хочу сюди!
 

Наталія

43 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 40-45 років

Замітки з міткою «вибори»

Думки в антракті

          Враховуючи, що останній % найдовший, приймаємо ті цифри, що є на вечір 02.04.:
6,03+6,93+1,65
          Округлюючи до цілого за рахунок деяких кандидатів з нулями, виясняємо, що серед виборців є лише 15 % думаючих відповідальних громадян України, що бажають якихось змін. Традиційна меншість... Шкода, але ходити вам з іншими 85 %, мабуть, всі 40 років...
          Отож, за що володарі боролися, на те і напоролися.
Саме однотуровий Порошенко та вся його камарилья  -  свої прем'єри, міністри, прокурори, банкіри, демократична парламентська коаліція (вперше в історії у кількості конституційної більшості) - мали нарешті карт-бланш на реформи, заміну олігархічних правил гри на цивілізовані, як вони кажуть, "за європейськими нормами". Проте всі ці 5 років вони заміняли реальні справи самопіаром у жанрі театралізованих постановок, чим і перетворили політпроцес в Україні на огидну суміш цирку, вульгарного шоу та дешевої драми. А тепер вони скиглять, що на підготовану ними ж арену політичного цирку і за відточеними ними ж до ідеалу правилами прийняття рішень у тісних компаніях у закордонному закуліссі прийшли і посунули їх же досвідченіші шоумени та олігархічні режисери!
           Але не той абсурд, що у появі у 2 турі коміка - цей технічний кандидат для того і взяв участь у виборчій кампанії. Справжній ідіотизм -- у потраплянні в 2 тур пана Рашенка та наявності такої кількості його щирих прихильників. І це після п'яти років успішного головнокомандування парадами на Хрещатику, регулярних траншів МВФ, відсутності розслідувань, безкарності вбивць, корупціонерів та колаборантів, мародерства через Укроборонпром, торгівлі з північно-східним окупантом під гаслом "Геть від Москви", небаченої корупції та здирницьких схем+, успішної імітації в чому тільки можна. Вибір чиновників, чий добробут базується на корупції, всіляких прокурорів, міністрів з мільйонними зряплатами, керівників ботоферм, бізнесменів, яким непогано при будь-якій владі, зрозумілий. Але за що голосував ти,  учетверо збіднілий, очманілий від так званих реформ маленький пересічний українцю?
            Тож схаменіться, ПОПолюби, ваш траур насправді недоречний на тлі вашої найбільшої перемоги, яка тільки можлива в цих умовах.
            Ну, а тим українцям, котрим вибір вичерпався 31-го увечері, лишається запастися попкорном, та й далі спостерігати 2-гу дію вистави з пристрастями про те, як "насєлєніє Украиньі" буде уточнювати пропорції кольорів на своєму прапорі - пропорції між інфантильним безвідповідальним протестантизмом та рабським сліпим поклонінням. Хеехх... Той випадок, коли зовсім немає занепокоєння, що твій бюлетень можуть використати заради фальсифікацій з того або іншого боку...
           

Вдалого всім вибору та справдження найпотаємніших надій!

Стріляючи у владу не влуч у себе

Стріляючи у владу не влуч у себе



Напочатку проста загадка: що є легше: поміняти погану владу на іншу погану, чи на хорошу? Ясно без роздумів, що обміняти погане на погане найпростіше, бо де того доброго відшукати?.. Інша справа, що а нащо погане міняти на погане? Іронічна політична загадка: як тоді бути на виборах нам?
Звичайно, що всі ми люди розумні, отож свідомо поганого не обираємо, а майже завжди думаємо, що обираємо краще від наявного з «попередников», але найчастіше чомусь виходить, що погану владу змінює інша погана влада, як в якомусь зачарованому колі, і нам доводиться ще радіти, що нова влада не є значно гіршою за попередню. За Ющенка і Юлі було абзець, але коли до влади прийшов типу «досвідчений господарник» Янукович – настав повний …ець! Такі ось викрутаси в маси!
Начебто, що нам заважає поміняти погану владу на хорошу і потім міняти хорошу владу на ще кращу? Що? Чому так не стається, хоча і здавалось би всім того дуже хочеться?
Можу пояснити і зроблю це на реальному випадку. Відбулися вибори, а десь за півроку зустрічаю я одного досить заполітизованого колегу, який дуже злосно заявляє мені: -Цю нікчемну владу треба поставити до стінки і розстріляти!  Вона є злочинна! Буде іншій владі в науку, щоб боялася!
Оскільки я знав за кого перед тим агітував і голосував цей чоловік, бо ж сам розповідав і це була саме діюча влада, то я хитро його запитав: -А ти певен, що наступна влада буде кращою? Бо якщо її будуть обирати ті самі виборці, які обирали цю, то вона апріорі буде знову злочинною – чи не так? 
Мій співрозмовник не вловив моєї підступності в запитанні і дещо розгублено промовив: -То що ж тоді робити?
А я на те саркастично підсміхнувся: - Все дуже просто вирішується: ставимо до стінки і розстрілюємо не тільки саму злочинну владу, але і всіх тих, хто її обирав. Все! Питання вирішено! Ясно як день, що виключно погані виборці вибирають погану владу!
Більше при мені мій знайомий влади не розстрілював і я його розумію: жити хочеться кожному за будь-якої влади.

Богдан Гордасевич
Місто Львів-Рясне
04 грудня 2018 р. (7526)

Люблю я бути українцем 

Відомо, що кожна нація має свою якусь прикметну рису: німці – педантичні, французи – галантні, італійці – запальні, англійці – стримані, білоруси – добродушні, росіяни – хлібосольні, поляки – гонорові тощо, ну а українці - ? 

Для мене як українця, важко визначити рису, яку можк побачити з боку тільки хтось інший, але вдивляючись у дзеркало, яким є історія народу і його героїв, я можу визначити націю українців тільки як вроджених анархістів, отже і головною національною рисою українців я б визначив як САМОЛЮБСТВО. 

Одним з символів правдивого українця є образ міфічного козака Мамая, що самотньо блукає світом і з того задоволений. А приклад вже не міфічного, а реального найвидатнішого українського філософа Григорія Сковороди хіба не тотожний козаку Мамаю? Повністю: вираз «Світ ловив мене – та не зловив» є авторською епітафією на могилі Сковороди, але чи не було це найвищим проявом самолюбства? 

Всі ми знаємо казочку про Котигорошка, що мав за збою булаву у рази більшу за нього самого. І я все малою дитиною пробував вияснити, як такою зброєю можна битись? Це ж не мечем, сокирою чи кістинем цюпати сюди-туди, а громадною булавою вимахувати! А як же свої поряд? І ось зовсім недавно я дізнався про існування у козаків такого особливого бойового порядку, що називався «галас». 

Всім відомо про бойовий порядок македонської фаланги з її багатометровими піками, чи крицева міць та організованість німецько-тевтонської побудови лицарської лави так званим «клином». Що було найголовнішим у таких системах ведення бою? Сукупна організованість і взаємна підтримка одне одного, що дозволяло перемагати менш організованого ворога навіть при його значній чисельній перевазі. В тому і є досягнення більш цивілізованого суспільства – організованість. Чітка функціональна побудова римського легіону була найголовнішою його силою, що абсолютно не потребувало наявності в його рядах видатних воїнів-богатирів. Богатирем ставав весь легіон сукупно, хоч складали його і не дуже фізично видатні воїни. Головним тут ставав талант полководця, що вміло скеровував легіон у бою і він вигравав, або ж якщо невміло – легіон програвав. 

Про побудову війська українських козаків відомо, що це були переважно піхотні підрозділи, а уявний традиційний образ козака не інакше як на коні – це міф. Проте піші козаки відзначались великою витривалістю та мобільністю, долаючи досить швидко значні відстані. Цьому сприяло повна відсутність захисної амуніції з криці та інших металів, що навпаки було розповсюджено у європейських військових, особливо у поляків, а також і росіян. Навпаки українські козаки йшли в бій майже роздягненні, а їх озброєнням були легкі довгі піки, шабля, пістолі та мушкет, що дозволяло козакам бути дуже мобільними на полі бою і вчасно уникати небезпеки швидкою зміною позицій. Для свого часу українські козаки були дуже модернізованим військом, тому що основну увагу в бою надавали вогнепальній зброї і застосовували величезний арсенал тактичних засобів, або як їх ще називають «військових хитрощів». Споконвіку для козаків існувало головне правило: не числом, а вмінням. Числом, швидкістю і масовою навалою воювали ординці-татари і турки, міццю криці та фортифікаційних комплексів воювали європейці, а козаки серед голого степу тільки й могли застосовувати свою винахідливість та відчайдушність. 

Якраз у козацькому війську завжди було повно таких собі відчайдушних бійців-героїв, яких прозивали характерниками, тому що вони жили тільки війною і сутичками, а іншого не знали. Їх навіть професійними воїнами важко назвати, якщо порівняти з німецькими рейтарами або ландсхнетами, що накопичували здобич і заробіток для подальшого мирного життя «на пенсії». Козаки-характерники не відмовлялись від грошей і здобичі, проте витрачали все зароблене, аби бути вільними в бою перед обличчям смерті від різних меркантильних думок, а якщо хтось з них і досягав глибокої старості і не міг вже бути надійним товаришем у бою, то йшов у монастир доживати останні дні. Звичайно, що в Україні було значно більше селян-землеробів, які ставали козаками тільки у випадках безпосередньої військової небезпеки, а більшу частину життя проводили у господарських турботах. Але коли козаки-землероби збирались у війську, то головні риси бойового мистецтва вони отримували саме від таких козаків-характерників, постійних мешканців Січі. 

Феномен Запоріжської Січі можна схарактеризувати чітко і коротко – повна анархія! Класична анархія! Тобто повний одночасний суверенітет і особи, і маси. На Січі не існувала статуту чи регламенту як такого, а всі правила і традиції були духовні, або як це зараз прийнято називати – віртуальні. Всі козаки-січовики були вільними і рівноправними, мали повну свободу дій, а всі обов’язки виконували виключно за системою самоорганізації, без примусу як такого. Також свобода кожного закінчувалась там, де починалась свобода іншого, а за суддю правила уся громада, яка спільно визначала провину, призначала кару, яку всією громадою і виконували: кожен козак мав особисто вдарити буком (палицею) засудженого за злочин, навіть якщо це був його колишній побратим. На мою думку це було найвищим рівнем демократичного устрою. 

Заради цієї свободи і йшли люди на Січ, причому там були різні національності, але всі мали бути православними християнами. Всі заслуги перед громадою були тільки особисті, а тому кожен міг стати і курінним, і навіть кошовим отаманом. Вже обраний отаман мав найвищі повноваження «судити і рядити», а в період війни взагалі набував диктаторських повноважень. Коли ж війна скінчалась – з нього за всі помилки і погані вчинки громада жорстко питала і карала, якщо визнавала винним. 

Повертаючись до теми бойового стилю «галас», я власне і хочу показати, наскільки це характерний стан бою для українського козака-анархіста, бо за цим стилем озброєний козак або по шаблі в руці, або з важкою булавою самостійно вламувався у гущу ворогів працюючи зброєю по колу, при цьому він дуже голосно кричав, тобто галасував. А робив він це не для того, щоб налякати ворогів своїм криком і деморалізувати, а для того, щоб повідомити всіх своїх козаків-побратимів, щоб вони не наближались до цього місця, де б’ється він, бо в розпалі бою він і їх поб’є-посіче. На мою думку, це однин з найунікальніших станів і методів бою, коли покладаються тільки на себе, свої сили і вміння, коли застерігають від надання помочі. 

Уважному досліднику історії різних країн не може не впасти в очі той факт, що всі українські поселення виникали завдяки людям, які шукали свободи, вільного життя, а не шукали на відміну від тої ж Росії доброго життя у доброго пана. Ні, в Україну йшли люди неспокійного характеру, які хотіли жити з власного достатку, але жити вільно, навіть якщо це буде у місці підвищеної небезпеки. Звідси в українців домінуюча риса самолюбства починаючи від «а чим я гірший за інших» і закінчуючи «моя хата скраю». Українці вроджені самостійники не в розумінні держави як такої, а в розумінні особистого стану душі і натури. Можна казати про вроджений егоцентризм українців, а звідси всі плюси і мінуси нашої нації. Українці добрі пильні господарі у власному обісті, але доволі погані державники, у них повна нехіть і нежить до громадських справ та інтересів – це дві сторони одної монети-гривні: вдома я як Володимир Великий з храмом, а з другого боку – я проста тупа одиниця. 

Наслідком цього стає парадокс, що багатовікова історія України не багата на історію державності. Причина? Та просто непотрібна українцям держава! Йому потрібен свій хутір – і цього достатньо! На біса йому держава – завелика господарка для одного, а на купу українець працювати не любить. Тому і зараз подивіться, як дивно виходить: в Росії обирають до влади хазяїна-царя, щоб він зробив всім однаково справедливий рівень жити і мати, а в Україні хочуть обрати такого керівника, щоб він узяв на себе всі турботи по державі і дав кожному українцю спокій порпатись у власній господарці. Суттєва різниця. Якщо для найбіднішого росіянина гордість за Російську державу є мало не головним змістом життя, то улюблена фраза у багатьох в Україні: «А що мені та держава дала?» 

Я не стану дорікати українцям, до яких я зачисляю всіх громадян України не залежно від етнічного походження, бо повторюю як на Січі, що головне земля і стан душі, а не гени. Не люблю також закиду: «А що ти дав державі, щоб вона тобі щось давала?!» Чому не люблю? А тому що я віддаю Україні найголовніше – своє життя! Я живу тут і працюю! І нікуди йти звідси не збираюсь! Це головний мій внесок в Українську державу. І галасую-репетую я для того, щоб ти, моя люба держава, до мене занадто не наближалась з своєю поміччю, бо поб’ю-поруйную… 


Що головне? Національна ідея? То прошу! 

Коли я почув від правлячого на той час президента України Кучми слова, що національна ідея не спрацювала і з того наші біди, то коментар був один: це на тобі, убожество, жодна ідея не спрацювала: ні комуністична, ні соціалістична, ні тим більше – націоналістична! Бо для кожного нормального патріота України було ясно, що національна ідея попереднього періоду спрацювала! Спрацювала у своєму абсолютному об’ємі! Що головним було для нас, українців, раніше? Щоб постала Самостійна Соборна Українська Держава - це було національною ідеєю багатьох поколінь для українських патріотів і це сталося 24 серпня 1991 року! 
Якою є українська національна ідея від того видатного часу? Ясно теж цілком однозначно: національною ідеєю відтепер є РОЗБУДОВА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ! 
Так і тільки так! На теперішньому етапі для України національна ідея полягає в одному: у реальному процесі розбудови української державності! Що для цього потрібно в першу чергу? Однозначно найголовнішим є громадянська єдність. Єдність і ще раз – єдність! Мобілізація інтересів основної кількості громадян України довкола ідеї побудови міцної суверенної світової держави. Мобілізація більшості українських громадян без уваги на їх національну приналежність. Тобто маємо національну ідею при відсутності нації-гегемона, яка її впроваджує? Так! На моє тверде переконання, в сучасному світі у функції держави не повинно входити питання національної політики взагалі, подібно до релігійного відокремлення всіх взаємозобов’язень. Обов’язок держави є міграційна і трудова політика, але ніяк не національна. Комусь дивно? Для когось обурливо? А я вважаю, що надання найменшої національної преференції одному породжує негативне ставлення у всіх інших націй і народностей, а це роз’єднує і послаблює громадську спільноту. 
Ставимо питання: що потрібно українцям? Чи українцям потрібно, щоб вони законодавчо були виділені в окрему вищу національну касту в Україні, чи їм потрібна економічно сильна, стабільна державність? Ясно що вибирати треба або одне, або друге. Я обираю сильну і стабільну державу, а тому твердо переконаний у тому, що в Україні ні українській, ні жодній іншій нації не повинно надаватись будь-якої державної підтримки або щось інше, окрім загального законодавчого захисту, чинного в міжнародних обширах всього світу. 
Обов’язкове знання української мови для всіх громадян України не є і не може бути темою національного приниження, бо на території України це є мова міжнаціонального спілкування, як в кожній суверенній державі світу нею є мова домінуючого етносу. Вводити законодавчо в Україні мовою міжнаціонального спілкування російську як другу офіційну є просто абсурдом і прямим шляхом до деструкції всього державного управління. А ще більше: прямим шляхом до розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Повторюю і наголошую: всі національні та мовні питання мають вирішуватись тільки на рівні місцевих громад без втручання вищих державних інстанцій, якщо рішення місцевих громад не виходять за межі їх повноважень. Хочуть ввести у себе на місці дві чи три, чи пятимовність тощо – прошу, але все виключно власним коштом місцевої громади. Все. Крапка. Тема вичерпана. 
Стосовно української нації, як автохтонної, то для неї головним є припинення багатовікової дискримінації з боку різних окупаційних режимів – це найголовніше! Відтепер є всі умови для самовідродження української нації навіть без режиму державного стимулювання щодо того. Обійдемось! Єдність України нам важливіша! 
Відтепер головною національною ідеєю для України у ХХІ столітті є жити в Україні як повноцінний законослухняний громадянин держави і наполегливо працювати на свій особистий добробут і, відповідно, - державний, через сплату податків і творення національного прибутку. Ну а якщо є в тому емоційна потреба: бути щирим патріотом України, не залежно від національності. Все. Заможна Україна – найкраща країна! Це і є наша національна ідея на теперішній час. 

Богдан Гордасевич 
м. Львів 

Додаток до теми з думок і висновків під час обговорення цієї доповіді. 

1. Головним є, щоб всі, хто працює на державних посадах отримує платню з держбюджету України, досконало володіли українською мовою і вживали її під час виконання державних обов’язків. А ще вся документація має вестися виключно українською мовою без винятків, щоб не виникало колізій різного тлумачення і плутанини в діловодстві та законодавстві. 
2. Знання мови іншого народу вказує на повагу до нього з боку мовця, навіть якщо він володіє мовою недосконало. Коли кажуть, що хочуть краще пояснити свою думку, то повірте – це краще зробити мовою слухача, якому серце підкаже все, що не стало зрозуміло розумом. 
3. Також загальновідомо, що знання мов є одним з показників інтелекту людини. Тому коли я чую, що людина понад 10 років прожила в Україні або взагалі народилась і жила постійно тут, але не володіє українською мовою, то для мене автоматично це стає ознакою духовної та інтелектуальної убогості особи, особливо якщо це якийсь «купка в ямі», тобто носій наукового звання, політолог чи ще якийсь гуманітарій з елітної спільноти. Своє спілкування з такою особою я намагаюсь звести мінімально в часі, чому дуже допомагає кнопка виключення теле- і радіопередач. Це не означає, що я не реагую подібним чином на різні бздури українською мовою, але принаймні тут є більша часова затримка. А, наприклад, я ще нічого не знаю про діяльність нового російського посла в Україні п. Зурабова, але те, що він вивчив українську мову в мене особисто викликає наперед вже повагу до нього і однозначний респект. 
4. В української нації органічно нема від природи бажання домінувати і звеличуватись над іншими народами, про що свідчить вся наша історія і багатовікове мирне співжиття з багатьма національностями. Для українців головне є: ви нас і наше не чіпайте! 
Це добре видно з вірша-звернення до братів-слов’ян http://blog.i.ua/community/1925/395879/ 
5. Нарешті, питання розвитку української національної духовності. Я категорично проти того, щоб якийсь маловідомий чинуша-держслужбовець визначав, що є духовним і потрібним українцям, а що – ні, і відповідно, на що він дасть державні (тобто наші з вами!) гроші чи не дасть. Тобто я проти прямої фінансової державної діяльності чи якоїсь підтримки в цьому питанні, а за якнайширшу участь громадськості. Хочеш розвивати українську культуру і духовність – давай сам своїми грошима стимулюй цей процес! Купуй українські газети, книги, музику, фільми, етновироби ну і все інше. 

Богдан Гордасевич

21 причина голосувати за 12

21 причина голосувати за 12.

1.ВО "Свобода" - перша націоналістична фракція у Верховній Раді України.
2.Свобода - найдисциплінованіша фракція у Верховній Раді.
3.Свобода - найактивніша політична сила на майдані.
4.Свобода це 18 свободівців поклали свою голову за Україну під час майдану.
5. Свобода - це єдина партія, яка має реальне і ідейне членство.
6. Свобода - це шанс для молоді (Андрій Іллєнко - наймолодший нардеп у Верховній Раді, Андрій Хамик - наймолодший голова РДА по всій Україні).
7. Свобода - це реформи! фракція Верховної Ради, яка найактивніше голосувала за реформаторські закони, після усунення Януковича.
8. Свобода - єдина політична сила в парламенті, яка відкрито виступає за визнання ОУН і УПА.
9. Свобода - це та політична партія, яка змусила говорити український парламент українською ( навіть ригів і комуняк).
10.Свобода започаткувала ленінопад по Україні.



11. Свобода - політична сила, яка не тільки виступає за заборону КПУ, а й активно бореться з ними.
12. Свобода - єдина політична партія в Україні, в якої більше 50 депутатів різних рівнів зараз воює на сході.
13. Свобода - це партія, яка займається батальойоном "СІЧ" в якому воює більше 200 свободівців.
14. Свобода - це єдина партія, програма якої давно містить пункт щодо дозволу усім психічно здоровим та несудимим громадянам України вільно набувати і володіти вогнепальною і холодною зброєю.
15. Свобода - це лише 36 депутатів у Верховній Раді, але які одночасно можуть набити морди більше 200-там регіоналам, 30-ти комуністам + 50 зрадникам.
16. Свобода - це партія, яка не має і не мала жодної "тушки".
17. Свобода - політична партія, яка за 23 роки існування не змінила ні ідеології, ні принципів діяльності.
18. Свобода - це партія, яка виступає за проведення всеосяжної люстрації і очищення влади від регіоналів, комуністів, кучмістів і медвудчуківців.
19.Свобода - це партія, яка не надіється на Захід, а виступає за введення воєнного стану.
20. Сьогодні Свобода - це націоналісти у піджаках і камуфляжах, які воють як у парламентській залі, так і на сході.
21. Свобода - це партія, яка зробила революцію в парламенті, яка принесла сюди справді національну ідею, яка принесла з собою у Верховну Раду Дух Бандери і Шухевича, червоно-чорний прапор і гасла: "Слава Україні - Героям Слава!", "Слава Nації - Смерть ворогам!".

Вибір за тобою.
#ВО_Свобода

У Дніпропетровську від Порошенка на вибори йде місцевий «скот»

Під час ЄвроМайдану міський голова Іван Куліченко потрапив у відповідний перелік сайту «Skoty.info» за сприяння легалізації бандоформувань “тітушок” під виглядом “народних дружин”. На цьому ресурсі йому також закидають “причетність до незаконної роздачі державного майна (зокрема території, на якій знаходились тварини, занесені в Червону книгу України) під бізнес будівництво”.

Серед земляків, яким дніпропетровський мер склав компанію, такі одіозні регіонали як Олег Царьов, Іван Ступак, Олександр Вілкул. Нині Іван Куліченко балотується від партії «Блок Петра Порошенка» у 28 виборчому округу Дніпропетровська.

А от як про висування в народні депутати Івана Куліченка від Блоку Порошенка відгукнулася у своємуФейсбуку  журналістка “Громадського телебачення” та проекту “Слідство. Інфо” Анна Бабінець:

“Іван Іванич Куліченко – феєричний персонаж. Він мер Дніпропетровська вже 15 років. Торік у грудні він виходив на Дніпропетровський антимайдан та закликав підтримувати Януковича. Нічого дивного, адже Іван Іванич сяяв від щастя, коли отримував партквиток Партії регіонів. Здав він його лише коли переконався, що Януковича у країні немає – 22 лютого 2014 року. І от тепер з гаслом “Последовательность. Порядочность. Профессионализм” Іван Іванич балотується у Верховну Раду від… Блоку Петра Порошенка. Невже президент не міг знайти у Дніпропетровську когось покраще? Там що, закінчились люди?”

     Джерело: dusia.telekritika.ua

Про те, що ми так і не почули

"Наша державна мета - стати для світу взірцем нового ціннісного, політичного та економічного порядку.

В той час, коли Європа задихається від демократії, Америка гине від споживацького способу життя, світові фінансові системи вкотре потерпають крах - Україна має зробити світоглядний прорив. Збудувати державу, яка стане відповіддю на світову потребу змін і дасть новий цивілізаційний імпульс.

Україна стане лідером слов'янських країн та колискою слов'янських культур.

Прочитати повну статтю члена Правління МГО "Українська Громада" Ольги Ситник можна тут: http://ukrhromada.org/ua/media/quotes-content/id/47/

 

Обращение к Петру Порошенко

Господин Президент, я понимаю, что это пост в фейсбуке, а не письмо в Вашу администрацию, но я, активный участник революции, депутат ВР от возглавляемого Вами БПП, я в отчаянии - я откровенно не понимаю, зачем мы делали Майдан!

Я только что приехал из 59 избирательного округа, из Великой Новоселки, где Вашим именем прикрывают масштабную спецоперацию по протягивания в парламент откровенного сепаратиста Сажко. Если Вам не доложили - это мэр Курахово, ставленник Ахметова, который в апреле-июне этого года кормил 2 блокпоста террористов у Марьинки (и это могут подтвердить бойцы 20 батальона теробороны) и организовывал ДНРовський референдум 11 мая (последнее вообще зафиксировано на видео).

Сегодня ОИК 59 округа оккупирована спецподразделениями милиции, под прикрытием которых люди Сажко избили и выбросили из комиссии наблюдателей от других кандидатов и откровенно фальсифицируют результаты выборов, тупо переписывая протоколы и портя бюллетени. Последний раз я видел такое в 2013 году, когда баллотировался в облсовет в Днепре и выкормыш Ахметова Вилкул ломал через колено мой город.

На 59 и.о. всё это делается цинично, открыто, вызывающе - ссылаясь на Ваш приказ и "договоренности" с Ринатом Ахметовым. В спокойную проукраинскую Новоселку, одной из первых освобожденную от террористов, на днях пришла война - здесь проводится настоящая АТО - в маленький райцентр нагнанный более 500 силовиков, десятки (!!!) единиц бронетехники, которая должна была находиться на фронте, одних только новейших БТР -4, которых так не хватает нашим киборгам в аэропорту, только на одной из улочек я насчитал 4 штуки! Они защищают не Украину - они защищают фальсификации в интересах откровенного сепаратиста.

Эта позорная АТО в Великой Новоселке, Петр Алексеевич, начатая с подачи Ваших горе-администраторов, которые в эти часы звонят в Высший административный суд, чтобы заставить судей оставить преступный состав ОИК во главе с работником ДТЭКа, эта позорная псевдо АТО направлена против украинского народа и патриотического волеизъявления граждан украинского Донбасса, которые поверили в перемены в этой стране. Это измена, уважаемый господин Президент, которая, не будучи немедленно остановленной, будет полностью на Вашей совести как Гаранта Конституции и верховного Главнокомандующего.

Выборы в этом округе честно и убедительно выиграл мой собрат, начальник штаба батальона Днепр, полевой командир правого сектора Манько Валентин, который вместе с бойцами Донбасса, освобождал Новоселки и весь этот край от сепаров и, кстати, обеспечивал проведение здесь президентских выборов, которые обязали Вас отстаивать национальные интересы Украины.

Валик - настоящий герой, который помогал выйти из Иловайского котла Комбата Юрию Березе и генералу Хомчак. Именно такие люди должны представлять новый Донбасс в Верховной Раде.  Воевать с сепарастамы или с собственным народом и его волей - выбор за Вами, господин Президент!

      Андрей Денисенко

"Бідняки" проштовхують своїх людей до ВР

"Блок Петра Порошенка" - проект олігарха-президента Порошенка, у списку є представники олігархів Коломойського, Пінчука, Льовочкіна, Фірташа, Балоги.

"Народний фронт" - Коломойський, Ахметов, Медведчук, Мартиненко, Іванчук.

"Опозиційний блок" - Медведчук, Ахметов, Льовочкін, Фірташ, Клюєв. 

"Сильна Украіна" - Хорошковський, Фірташ, Льовочкін, Коломойський. 

"Громадянська позиція" - Порошенко, Льовочкін.

"Самопоміч" - Коломойський, Льовочкін, Медведчук.

"Свобода" - Кривецький, Клюєв, Коломойський.

"Правий сектор" - Коломойський, Ахметов.

Влада Порошенка масштабно фальсифікує вибори

Вибори президента були сфальшовані, а тепер збираються фальшувати вибори до ВР. 
Розмова по телефону Ложкіна і Тигіпка. Домовляються про фальшування.

Тигипко договаривался с главой  Администрации Президента Ложкиным Буквально сразу же после объявления досрочных парламентских выборов, 27 августа, в сеть просочился скандальный разговор между руководителем «Сильной Украины» Сергеем Тигипко и Главой Администрации Пре-зидента Борисом Ложкиным. Судя ` по содержанию разговора, это была уже фиксация заключенных ранее договоренностей между Тигипко и командой действующего главы Украины, а Ложкин только окончательно озвучил согласованную позицию. 

 -Алло, привет. Удобно говорить? - Привет, Боря, да, слушаю тебя. - Ну смотри, по телефону особо не буду распространяться. Только что говорил с Главным (Порошенко)  по поводу вашей встречи на прошлой неделе. - Таак. - В общем, твое предложение по премьерству категорически отбрасывается. Это сразу говорю. Там видится исключительно Гройсман, ну сам понимаешь. Там никак по-другому. -да,да. - А вот касательно твоей «Сильной Украины», то готовы ее пропустить.

- Ну а какой нам процент рисуют? - Ну что значит, «рисуют»? Ты замеры видел? Нам еще надо будет дорисовать вам, чтобы вы эти пять процентов добрали. Вы застряли на уровне социологической ошибки. - Да не выдумывай, мы проходим.

 – Ну, это сегодня не так решается, кто и куда проходит. Но мы требуем письменных гарантий, что сразу же после выборов, твоя контора входит в пропрезидентское большинство.

- Да-да, я понимаю. Я подпишу, это не вопрос. - Ну, тогда все, на связи. -Да, давай.

 Итак, из разговора понятно, что:

   1) между Порошенко и Тигипко ранее состоялась встреча, на которой последний пытался выторговать себе пост премьер-министра Украины;

   2) Порошенко категорически отказал Тигипко в премьерстве, что тому лично и сообщил Ложкин;

   3) Однако, команда Президента готова протащить «Сильную Украину» в парламент, даже пойти на то, чтобы дорисовать партии Тигипко недостающие голоса.

     Что характерно, в новом парламенте й Тигипко, и Порошенко крайне нуждаются друг в друге. Первому нужна «крыша» от уголовных преследований и возможность расставить часть своих людей в новом правительстве. Порошенко же нужна хоть какая-то видимость, что в новой Верховной Раде будет представлен избиратель востока. Для этого пластилиновый и податливый Тигипко, который уже «слился» под Президента, подходит лучше всего. В результате, обманутым останется только избиратель востока. Ну кому он - избиратель - нужен уже будет, после выборов? История имеет особенность повторяться...

Сергей КАМОВ