколько дольше.

18. В России нет ничего невозможного, кроме реформ.

19. Я — единственный на свете человек, которого мне бы хотелось узнать получше.

20. Все решительно неспособные чему бы то ни было учиться взялись поучать — вот чем увенчалась наша страсть к образованию.

21. В старые добрые времена книги писали писатели, а читали все. Теперь же книги пишут все, но не читает никто.

22. Всякий раз, как со мной соглашаются, я чувствую, что сболтнул глупость.

23. Вульгарность — это просто-напросто поведение других людей. Другие — вообще кошмарная публика.

24. Истинны в жизни человека не его дела, а легенды, которые его окружают. Никогда не следует разрушать легенд. Сквозь них мы можем смутно разглядеть подлинное лицо человека.

25. Своих мужей всегда ревнуют некрасивые женщины. Красивым — не до того, они ревнуют чужих.

26. Если я проведу остаток жизни в парижском кафе за чтением Бодлера, это будет более естественнее, чем если я наймусь подстригать живые изгороди или сажать какао по колено в грязи.

27. Женщина начинает с отражения наступления мужчины, а кончает тем, что отрезает ему путь к отступлению.

28. Не выношу вульгарный реализм в литературе. Человека, называющего лопату лопатой, следовало бы заставить работать ею — только на это он и годен.

29. До тех пор, пока война считается порочной, она сохранит свое очарование. Вот когда ее сочтут пошлой, она перестанет быть популярной.

30. Никогда не следует доверять женщине, которая называет вам свой возраст. Женщина, сказавшая это, может рассказать что угодно.

31. Я обычно говорю то, что у меня на уме. В наши дни это большая ошибка: тебя слишком часто понимают неправильно.

32. О футболе я самого лучшего мнения. Отличная игра для грубых девчонок, но не для деликатных мальчиков.

33. Очень опасно встретить женщину, которая полностью тебя понимает. Это обычно кончается женитьбой

Трохи сумно. Трохи смішно.

Якось під час риболовлі мужик, старший за мене на п'ять років, запитав:
"Ну шо, батя, клює?
lol  unsmile


10%, 1 голос

30%, 3 голоса

10%, 1 голос

20%, 2 голоса

0%, 0 голосов

30%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая