хочу сюди!
 

Алиса

41 рік, діва, познайомиться з хлопцем у віці 32-52 років

Замітки з міткою «твоя україна»

Республіка чи диктатура...

Світлина від Valentyn Melia.

Форма державного правління визначається тим, звідки вибудовуються керівні органи – «знизу» (від громадян) чи «згори» (від правлячої верхівки).
Якщо органи управління формуються знизу – це республіка («суспільна справа»), незалежно від того, кого обирають громадяни – президента, парламент чи обох одразу. Влада громадян називається демократією («влада демосу»). Вона тримається на вільних виборах. Республіка – це самоврядування народу, його життя власним розумом.

Якщо органи влади формуються згори і не залежать (або мало залежать) від вибору суспільства – це диктатура. Вона може бути відверта або прихована, одноособова чи колективна: монархія, олігархія, теократія, державна бюрократія, тощо. Важливо, що диктатура де-факто не залежить від вільного волевиявлення громадян. Диктатура – це зовнішнє керування народом.
У відвертій формі диктатура ігнорує норми законодавства і спирається на силові структури, які здійснюють пряме насильство, репресії та терор.

У прихованій формі диктатура активно застосовує засоби маніпуляції громадською думкою і за допомогою псевдовиборів отримує потрібні їй результати. Нерідко в умовах прихованої диктатури зберігаються окремі демократичні інститути, проте їхній реальний вплив на політику зводиться до мінімуму.

Хто є сувереном?
Питання чіткого визначення форми правління зводиться до того, хто є носієм суверенітету. Всі інші характеристики – похідні й доповнюючі.
Політологічний термін «суверенітет» позначає абсолютну, непідконтрольну ніякій зовнішній силі владу на певній території. Забезпечення суверенітету породжує державу, а держава, її структури і міць є необхідною умовою збереження суверенітету.
Суверенітет є засадничою ознакою держави: нема суверенітету – нема й держави. З цього випливає важливий наслідок – сама ідея суверенітету виключає можливість впливу наднаціональних законів. Адже той, хто може нав’язати закон для даної території, і є її сувереном. Держава визначається як «та, що володіє суверенітетом».

У республіці носіями і джерелом суверенітету є громадяни. Вони об’єднуються у різнорівневі громади, формують потрібні їм органи влади та інші державні інституції, визначають їх фінансування та розвиток. Якщо державні інституції стають непотрібними, то громадяни їх реформують або скасовують. Для цього громадянам та їхнім об’єднанням треба періодично досягати згоди, тому засадничою властивістю республіки є постійне прагнення до консенсусу (однозгідності). Той, хто не бажає жити в межах допустимого громадянського консенсусу, має покинути територію республіки.
У диктатурі носієм суверенітету є монарх, правляча верхівка, олігархія, теократія. Причиною виникнення диктатур зазвичай є або зовнішнє завоювання, або прихована узурпація влади.
У найбільш яскравій формі сувереном є монарх, який надає своїм васалам та підданим землю, а вони йому служать і платять данину.
Одноособовий або колективний диктатор завжди тисне на підданих, а вони чинять опір і прагнуть розширити свої права. Тому диктатура – це завжди конфлікт між державою і суспільством.
При цьому диктатор не зацікавлений у тому, щоб піддані об’єднувалися: що аморфніше населення, то сильніша влада диктатора. Серед іншого, в інтересах диктатора розмивання етнічної та расової однорідності суспільства, поділення за мовним принципом, адже тоді суспільству важче об’єднатися проти диктатури.
За диктаторського режиму влада зацікавлена у суспільних конфліктах, а тому заохочує їх і провокує. Відтак характерною рисою прямої чи прихованої диктатури є суспільні негаразди різної інтенсивності.

Політична «рівність».
Для республіканської форми правління абсолютно природним є такий стан, за якого демос (організоване громадянство) виконує обов’язок захищати і підтримувати свою державу. Рівними правами володіють ті, які виконують рівні обов’язки. При цьому, як казали в давні часи, «голоси не рахуються, а зважуються», тобто хто приносить більше корисні, той має більшу політичну вагу.
Для диктатури властива абсолютна політична «рівність», не обумовлена жодними обов’язками. А все тому, що політична нерівність громадян – це структурування суспільства, а диктатура зацікавлена у підтриманні суспільства в максимально неструктурованому, аморфному стані. Політична «рівність» виборців є інструментом диктатури для заглушування паростків вертикального структурування суспільства та його самоорганізації.
Охлократія («влада натовпу») – це насправді влада над натовпом, здійснювана диктатурою де усі піддані рівні у своєму безправ’ї перед диктатором -сувереном. Ідея політичної рівності виборців, незалежно від їх внеску в розвиток держави, рівнозначна ідеї рівності цін на всі товари. Аналогічна «політична рівність» виборців можлива тільки тоді, коли вони моло на що впливають.

Парламентські і президентські республіки.
У республіках (демократіях) двома основними формами правління є парламентська і президентська.
У парламентських республіках громадяни обирають парламент, який формує виконавчу владу на чолі з прем’єром чи канцлером, а також обирає президента, який зазвичай виконує допоміжні функції.
У президентських республіках домінуючу роль відіграє президент, який обирається громадянами незалежно від парламенту і самостійно (або з мінімальною участю парламенту) формує виконавчу владу – уряд.
Вибори можуть бути прямими, як нині в Україні, або ступеневими, як в США при виборах президента – за допомогою Колегії виборців (до 1913 р. Сенат також обирався у двоступеневий спосіб).

1. У залежності від формування влади «знизу» чи «згори», є дві основні форми державного правління – республіка («справа суспільна») і диктатура (одноособова чи колективна, відверта чи прихована).
2. Республіка може бути парламентською або президентською.
3. Вибори можуть бути прямими або ступеневими.

Яка форма правління в Україні.
Згідно з описаною вище класифікацією, в Україні діє прихована колективна диктатура (олігархія багатіїв), що опирається на потужний репресивний апарат (внутрішні війська потужніші і значно краще озброєні, ніж збройні сили). У країні є імітація демократичних виборів політично «рівного» електорату, маніпуляції суспільною думкою, тримання суспільства в аморфному стані, блокування його самоорганізації, провокування суспільних конфліктів, а з 2014 року з"явилася ще й підтримка війни низької інтенсивності, яка закомуфльована під назвою «АТО». Через це політологи відверто заявляють, що нинішня правляча верхівка зацікавлена в гарячій фазі війни з Росією. не модернізуючи свою армію. А чому -- не важко здогадатися. Така війна -- підтримка антинародної диктаторської  системи.


Як Порошенко та Яценюк поділили країну.

https://scontent-frt3-1.xx.fbcdn.net/hphotos-xpf1/v/t1.0-9/12316102_1532929747033345_4153601707075508662_n.jpg?oh=985198c3e8afa9e323753b54a7e9a96d&oe=571B7359

Політична криза в Україні вийшла на свій пік. Табори президента Петра Порошенка та прем'єра Арсенія Яценюка обмінюються звинуваченнями в корупції та воюють компроматами.
У цей час рейтинги обох політичних сил стрімко наближаються до нуля. Щоб зберегти обличчя не стільки перед власним населенням, скільки перед міжнародними кредиторами, лідери обох таборів на публіці заявляють про єдність політичних сил у бажанні реформувати країну, а у тиші грабують її.
Боротьба між керівництвом України відбувається не за право, хто краще реформує країну, а за грошові потоки, які генерують великі державні підприємства. Для контролю над ними Порошенко і Яценюк, починаючи від самого приходу до влади, призначали своїх "професіоналів -ілюзіоністів" (по яких в"язниця плаче) в державні компанії.

Для прикладу візьмемо одну компанію НАК "Нафтогаз України" і подивимось хто туди встромив "писок" і пожирає грошові потоки від споживачів і не хоче встановлювати адекватні тарифи.
"Нафтогаз" – монопольна компанія з постачання газу українським споживачам.
НАКу належать оператор газотранспортної системи "Укртрансгазу", найбільша газовидобувна компанія "Укргазвидобування" та оператор нафтопроводів "Укртранснафта".
Головою правління "Нафтогазу" є Андрій Коболєв. Він є креатурою прем'єра Арсенія Яценюка. "У НАК "Нафтогаз України" у нас хороший керівник. Красунчик", - сказав прем'єр у червні журналу НВ.
Хто керує компаніями, які належать НАКу? Оператора газотранспортної системи "Укртрансгаз" очолює Ігор Прокопів, колишній керівник Івано-Франківської парторганізації "Фронту змін", близький особисто до Яценюка. Головою наглядової ради компанії є Сергій Перелома – людина Мартиненка.
Менеджмент "Укргазвидобування" – квота президента Порошенка. В червні компанія була "віджата" і очолив її Олег Прохоренко, який до цього працював у McKinsey. На той час у McKinsey працювала дружина сина президента Олексія Порошенка - Юлія. Олег Прохоренко знайомий із дружиною президентського сина і давав їй робочі рекомендації в соціальній мережі LinkedIn.
До цього компанією керував Сергій Костюк, близький до бізнес-групи покійного нардепа Ігоря Єремєєва та його соратника Ярослава Москаленка.
Наглядову раду "Укргазвидобування" очолює Андрій Пасішник – креатура депутата Москаленка, чия політична група "Воля народу" часто стає союзником БПП під час голосувань за важливі для президента законопроекти.
"Укртранснафту" очолює Микола Гавриленко, колишній акціонер мережі автозаправних станцій "Вік-Ойл". Наглядову раду підприємства очолює Олександр Савченнко. Його першим заступником є Андрій Пасічник. У березні Коломойський заявив, що Савченко та Пасічник діють в інтересах групи "Континіум" покійного Єремеєва.
Ось за це і боролись вони, промовляючи свої брехливі гасла, хто з трибуни Майдану, згадуючи про кулю в лоба, хто з трактору, обіцяючи по тисячі в день захисникам.


Технологія зомбування "ватників".

Высшая школа лжи. Почему в Кремле боятся Саакашвили.


У Верховній Раді хаос, а Уряд ні на що не здатний

Те, що відбувається зараз у нашому парламенті, важко описати без емоцій. У Верховній Раді панує повний хаос без будь-якого проблиску ідеології. От лише так званий Опозиційний блок в деякій мірі тримається зрозумілої проросійської ідеологічної бази, а все інше - це просто парад неорганізованого популізму.

Треба чекати зміни виконавчої влади, відставки Яценюка і Гонтарєвої. Ми не можемо зараз дозволити собі вибори нового президента, та й Верховну Раду, навіть в такому складі як вона є, все ж таки обрали люди, та й парламентські вибори при старій законодавчій системі нічого не змінять. А от для того щоб змінити виконавчу владу не треба ніяких навантажень на бюджет. 
     Арсеній Яценюк за рік свого “прем’єрства” красномовно довів, що він не здатний очолювати Кабінет Міністрів, він взагалі ні на що не здатний, крім пафосу і популізму, і не треба у всьому звинувачувати лише Гонтарєву і Яресько, у вбивстві економіки тут між ними і Яценюком взаємна відповідальність.
Я порадила б не дивитись телевізор і не читати “поважну пресу” навіть в Інтернеті, бо правду там почути неможливо. В Інтернеті шукайте нові альтернативні правдиві джерела інформації, а не ті, що працюють на владу.
Координатор громадського руху "Автомайдан Київ" Катерина Кувіта.

Слово не воробей...

Из мемуаров личного переводчика Виктора Януковича.
Президент Украины Виктор Янукович , перед тем как посетить Вашингтон и встретиться с президентом Бараком Обамой, получил несколько тренировок по основам английского языка. Инструктаж ему давался следующий :
1) Когда подойдете к Обаме, первым делом надо сказать «How are you?» (Как поживаете?).
2) Обама ответит « I am fine , and you ?» (Я в порядке, а Вы как?).
3) И вот теперь нужно сказать «Me too» (Я тоже).
Все. После этого мы, переводчики, сделаем всю работу.
А вот что произошло – и навечно вписано в историю.
      Янукович протягивает руку и довольно бойко произносит «Who are you?» (Кто вы такой?). Кстати (примечание Юрия Дружбинского): «Ху» и «Хау» и у меня на уроках частенько путают…
      Мистер Обама чуточку шокирован, но берет себя в руки и со своим фирменным гарвардским юмором отвечает: “ I ' m Michelle ' s husband !” (Я - муж Мишель!).
Ну, тут уж Янукович сработал точно как учили: “Me too!” (Я тоже!).

Путин таки решил начать большую войну



После переговоров в Москве 6 февраля Ангела Меркель и президент Франции Олланд вернулись ни с чем – наиболее красноречиво о ситуации в Москве говорят не только пессимистичные фотографии переговоров, но и отсутствие совместной пресс-конференции.

Кроме того, значительно сменилась риторика как ведущих стран Запада, так и представителей НАТО. К примеру теперь главнокомандующий силами НАТО в Европе Филипп Бридлав на конференции в Мюнхене заявил, что не исключает военный вариант развития событий в Украине. Но воевать НАТО предполагает с помощью украинской армии, а также современного оружия, пишет Виктор Шевчук в rusjev.net. Также и Франсуа Олланд честно признался, что встреча в Москве была последним шансом остановить большую войну.

После 6-го февраля не планируется больше встреч на международном уровне в президентом России, как и не планируется куда-либо Путина приглашать. После 6-го февраля опускается желеный занавес.  Теперь план Запада такой: “Вчера Байден встретился с Туском. Сегодня Меркель в Мюнхене встречается с Байденом и Порошенко. В понедельник – Совет ЕС на уровне глав МИД. Во вторник или среду – встреча Меркель с Обамой. В четверг – саммит ЕС. И после этого ждем заявление Обамы. И готовим попкорн.” – написал у себя в блоге известный блогер и журналист Алексей Гвоздев. В действительности в конце следующей недели будет объявлено скорее всего о полной изоляции руководства России и значительном усилении санкций, а также о поставках оборонительного оружия в Украину от Западных партнеров.

Начнем с санкций. В самое ближайшее время банковская система России может рухнуть. Это приведет одновременно к обвалу рубля до курса 150-200 рублей за доллар, а также банкротству ряда предприятий. Рейтинг государства Россия приблизится к дефолту. Кроме того, в течении месяца, после того как Запад сбросит активы России в мусорный бак (сейчас это в процессе)  возможно отключение системы SWIFT. Но это еще требует времени. В то же время – арест имущества России и отдельных компаний и лиц по делу ЮКОСА, что возможно произойдет также в течении месяца – двух. Все это приведет в сумме к падению ВВП уже не на 5-6%, как прогнозировалось в России, а на 20-30% в течении года. Также возникнут серьезные сомнения в конвертируемости рубля. Все вместе приведет к ограничениям поставок продовольствия, высокоточных технологий и медицинского оборудования, а также медикаментов. Осенью 2015 года Россию ждет гуманитарная катастрофа в случае продолжения войны.

Путин и его друзья автоматически теряют и все свои активы в течении года на Западе, а это около 500 млдр. долларов компаний и частных лиц. Но это еще не скоро и это последний козырь.

Военная составляющая. По данным из различных полуофициальных источников страны НАТО и США рассматривают такую номенклатуру военной помощи Украине: разведка, системы РЭБ, ПВО бригадного уровня, ПТО батальонного уровня, новейшее оборудование для ведения военных действий ночью, MRAP.

Разведка – системы согласования спутниковой разведки и (возможно) – наведения. Системы радиолокационной  разведки артиллерии, систем связи и ПВО. Также поставка и БРЛО.
Системы РЭБ – включая системы активного подавления противника и противорадиолокационные ударные системы.

ПВО бригадного уровня – кроме систем типа FIM-92 Stinger, возможно также шведский RBS 70 и ПЗРК “Гром”.

ПТО батальонного уровня – FGM-148 Javelin и вероятнее всего польская версия израильского комплекса Spike. Кроме того – переход на стандарт НАТО по калибру автоматических гранатометов, включая поставки всех компонентов. Также обсуждается вопрос поставок систем Hellfire и возможно Maveriс в дальнейшем, для оснащения штурмовой авиации.

MRAP – поставки в основном за счет сокращения американского контингента в Афганистане и Ираке, а также из резервов армии США, включая возможно резерв HMMWV и M113.

Также страны НАТО предоставят необходимо количество специалистов для обучения пользованию новейшей техники.  Однако не будем забегать вперед – основные события развернутся после 13 февраля.
     
NOVA UKRAINA

    

Самый очаровательный волонтерский экипаж АТО



Помощью украинской армии занимаются люди разных возрастов и профессий. Вот такие волонтеры возят грузы в зону АТО в группе "Армия SOS".

Заметки из книги про Тимошенко. Карнаух А.Л. ч-8



КАК ЮЩЕНКО и ФИРТАШ ОРГАНИЗОВАЛИ «ГАЗОВЫЙ КРИЗИС 2009».

В октябре 2008 года премьер-министры Тимошенко и Путин подписали «Меморандум» о сотрудничестве в газовой сфере, в частности, стороны переходили на прямые поставки газа между Газпромом и Нафтогазом, без посредника РосУкрЭнерго (собственник которого— Фирташ— был крупнейшим олигархом среди «любимых друзей Ющенко»). Тогда же была согласована цена в 235 дол. за 1000 кубометров на 2009 год для Украины.
Однако президент Ющенко стремился сохранить своего спонсора РосУкр-Энерго как монополиста, и поэтому начал атаку на «правительство Тимошенко». 

— «газовый кризис» — организовали Ющенко и Фирташ. РосУкрЭнерго-Фирташ к декабрю 2008 года накопил долг перед Газпромом в размере 2.4 млрд. дол. (в том числе, РосУкрЭнерго не оплатил 11 млрд. кубометров газа, закачанного в хранилища Украины). А Ющенко заявил, что цена в 235 дол. слишком велика, и надо требовать 205 дол. — 31.12.2008 Ющенко разорвал переговоры с Газпромом, и отозвал главу «Нафтогаза» Олега Дубину из Москвы (хотя Ющенко не имел права управлять Нафтогазом). В ответ президент России Медведев 31.12.2008 заявил, что газ для Украины будет стоить 450 дол. на 2009 год; а 1.1.2009 Россия перекрыла газ.
      Ющенко же 1 января уехал с семьй кататься в Карпаты, поручив Тимошенко уладить созданный им кризис.
Премьер-министр Тимошенко вынуждена была погасить долги РосУкрЭнерго за 11 млрд. кубометров газа («Нафтогаз» купил этот газ у России по невысокой цене), но именно за покупку этих «11 млрд. кубов» Тимошенко осудили на 7 лет!
Причм нужно подчеркнуть, что в 2008 году премьер-министр Тимошенко по собственной инициативе закачала в газохранилища в Западной Украине 14 млрд. куб, м газа и оплатила их. И когда Россия отключила газ с 1.1.2009, то Тимошенко с 6.1.2009 наладила «реверс газа», и газ начали качать с Галичины на Восточную Украину.
Украина могла в таком режиме продержаться 2-3 месяца до весны, но реверс остановил прокачку газа в Европу, и Евросоюз требовал «договориться с Россией».
 
«Газовый договор» Тимошенко с Путиным согласовала в октябре-2008 — по цене 235 дол. за 1000 куб. Но 31.12.2008 Ющенко разорвал переговоры. Поэтому виновна вовсе не Тимошенко, а Фирташ и Ющенко.
2) Очень важно знать, что в «Договоре-2009 между Газпромом и Нафтогазом» был пункт (который включила Тимошенко) по которому Договор можно было разорвать в любой момент «без штрафных санкций»; но в апреле-2010 Янукович подписал с Путиным «Харьковские соглашения со скидкой на газ, но уже без права разрыва Договора»! То есть с апреля-2010 уже действует не «Договор Тимошенко-2009», а «Договор Януковича-2010, межгосударственный украино-российский Договор».
Можно предположить, что Тимошенко разорвала бы «Договор-2009» уже в 2010 году; а «Договор Януковича-2010» разорвать сложно, он прописан на много лет без права разрыва. Поэтому в «высокой цене за газ в 2010-2014 годах» виновен прежде всего Янукович, а не Тимошенко, на которую повесили ответственность и лгали с экранов телевидения.

Вперед, до перемоги

































Повинен сказати, зовсім невеселе становище. Вже багато написано про те, як людина, у якої перед виборами був рейтинг 2%, який є олігархом, який є одним з будівельників олігархічно-номенклатурної системи і проти якої виступив Майдан, який був міністром в уряді Януковича, несподівано набрав 54% і став Президентом. Він і сам такого не очікував. 
     Але, що сталося, те сталося. Більше того, ще і  підтвердили свій вибір на парламентських виборах. 
          Що можна сказати про цей здурівший конгломерат? Мабуть він складається з наших, доморощених ватників, які повелися на скажену брехню ПОПа, із закоренілих противсихів та зомбованих з промитими мізками внаслідок шаленої дискредитації Юлії Тимошенко. 
          Саме прикре те, що вони дуже повільно  змінюються і це показали парламентські вибори. А зараз немає куди задкувати, позаду стінка кошари.  По суті, ці 54% пов'язані злочином проти своєї країни з президентом Порошенко, який продовжує курс злочинця Януковича, негідними засобами обдурюючи "лохторат", внаслідок відсутності у них політичної культури. 
      Це не знімає з них відповідальності за те, що зараз робиться в країні.
     За тисячі жертв, які загинули внаслідок так званої "миротворчої" політики Порошенка, якщо не сказати, зрадницької.
     За обвал національної валюти, за грабунок держави, який продовжується від "попєрєдніків". І все це очолює одна людина за яку проголосували ці 54%. 
          А що далі буде? Окрім темряви, я нічого не бачу. І хоча дехто з цих любителів солодкого шоколаду потихеньку починає скиглити, зиркати очима на свого, обраного кумира, але визнати те, що вони виявилися звичайними "лохами", не можуть. І визнати, що на їх совесті і те, що зараз відбувається, навряд чи вони будуть спроможні.  Вони вже підуть до кінця. До кінця України. 
          А тут ще інша проблема. Якщо вдасться якимось чином, чи то внаслідок Майдану, чи імпічменту, посунути цього "засланого козачка" з Банкової, то де гарантія, що ці 54% знов не проголосують за якого-небудь Яценюка, Тигипка, чи, не дай Боже, внаслідок тенденції (Леня 1, Леня 2, Вітя 1, Вітя 2, Петя 1..), за Петю 2, який Симоненко?
        Тож, з цим "лохторатом", прогнозувати щось майже неможливо.
Скоро річниця початку  Революції Гідності. А може в день річниці 29 листопада, в суботу її повторити?

     Бандерівець

Італія планує поставити Україні 90 бронемашин

Уряд Італії дозволив провести переговори про придбання українською армією 90 бронемашин Iveco LMV.  Про це заявив прем'єр-міністр Італії Маттео Ренці.

Iveco LMV є армійським багатоцільовим броньованим автомобілем, обладнаним системою протимінного захисту. Крім того, машина забезпечує захист від вогню стрілкової зброї та крупнокаліберних кулеметів, а також від дії вибухових пристроїв та інженерних мін.

З 2012 року італійські бронемашини Iveco постачались в Росію. За даними, оприлюдненими на сайті міністерства оборони РФ, тільки у 2012 в Росію було доставлено 57 машин із 358, передбачених контрактом з Італією. На даний час, у зв'язку з подіями в Україні, контракт заморожений, повідомляють російські ЗМІ.

Як зазначив Ренці, відповідь на агресію Москви має бути "твердою та швидкою", що передбачає посилення тиску за допомогою нових санкцій у сферах фінансів, оборони, технологій та устаткування подвійного призначення (мирного та військового).

Від Путіна чекають "справ, а не слів", наголосив Ренці. Водночас глава італійського уряду застеріг від того, щоб НАТО став сприйматися як "ще один фактор протистояння".

Як відомо, на саміті НАТО Італія заявила про готовність у 2015 році надати фінансову допомогу трастовому фонду НАТО для підтримки оборонного потенціалу України.

     Німецька хвиля