Полоненого росіянина, який поїхав на Донбас через пропаганду про фашистів, передали матері. У штабі самооборони кажуть, що полонений українців не вбивав.

Росіянина, упійманого на Донбасі бійцями батальйону "Дніпро", у Дніпропетровську передали особисто матері. Жінка розшукувала свого сина, який таємно від неї поїхав воювати на Донбас. Про це йдеться в сюжеті ТСН.ua.  http://www.unian.ua/society/952078-polonenogo-rosiyanina-yakiy-pojihav-na-donbas-cherez-propagandu-pro-fashistiv-peredali-materi.html

Фахівець із промислового альпінізму, веслування та гончарства з Іркутська Микола Попов зізнається, що став жертвою російської пропаганди. Він сам записався у загін бойовиків, щоб захищати мешканців Донбасу від фашистів, у яких щиро вірив.

Приїхав до Воронежа. Звідти його з іншими росіянами переправили до Донецька, в обхід контрольно-пропускних пунктів на кордоні. Родині він нічого не сказав.

Про те, що син в Україні, мати Попова дізналася, коли він подзвонив і попросив грошей, щоб повернутися додому.

"Я отримав величезний урок доброти та людяності", - каже Попов.

Останні 2,5 роки даний ресурс неправомірно обмежував користувачів в доступі до інформації, запровадив цензуру та темники на підтримку кривавого режиму зека.

Виключи дуже багато людей з стрічки блогів, неправомірно застосовували штрафні санкції (доказ є в моїй гостовій), обмежували та блокували користувачів,  сайт зайняв проригівську позицію, й причетний до запровадження цензури, відповідальність цього ресурсу не менша чим у всіх ригоанальних прихильників, що сприяли кровопролиттю та вбивствам людей.
 Сайт повинен офіційно вибачитись за введену цензуру перед користувачами, необхідно вказати (без розголошення персональних даних) хто та як причетний до запровадження цензури, також показати списки ніків яким заблоковано доступ у топ блогів, яких було заблоковано з політичних мотивів, любе приховування злодіянь є злочином. 

Сподіваюсь на щиросердне розкаяння адміністрації сайту за злочинну діяльність, що дозволить частково відновити імідж ресурсу, а все решту покаже час та активність користувачів.

Пости від осудження ближніх  і знайди Христа, який живе в них.

Пости від слів, які ранять і наповнись словами, які дають життя.

Пости від незадоволення і наповнись вдячністю.

Пости від поспіху і навчись терпінню.

Пости від песимізму і живи християнською надією.

Пости від турбот і навчись довіряти Богові.

Пости від незадоволення і насолоджуйся життям.

Пости від безконечних турбот і навчись перебувати в молитві.

Пости від образ і навчись прощати.

Пости від злости, яку не хочеш відпустити і шукай Царства Божого.

Пости від егоїзму і навчись служити ближнім.

Пости від відчаю і наповнись радістю віри.

Пости від злих думок і шукай правди, яка веде до святості.

Пости від компромісів з гріхом і обери вузьку браму, яка веде до вічного життя.

Пости від всього, що віддаляє Тебе від Ісуса і шукай лише того, що може Тебе до нього наблизити.

 

Сиропусна неділя - неділя прощення. Останній день перед Великим Постом...
Прошу всіх простити мені все зло, образи та кривду, яку я вчинив комусь випадково чи навмисно.
Приємного всім свята!

грозою та зливою навіяне,

бо все відбувалося інакше

Дощить надворі, грім гуркоче…

Учора була Прощена неділя.

Сьома за ліком відтоді, як автор цих рядків прийняв Хрещення. (Так, так, це було вже у зрілому віці.)

І лише вчора мені нарешті вдалося простити всіх (!), хто будь-коли завдавав мені болю, горя, збитків, хто з мене знущався, мене бив, ображав, обманював тощо.

Як це сталося?

Я сидів, читав церковні книги і статті на православних сайтах. Цитати зі Священного Писанія, в тому числі слова молитви "Отче наш" ("...и остави нам долги наша, якоже и мы оставляем должником нашим"), проповіді священиків, сповіді воцерковленних мирян...

А потім Некрот раптом поставив самому собі питання:

- Уяви собі, що ти потрапив до раю. Кого з багатьох-пребагатьох людей, які заподіяли тобі зло, ти не хотів би там бачити?

І почав раб Божий Олександр перебирати в пам'яті всіх своїх кривдників, катів, "кидал", начальників-самодурів, колег-заздрісників (останні, зазначу, не в кожному колективі траплялися)...

І не знайшов жодної людини, з якою не хотів би зустрітись у Царстві Небесному і розділити радість Спасіння.

Чи здивувався я цьому відкриттю?

Скоріше ні, аніж так.

Сам Господь Бог любить усіх людей і всім бажає спастися.

Він не бажає тільки силою тягти в рай грішників. Адже "почему Господь благ? Потому что ад сотворил" (детальніше - за посиланням). Кожна людина протягом земного життя сама обирає, з ким їй бути - з Богом у Царстві Його чи з ворогом лукавим у пеклі; у вічному блаженстві, радості і веселощах чи у вічних муках, плачі та скрежеті зубовному.

Пробачте за невеликий відступ.

Отже, якщо Господь бажає, щоби спаслися всі, - як же я, грішний і недостойний раб Його, можу бути проти?

І простив я всіх - і як же добре на душі стало! Наче справді в раю опинився...

Такий от епізод із життя, браття і сестри.