хочу сюди!
 

Лана

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 40-57 років

Замітки з міткою «роздуми»

Думки, що не дають мені спокою (продовження)

До попередньої теми маю продовження..Знов про слова.Тепер про слова "правда" та "ложь", "обман", "долг" (особливо про "долг")Маю невеличку передмову. Все частіше і все більшу увагу я приділяю словам. Бо слова - це вираз думок людини. А думки людини - це те, що впливає на все її життя. І часто відповідь в бідах людини - постійні невдачі, негаразди, нещастя, (ох, здається, народжується і четверта тема для розмислень...), криється в її думках, в її ...

Читати далі...

Бувають в житті падіння..

Сподобалась цитата з фільму "Знайомтесь, Джо Блек""Так, в житті бувають падіння, але звідти є лише єдиний шлях - нагору!"Кажуть, коли людина на щось налаштована, то постійно бачить навколо себе підтвердження того, що відбувається в голові. Зараз у мене в житті відбувається реальне падіння. Воно може бути будь-яким в глибину. Це падіння я влаштував собі спеціально, щоб посунути себе з того місця, на яке потрапив не за власним бажанням, а просто за течиєю життя.Коли опинюсь...

Читати далі...

Хто винен у тому, що у Вашій хаті (чи на роботі) холодно?

Актуально. Давайте спробуємо дати відповідь на це запитання (бажано без образ), щоб дійти до істини.

А в якому віці помреш ти?

Один подорожній затримався поблизу мальовничого села, що розкинулося між полів. Його зацікавив невеликий цвинтар, обнесений дерев'яним плотом. Було там багато дерев, птахів і чудових квітів. Подорожній поволі ходив між могилами зі світлими надгробками, що були розкидані попід деревами. Почав читати написи. На першому було: "Ян Тарег, жив 8 років 2 тижні 3 дні". Така мала дитина тут похована... Чоловік прочитав на сусідній могилі: "Денис Каліб, жив 5...

Читати далі...

Мабуть так народжувалася релігія.

Як швидко проминає життя... Начебто ще й не починав жити по-справжньому, а вже шостий десяток промайнув. Закінчилася трудова діяльність, виросли і порозлітались по світу діточки, підросли онуки. Все більш відчувається твоя непотрібність. Діти вже дорослі і живуть своїм життям, у онуків теж починається своє життя, таке відмінне від твого дитинства, що навіть не завжди його встигаєш зрозуміти, що воно таке і до чого. На колишній твоїй роботі, на колишньому твоєму місці вже інша ...

Читати далі...

Тій, що любить дощ.

* Дощ за вікном тихо пісню шепоче, Наче мені нагадати щось хоче. Може про те, що в колишнім житті Кращій був вибір земного путі. Дужче страждалося, краще любилося, Тільки нічого з того не лишилося. Одноманітність все стисла щоденна. Тягнеться гумою сірість буденна. Кохання чомусь стороною пройшло, А може воно ще мене не знайшло? Як важко його в безнадії чекати, Та де ж в цьому світі його розшукати? 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

Аж плакати хочеться...

Щойно по радіо почув байку: Якось один мудрець поклав великий аркуш білого паперу, розклав його на столі, і в куточку зробив маленьку плямку. Кожного, хто заходив, він запитував - що ви бачите на столі? Кожен відповідав одне й те саме - я бачу там пляму... Під вечір старий просто плакав. Коли його запитали - чому? Він відповів: - Жоден з вас не помітив білого паперу!І відчув, що я іноді так само готовий плакати, коли розумію, що практично ніхто не вміє бачити в житті щось світле, тепле, ...

Читати далі...

Матусіни думки...

Нещодавно я роздрукував частину своїх записів до блогу, та приніс їх мамі, щоб та почитала. В основному - то були записи про мої подорожі, різні розмірковування та просто загально-розважального характеру. Хотів зробити їй приємне. Тим більше, що останнім часом ми практично не розмовляли відверто... Взагалі практично не спілкувались. Через дві доби вона "написала мені комментар". Взагалі-то, те що вона написала - то було щось середнє між листом, сповіддю та записом до свого щоденника...

Читати далі...

Хоч непристойно може це...

* Хоч непристойно може це, Та все ж сказати вголос мушу Сприймаю світ в таких тонах Немов би плюнув хто у душу. Знов перебрав усе в думкАх... Неначе все іде як слід. Та тільки чОмусь у душі Не розтає зимовий лід. Не знаю, чОму так буває, Чи з мене осінь знов сміється. Та тільки сміхом цим гірким Вона нічого не доб’ється. А може краще відступити, В журбі осінній розчинитись? Один лиш раз перехворіти, Щоб більше потім не журитись? Ніхто не знає, навіть бог, Як вірно нам...

Читати далі...

Любіть Бога, Україну і власну родину. І будете щасливими

Коли я це усвідомив і почав щиро любити всіх, то ви, навіть, не уявляєте, яке блаженство прийшло до мене. Я став щасливим, бо даючи тепло всім, хто оточує мене, сам почав отримувати масу позитивної енергії. Кохайте і будьте коханими, друзі мої! І забудьте, що таке ненависть. [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]