Как вы думаете, при существующей ситуации в Украине с учётом планируемых изменений, нужна ли стране вторая по типу "оранжевой" революция, готов ли уже сознательно наш народ к предстоящей борьбе за смену власти?

Вони можуть все. Вони можуть їхати на червоне світло, не зважаючи на пішоходів. Вони можуть паплюжити заповідну природу своїми джипами. Вони можуть відібрати бізнес у будь-кого. Вони можуть побити чі навіть убити якщо не фізично, то морально і психологіно. Вони не бояться міліції, бо міліція як раз їх і захищає. Вони не бояться судів, бо завжди знайдуть суму адекватну питанню. Вони не бояться втратити владу, бо впевнені, що прийшли на завжди.Вони не бояться нас поодинці, але їхня впевненість зникає, коли ми разом.Це маленька перемога, навіть дуже маленька, на тлі того бєспрєдєла, що панує в нашій країні, але ця перемога свідчить, що ми здатні все подолати, якщо згутуємось.

На відміну від акції чорнобильців, на Михайлівській площі акцію «Україна проти Януковича» майже не охороняє міліція.

На периметрі Михайлівської площі знаходиться не більше 50 міліціонерів, передав кореспондент ГолосUA.

Разом з тим, загальна кількість учасників акції досягла більше 5 тис. осіб.

На даний момент на Михайлівській площі виступає український гурт «Антитіла», за ними виступить колектив «Кожному Своє».

Об 11:15 планується, що зі сцени, встановленої на Михайлівській площі виступить лідер «Фронту змін» Арсеній Яценюк, а о 12:25 він разом з іншими народними депутатами і депутатами облрад понесе до Адміністрації Президента резолюцію учасників мітингу і 1 млн. 130 тис . підписів, зібраних за відставку Віктора Януковича.

Також о 11:15 мітинг на Михайлівській площі розпочне у прямому ефірі почне транслювати телеканал «ТВі».

Вишкіл Свободою
(Вступ 2)

епіграф
«Без свободи не буває справедливості, а без справедливості не потрібна свобода»  Жорж Дикий

Тандем свободи і справедливості є найнеобхідним початком всякого суспільного буття, як на мою думку. Причому якщо свобода несе більше фізичної складової як реального змісту осмислення стану свободи, то справедливість є виключно психологічною, отже суб'єктивною величиною, тобто не має чіткості визначення.
Вважаю тому за потрібне розставити смислові наголоси стосовно змісту понять «свобода» і «справедливість», щоб можна було далі вибудовувати всі принципи і схеми суспільних взаємовідносин як я їх собі бачу.
Свобода є фізичним станом людини за яким вона повноправно розпоряджається собою в максимальній величині. Свобода означає право людини на власний розсуд вчиняти дії і особисто нести відповідальність за їх результат. Одночасно свобода потребує фізичної самодостатності особи, тому що свободи, як «просто свободи» - не існує. Людина, яка не має засобів для життя як фізіологічного існування  - не є індивідуум в стані свободи, бо вона знаходиться в умовах необхідності суто фізичного виживання. Не думаю, що це потрібно детально доводити на прикладах, тому обмежусь цитуванням Оруєла: «Кожна людина повинна спершу наситити тіло, а вже потім потурбуватись про душу. Це є не порядок цінностей, а послідовність задоволення потреб»
Для нормального суспільного ладу основою з основ є забезпечення кожної людини мінімальним рівнем фізіологічного життя, тобто харчуванням, одягом і житлом. Не має права бути стану, коли хтось не має можливостей поїсти, не має в що вдягнутись і переночувати у нормальних умова - все це безкоштовно, як гарантована норма свободи. На моє тверде переконання сучасне суспільство достатньо розвинеуте, щоб гарантувати цей фізіологічний мінімум кожній людині не залежно від її суспільних функцій. Головне, якщо люди не поводяться як суто антисоціальні , тобто як злочинці. В наш надіндустріальний час, коли існує постійна проблема безробіття як надлишкова кількість робочої сили, для суспільства є можливим задовольняти мінімальну фізіологічну потребу певного прошарку людей навіть якщо вони не бажають заробляти собі на життя. Тобто я проти тези «Хто не працює - той не їсть», бо обов'язкова трудова повинність в СРСР (і не тільки там!), як свідчить історія, красномовно показало, як можна імітувати роботу і нічого не виробляти.
З іншого боку система так званого «ринкового капіталізму» непогано демонструє протилежну тезу: як можна працювати самовіддано на всю силу і при тому мало що одержувати від результатів своєї праці. Таким чином свобода в суспільстві повинна мати обов'язкові гарантії «права на життя» як щоденне забезпечення фізіологічних потреб і захисту, а по-друге - гарантований значний дольовий заробіток від результатів праці.
Про капіталістичні відносини типу вільної ринкової економіки або узагальнено - бізнес, існує влучне визначення, що «Бізнес - це законне привласнення чужих грошей». Власне умовною законністю бізнес і відрізняється від незаконного грабунку, де теж йдеться про привласнення чужих грошей, але якщо брати за глибинним змістом, то будь-яке привласнення чужих грошей є злочином. Будь-яке!
Знову таки немає потреби вдаватись в тонкощі теорій солідаризму або комунізму тощо. Варто зафіксувати прості зрозумілі тези, що для особистої свободи кожного в суспільстві не має бути ні бідних, ні надбагатих. Зараз існує вже поняття «мінімальний прожитковий рівень», але хто за тим пильнує, що людина бідує?
Таким чином «свобода особи» є фізична сукупність соціального забезпечення і захисту кожної окремої людини в мінімально-достатньому вигляді Це той стан, коли людині можна починати вирішувати самому: як жити і що в житті робити або ні. Звідси розпочинається сфера суб'єктивного, яке узагальнює поняття справедливості. Сюди входить як обов'язкове і «недоторканість особи», і право на рівні можливості у навчанні та праці тощо.  Звичайно і зрозуміло, що далі йде складна «Гра Долі», як і надскладна суспільна структуризація - це так і має бути! Ніхто не збирається гарантувати переможного фінішу для всіх, але більш-менш рівних умов старту в житті і справедливих умов змагання забезпечити можна і треба. В першу чергу це гарантує державна правоохоронна структура, яку не даремно часто називають ще як сфера Справедливості.
Зміст слова «правоохоронець» більш ніж прозорий: охоронець права!  Справедливий охоронець, а не те, що ми маємо зараз в Україні. Не буду всіх наших правоохоронців і в міліції, і прокуратурі, і в судах тощо обзивати хабарниками і гадами, але в загальній суспільній думці переважає негативи над позитивами стосовно наших правоохоронців і це перша й головна проблема. Неможлива правова держава, де охоронці права є найпершими його порушниками. Вони створили з  себе якби «касту недоторканих», яких закон переважно не стосується. Рідко-рідко бувають винятки, коли вже як Зварич «по-беспределу» чуда творить - тих прибирають, але ж основна маса правоохоронців в Україні забезпечує свій добробут м'яко кажучи «не дуже чесно».
Висновок з усього сказаного такий: щоб мати можливості для прогресивного вишколу свободою як окремої особи, так і суспільства загалом, нам потрібна в державі достатня соціальна захищеність і справедлива правова система.
А що зосереджено у понятті «Вишкіл Свободою?» Це означає, що кожен може робити вчинки виключно за власною волею, а не з примусу в різних його варіантах, а тоді отримувати свій результат за зроблені вчинки, як позитивний, так і негативний.
Все сказане є дуже узагальненим, але допоки ми не визначимось з таким поняттям, як головні принципи суспільного життя, концепцією та її філософією - рухатись в плані деталізації просто безглуздо. Принципи Великої Французької Революції були «Свобода! Рівність! Братерство!», а філософією теза «Свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої людини»
Філософія Жовтневої комуністичної революції було: «Грабуй награбоване» та «Хто не працює - той не їсть!», а результати наглядні: багачі дограбовують награбоване, а хто працює - той і голодний. Злочинні тези можуть призвести тільки до нових ще більших злочинів, але то вже окрема тема.
Людина нового часу має хотіти в першу чергу двох простих речей: Свободи і Справедливості. Все інше - як сам спрацюю і як повезе. Тобто основа з основ: покладатись на власні сили! І тут не йдеться про «надлюдину» з Ніцше, а просто йдеться про бажання людини хотіти прожити життя як нормальна людина: чесно і щасливо, чого і собі бажаю хоч трошки, а то щасливо виходить, а ось інше - не дуже. Умови сучасного життя не дозволяють бути чесним, якби того не хотів і не старався, але і це вже окрема тема.

З повагою до всіх, хто читав і дочитав, а потім ще й відгукнувся.

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне

Багато різного по темі тут http://spavedfront.io.ua/

30.11.11 10:57 Украинцев призывают 1 декабря выйти на Майдан: "Детсад позади. Настало время действовать!"ВОО
«Коалиция участников Помаранчевой революции» (КУПР) призывает всех
граждан Украины 1 декабря прийти на Майдан Незалежности в Киеве в 17:00,
чтобы начать кампанию "Власть-народу".

Речь пойдет о человеке. Личности весьма известной и неординарной. Кто-то ее уважает, кто-то ненавидит. Кто-то желает здравия, кто-то проклинает.

Политик, экс-премьер-министр Украины, лидер партии "Батькивщина", лидер оппозиции...Человек, которого хотели видеть президентом нашей страны почти треть населения, т.е. около 15млн. граждан Украины.

Юлия Владимировна Тимошенко. Политик, которого так боится наш президент, что на пути к своей полной власти диктатуры не гнушается самых изощренных, коварных и бесчеловечных методов борьбы со своей единственной конкуренткой. Все прекрасно знают о том,  что ЮВТ уже пол-года находится в сизо. Таким методом наш гарант устраняет ее от выборов в 2012 и избавляется от оппозиции в целом. Ведь те жалкие клочки партий, которые гордо именуют себя оппозицией, никто и ничто в политикуме страны. Проффессор боится их как ёжик голой попы. Снисходительно смотрит на их мышиную возню и улыбается. Даже таже партия "Батькивщина" тоже не особо усердствует в спасении своего лидера. Из чего можно сделать вывод, что ее просто пустили в расход. Ее уход из политикума выгоден абсолютно всем - и действующей власти, и все оппозиционным партиям. Это понятно и без объяснений.
А Юлия Владимировна тем временем загибается в сизо без медицинской помощи. Несмотря на то, что она как полноправный гражданин своей страны имеет полное право на это (вот ссылки на статьи Конституции
 http://apelyacia.org.ua/content/stattya-49-kozhen-maie-pravo-na-ohoronu-zdorovya, та регламентується ст 284 ЦПК http://apelyacia.org.ua/content/stattya-284-pravo-na-medichnu-dopomogu-0., та в випадку ув'язнення, Законом "про забезпечення прав засуджених осіб в установах виконання покарань" КВК http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1828-17&p=1264168957239700

Я долго старалась не думать об этом и надеялась на здравый смысл нашего гаранта и прозрение народа. Но видимо ни то, ни то невозможно. Поэтому, после прочтения последних статей о состоянии здоровья экс-премьера
http://www.segodnya.ua/news/14312562.html
и о том, как ей оказывают медицинскую помощь,
Заключенную Тимошенко привезли на обследование, где с ней обращались хуже, чем с бомжами и наркоманами
я считаю нужным обратиться ко всем, кому не безразлична судьба Тимошенко и происходящие в нашей стране политические расправы и террор.

Я считаю, что тупо писать блоги на сайте и в комментариях выражать свои эмоции, водить хороводы вокруг сизо, и петь песни под окнами, или майданить на площадях, которые все равно разгонит Беркут.
В настоящее время речь идет о человеческой жизни. Если мы ей не поможем, результат может быть плачевный.
Я не знаток в таких вопросах. Поэтому обращаюсь ко всем. Если у кого есть идеи по поводу того, как нам достучаться до общественности, давайте координировать свои действия. У меня пока единственное предложение и я прошу вас всех помочь в его реализации. Мы должны написать письмо о состоянии Тимошенко во всемирную организацию по защите прав человека. Нужно организовать сбор подписей. И отправить его и электронкой, и почтой по адресу. Если у кого-то есть идеи- делитесь ими. Мы должны что-то делать!
Я не понимаю, почему мы молча созерцаем за тем, как методично уничтожают человека. Да, она не святая. Да, она делала ошибки. Так же, как и все мы. Но почему того же убийцу 3-х человек днепропетровского прокурора Рудя, выпустили под подписку о невыезде, а ее откровенно уничтожают? Потому что она посмела стать на пути Януковича? Почему мы понимаем это и молчим? Только на этом сайте у нее поддержка более 10 тыс. человек (максимальная среди всех политиков) Народная политика
Я уже молчу о миллионах людей, поддержавших ее на выборах. Неужели вам всем плевать на то, что происходит? Ау, народ, что с нами всеми? Мы настолько запуганы или просто безразличны? Мы в летаргическом сне? А не пора ли нам очнуться?????

Понимаю, что существует только 2 пути ее спасения - это либо импичмент президента, либо бурное участие Европы в ее судьбе. Раз мы сами не можем себе помочь, давайте обратимся к внешним рычагам влияния. В импичмент не верю - слишком сильно пророс корнями этот донецкий спрут.
 
Прошу высказать свое мнение по моему предложению, проголосовать и предложить свои идеи. Все циничные комментарии будут беспощадно удаляться. Всем циникам хочу напомнить фразу "не возжелай зла другому, и это зло не вернется к тебе", и еще более важную "Не зарекайся от сумы и от тюрьмы".

Сегодня у ЮВТ день рождения. Я не буду желать ей счастья и рассыпаться в смайликах. Я хочу пожелать ей здоровья. Это именно то, в чем она сейчас нуждается. Здоровье, и наша поддержка.
Пусть сегодня каждый из вас, кому небезразлична ее судьба, выпьет за нее и пожелает ей крепкого здоровья. Живи, Юлия Владимировна! И пусть твоя звезда больше не засияет не политическом небосводе Украины, но сохрани самое ценное, что есть в этом мире - жизнь. За Вас, Юлия Владимировна! Будьте здоровы!

""Спасибо жителям Донбасса"", в этом простом предложении на мой взгляд заложен очень глубокий, я бы сказал сокральный смысл.  И это без всякого подтекста, без скрытой издевки, да издеваться не над кем , мы все ""жители Донбасса"". Над кем смеетесь, над собой смеетесь. Золотые слова. Спасибо Януковичу, за то что он не боится быть таким как есть, быть лакмусовой бужкой общества. Благодаря ему, гаранту, мы можем с математической точностью вычислить предел терпения и несгибаемой выживаемости народа . Янукович -наш президент , он перестанет быть нашим только тогда когда мы перестанем  быть "жителями Донбасса"

Читать полностью: http://h.ua/story/344590/#ixzz1efx4XN2V

На городской площади перед высоким ухоженным зданием происходило нечто непонятное. Здание было выстроено когда-то в стиле позднего соцреализма, но площадь потрескалась и обезобразилась уже в нынешнем, свободном от человечности, времени.

Так вот. Собрался перед исполкомом народ разный. Все больше некультурный. Бизнесмены среднего и малого совсем звена. Эти работники рыночного прилавка требовали только одного. Чтобы их оставили в покое, забыли о них и дали вдоволь наторговаться. Вышедшие же к ним солидные дяди строгой ответственной наружности были явно против. Считая, что если каждому дать волю, то баланс сил в городе нарушится, а их дети ( то есть - дети вышедших к народу товарищей) перестанут иметь возможность набираться ума в Англии, а здоровья - на юге Франции. Отчего будет - несомненный стране убыток.

Работники рынка резонно доводили до общественности, что если так и дальше дело пойдет, то базары придется оставить под явные удары судьбы. Тогда народ будет лицезреть только дорогие бутики, а без работы останутся люди, до сих пор сами себя кормившие. На это ответственные начальники тихо посмеивались, давая понять, что такие вопросы волнуют их только отчасти. Больше для отчета, а не по существу. Так как они занимаются безотлагательным спасением экономики в целом, а вот - нации, только в частности.

Предвидя такой уклон полемики в целом, рыночники двинулись было в здание напротив, чтобы там утвердить свое понимание действительности. Однако, путь им преградили люди в специальной форме и нужными для таких случаев предметами. Дабы аргументированно провести среди заблудших масс разъяснительную работу.

В конце концов, под вечер, страсти улеглись, стало холодно, и народ разошелся насладиться сосисками с дешевым пивом. А так как вопрос не был окончательно решен, разбирательство перенесли на следующий день.

На следующий день вдруг обнаружилось, что все представители власти, то есть - простого народа, куда-то таинственно исчезли. Да-да. Самым непостижимым образом. Пропал целый общественный класс. Баланс был безнадежно нарушен. Все утро работники рынка ходили перед совсем пустым зданием соцреализма, чесали головы, разводили руками и говорили друг другу:

- И что мы теперь будем делать? Как дальше жить? Ведь мы не думали, что высшие силы настолько радикально подойдут к этому вопросу. А теперь сколько времени понадобится для того, чтобы научиться жить по-новому?

После обеда,когда совсем неожиданно чиновники города материализовались ( понимаю - фантастика, однако, дело обстояло именно таким образом), люди на площади сразу успокоились, повеселели и стали опять дружно орать и настаивать на том, чтобы их бизнес, такой нужный стране, оставили в покое...

 

Сергей Пантелеевич Мавроди – национальный герой. Да, да, Вы не ослышались. Именно национальный герой, а не финансовый гений и никак не аферист. Национальные герои обычно объединяют нацию, но времена меняются и сегодня как раз нация нуждается в том чтобы её обманули и поймали на обмане. Только так можно заставить нацию мыслить, но и это видно не всегда помогает.