хочу сюди!
 

ИРИНА

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 45-54 років

Замітки з міткою «влада»

В Україну прийшли колоніальні часи

Звернення українських письменників до співгромадян у День рідної мови

Шановні співгромадяни, дорогі читачі! Ми живемо в країні, що зветься Україною, -- і стаємо свідками повзучої політичної війни проти цінностей, що складають підвалини української ідентичності. У час цього непростого випробування для кожного громадянина нашої країни ми звертаємося до вас із закликом не мовчати -- і демонструвати свою громадянську позицію скрізь і завжди, де й коли виникає загроза для конституційних цінностей української держави. Пасивна позиція українських громадян сьогодні -- вже завтра може обернутися гуманітарною катастрофою. Країну роз’єднує не мова, українська чи російська, країну роз’єднує провокаційна, агресивна українофобська політика уряду, що старою, як світ, тактикою «розділяй і владарюй» намагається відволікти увагу народу від власних економічних та дипломатичних поразок. Провокації набули характеру лавини. Закриття українських шкіл на Сході України лицемірно видаються за «оптимізацію витрат». З підручників історії вириваються сторінки, залиті кров’ю наших предків, котрі поклали своє життя за те, щоб ми сьогодні жили в незалежній суверенній унітарній державі. Голодомор, геноцид Сталіна проти українського народу, нашу найбільшу національну катастрофу, від наслідків якої Україна потерпає донині, з орвелівським цинізмом називають всього-на-всього наслідком неправильно проведеної колективізації. Зі шкільної програми вилучають «незручні» для влади твори. Тим часом концепція літературної освіти в загальноосвітніх школах дописується невідомими авторами на користь російської літератури, в тіні якої начебто визрівала українська, що є не тільки відвертою історичною неправдою, а й прямим приниженням вартості української літератури та її геніїв. У радіоефірі давно не знайти української музики, телевізійний простір забитий російським «секондхендом», великі книжкові мережі в Україні належать російським власникам, які дбають про інтереси російської книги. Як у колоніальні часи, нас знову намагаються переконати, нібито український творчий продукт, який більшості українців елементарно недоступний, просто «не конкурентний».На 20-му році після розвалу Радянської імперії нам знову намагаються прищепити почуття меншовартості, «неформату» -- неформату всього українського. Ми з повагою і шаною ставимося до культур і літератур усіх національностей України, що творять єдиний український народ. Ми солідарні з російськими, польськими, кримсько-татарськими, єврейськими, угорськими, румунськими, грузинськими письменниками, з письменниками всіх інших національностей, що живуть і творять в Україні, є її громадянами і сповідують її базові конституційні цінності. Ми рішуче виступаємо проти роздмухування ксенофобії, не ділимо людей на чужих і своїх, зцілюємо країну, а не роздираємо її на Схід і Захід, Південь і Північ. Ми не вимагаємо від держави ні дотацій, ні президентських стипендій, ні урядових пенсій, не впадаємо в розпач від того, що держава нічого не робить для промоції української літератури у світі. Але ми -- автори, відповідальні за українське слово, і наш професійний обов’язок -- стати на захист свого читача, котрий хоче читати українською і вибирає українську книгу. Ми гордимося українськими виконавцями, знаними в цілому світі, і хочемо в ефірі чути українську музику й українське слово. Ми наголошуємо на тому, що присутність української мови в інформаційному просторі не може підпорядковуватися незабарній комерційній вигоді власників ЗМІ. Адже українська мова як державна захищена Конституцією України, і, нагадуємо, згідно з Конституцією, «Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Ми переконані, що чиновники усіх рангів повинні не лише знати державну мову, але й висловлюватися нею публічно. Ми застерігаємо представників влади та правоохоронних органів від втручання в справи української культури, від запровадження контролю і цензури, від утисків свободи слова. Ми застерігаємо недалекоглядних політиків від негідних для державця замахів на самі підвалини державності -- від внесення змін до Конституції України та спроб переписати Гімн України. Ми відстоюємо право наших дітей на історичну пам’ять -- на правдиве, не «переформатоване» за лекалами радянської ідеологічної кон’юнктури знання про Другу світову війну, Леніна, Сталіна, УПА, Голодомор, героїв Крут, Івана Мазепу, Степана Бандеру, національно-визвольну боротьбу, про події та діячів історії тоталітарного ХХ століття.  Все це -- непорушні й законні права нашого народу. І жодна влада в країні, яка зветься Україна, не сміє в нас їх одібрати.

Посилання на першоджерело


80%, 8 голосів

10%, 1 голос

10%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Коли ви нарешті припините брехати людям?

Звернення Громадянського руху «Відсіч» до можновладців

Вже майже два десятиліття Україна є незалежною державою. І всі ці роки в нашому календарі існує дата 9 травня як День перемоги над німецько-фашистськими загарбниками. Цю дату на офіційному державному рівні відзначали і при Президенті Кравчуку, і при Президенті Кучмі, і при Президенті Ющенку. І ніколи відзначення 9 травня не викликало суттєвих конфліктів між людьми та напруги в державі. Лише після приходу до влади Президента Януковича ось вже другий рік поспіль 9 травня перетворюється на День конфлікту замість Дня вшанування загиблих у тій страшній війні.

[ Читати далі ]

Кум Путина дает показания другу Зеленского…

Кум Путина дает показания другу Зеленского…
Розслідує ДБР, а оприлюднює СБУ...
Где может быть подвох?
Володимир Ар‘єв:
Коли до тебе, як верховного головнокомандувача, накопичується купа питань, як то:
- хто дав рашистам вийти з Криму і легко захопити Херсонщину та оточити Маріуполь?
- чому не організували оборону з півночі, де рашисти стояли рік, через що половина Київської області знищена?
- чому не чув західних партнерів і замість армії продовжував витрачати кошти на дороги, потім знищені агресором?
- чому в твоїй адміністрації досі працюють люди фсбшного агента Портнова?
Коли на ці та інші питання немає відповідей, командуй Баканову руйнувати єдність політичних сил і випускати з брехнею Медведчука. Медведчук зараз, як колись Чаус, все що завгодно на Порошенка скаже. Особливо, якщо дружбан попросить…
- Агент «Козир» робить свою справу…
- Ситуація на Сході вкрай складна. І Той, Хто Ухвалює Всі Рішення (цитую арєстовіча) відволікає увагу суспільства від здачі Сходу України. Під час трагедії Маріуполя вони влаштували цирк із відловом мертвечука. Тепер (вочевидь, за погодженням кума) Зе +Ме взялися за Порошенка…
- Шоу стає 95 дедалі дорожчим для українців. І дедалі менш цікавим для західних партнерів, з якими пу доручив своїм кротам посварити Україну...
- Самое время Байдену опять уголовку клеить. Как соучастнику…
- Ує..анам тупорилим нагадую, що вірити Медведчук - це значить вірити тому, що Стус бандит і терорист. Вірите? Ну ок. Ви сміття.

Дмитрий Чекалкин

Адвокат Петра Порошенко Игорь Головань в комментарии «Суспильному» заявил, что показания Медведчука о схемах с участием Порошенко не соответствуют действительности.
"По нашему мнению, вообще то, что делает СБУ — это исключительно пиар. Во-первых, это не их дело, этим должно заниматься ГБР. И то, что об этом говорит СБУ — это подтверждает, что здесь ничего общего с правдой и законом нет", - заявил Головань.
По его мнению, решение обнародовать показания Медведчука связано с судебным заседанием по делу пятого президента.
"Сегодня назначено судебное заседание по аресту на имущество Петра Порошенко. Это обычное давление на суд", - считает адвокат.





Як клоунократія вироджується у диктатуру

Ігор Гулик

Як клоунократія вироджується у диктатуру

Коли я зараз скажу, що Зеленський відчайдушно прагнув "зазирнути у вічі Путіну" не для того, аби "побачити там мир", а щоб переконатися у правильно обраному взірці для наслідування, то, мабуть, ризикну стати об'єктом кпинів та остракізму.

Аякже, — "свій хлопець", "улюбленець публіки", зрештою, "народний президент Голобородько" апріорі не може леліяти диктаторських амбіцій. Він, радше, "Робін Гуд", хай не надто витончений у мистецтві великої політики, але усіма фібрами душі відчуває, що потрібно для "народу". А для "народу", з'ясовується, потрібен "порядок".
Про це свідчать не тільки результати соціологічних опитувань, але й реакції загалу на щораз екзотичніші кроки "зеленої влади". Ось тільки цей "порядок" є доволі специфічним, я б сказав, вибірковим. До того ж, поняття "порядку" у нинішніх українських реаліях позначене, зазвичай, більшовицьким флером: "відібрати і поділити", "розкуркулити і посадити", "зруйнувати, а "затєм"…

Ось власне таке, м'яко кажучи, не вельми цивілізоване розуміння "порядку" і живить Зе! режим, дає йому підстави для абсолютного беззаконня. До того ж, цей "джентльменський набір" популістів ретельно закамуфльований під "розважальний жанр" систематичних президентських спічів, інтернет-відосиків, провокативних вкидів в інфопростір потрібних владі гасел.

Ігор Танчин, львівський політолог, іронічно вибудував лінію генези української клоунократії. Він пише, що "блазні" діставалися влади поступово: спочатку Поплавський став… ректором Університету культури, відтак маркшейдер Азаров очолив Кабмін за Януковича, а ще згодом Олег Ляшко провів у Раду численну фракцію. Зеленський став апофеозом цього напівпартизанського наступу, бо після нього, пише Ігор Танчин, "мішок остаточно розв'язався" — Кива, Богуцька, Тищенко… І останній приклад — Вірастюк.

Спосіб і методи обрання нардепом "найсильнішої людини планети" особливо рельєфно відтінили процес виродження клоунократії у диктатуру. Те, що витворяли на виборчих дільницях Прикарпаття силовики і столичний десант "слуг", має стати для усіх адекватних українців сигналом, що надалі вибори в країні відбуватимуться за схожим сценарієм. При чому, сценарієм, скроєним за лекалами найбрудніших російських практик. Тобто, дозволивши "клоунам" Надвірну, суспільство дало їм карт-бланш на застосування адмінресурсу в необмежених масштабах. Фактично, на "призначення" потрібних кандидатів у потрібних округах.

Прикарпатський "дзіночок" пролунав акурат вчасно. Країні не до "демократичної доброчесності", бо, за всіма ознаками, зі Сходу насувається реальна загроза повномасштабного вторгнення Росії. Клоунократам вона дає козирі для закручування гайок і руйнування звичних для мирних обставин процедур та розподілу повноважень. Погляньмо на те, як Зеленський та його Офіс підміняють поняття "управління" державою. Їм кортить узагалі унезалежнитися від парламентських процедур (і це — при "монобільшості"), експертних оцінок кардинально важливих рішень, не кажучи вже про громадську дискусію. Інструмент "чорних п'ятниць" в РНБО, який Зе! і Квартал запустили на повну потужність, тішить лише легковірних та інфантилів. Насправді ж усі рішення Ради, у якій секретарює Олексій Данілов, не те що межують із законом (хай якими "потрібними" і "нагальними" вони б не виглядали), а часто кричуще конфронтують із правом, ба навіть здоровим ґлуздом. Укази, що їх штампує особисто Зеленський на підставі "таємних рішень" РНБО, не мають під собою жодних аргументів, підсанкційні особи та структури легко можуть оскаржити їх у судах. Більше того, переконаний, за ці "витівки" передбачено реальну відповідальність. Що ж до вибірковості деяких санкцій, зокрема, так званих "антиконтрабандних", то вона прозоро натякає не на боротьбу за "триста тіньових мільярдів" для країни, а за переділ цих астрономічних сум між "своїми".

Міжнародний контекст також сприяє "зеленому бєспрєдєлу" всередині країни. Америка і частина європейських лідерів обрали інші акценти, оскільки розуміють реальну перспективу путінської інвазії, зокрема, у напрямку українського Південного Сходу. Питання демократичних процедур наразі відкладено "на потім", зараз — обороноздатність і безпека. А ще — фактичний коронавірусний локдаун. Не скажу, що у Вашингтоні зовсім не бачать, як в Україні "борються з корупцією" чи не зауважують вибірковості українського "кривосуддя" щодо політичних опонентів режиму чи порушення демократичних процедур на тих же довиборах, але пріоритети наразі інші.

Я переконаний, що як тільки Зеленський та його кліка усунуть "непотрібних" та токсичних "староолігархів" і, на кшталт Януковича, приберуть до рук "младореформаторів" усі фінансові та матеріальні активи, нас чекатиме смуга псевдореферендумів зі зміни Конституції. Фундамент для цього вже є, — недаремно ж Стефанчук пітнів над сумнівними плебісцитними законами. І тоді Зе! та його найближче оточення взагалі позбудеться потреби виборів — другий термін йому забезпечить юридична казуїстика і сумнівна арифметика кількості каденцій (це колись пробував зробити Леонід Кучма). Тільки от є у цій логіці один гандж — українське суспільство вже проходило схожі уроки. І, сподіваюся, ретельно засвоїло їх. Маю на увазі не "какоразнічную" більшість, а пасіонарний елемент, який завжди знаходив у собі сили протистояти диктатурі і беззаконню.

Тож Зе! може тільки снити лаврами "українського Путіна", вивчати цю свою чергову роль. Може, колись вона йому й знадобиться… Як актору розважального жанру. Цілком ймовірно, — у в'язничному театрі.
















Привітання в.о. президента України.

З днем народження, Петро Олексійович!
Увесь український народ щиро вдячний вам за все, що ви для нас робите. Зокрема за те, що ви виконали свої обіцянки. Перш за все, Ви завершили АТО за лічені години, і наші солдати отримують по 1000 гривень у день. Завдяки вам бюджетники мають високі зарплати і гідне життя, люди літнього віку мають пенсії, за які можна не просто вижити, а нормально жити.
Ви, наш дорогий Петро Олексійович, показали свій патріотизм, продавши свій бізнес, в тому числі «5 канал» , » Богдан», «Енергоавтоматика» , «Прайм Ессетс Кепітал», «Завод «Ленінська кузня», ПАТ «Севастопольський морський завод», ну і Липецьку фабрику.
Ви захистили Донбас і повернули Україні Крим. Ви забезпечили нашій державі демократію, здорову політичну конкуренцію і свободу слова. За часи вашого правління усі забули про політичні репресії часів Кучми і Януковича. Ви гідно оцінили подвиг усіх Героїв війни та революції. Вашим вольовим рішенням була покарана регіоналівська банда. Ви рекомендували на посаду Генпрокурора Віктора Шокіна, який посадив Єфремова, Льовочкіна, Бойка, Ахметова, Вілкула та інших злочинців режиму Януковича. Ви створили справжню партію європейського зразка — «Солідарність/БПП», сформовану з добровольців і волонтерів, лікарів і вчителів, громадських активістів і патріотичної молоді. Серед членів партії «Солідарність/БПП» немає жодного екс-регіонала, жодного начальника часів Януковича, жодного одіозного екс-судді чи екс-прокурора. Тільки нові люди, готові діяти рішуче заради України. Саме ви, Петро Олексійович, подолали тотальну корупцію, доручивши це найчеснішим менеджерам вашої команди — Ігорю Кононенко і Борису Ложкіну.
Звичайно, були і болісні моменти — Ілловайський і Дебальцевський котли. Однак Ви суворо покарали винуватців цієї трагедії — начальника Генштабу Муженка і тодішнього міністра оборони Гелетея.
Ви — наша гордість і наше щастя.
Ми за вас помремо в котлаїх і бідності.
(С)

Іржаві шестерні - криза державного менеджменту

Андрій Дуда

Нинішня влада доклала чимало зусиль і присвятила часу побудові виконавчої вертикалі. Але
в результаті ефективність виявилась нижчою, ніж за попередників
9 грудня 2010 року вийшов Указ президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», яким окреслено першочергові заходи щодо зміни їх структури та функцій. Часу, що минув, достатньо для перших висновків. Як бачиться, зміна моделі й підпорядкування органів виконавчої влади, а також розширення впливу президента на виконавчу вертикаль (які чомусь називаються «адміністративною реформою») не посприяли досягненню декларованих цілей цієї реформи: ані ефективності роботи, ані оптимізації чисельності, ані підвищенню відповідальності в цих органах.
 
«Народні депутати Кабміну»
 Півроку тому парламент ухвалив закон, який «висів» у повітрі понад 10 років, – про центральні органи виконавчої влади. Фактично, цим документом закладено правові підвалини діяльності центрального рівня управлінської вертикалі (міністерства, державні служби, агентства тощо). Норми чітко відображають сучасну тенденцію в державному управлінні: поновлюються «кучмівські» повноваження президента. Система виконавчої влади на центральному рівні знову стає двоголовою. Формально Кабмін є вищим органом у системі виконавчої влади, але фактично ключові повноваження має глава держави.
 Понад те, тихою сапою було зроблено справжню кадрову революцію в міністерствах. Сьогодні міністр поступово набуває рис «народного депутата Кабміну»: він голосує на засіданні уряду, але реальною владою у своїй інстанції не наділений. Відбулося це завдяки реінкарнації ідеї Леоніда Кучми щодо запровадження посади «державного секретаря» в міністерстві, якого призначав і звільняв безпосередньо президент (до речі, саме прем’єр Янукович 2003 року домігся того, щоб такі посади скасували). Сьогодні їх поновлено, щоправда, під нарочито безликою назвою «заступник міністра – керівник апарату». Але суті це не змінює, бо його статус абсолютно відмінний від решти заступників.
 Керівник апарату є державним службовцем і продовжує виконувати свої повноваження, навіть коли звільняють очільника органу. Ба більше: для Януковича зробили з міністрами те, на що не наважувався Кучма (хоча йому це наполегливо радили). Їх фактично позбавлено повноважень у призначенні та звільненні працівників апарату міністерства. Тобто формування штату органу – це компетенція заступника – керівника апарату (залежного від очільника держави), а не профільного міністра. Якщо за Кучми призначення і звільнення з посад здійснював держсекретар за погодженням із міністром, то сьогодні все вирішує вірний президентові керівник апарату.
 
Нагляд і контроль
 Інша цікава тенденція у змінах структури виконавчої влади – запровадження можливостей для перехресного контролю з боку представників різних політично-бізнесових груп в оточенні глави держави. Цьому сприяє кілька інституційних рішень. По-перше, «обсаджування» міністерств різноманітними службами, агентствами та іншими «технічними» структурами, які перебирають на себе прикладні функції, часто пов’язані з управлінням чи розподілом бюджетних коштів. Керувати в цій системі призначають чиновників, асоційованих із різними кланами: так, «профільним» віце-прем’єром може стати лідер однієї з таких груп, міністром, – наприклад, ставленик «старих донецьких», а керівником нацагентства – молоде дарування, яке вважають наближеним до глави АП. Так – усі на видноті, підноситься роль глави держави як арбітра… хоча енергія часто витрачається не на справу, а на «узгодження» групових інтересів.
 По-друге, розширення кола «політичних крісел». Згаданим законом від 17 березня 2011 року посади першого заступника міністра та заступника міністра віднесені до політичних, на які не поширюються трудове законодавство й норми щодо державної служби.
 На практиці це означає, що президент дістав додаткові можливості в тасуванні «колоди» міністрів. Він може в будь-який момент приймати рішення про звільнення когось із них чи інших «політиків» і не побоюватися, що роботу буде «завалено». Бо ж пам’ятаємо: в кожному міністерстві є свій «кадровик».
 
Скорочення через розширення
 Свого часу Адміністрація президента України голосно відрапортувала про «самоскорочення» чисельності. Мовляв, якщо за помаранчевих Секретаріат налічував 530 осіб, то після приходу до влади Януковича склад АП зменшили до 424. Та не минуло й року, як «у рамках адміністративної реформи» з’явилися два укази президента, якими було збільшено штат його канцелярії спочатку до 514, а 11 серпня 2011 року – до 524 працівників. Тобто сьогоднішня структура на Банковій чисельно майже не відрізняється від колишнього Секретаріату.
 Заради формальної справедливості слід сказати, що рівень кадрових скорочень у міністерствах та інших ЦОВВ загалом відповідає темпу, закладеному в указі президента про адмінреформу від 9 грудня 2010 року. Проте на сьогодні ще дуже рано підбивати підсумки скорочення штатів у центральних органах виконавчої влади. Проект постанови Кабміну про їх граничну чисельність уже має кілька редакцій, але досі не підписаний. Причина зрозуміла: кожен міністр, кожен керівник центрального органу лобіює власні інтереси.
 
Відрізали, не відмірявши
 Технологія скорочення в органах влади вже сьогодні демонструє грубі прорахунки. Насамперед ідеться про механічність цього процесу. Спочатку урізають «вакансії» (тобто «незаміщені» посади), далі «під ніж» потрапляють місця «пенсіонерів». І лише після цього вирішують питання про скорочення персоналу. Як засвідчує практика, таке бюрократичне зменшення чисельності штатів – підстава для дальших кроків у їх роздуванні.
 Понад те, скорочення заради скорочення, хизування цифрою результату – це хибний шлях. Кадрове урізання має бути останнім етапом в адміністративних перетвореннях, йому має передувати інвентаризація функцій як держави, так і органів влади, вивчення навантаження на одну посаду тощо. І саме зі скорочення функцій, оптимізації їх виконання треба починати аналогічний процес щодо кадрів. Цього на належному рівні зроблено не було.
 
«На Івана по два пана»
 Серйозним недоліком нинішніх перетворень є також відсутність системних змін у відносинах керівник – підлеглий у владних інституціях. У ході «адміністративної» реформи Януковича не було жодним чином змінено вимог до формування структурних підрозділів органів державної виконавчої влади, хоча це вкрай необхідно робити, зважаючи на галопуючі темпи впровадження електронного урядування, оптимізації комунікацій в органах державного управління. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року № 179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій», яка встановлює вимоги до структури органів влади, – це вчорашній день у даній царині, оскільки вона зберігає безліч управлінських рівнів і чималу кількість керівників на квадратний метр. Департамент в органі влади (скажімо, в міністерстві) із 25 осіб може включати таких керівників: директор, один заступник «без портфеля», два керівники управлінь, чотири начальники відділів, кілька завідувачів секторів. Тобто як мінімум 8–10 керівників на 25 службовців, що меншою мірою бачиться дивним не в мілітарній, а в цивільній службі. Попри те, «реформатори» не спромоглися навіть косметично підкоригувати цю систему.
 
Неправильна мета
 Найголовнішою проблемою «адмінреформи» та основною причиною низької ефективності держуправління, яка й виявляється в постійній неспроможності держави сформулювати і втілити в життя цілісну результативну політику й відображається в низьких рейтингах довіри громадян до органів влади та в скепсисі щодо самої спроможності чиновників діяти ефективно, є початково неправильно поставлена мета. Закони, укази президента й постанови Кабміну де-факто спрямовані на вирішення двох завдань: реального – забезпечити лідерові держави та його оточенню контроль над управлінською машиною; і популістського – продемонструвати «скорочення чиновників» (яке має стати замінником власне реформи). Усунення дублювання функцій, зменшення непотрібного втручання держави в економіку й життя суспільства, запобігання корупції, відкритість і зручність для громадян – усіх цих питань «реформатори» навіть не заторкнули. А отже, годі дивуватися, що реальним результатом перетворень стали запобігання чиновників перед АП і глухе роздратування від беззмістовних скорочень. Як це позначиться на ефективності вертикалі – зрозуміло без пояснень. 

Сага про повноваження

04.08.2011 _ Ірина Погорєлова, для УП

Переговори не мають залежати від особистостей при владі, а легітимність повноважень не може залежати від персональної карної справи чи політичних мотивів.

ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ ТУТ >>>>>> 

Поле битви Україна

Напевне, стільки надії, що завтра все закінчиться, не було ще ніколи. Голосування у ВРУ, повинно стати якщо не перемогою, то великим кроком у цьому напрямку. Хоч і деякі твердження з переговорів абсурдні, наприклад, міліція визнає офіційно що не буде використовувати вогнепальну зброю(наче раніше вона могла це робити?).

Я думаю, що санкцій для Януковича не буде, оскільки, коли в Туреччині і Єгипті були повстання, то ніяких санкцій від ЄС, їх уряд не дочекався, хоч і там вся світова спільнота дивилася в мережі інтернет, за подіями, і всі казали, що це дуже погано. А між іншим, Туреччина, це номер один, перший кандидат на вступ в ЄС(там уже давно підписана асоціація), то чому ЄС, не допомогла?


Також змушує задуматися про санкції, і вислів Ангели Меркель, що поки ніяких санкцій, а потрібно вирішувати все мирним шляхом. Я розумію, що вона мудрий політик, але все-таки з тою кількістю матеріалу, що вона має, про наш майдан, і з тими повноваженнями що вона має, вона може просто поховати Януковича. Тут мені здається, що вона не хоче приміряти на себе роль ката, яким вона може стати ввівши санкції проти Януковича.

Персональні санкції від Польщі, це звичайно добре, і ми цінимо допомогу сусідів, і можливо це був би маяк, для інших, але авторитет Польщі ще не достатньо великий, і хто з українських політиків має рахунки в Польщі? Я думаю, що на Польщі, мало хто зупинився, тому користі, від санкцій Польщі буде дуже мало.

Візові санкції від США… Дуже цікаво, що вводилися вони не проти основних дійових осіб, якби це було проти Азарова, то це резонанс, а якщо проти Клюєва, то хто такий Клюєв в США?


Санкції будуть мати успіх, як зброя, що доб’є ПР, оскільки, владу ПР втрачають дуже швидко, і достатньо страйку МВС, хоча б один день, і режим ПР буде повалено. Тільки вистріл із всіх засобів зброї одночасно, допоможе побороти режим. Це має бути все і одразу, починаючи санкціями, закінчуючи референдумом.

Молитва

Невже тобі на таблицях залізних
Записано в сусідів бути гноєм,

Тяглом у поїздах їх бистроїзних?
 
  1. Боже, великий єдиний,

    Нам Україну храни,

    Волі і світла промінням

    Ти її осіни.

  2. Світлом науки і знання

    Нас, дітей просвіти!

    В чистій любові до краю

    Ти нас, Боже, зрости.

  3. Боже, великий єдиний,

    Нам Україну храни,

    Мужню, українську владу

    Обрати свій люд надихни.

  4. У захисті слави і мови

    Завдання еліті постав!

    Народ, щоби силу і працю

    до власної ниви приклав!

  5. Молимось, Боже єдиний,

    Нам Україну храни,

    Всі свої ласки, щедроти

    Ти на люд наш зверни.

  6. Дай йому волю, дай йому долю,

    Дай доброго світа!

    Щастя дай Боже, народу

    На многая, многая літа!


Відома з 26 березня 1885

За виключенням 3 та 4 куплетів.

Музика М. Лисенка

Слова ( ледь не всі)  О. Кониського















Злочин і покарання - вдалий бізнес

Одеський мажор-покровитель відмазує дівчину, яка збила на смерть КВНщика  подібні статті вже мало кого цікавлять, прикривання вбивць від покарання стало типовою практикою навіть в судовій системі (прикладів дуже багато, нема сенсу навіть їх перелічувати).

Тиск СБУ на неконтрольовані ЗМІ - звичайна практика.

От чи не пора визнати звичайною практикою наступне формування масової свідомості : "Майже одразу зникли всі сторінки цієї дівчини в соцмережах. А на міських форумах, де подія вже обговорювалося щосили, невідомі користувачі почали "давати наводки" на зовсім іншу, ні в чому не винну дівчину, схожу на винуватицю ДТП зовнішньо."

Ніхто не впізнає діяльність подібних людей на цьому сайті ?


13%, 1 голос

88%, 7 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.