Туніс, Єгипет - а тепер і Лівія... Мабуть регіони трохи наклали в штанці і одразу-ж заговорили про діалоги, ще про щось, ще про щось.

А факт є факт сьогоднішня влада і ефективність ці дві різні речі - вдалося нещодавно вислухати від людини, що рік тому казала: "Ющенко - дибіл", фразу яка мене спантеличила повністю: "Вернитє Ющенко, при ньом било лучше". Щось пояснювати й розказувати немає сенсу - великим макроекономічними показниками й статистикою я не можу тут кидатися через факт відсутності їх у мене. Взагалі вони стали схожі на відвертий фарс - мені кажуть про боротьбу із злочинністю, а я бачу про те що менти самі й стали злочинністю - ні вони й до того були, але при минулій владі вони якось ховалися. Мені кажуть про великі економічні здобутки - а я бачу ріст цін при стабільно старій зарплатні. Мені розповідають про свободу в країні - а я бачу лише масовий психоз промивання мозку. Може я сліпий, глухий і тупий?

Проплачені агітатори розповідають про покращення життя, як все стало добре, як стабілізувалася країна... В мене лише одне питання - ДЕ? Інші агітатори розповідають про те, що владу може лаяти кожний але от не личить так людям робити... Чому? - Це моя країна, а не країна влади. Чому я маю мовчати коли на посади садять відвертих лохів (ви на Азарова подивіться!) маючи за них і всю країну. Одна дівчина мені навіть написала, що оскільки Янукович досяг в житті більше за мене, то я немаю права його у чомусь звинувачувати чи лаяти, а взагалі владу не можна лаяти - бо вона мені не належить. Я-ж не досяг того, що і Гітлер із Сталіним - то мені і їх не можна лаяти? А на вибори мені ходити? А за кого галочку ставити? А чому я маю "ставити галочку" - може тому, що я і є джерело влади, а значить і сам по суті влада?..

В Дніпропетровську кількість мєнтів просто вражає - стоять на кожному стовпі. Навіть подейкують що через кілька сотень метрів по головним вулицям стоять авто з затонованим склом, а в них сидять мусора з автоматами. Може правда, може й ні - але через останні події на Близькому Сході партія регіонів ніби всерлася від страху і старається себе захистити і утриматися у владі будь-яким шляхом. Доречі був нещодавно в Дніпродзержинську - там центр патрулюють авто з ментами, що оминать коло максимум в 100 метрів - що це як не страх, страх від свого народу? Взагалі давно вже всім відомо, що в мєнтовці процентів 80 рідкісні дибіли, жополизи й недоучки, що через свою неповноцінність із задоволенням підуть на народ.

 

То може вже не за горами час коли регіони і їх холуї висітимуть на стовпах українських міст і містечок?

Так, виступаючи на урочистих зборах з нагоди Дня Соборності, він сказав: "Головним ресурсом, який є в нашому розпорядженні, є довіра і розуміння необхідності подолання тимчасових труднощів зарази втілення реформ".

 

(Снова баян. Давний.

http://www.storyroom.ru/womanstory/2342-traxatsya-kak-xochetsya.html

Желаю всем хорошего настроения и удачного дня!)

 

Общага, в комнате живут по трое. Уже поздний вечер. Парни наконец угомонились и легли спать. В комнате, естественно, темно, но глаза уже привыкли и видят кое-что. "Базар" уже заглох, подкатывает сон. Вдруг открывается дверь и в комнату из освещенного коридора входит девушка, как к себе домой. Понятно, что ошиблась дверью или даже этажом, с кем не бывало. Не включая света, дабы не побеспокоить спящих или засыпающих подруг, девушка начинает раздеваться. Сон как рукой сняло.

[ Читать дальше ]

Вже до чужої жінки чіпляється. 

Стояла в очереди к кассе, передо мной отоваривались двое наших доблестных стража порядка. Такие сурьезные, высокие, молодые, с кучей продуктов, водки и конфет, даже с одним киндер-сюрпризом... в теплой форменной куртке, соответствующих штанах, подпоясанных  белым кажаным ремнем с такой же кобурой. Именно последняя меня и заинтересовала. Стоя на месте, я задумчиво отклонилась в сторону (спасибо зарядке: таз на месте, корпус влево), пытаясь заглянуть в прорезь кобуры и разглядеть там страшный и ужасный пистолет... Не получалось, поэтому градус наклона я меняла. Не знаю сколько за мной наблюдал носитель этой самой кобуры, но в конце концов он не выдержал и сказал:

- Девушка, пустая она. Нету там ничего.

Стыднооооо

Президент Чили не к месту вспомнил, что Германия превыше всего.

Во время визита президента Чили Себастьяна Пиньеры в Германию произошел казус. 23 октября после завтрака со своим немецким коллегой Кристианом Вульфом во дворце Бельвю в Берлине Пиньера написал в книге гостей канцелярии федерального президента ФРГ известные слова "Deutschland ueber alles". "Германия превыше всего" - так гость отблагодарил хозяина за ту помощь, которую ФРГ оказала при ликвидации последствий землетрясения в Чили в 2010 году. Позднее, однако, Пиньере пришлось публично извиниться за свой поступок.

По словам президента Чили, он и не подозревал, что эта фраза может будить воспоминания о темных страницах немецкой истории, связанных с "Третьим Рейхом". Себастьян Пиньера отметил, что помнит эти слова с детства, когда в 50-60-х годах прошлого века посещал немецкую школу. И в его представлении они отсылают к объединению Германии при канцлере Отто фон Бисмарке во второй половине XIX века.

Так совершенно неожиданно за завтраком во дворце Бельвю столкнулись диаметрально противоположные трактовки одного и того же поэтического произведения, за которыми стоят две совершенно различные исторические интерпретации. Можно ли говорить о том, что Пиньера тут кругом неправ? К слову, упомянутый чилийским президентом Бисмарк тут совершенно ни при причем. Речь идет о так называемой "Песни немцев", написанной задолго до образования Германской империи в 1871 году.
Так что так ли уж неправ был Себастьян Пиньера, пожелавший словами "Германия превыше всего" выразить свою признательность государству, не оставившему его родину в беде? Стоило ли после слов благодарности еще и извиняться за них?Или после этого ФээРэСы денег не дадут.

Вчора була у мене остання на той день заявка на ремонт телевізора десь там у кінці Дмитровичів. Вийшов від замовника, а воно вже сонце геть сховалися і тільки західна частина неба ще ледь-ледь багровіла. Зорієнтувавшись на місцевості, вийшов на центральну дорогу.
Зупинка автобуса освітлювалася, але останній автобус у будь - якому напрямку вже давно проїхав. Подумки перебираю варіанти подальших дій.
Ночувати на лавці до ранку? Нудно і нецікаво.
Йти пішки? Пішки я можу пройти багато. Цілий день зранку на ногах, вже і находився чимало, але рушив у бік Обухова.
До Обухова 11 кілометрів. Дорога освітлюється лише у населених пунктах. А так - поля, ліси, і хто знає що. Взагалі то мені треба на Київ, але до Києва у кілька раз далі, ніж до Обухова...
Дуже рідко їдуть автівки, але пробую їх зупиняти. Вони прискорюються ще дужче і пролітають повз. Невже я такий страшний?
Роблю чергову спробу зупинити попутку. Воно стало стишувати швидкість, а я правою рукою поправив сумку. Хто зна, що собі подумав/ла/ керманич, але піддав газу і почав зигзагами їхати прямо на мене! Ледве шуснув від нього в ліс, задки, прудко, ніби заєць. Ну де оце таке воно навчилися, щоб отак робити? Ну темно, ніч, ліс, але ж я людина порядна, просто так склалися обставини...
Це дійство змусило шукати далі якийсь вихід. Вихід виявився супергеніальним - знайти номер телефону таксі Обухова. Таксі швидко примчало і завдяки його прудкості встиг втрапити до останнього автобуса з Обухова до Києва, і зовсім скоро радів ліжку у хостелі на проспекті Лобановського.
Так що таксі і хостелу браво!
А переляканим автомобілістам ганьба.
Жлоби перелякані :)

Наткнулась на ржачно-плачевную историю и прямо не могу не поделиться, сижу и плачу-до чего тупые ситуации в жизни бывают. А может это только с мужчинками бывает...

"Сегодня утром у меня случился конфуз. Вы не подумайте ничего плохого, просто нога в ведре застряла. В мусорном. В этом грёбаном мусорном ведре, которое было приобретено для "удобств". Я вот раньше, когда фильмы разные смотрел типа комедии, всегда думал: "Какой идиотизм - бегать с ведром на ноге!" А вот оказывается, ещё как бегается. И снять его не так-то просто.
Застрял я там тривиально. Взял ведро сполоснуть, сполоснул, поставил у ванны, затупил, полез в душ, помылся, стал вылезать из ванны и х@як - нога в ведре. Поржал, конечно. Попытался стряхнуть - не получается, да и неудобно - вторая то нога в ванной стоит. Снова поржал. И, внимание, зачем-то снова залез ванну. Наверное хотел ведро смыть.
Не помню, как уж там у меня работал мозг, но я ногу с ведром в ванной оставил, а второй ногой вылез и стал изучать вопрос. Нога плотно упёрта в дно ведра, пальцами упирается вверх и ноготочком в ребро жесткости ведра. П опытался снять с пятки - крепко сидит. С носка попытался - нокоточек мешает. Зачем-то включил душ и набрал в ведро воды. Потом сообразил, что оно, ведро, от воды потяжелеет и сползёт с ноги, но всё вышло наоборот - нога от воды разбухла и застряла ещё сильнее.
Решил пойти высушить ногу феном и снять грёбаное ведро, но в ведре вода - тяжело. И тут возникла новая проблема - вылить из ведра воду. Тот, кто думает, что это просто, тот нифига не понимает в жизни. Пришлось лечь в ванну, задрать ноги и вылить воду. Мокрый, с ведром на ноге, почти злой, но, сука, смеющийся стал искать фен. Примерно так: "Бум-топ, бум-топ, бум-топ. Б%я! ГрЁбаное ведро, сцука! Бум-топ, бум-топ, бум-топ. Б%я!"
Нашёл фен, включил на самый жар, стал дуть им в ведро. Ноге горячо, но она не усыхает, сука. Дул ещё минут пять, потом стало жалко себя, расстроился. Пригорюнился. Пошёл, сунул ногу с ведром в ванну, и снова набрал в ведро воды. Думаю, мол, пускай нога вообще разбухнет и ведро лопнет к х @ям. С полчаса простоял, подумал, х@ли время тратить, сходил с ведром с водой на ноге (тяжело - 3.14здец!) до ноута. Набрал в яндексе "как снять с ноги ведро". Результат поиска - всякая х@йня.
Заплакал. Ну, не зарыдал, конечно, но реально плакать захотелось от идиотизма ситуации.
Пока сидел и расстаривался, в дверь позвонили. Хули, "пошёл" открывать. Предварительно "одев", бл@ть, трусы. Как я их через ведро протаскивал - отдельная история. Открываю - проверяльщики газа. Сказали, что позже задут.
Сижу щас, с ведром на ноге, пишу это. И смешно и грустно. Тридцать лет, бл@ть, а эта х@ета всё происходит со мной."