Давно чекав на підтвердження. Та ось нарешті. Наш сєпар-коляборант-простогондон Саша Юр'єв таки дійсно пішов до пекла разом із придурком мозговим.
Яка сумна новина... Порвали вже два баяни, шукаємо ще парочку.
Україна ще якийсь час має бути більш аграрною країною, зважаючи на наші чорноземи. Але земля потребує добрива. Найкраще добриво - це перегній. На Сході України, в умовах ризикового (таке було й до війни) землеробства (суховії), проблема добрення грунту стає одною з головних, разом із штучним поливом.
З огляду на війну, є потреба в утилізації тушок вбитих ворогів. Їх можна переробляти на перегній. Плюсом такого вирішення проблеми добрення землі є наступні факти:
1. Перегнивші вороги позбавляються шкідливих домішок типу стєкломоя та бояри;
2. Звільняється досить дефіцитна земля, що зараз ви користовується окупантом під цвинтарі для понашкварених їхтамнетів;
3. Пряма економія, бо виробництво перегною з тушок окупантів не потребує витрат жодного з енергоносіїв;
4. Кістки окупантів можна використовувати в музеях та біологічних шкільних кабінетах як навчальні посібники з антропології - де ми ще візьмемо повні справжні кістяки неандерів та австралопітеків;
5. З зайвих кістяків можна наладити виробництво сопілок та намист, які можна буде міняти на банани та ананаси в країнах, де подібні вироби користуються попитом;
6. І ще багато на що може придатися науково та технічно зважена утилізація ворожого падла.
Примітка 1: для виробництва часнику треба вносити від 40 до 80 т перегною на 1 га, пшениця потребує 20-40 т на 1 га.
Примітка 2: Якщо визначити ціну за тонну гною з тварино-окупантів як за 200 кг гною тваринно-срального походження, то окупанти переб'ють одне одного в гонитві за халявними грошима
А вилазь-но, москалику, зі своєї схованки! Тут для тебе подаруночка приготували. На раз дах зносить. І назавжди. Не соромся, москалику, будь гарним хлопчиком - визирни. Один хєр, тебе ж тут нема типу, хто ж заважає дійсно щезнути? А там, дивись, ще й твоїм рідним від Вєлікаго Пу щось на кишеню впаде... Бо тебе ж тут нема. І не буде. Хіба що у вигляді перегною. Так то ж землю добрить, хоч якась з тебе буде користь після твого мерзенного коцапського існування.
Це такий собі портал - айн шусс, цевен рюсс!
Ібо - нєхуйшастать.
Українець, хочеш щиро допомогти рюськаму мальчіку потрапити додому? Бери гвинтівку.
PS - Як встановили авторитетні дослідники, цей портал дійсно переводить понаєхавших істот з Середнього світу в край вічного збирання їстівних корінців та слимачків-хробачків. Головний шаман Бурятії ствердив, що в тому краї щастя та добробуту з'явилося вже багато іхтамнєтов, бо працює швидкісний транзит "Бурятія - Дамбас - КрайВічногоЩасливогоЗбиранняЇстівнойХуєти".
В центре оккупированных Горловки и Донецка появились билборды с агитацией программы "Тебя ждут дома".
Об этом в Facebook сообщает спикер СБУ Елена Гитлянская со ссылкой на публикацию с данными центра "Миротворец".
Согласно данным, опубликованным пресс-службой центра в Facebook, плакаты были размещены Службой безопасности Украины.
"Граждане боевики и их пособники, уже под вашими окнами баннеры вывесили, чтобы напомнить вам, что у многих из вас есть еще шанс. Или хотите, чтобы с такими плакатами к вам в квартиы приходили?", – говорится в сообщении.
Отмечается, что программа СБУ "Тебя ждут дома" распространяется на лиц:
- которые добровольно отказались от участия в незаконных вооруженных формированиях (НВФ) "ДНР / ЛНР";
- готовы добровольно отказаться от участия в террористической деятельности и сотрудничать с правоохранительными органами Украины;
- не участвовали в убийствах, пытках, изнасилованиях и других тяжких преступлениях;
- имеют искреннее желание исправить собственные ошибки честным трудом на благо Украины.
Основания для освобождения от уголовной ответственности для участников террористических формирований "ДНР/ЛНР" предусмотрены в рамках действующего законодательства Украины.
Фото: "Миротворец"
Фото: EPA/UPG
Нинішні події на Донбасі не варто розглядати як масштабний наступ або зміну тактики противника. Чому суспільство не повинно панікувати у цій ситуації і яким способом підрозділи Збройних сил України можуть протистояти противнику, "Апострофу" розповів військовий експерт Олексій Арестович.
Немає ніякого загострення. Є тактичний бойовий епізод, який нічого не змінює на фронті, нічого не змінює у війні. Це маленький епізод позиційної війни, яка там весь час йде. Бувають на війні вдалі та не дуже вдалі епізоди. І ситуація біля Красногорівкі - це наша перемога, яку ми здобули в непростих умовах. Спочатку вони захопили частину опорного пункту, а потім ми їх вибили звідти.
Технічно сталося наступне - вони просто перевернули ту тактику, яку ми використовували проти них півтора року. Ця тактика полягає в тому, щоб знайти в лінії позиційної оборони слабке місце і під прикриттям артилерійського вогню або інших відволікаючих факторів швидко його захопити і там закріпитися. За 2015-2016 роки в нас було близько 12 таких епізодів.
Це вже другий такий епізод, коли супротивник використовує нашу тактику проти нас, перший був під Кам'янкою в 20-х числах червня. Вони шукають слабкі місця у всіх сенсах: морально-психологічний стан, погане несення служби нашими підрозділами. Все це перевіряється і готується, як пограбування банку - по сантиметрах, дециметрах і секундах, а потім - удар. Все це супроводжується потужними інформаційно-психологічними операціями, в яких з їхнього боку розганяється страшна "зрада": нездатність воювати, ворог в Києві, розвертаємо батальйони на Адміністрацію президента, імпічмент та інше. Саме цього нам і потрібно уникати. Жодних стратегічних змін, ніякої зміни тактики, зміни політичної ситуації з цього робити не треба - це звичайний бойовий епізод і винні в ньому командири на місцях.
Давайте міркувати логічно. Якщо ворог вривається на опорний пункт, то "злочинна влада" в Києві не може бути в цьому винна. Винен той, хто тримав цей опорний пункт. Якщо у вашу квартиру зайшли, то навряд чи глава МВС в цьому винен - винен той, хто не зачинив квартиру.
Я там два тижні тому був у цих місцях, безпосередньо. Мені тоді по морально-психологічному стану підрозділів та деяких недоліках у несенні служби було зрозуміло, що щось буде неприємне. Якраз тоді був епізод із Кам'янкою, де було зрозуміло, що вони вирахували підрозділ, який дещо дозволяє собі зайвого, і почали атакувати.
Щоб протистояти противнику, який використовує нашу тактику проти нас, необхідно зібратися і придумати, що робити з тим, коли вони переходять у наступ. І треба придумати, як зробити так, щоб вони не переходили в наступ - бити на випередження, коли ми їх знаходимо. Але далеко не кожен командир бере на себе відповідальність, тому що війна має паритетний характер - якщо ми стріляємо, то вони обов'язково будуть стріляти. Тому багато хто не стріляє не тому що в них наказ не стріляти, а тому, що не хочуть відповіді. Одна справа - мати два-три автоматних обстріли за ніч, а інша справа - чекати два-три дні, коли вони накопичують сили і почнуть ображати тебе. Тому намагаються не чіпати.
На 500 кілометрів фронту обов'язково знайдеться якийсь запопадливий командир, який хоче результату. Він жене їх на забій, захоплення, перезахоплення, несемо втрати. Або в нас якийсь запопадливий командир, який вирішує завдати поразки, чекаємо, за три дні вони накопичують сили і б'ють по нас. Так там все й рухається. Шахова логіка: вони хід - ми хід. Бувають вдалі і невдалі ходи для нас. У них перший напіввдалий епізод на 12 наших таких, а "зрада" така, ніби вони нас вже тридцять разів захопили, а ми жодного разу. Йде конкретний інформаційно-психологічний супровід і розганяється страшна "зрада", а нам потрібно утриматися і не розганяти цю "зраду". Якщо ми будемо на кожен невдалий епізод так кричати, то воювати ми будемо ще дуже довго. Суспільство, яке морально розкладає саме себе, буде нести ще більші втрати.
Насправді ситуація така, що бойові порядки військ та суспільство перенасичені інформаційними засобами - у кожного в кишені по смартфону та соціальній мережі, тому навіть командир взводу стає політичною фігурою. Наприклад, під час Другої світової політичною фігурою був командир армії, а зараз - командир взводу. І коли йде засідання "Великої двадцятки", до країни прибувають держсекретар США Рекс Тіллерсон і генсек ООН Антоніу Гутерріш, є міжнародні рамки, які треба тримати. Під це оголошується перемир'я з нашого боку - Україна виглядає хорошим позитивним героєм, а Росія, якщо вона стріляє, виглядає поганою. Коли який-небудь командир взводу або героїчний доброволець вирішує стріляти невчасно, то потім отримують наші дипломати, які будували картковий будиночок для того, щоб підштовхнути важливі рішення для України. І все, що будували дипломати, гучно валиться. В сучасних умовах, якщо ми хочемо виграти війну, наші дії, всього суспільства, мають бути узгоджені: від вищої дипломатії і солдатів на фронті до реакції у соціальних мережах. А то виходить, що солдати воюють, дипломати - будують архітектуру міжнародної підтримки, а ми ганяємо по мережах "зраду".
