Леонід Бершидський
журналіст, оглядач Bloomberg

ДЖЕРЕЛО

2016 рік для BMW не вдався - принаймні, якщо керуватися її високими стандартами. Так, продажі були рекордними, але норма прибутку виявилася найнижчою з 2010 р., склавши 8,9 %. В результаті прибуток виявився нижчим за прогнози аналітиків, і акції впали в ціні.

На цьому тлі рішення глави компанії Харальда Крюгера знову підтвердити актуальність стратегії, націленої на виробництво безпілотних, підключених до інтернету, електричних і призначених для спільного використання автомобілів викликає питання, адже саме її реалізація і викликала падіння рентабельності.

Революція електричного транспорту у всіх на вустах, і страх залишитися позаду (в поєднанні із зусиллями регуляторів) може стати джерелом помилок. Справа в тому, що сучасний електромобіль концептуально не поєднується зі звичним нашим сценарієм використання особистого транспорту, а екологічним ефектом подібного переходу в багатьох країнах можна знехтувати.

BMW хоче, щоб до 2025 р. 15...25 % продажів припадали на електричний транспорт, але з 2013-го баварцям вдалося продати лише 70 тис. машин i-серії; і прибуток далеко не покрив вартість розробки цих моделей, що склала 4 млрд євро.

Інші компанії з великими інвестиціями в цій галузі теж продають менше, ніж хотіли б. Renault-Nissan планувала реалізувати з 2010 до 2016 р. 1,5 млн електромобілів, але, за даними Bloomberg Intelligence, цей план було виконано лише на 28 %. У підсумку, незважаючи на всі субсидії та податкові пільги, електромобілі становлять лише близько 1,2 % світового ринку.

У відносному вираженні ринок росте швидко - в 2011 році частка таких машин становила всього 0,1 % - але в абсолютних числах кількість електромобілів на дорогах абсолютно непропорційна піднятому навколо них галасу.

Вкладаючись в подібні реформи, компанії вірять звітам експертів, що нічим не ризикують. Наприклад, недавно McKinsey випустила доповідь, в якій стверджується, що споживчий інтерес до електромобілів зростає. І виходить, що виробникам потрібно тільки поступово покращувати технологію, не забуваючи її рекламувати. Можливо, носії такої точки зору приймають бажане за дійсне, адже сучасні електрокари призначені для конкретного сценарію використання, поширеність якого не росте, а знижується.

Більшість електромобілів за ідеальних умов проходять на одному заряді близько 400 км, при цьому зарядка від існуючих джерел енергії забирає години - і навіть 30 хвилин, які забезпечують станції Tesla Supercharger, в довгій поїздці незручні. Справді, така машина відмінно підходить для людини, яка живе в передмісті у власному будинку (тоді зарядка вночі не проблема) і працює за стандартним графіком в місті, де вдень машина теж може заряджатися. Для такого випадку існуюча інфраструктура годиться. У Німеччині на кожну суспільно-доступну зарядну станцію припадає лише три е-мобілі, і навіть в Норвегії, де електромобілі займають чверть ринку, це число доходить лише до 13. Під час недавньої поїздки в Амстердам я помітив, що найчастіше єдине вільне місце для паркування в околі - це майданчик біля зарядної станції, де бензиновим автомобілям ставати заборонено.

Проблема в тому, що цей ідеальний сценарій застаріває. Люди все частіше користуються громадським транспортом - навіть в США, де він погано розвинений. Також вони менше водять в містах і все частіше використовують велосипеди. Молоді фахівці вибирають житло ближче до роботи, що прискорює джентрифікацію районів, прилеглих до центру, а коли машина все ж потрібна, використовують різні сервіси оренди і спільного використання.

Електромобілі широко використовуються в каршерінгових програмах, оскільки між поїздками клієнтів вони можуть стояти на зарядці. Але більша частина прибутку автовиробників надходить від продажу індивідуальним власникам, яким машина потрібна, щоб мати можливість в будь-який момент відправитися за покупками або в заміську поїздку, а не чекати кілька годин, поки вона зарядиться. Поки не трапиться якийсь технічний прорив, поступове збільшення запасу ходу не дозволить наздогнати за цим параметром бензинові автомобілі, і за нинішньої технології виготовлення батарей чекати швидкої зарядки на більшості станцій теж не доводиться.

Психологи кажуть про тривогу з приводу батареї електромобіля, що розряджається,  як про окремий феномен, але насправді це технологічна, а не психологічна проблема. Виробники працюють (і успішно) над зниженням вартості батарей, але споживачеві також дуже важлива гнучкість, яку дає великий запас ходу і дуже короткочасна дозаправка бензинової машини.

Галас, оптимістичні прогнози і тиск регуляторів змусили автовиробників робити машини на основі недорозвиненої, незрілої технології, і конкуренція на цьому ринку вже сильна. Уряди домагаються розвитку зарядної інфраструктури, комунальні служби вчаться справлятися зі зміненим графіком і обсягом споживання електроенергії, а McKinsey закликає до підвищення обізнаності споживача через рекламні кампанії, але, можливо, всі ці зусилля не виправдані - навіть з точки зору турботи про навколишнє середовище.

У країнах, де живе велика частина населення нашої планети, технології виробництва електроенергії такі, що електромобіль залишає приблизно такий же "вуглецевий слід", що і традиційний транспорт. Для більшості європейських країн гібридні автомобілі на зразок Toyota Prius нічим не гірші.

Екологічно чистими електрокари стають тільки там, де використовується велика частка невикопних джерел енергії (в Бразилії це гідроелектростанції, а у Франції - ядерна енергетика). Toyota Prius викидає в атмосферу приблизно стільки ж вуглекислого газу, скільки утворюється при виробництві енергії, необхідної для заправки електромобіля. У США, насамперед в штатах, де електростанції в основному працюють на вугіллі, наприклад, в Західній Вірджинії, обсяг викидів електромобіля не сильно відрізняється від вихлопу традиційної машини.

Звичайно, вже трохи пізно, але, якщо нам вдасться трохи сповільнити посилення регулювання в цій сфері, у автовиробників з'явиться шанс надати споживачеві бажану гнучкість. І в цьому випадку масове виробництво електромобілів не почнеться доти, поки поновлювані джерела не займуть більшу частку в генерації електроенергії - тобто поки в цьому не з'явиться сенс у контексті захисту навколишнього середовища.

Економія, економія і ще раз економія. Озброївшись таким гаслом, представники регламентного комітету Верховної Ради України лобіюють оновлення парламентського автопарку.

У наступні декілька років з метою економії бюджетних коштів у ВР планують закупити близько ста надсучасних [???] (виділено мною) електрокарів Nissan Leaf на загальну суму 81,5 млн грн. Автівки будуть закуповувати у три етапи, перший з яких стартує у 2018 році. У перші два роки планується придбати 10 машин, а в 2020-2021 роках – 27. Решта електромобілів опиняться в парламентському гаражі лише після 2022-го. Старі автомобілі Верховної Ради продадуть "з молотка".

Варто окремо зауважити, що в період з січня по червень 2016-го ринок електромобілів в Україні суттєво зріс. Якщо за перші півроку у 2015-му в нашій державі було продано лише 72 нових електрокари, то за аналогічний період 2016 року – 192. Один електромобіль Nissan Leaf коштує в середньому $30 тисяч, а електрокар бувший у використанні – 12. Втім у парламенті планують закуповувати виключно новенькі автівки.

Дивує епітет "надсучасний", вжитий цим інформаційним ресурсом щодо першого в світі масового електромобіля Nissan Leaf. Все-таки, ця модель випускається з 2010 р, і є вже давно "вчорашнім днем" світового електромобілебудування. Якщо вже тринькати гроші платників податків на придбання, заплановані на період до 20-х років, то слід поглядати на моделі електрокарів 2015-16 років.

Останнім часом у мене з’явилося непереборне бажання розбагатіти :))). І не просто розбагатіти, а розбагатіти ДУЖЕ!!! :))) Перші кроки до цього я вже роблю – як і будь що інше, шлях до багатства починається з теорії. Відтак, це моє бажання породило нове захоплення – колекціонування висловів та цитат відомих багатих людей про бізнес, власну справу, просто роботу та саме багатство. Колекція поки що невелика, однак поповнюється щодня. Сьогодні я хочу спробувати скласти невеличкий текст із цитат, що в мене уже є на тему «Як розбагатіти».

Почати хочу не з кого іншого, як з першого в історії людства доларового мільярдера Джона Девісона Рокфеллера, який сказав: «Я не знаю нічого більш  жалюгідного і принизливого, ніж людина, яка присвячує весь свій час тому, щоб робити гроші заради грошей». Він же говорив, що «вміння поводитися з людьми – це товар, який можна купити так само, як ми купуємо цукор чи каву, і я заплачу за таке вміння більше, ніж за що небудь інше на світі». Отже перші складові плану «розбагатіти» відомі – розумна мотивація та команда. Але хорошу команду треба не тільки сформувати, а й втримати. Засновник та керівник найбільшої у світі приватної (неакціонерної) компанії SAS, яку, до речі, у 2010 році журнал «Fortune» визнав найкращим працедавцем у світі, Джемс Гуднайт колись сказав: «Кожен вечір 95% всіх активів моєї компанії роз'їжджаються на машинах по домівках. Моє завдання – створити такі умови праці, щоб на наступний ранок у всіх цих людей виникло бажання повернутися назад. Креативність, яку вони приносять у компанію, створює конкурентну перевагу». В іншому своєму твердженні він каже, що «ключ до успіху бізнесу – в інновація, які, народжуються завдяки креативності». Мабуть, ніхто не сперечатиметься, що це – важлива складова успіху… Однак вона немає сенсу без ще одного компоненту, як на мене – обов’язкового – ризику. «Не бійтеся робити помилки, не бійтеся експериментувати, не бійтеся багато працювати. Можливо, вам ніщо не вдасться, можливо, обставини будуть сильніші за вас, але потім, якщо ви не будете пробувати, вам буде гірко та образливо за те, що ви не попробували. Бо якщо ви спробуєте, у вас є два варіанти – або все вдасться, або ні. Якщо ж ви не будете нічого робити, то варіант тільки один. Отож не бійтеся. Робіть! Пробуйте! Вчіться! Шукайте правильних людей, які будуть вам допомагати. І ще раз працюйте», – так вважає всесвітньо відомий російський програміст Євгеній Касперський.

Завжди треба знати причину своїх дій у бізнесі. Причину та прогнозовані наслідки. Людина, яка у 2008 році очолила рейтинг найбагатших у світі за версією журналу «Forbes» і нині є одним з найвідоміших інвесторів у світі Уоррен Баффет каже: «Я ніколи нічого не купую, якщо не можу на одному аркуші паперу описати мої пояснення і причини. Я можу помилятися, але я буду знати відповідь на це. «Я плачу 32 мільярди доларів за компанію Coca-Cola, тому що ...» І якщо ви не можете відповісти на це питання, вам не варто купувати ці акції. Але якщо ви відповісте на це питання і зробите це кілька разів, ви заробите багато грошей». При всьому цьому, вважає Брюс Бартон – найвідоміший рекламіст початку ХХ столітя, – працювати треба тільки на результат: «Ваша мета отримати - похвалу? Ви, ймовірно, її отримаєте, якщо будете досить наполегливо працювати. Але не дивуйтеся і не розчаровуйтеся, коли якийсь хлопець, який просто вийшов вперед і зробив те, що вважав за потрібне, не думаючи про почесті,зможе повісити собі на груди більше медалей, ніж ви, при всьому вашому прагненні, і при цьому забере ваші медалі».

Є ще два пункти, виконуючи які можна отримати більше шансів розбагатіти. По-перше, щоб стати багатим треба мати терпіння, ще Альберт Ейнштейн казав, що якщо ви хочете бачити результати своєї праці негайно, то маєте працювати чоботарем. По-друге, за словами Шарля де Голля, завжди треба вибирати найтяжчий шлях, бо на ньому нема конкурентів. А найбагатша людина США у середині ХХ століття Пол Гетті сказав: «Щоб стати мільярдером, потрібне в першу чергу везіння, значна доза знання, величезна працездатність, я підкреслюю – величезна, але головне, найголовніше – ви повинні мати менталітет мільярдера. Менталітет мільярдера – це такий стан розуму, при якому ви сконцентровуєте всі свої знання, всі свої вміння, всі свої навички на досягнення поставлених цілей. Це те, що змінить вас».

І наостанок не можу не сказати словами, правильність яких дуже хочу перевірити на своєму досвіді. Фразу цю сказав відомий Арнольд Шварценегр: «Гроші не зроблять вас щасливішими. У мене зараз 50 мільйонів, і я так само щасливий, як і тоді, коли у мене було 48 мільйонів»!!!

http://youngsoul.com.ua/

http://tutbude.blogspot.com/

1. У XVI столітті найбагатшими банкірами в Європі вважалися Фуггери. Одного разу їм довелося приймати у себе імператора Карла V Габсбурга. Радість з нагоди візиту високого гостя господар виразив тим, що його спальню наказав опалювати не звичайними дровами, а корою коричного дерева. Навіть зараз така кора коштує чимало, а в ті часи вона була ще дорожча. Але це ще не все. Розпалити почесний вогонь в каміні господар узявся сам. Преклонивши коліна, Фуггер попросив дозволу зробити це папером з підписом Його Величності. Імператор виявив бажання ознайомитися з текстом документа. Прочитавши, імператор кивнув на знак схвалення. Ще б пак! Розтопити камін банкір збирався зобов’язанням Карла V повернути Фуггерам неабиякий борг в 50000 талярів.
Ще в IV ст. до н.е. Арістотель казав: «А ось витрачати на те, що потрібно, стільки, скільки потрібно, коли, заради чого і як слід, здатен не кожен, і це непросто».

2. Всі чули про бенкети римського політичного діяча Лукулла (106-56 рр.. До н.е.).
Цей багач славився своєю «вишуканою обжерливістю». Ось як описує типовий бенкет Луккулла письменник Петроній Арбітр. Лукулл тут виведений під ім’ям Трімальхіона.

«Увійшовши до будинку Трімальхіона, – розповідає Арбітр, – кожен із запрошених мив руки у воді, поданій йому рабом, потім йому мили ноги, і він лягав на приготоване йому ложе, а рабині вносили великий стіл, посередині якого стояла дерев’яна курка із золотими крилами; біля неї лежали павині яйця. Господар, посміхаючись, говорив: “Друзі мої, я наказав покласти павині яйця під цю курку. Подивимося, висиділа вона їх?” Гості брали по яйцю, розбивали і в кожному знаходили смаженого жирного бекаса. Після цього блюда келихи наповнювали фалернським вином. Потім з’являлося нове блюдо: артист кухар ліпив з фаршу карти різних країн, що належать Римській імперії. Далі на стіл подавався величезних розмірів кабан. Люб’язний господар, неначе злякавшись, кричав: “Кухар забув випатрати кабана, спробуємо зробити це самі!” І ось із шлунку величезного кабана починали сипатися різні страви: сосиски, смажені пташки, горіхи, фрукти та інше. З грудей кабана лилося в келихи фалернське вино. З інших частин тіла вилітали живі птахи і сипалися дорогоцінні подарунки, які роздавались присутнім. Після того як кабана відносили, на стіл подавався величезне смажене теля. З його туші також діставали на стіл різні страви і багаті подарунки. Потім гостям пропонувалася курка, начинена рибою, устрицями, качиними яйцями, різними солодощами».

(далі буде...))

Згадайте - що передувало кампанії боротьби з тютюнопалінням 15 років тому? Скрізь і всюди висіли "біг-борди", що рекламують сигарету, як невід'ємний атрибут комфортного життя та шикарного проведення часу. Ці слогани подавалися величезним шрифтом. І дуже дрібним – про його шкоду для здоров'я. Проводилося безліч маркетингових акцій, що збирають інформацію про кількість викурених сигарет і заохочують будь-якими подарунками (я сам якось отримав спортивний годинник) - чим більше вживаєш тютюнової продукції, тим більше шансів потрапити на яхту в Карибському морі тощо. Потім раптом різко почалася "боротьба" з тютюнопалінням - зникли "біг-борди", з'явилися велико-планові написи і картинки про шкідливість цієї справи і стали крупно-планово піднімати ціни на тютюнові вироби. Тобто спочатку підлітків, молодих людей і дорослих - "присаджували" всіма способами на тютюнопаління - а потім стали просто наживатися. Навіть сьогодні - як курили так і курять - серед курців ще й безліч жінок. Цигарки як купували – так і купують – тільки платять у рази більше. У чому причина? Я сам для себе почав намагатися боротися з цією звичкою, яка приходить в юності до багатьох років - її трактують як атрибут спраги прилучення до дорослого життя. За роки зробив деякі висновки – розповім, кому цікаво. І чи таке вже страшне зло - це тютюнопаління - порівняно з чим. Я чув і читав, що популярність тютюнопаління, масово стала приходити у світ на початку 20 століття - коли експлуататори перших машин з двигуном внутрішнього згоряння ("автогонщики-льотчики-випробувачі, авто та авіа механіки") - у більшості випадків були курцями (що пояснювалося ризикованістю та нервозністю професії) і ставали героями та прикладом для наслідування. А далі - ця звичка поширювалася нібито за бажанням людей. Пам'ятаю я був маленьким - мене так цікавили автомашини (і інша самохідна техніка природно). Але пам'ятаю одного разу – йду я з матір'ю своєю вулицею (день був похмурий) – і їде на зустріч "Газон". Я вилупився на нього, розглядаю - і раптом відчув, як мені просто "порвало" головушку - не боліло нічого і раптом - різко з'явився біль, що терзає. А покурювати я почав – коли перейшов до 4-го класу середньої школи. Старші пацани курять - і щось мучить дурнечка як неминучість. Багато хто намагається "кинути палити" - але в більшості випадків, як кажуть - "горбатого могила виправить". Я сам позбавлявся не раз – але на якийсь час. І ось - зрозумів у чому полягає та "неминучість". "Зістрибнути" вдається в ті дні - коли масово не їздять автомобілі та не працюють інші машини та механізми (релігійні свята, сильні снігопади тощо) або просто в тихому та далекому від "цивілізації" місці. Ці мої висновки вже давно використовують "рятівники" від тютюнопаління, заробляючи ще й на цьому гроші  (і одразу зжити зі світу готові - за гроші, природно). Як це впливає - сиджу, сумую, не курю - і ось на чолі з'являється нав'язливе занепокоєння (я живу в невеликому містечку - і машин тут менше, ніж у "мегаполісах", де суцільне тло працюючих двигунів і шиплячих об асфальт шин). На часі чується "фон" авто, що наближається (а відчуття занепокоєння з'являється на пару-трійку хвилин раніше) - те, що відбувається в цей час з нервовою системою і головним мозком, можна порівняти з тим - як би Ви стали вставляти і витягувати у воду і з води ялинову гілку із частотою приблизно хоча б 30 разів на хвилину. Коли автомобілі їздять з не дуже великою частотою (як було за старих часів) - це діяло як свого роду "масаж" нервової системи, що тонізує її і підштовхує до активної життєдіяльності. Коли ж їх багато – це тероризує та пригнічує – люди, які живуть біля проїжджої частини, страждають день і ніч від цього. Так ось – можна терпіти це скільки завгодно – день, тиждень, місяць, рік – може й звикнеш. А ось засобом, що полегшує симптоми цих мук і є тютюнопаління - це діє (виглядає) приблизно так само - як укриття в окопі від куль і осколків під час бойових дій. "Мамо - у мене скінчилися патрони" - знову думаєш, де взяти грошей на чергову пачку сигареток-патронів. Причому ті, хто не курять - як би не частіше страждають на інсульти та інфаркти, що наздоганяють згодом через негативні фактори "проїжджої частини" - а не тютюнопаління виною цьому. Я не пропагую займатися ним - воно все-таки шкодить здоров'ю - але не треба людей вводити в оману з метою наживи перш за все. Сьогодні Вам кажуть що тютюнопаління велике зло і розпродують усіма засобами ці чудо-двигуни, вихлопні гази яких у 100 разів шкідливіші за тютюновий дим і які згодом пригнічують все живе настільки - що меланхолія стає кредом життєвих ілюзій і поступово з білого світла зникають люди, тварини, птиці, комахи. Бджоли мруть - тому що вихлоп синтетичних видів палива подібний до воску, що вигорів зі свічки, - він розчиняється в повітрі, потім осідає на рослинах і квітах і бджоли "вимазуються" в нього, їх організм приймає його за віск - але це отрута - і вони вмирають (і це лише одна з причин) - щодня бачу падаючих бджіл на доріжці біля квітучих рослин - а потім, американці Вам, слов'янам -  стародавнім бджолярам, здихавшись від цих двигунів вчорашнього дня, розповідатимуть як розводити і доглядати бджіл. Цим ми дихаємо – кожен автомобіль за добу випускає в середньому 1000000 літрів вихлопних газів. І завдає шкоди всім на відміну курця тютюну, який вийшовши на вулицю - якщо шкоди і завдає - то самому собі. Зараз женуть із Європи "євробляхи". За смішною для автомобіля ціною. Ніхто не задумався – у чому причина. Останнім часом почастішали стихійні пожежі, найчастіше причиною яких називають самозаймання – в Європі, а останнім часом і в Україні. Гіпотеза (потрібний експертний аналіз) полягає в тому, що синтетичне паливо залишає після себе в атмосфері маслянисту емульсію, яка за певних умов може ще й самозайматися після того, як осідає на легкозаймистих об'єктах навколишнього середовища - сухій траві, деревах, та іншому субстраті - в результаті великої швидкості руху теплової енергії під час сильної спеки у присутності кисню (або води – коли це висихає з великою швидкістю після дощу). Крім того цей смог робить прозорою для жорстких випромінювань атмосферу - ці випромінювання мають велику енергію, яка і викликає цей швидкісний розігрів. Крім того, викликають розвиток онко-захворювань. Стає страшно за майбутнє цієї держави – жити серед нерозумних людей. Західні вчені кажуть - корови дохрена "пердять". Мовляв, це причина парникового ефекту, а не мільйони "пукаючих" (винаходів вчорашнього дня) автомобілів - які "збагрюють" будь-якими засобами в країни другого і третього світу - нехай дурні повиздихають (контекст). А самі завтра, розпродавши автомобілі, що допомагають наживатися на тютюнокурінні, оголосять їх тепер найбільшим злом - і будуть продавати Вам "шапки з Європи" - вінець еволюції моди - кожна з яких "ексклюзивна і екологічно чиста", що є коров'яком. В інших країнах прислухаються і вживають вчасні заходи - а у своїй - аби гроші... Може ця тема вже тепер і застаріла - їй вже декілька років. Але знову йде "рок" - насувається жаркий період. І рік за роком світ знищується.  

Верифікація пільг і субсидій: Кому доведеться повернути гроші

Грошові перекази за рік зросли майже на 1 млрд доларів

Обсяг приватних переказів в Україну з-за кордону в 2019 році склав 12017 млн, що на 8,2% більше, ніж за 2018 рік (11111 млн доларів). Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на дані квартальної статистики Національного банку України.

НБУ враховував у своїй статистиці як офіційні, так і неофіційні канали надходження грошей в Україну.

За даними НБУ, в четвертому кварталі 2019 року обсяг приватних переказів в Україну досяг 3282 млн, тобто близько 7,1% від ВВП України.

Як наголошується в публікації НБУ, найбільше переказів в 2019 році надійшло в Україну з Польщі - 3686 млн доларів. Далі йдуть Росія (1234 млн доларів), Чеська Республіка (1113 млн доларів), США (984 млн доларів), Великобританія (601 млн доларів) і Італія (498 млн доларів).

З країн ЄС надійшло 7856 млн, що становить 65,4% від загальної суми переказів в 2019 році.