Було натхнення: написала декілька римованих рядків, а за допомогою штучного інтелекту перетворила їх на пісню. 

Рідний край, де люди достойні, вільні й щирі,

Де небо віддзеркалене у Синевирі,

Де Шевченка шанують  у селах і містах,

Де вітер співає у могутніх Карпатах.

 

 [Приспів]

Варта того, щоб її ревно оберігати,

Мене Україна надихає вишивати.

Барви й символи, візерунки та мережка –

Вишивка на полотні, мов долею стежка.

 

Пісні та легенди, зірки, волошки й калину,

Козацьку звитягу теж, і вірність лебедину,

Майстрині  відтворюють  все це у дивних стібках,

На рясних вишиванках і родинних рушниках.

 

[Приспів]

Варта того, щоб її ревно оберігати,

Мене Україна надихає вишивати.

Барви й символи, візерунки та мережка –

Вишивка на полотні, мов долею стежка.

 

Нехай Україна весь світ чарує красою,

Хай знають державу незборимою, стійкою.

Нехай буде в кожному домі щастя присутнє,

Бо вправність мисткинь формує світле майбутнє.

 

[Приспів]

Варта того, щоб її ревно оберігати,

Мене Україна надихає вишивати.

Барви й символи, візерунки та мережка –

Вишивка на полотні, мов долею стежка.

І, можливо, досить давно.

Мене не приваблює життя у цьому світі, бо тут забагато речей, які мені відверто не подобаються, а я не в силах їх змінити.

Тож, я вирішила вигадати інший, паралельний світ, в якому запропоную ті ідеї, які я б хотіла реалізувати насправді, але не маю фінансової змоги, зв'язків та впливу. 

Якщо раптом Вам цікаво побачити, що я вигадую, то запрошую на сторінку Інстаграм @in_parapolt, або у канал Телеграм за цим же посиланням. 

Історія про Параполт - моя вигадка, візуалізована за допомогою штучного інтелекту. 

Дякую за увагу! 

На жаль, чомусь не можу відповідати тут на коментарі. Дякую за відгуки, але перепрошую.