хочу сюда!
 

Таня

34 года, телец, познакомится с парнем в возрасте 35-45 лет

Заметки с меткой «юлія»

Тимошенко відзначили нагородою на форумі в Женеві


Лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко отримала почесну нагороду Форуму Crans Montana за служіння людям, політичну мужність, лідерство у відстоюванні європейських цінностей і захист,
незалежності і національних інтересів України.

«Велика честь отримати нагороду нашого Форуму. Сьогодні у нас спеціальна нагорода для героїні боротьби за демократію в Україні — Юлії Тимошенко. Вона віддано захищала і захищає демократичні цінності в Україні, бореться за відновлення її територіальної цілісності», — наголосив почесний голова і засновник Crans Montana Forum Жан-Поль Картерон під час нагородження Тимошенко. 

«Свого часу через боротьбу проти корумпованого режиму, Юлію Тимошенко кинули до в’язниці. Але її не зламали. Вона повернулася на політичну арену і докладає всіх можливих зусиль для процвітання своєї рідної країни», — зазначив він.

Лідер «Батьківщини» подякувала за почесну нагороду і підтримку людей, «які творять історію світу».

«Ваша підтримка надихає і додає сил боротися далі за демократичне, успішне майбутнє України. Я сприймаю цю нагороду як підтримку моєї держави, яка зараз переживає важкі часи своєї історії — війну і боротьбу за своє право жити щасливо», — сказала Юлія Тимошенко.

Церемонія нагородження відбулася під час 20-го щорічного Форуму з питань внутрішньої і глобальної безпеки, який проводить міжнародна організація Crans Montana Forum в місті Женева (Швейцарія).

На Форумі, де обговорювалися виклики в сфері безпеки і загрози для сучасного світового порядку, зібралися голови держав і урядів, міністри, парламентарії, представники міжнародних організацій, провідні політики країн світу та експерти.

Crans Montana Forum заснований в 1986 році, тісно співпрацює з ООН, ЮНЕСКО, ЄС та іншими інститутами для забезпечення стабільності, безпеки і поваги прав людини в світі.

Свого часу нагороди Crans Montana також отримували президент Європейської Комісії Жан-Клод Юнкер, колишній президент Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу, колишній президент Польщі, лауреат Нобелівської премії миру Лех Валенса та інші.




Чи є альтернатива Юлії Тимошенко?


Наприкінці вересня стало відомо, що Польща увійшла до списку 25 країн із найбільш розвиненими економіками у світі. У жовтні з'ясувалося, що у Європі Україна є найбіднішою країною. Тиждень тому Уряд на екстреному засіданні дозволив знову збільшити ціну на газ для населення, бо докерувався до загрози дефолту. Зрозуміло, що це політичне рішення направду приймав не прем'єр, а президент.
     Станом на початок дев'яностих за потенціалом розвитку Україну вважали 20 економікою на планеті. Однак з того часу наша країна за всіма соціально-економічними показниками фактично неперервно перебуває у стані "вільного падіння". Короткі періоди стабілізації лише підтверджують той факт, що за бодай мінімального підвищення якості управління країною деградацію можливо зупиняти.
     Система управління являє собою першопричину соціально-економічної стагнації України. Війна, розв'язана Росією, то вже другий чинник, який, проте, діє більше чотирьох років – довше, ніж для Радянського Союзу тривала "Велика Вітчизняна".
     Нинішня війна Росії проти України величезною мірою стала можливою внаслідок архаїчної, корумпованої, заангажованої системи державного управління в нашій державі.
     Після розпаду Радянського Союзу, в 1991 році, у 15 державах, які утворилися на його теренах виникло три типи політичних режимів:
1) диктатури – у чотирьох країнах Середньої Азії, Казахстані та Азербайджані;
2) різного ступеня відносні демократії – Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова, Україна, Росія;
3) цілком європейські демократії – Латвія, Литва, Естонія. Найнестабільнішою виявилася друга група. Дуже швидко Росія почала трансформуватися у диктатуру. Завдяки чисельній та розгалуженій структурі КДБ, величезному впливу в телевізійному просторі країн-сусідів, монопольному становищу на ринку енергоносіїв та іншим чинникам, Росія нав'язала самодержавні режими російського зразка з різними рівнями жорсткості у Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдові і в Україні. Спорідненість авторитарних управлінських систем з Російською, створювала передумови для подальшого збирання земель для нової імперії. Перша російська імперія була проголошена під назвою Росія, ще Петром І у 1721 році. Процес збирання земель вже був почався зі створення союзної держави Росії і Білорусі у 1997 році. У 2005 на черзі мала стати Україна. Тоді б вже усі інші пострадянські країни нікуди б від "зубастого старшого брата" не поділися, за винятком країн Балтії, які встигли вступити до НАТО та ЄС.

Корупційно-тіньова, кланово-олігархічна модель української економіки, започаткована у середині дев'яностих, цілком органічно доповнювала авторитарну модель державного управління, створюючи майже ідеальні умови для корупційної "прихватизації" національного багатства. Про розвиток і соціальний прогрес просто не могло йтися, бо олігархії була потрібна дешева і невибаглива робоча сила, дешеві енергоносії, дешеві надра, дешева земля тощо. Надлишок робочої сили, що виникав внаслідок згортання виробництв через утилізацію промислових потужностей, скорочення робочих місць у науковій, культурній та інших сферах з успіхом абсорбували європейський та російський ринки праці, а також українська тіньова економіка.
     За рівнем підпорядкованості Росії, станом на 2004 рік, Україна майже була готова перетворитися на другу Білорусь. Залишалося тільки віддати посаду президента України підгодованому Віктору Януковичу, а виборці в рахунок не бралися.  Однак сценаристи-авантюристи цього стратегічного задуму не врахували, що за роки незалежності, нехай відносної, але все-таки свободи слова і підприємництва, відкритості західному суспільству, в Україні виник середній клас. Фальшування виборів донецьким кланом спровокувало Помаранчеву революцію і задум швидкого поглинання України провалився, але чекісти не здалися. 
      Пізніше, у 2010 році, недоімперія, все-таки, просунула Януковича у президентське крісло. І знову, ставленик Кремля у 2013 році спровокував другу революцію.  Утримати казнокрада у кріслі президента застосуванням зброї Кремлю не вдалося.  Перемога Майдану коштувала українському народу сотень загиблих героїв.
     Після цих подій Москва використала іншу технологію -- "Якщо не можеш перемогти революцію, то її треба очолити". Кандидата на заміну Януковича (теж казнокрада) російські спецслужби підготували ще на початку революції - власника корпорації "Рошен", який і очолив революцію.

Повернімося на 13 років назад. Сподівання після безпрецедентно мирної української Помаранчевої революції, яка здивувала і сколихнула світ, викликавши величезний інтерес та повагу до України (так само і у 2014), виявилися марними. Клани, які зберегли інструменти утилізації національного багатства, включно з чиновницьким апаратом, телеканалами та правоохоронними органами, переживши шок від перших антиолігархічних кроків прем'єра Юлії Тимошенко, вже у вересні 2005 домоглися її усунення та згортання її починань, спрямованих на системний розвиток економіки та відновлення соціальної справедливості.
     У 2007 році Юлія Тимошенко повернулася на посаду голови уряду внаслідок переконливої перемоги на позачергових парламентських виборах, очолюваної нею партії "Батьківщина". Попри нав'язаний прем'єру коаліційний склад Кабінету Міністрів, вона зуміла провести Україну через глобальну світову фінансову кризу, що вибухнула у жовтні 2008 року. Леді Ю  навіть вдалося знову відновити економічне зростання. Проте у 2010 році відбулося ще одне фальшування виборів президента (відомо з "Амбарної книги"), фатальне для України.  До влади прийшов Віктор Янукович. Це стало можливим внаслідок тотального підкупу, консолідації ресурсів і зусиль олігархів та бюрократії, спрямованих на те, щоб не допустити перемоги леді Ю. В результаті Україна, у сутінках авторитаризму кланово-олігархічної системи, рушила до свого другого Майдану 2014-2015 років.

У першій половині п'ятнадцятого року владу перебрала нова команда на чолі з Петром Порошенком та Арсенієм Яценюком. Післяреволюційна історія повторилася майже покроково, як після першого Майдану. Утилізатори країни, навіть в умовах війни зберегли своє становище та апетити. Для широких верств громадян головною відмінністю періоду правління Кучми – Януковича від нинішнього є те, що у першому випадку зажерливість кланів поширювалася переважно на сировинні ресурси та корупційну експлуатацію експортно-імпортних потужностей України, то сьогодні, коли фінансові потоки зміліли, ненажерливі олігархи, на чолі із найбагатшими з них, як злодії залізли вже в кишені громадян і крадуть гроші. Перед усім, активи домогосподарств привласнюються панівною клікою через корупційні тарифи на газ, електроенергію, паливо, комунальні послуги, транспорт, завищення монополістами цін на харчі, ліки, інші товари першої необхідності, а у непрямий спосіб – через мита, акцизи, крадіжки на будівництві доріг та інших об'єктів інфраструктури тощо.
     Щоб замаскувати цю "крадіжку наперсточників", згадана кліка використовує значущі для українського електорату чинники, які актуалізовано війною та окупацією наших суверенних територій агресором. Все, що пов'язано з Росією сприймається пасіонарною частиною суспільства вороже. Відтак влада активно і демонстративно повторює мантру, що вона на боці патріотів. Офіційне запровадження військового вітання "Слава Україні! – Героям слава!", яке з початку війни застосовувалося у добровольчих батальйонах, але тільки зараз, перед виборами, стало статутним для Української армії. Аналогічні висновки можна зробити і стосовно раптової активізації інтересу "гаранта" і його фракції у парламенті до питання регулювання мовних відносин. Зрозуміло, що такі дії пов'язані з виборами -- це відповідає обраній політтехнологічній тактиці влади перед виборами.
     Щодо Помісної Православної Церкви в Україні, то слід пам'ятати, що цей процес почав Філарет ще у 1992 році.  Це наполеглива робота українських ієрархів та вірян Київського Патріархату на чолі з патріархом Філаретом. Влада долучилася до цих процесів вже тоді, коли стало очевидним – Київський Патріархат є найвпливовішою конфесією у суспільній свідомості українців.
Мета такої патріотично-гуманітарної активізації владних кланів очевидна – зберегти і надалі свої інструменти утилізації національного багатства.
    
Ще від часів Помаранчевої революції в експертному середовищі, а останні 4 роки і в ширших громадських колах поширюється ідея перезавантаження суспільно-державних стосунків на засадах нової Конституції. Головним чином мається на увазі кардинальна перебудова всієї системи управління країною – відмова від архаїчної радянської за своєю сутністю структури влади, яку спроектовано під застарілі, давно непритаманні владі розвинених країн, функції.
     Наявна система державного управління, що досі залишається вельми подібною до російської, яка найкращим чином придатна для повторної колонізації України. Недарма в Криму і на Донбасі більшість державних службовців, а також працівників державних установ стали на бік сепаратистів. Розрахунок Московії полягав у тому, що варто лише почати бойові дії як, місцева бюрократія, силовики і споріднений з ними бізнес перейдуть на його бік від Харкова до Одеси. Цього вдалося уникнути завдяки потужності саме суспільних інституцій, перед усім волонтерському і добровольчому руху. Держава як сукупність інститутів, навесні чотирнадцятого року залишалася у центрі і у тих районах, здебільшого недієздатною. (Про бойові підрозділи армії мова окрема.)
Та сама державна структура зберігається і відтворюється сьогодні. Чому? Бо вона, повторимося, є ідеально зручною для утилізації національного надбання, привласнення майна та інших активів громадян.  Кричущу неефективність інститутів, що спричиняє катастрофічне соціально-економічне відставання України, правлячи клани намагаються зберегти і на майбутнє. Відтак, стратегічною суспільною метою на виборах президента наступного року є привести до влади лідера і політичну силу, які демонструють найбільшу здатність до інноваційних підходів у реформуванні держави. Серед реальних претендентів на посаду президента до них належить лише Юлія Тимошенко. Вона публічно на багатолюдних заходах у Києві та інших містах країни презентувала власну стратегію "Новий курс України", де виклала весь комплекс завдань, що стоять перед суспільством з точки зору його швидкої цивілізаційної модернізації. Цінність "Нового курсу" полягає у тому, що він формує довкола себе професійне і зацікавлене середовище активних людей, які водночас стають його співавторами.

Чинний президент продовжує рух розбитим шляхом попередніх президентів. Все, про що сьогодні звітує влада, слід позначити одним терміном "консервація руйнації". "Ми зберегли, не допустили, запобігли..." -- жодного дієслова, яким позначається розвиток. За то в Україні є стрімка соціальна стагнація. Через відсутність позитивних результатів правління, Порошенко вимушено наголошує на символах – мова, армія, церква. Однак цей прийом вже не спрацьовує, що видно з підсумків численних соціологічних досліджень.  Іншими словами - забагато брехні і нікого покращення.

Програми і наміри інших реальних претендентів у президенти аналізувати немає сенсу, бо вони, (з тих що вже задекларовані) стратегічно і концептуально не відповідають сучасним вимогам до усього комплексу державної політики. У національно-демократичному ліберальному сегменті кандидатів хтось відверто буде повторювати тези Юлії Тимошенко, а хтось багатозначно мовчатиме до самих виборів.
     Незалежно від того висунуть проросійські сили єдиного кандидата чи ні, їхня риторика зрозуміла – капітуляція перед агресором, відмова від інтеграції з цивілізованим світом, спільний соціо-культурний та економічний простір з Росією. Іншими словами - в ярмо до Росії.
     З якого боку не поглянь, а леді Ю залишається єдиним вагомим кандидатом на посаду президента, здатним до стратегічних, проривних суспільних інновацій.  Однак наразі реальність така, що олігархія буде висувати десятки своїх підставних кандидатів, щоб максимально ускладнити виборчий процес і мати можливість фальшувати вибори.

З ідеями і з програмою леді Ю можна сперечатися чи їх заперечувати, але альтернативою до них є не реформування країни, а збереження утилізаційної, корупційної моделі державного управління, консервація на довгі роки стану окупації українських територій і продовження злиднів.
І треба пам'ятати, що леді Ю єдиний кандидат, яка зможе реально розірвати російський зашморг на шиї України.
Політичний експерт Костянтин Матвієнко.

У США арештували юриста, фальсифікатора справи Тимошенко.



Суд США арештував адвоката Алекса ван дер Зваана, який за завданням Януковича у 2012 році сфальсифікував висновки експертизи з метою ув'язнити за ґрати екс-прем’єр-міністра України Юлію Тимошенко.  

Як пояснив заступник Голови фракції «Батьківщина» Сергій Соболєв, діяльність адвоката, ув’язненого за дачу неправдивих свідчень, розслідується у низці справ, зокрема у справі Пола Манафорта. У ході розслідування у США з’ясувалися нові обставини співпраці політтехнолога з колишнім президентом України Віктором Януковичем.

«З’ясувалося, що Алекс ван дер Зваан за наказом Манафорта сфальшував звіт адвокатської компанії, яка на запит українського міністерства юстиції у 2012 році робила обґрунтування необхідності ув’язнення Юлії Тимошенко. У США довели, що висновки Алекса ван дер Зваана підтасовані, тобто звинувачення на адресу Юлії Тимошенко були безпідставними», – заявив Сергій Соболєв.

Як відомо, у 2012 році уряд Азарова замовив у міжнародної юридичної фірми Skadden, Arps, Slate, Meagher & Flom LLP експертизу у справі Тимошенко за 1,1 млн доларів. Доповідь Skadden тоді фактично підтвердила, що Юлія Тимошенко ув’язнена справедливо. Нині у компанії заявляють, що доповідь 2012 року по справі Тимошенко була неправдивою і писалася адвокатами, в тому числі Алексом ван дер Звааном «за наказом Пола Манафорта в інтересах його клієнта Віктора Януковича».  До того ж Алекс ван дер Зваан є зятем російського мільярдера Германа Хана з найближчого оточення президента Росії Путіна.

Сергій Соболєв нагадав, що саме на підставі доповіді Skadden сумнозвісний суддя  Кірєєв і виносив рішення суду в сфальшованій справі проти лідера «Батьківщини».

Нарешті учасника фальсифікації наздогнала кара -- спіймали і кинули до в’язниці. На жаль, затримання Алекса ван дер Зваана відбулося у США, а в Україні фальсифікатори, поки що, на свободі.

Верховний Суд України (ВСУ) в повному складі визнав фальсифікацію справи проти Тимошенко і безпідставність звинувачень.  За рішенням ВСУ, Юлія Тимошенко як прем‘єр-міністр діяла законно та не вчиняла ніякого злочину в той час, коли НАК «Нафтогаз України» та РАО «Газпром» укладали газові контракти. Європейський суд з прав людини погодився з рішенням ВСУ. Утім, в Україні покарання за афери не за горами.

Цей випадок з арештом адвоката Алекса ван дер Зваана є знаком для всіх політичних аферистів в Україні.  Організоване злочинне угрупування (ОЗУ), яке захопило владу в країні, невпинно наближається до своєї кончини. Потуги псів системи змінити електоральні настрої підтримки лідера "Батьківщини", яка має вчений ступінь економічних наук, найвищий рейтинг і підтримку у світі, марна справа. Україна обов'язково буде успішною, заможною державою.

У ВР вкрали законопроект про звільнення Гройсмана.



Юлія Тимошенко разом зі своїми депутатами з фракції Батьківщина подала у ВР законопроект про звільнення прем'єр-міністра Гройсмана з посади, обгрунтовуючи це такими аргументами:
— непрофесійне управління країною, яке призвело до руйнівних процесів в економіці, соціальній та господарській сферах, а також значного збільшення рівня інфляції, падіння ВВП та торгівля на крові з окупованими територіями та з окупантами;
— у країні відбувається падіння внутрішнього валового продукту, який за часів діяльності урядів Яценюка-Гройсмана впав удвічі в доларовому обчисленні;
— свідома планова руйнація економіки України, знищення малого підприємництва, як основи стабільності і розвитку економіки;
— за перші півтора місяці 2018 року закрито 245 тис. малих підприємств, продовжується знищення українського фермерства, у якого забрали пільгову систему оподаткування;
— ще одною причиною Юлія назвала гіперінфляцію, яка обезцінює доходи громадян.
— Окрім того, переконана Тимошенко, Гройсман має піти у відставку через реалізацію програми зі свідомої зачистки від людей територій малих сіл, селищ та міст під прикриттям, начебто, укрупнення;
--- Гройсман, так само, як і Яценюк, являється дахом корумпованої торгівлі на крові та контрабанди з окупованими територіями та окупантами.
Як бачимо дуже вагомі обвинувачення висунуті політиками з Батьківщини керівнику уряду. Завдяки таким діям відбувається руйнування країни.
Цей зареєстрований законопроект, як водиться у мафіозній структурі, зник з обліку ВР (викрадений), нібито його і не існувало і почались маніпуляції з боку владних нуворішів, що такий законопроект можна подати при наявності підписів 150 депутатів. Але це стосується тільки уряду, а не прем'єр-міністра.
А сам прем'єр Гройсман у Твітері відповів на ці справедливі обвинувачення політиків від Батьківщини: «Тимошенко вже 20 років є популістом і корупціонером».
Не дивно, що така вада, як брехня притаманна, як Порошенку, так і його племіннику Гройсману. Очевидно ця фішка брехати і перекладати свою корупцію на опозицію, родинна.
Юлія популярна, як політичний лідер і її промови популярні. Що таке популізм?
Популізм — політика або риторика, яка відображає інтереси народу і співпадає з його потребою.
Популізм не плутати з брихнею, яку так вдало використав нинішній президент перед виборами 2014 року. Жодної обіцянки він не виконав. Так само і Гройсман обіцяв працювати на благо народу, а результат плачевний, але тільки не для олігархату, які збагачуються за рахунок схем крадіжок з державної казни, прирікаючи народ на злидні.
Популізм Юлії за період прем'єрства мав кепські наслідки для олігархів. Вона відібрала у них на десятки міліардів доларів незаконно їми «рихватизоване» майно, закрила півтори сотні корупційних схем виводу грошей, в тому числі і перекрила контрабанду, повернула вкрадений газ, вивела з тіньового бізнесу сотні міліардів гривен. Всі гроші пішли у казну, а звідти на підвищення рівня життя українців. Мінімальні зарплати і пенсії зросли майже у чотири рази, а розмір одноразової допомоги при народженні дитини підвищився у 17 разів -- 12240 грн ($2424 на першу дитину), 25000 грн ($4950 на другу), 50000 грн ($9900 на третю). Якби президент Ющенко (кум Порошенка) не вставляв палиці у колеса уряду, заблокувавши біля трьохсот законопроектів та рішень уряду, то добробут українців значно б покращився.
Звичайно, отримавши гроші люди понесли їх у магазини, що значно пожвавило економіку країни. Не дарма Юлія має вчений ступінь економічних наук.
От така популістка Юлія Тимошенко, яка страшенно скривдила «бідних» олігархів, за що вони ій віддячили двома термінами у в'язниці, а Порошенко і Гройсман мріють посадити втретє.
Ну невже незрозуміло, хто є лідером української нації?

"Юлія" - документальний фільм про Юлію Тимошенко.



Доречно нагадати про патріота України Юлію в часи, коли шоколадний узурпатор, якого обрав обдурений електорат, затягує зашморг на шиї народу.

 Підсумовуючи діяльність Юлії на посаді прем'єр-міністра, бачимо політику розвитку виробництва, соціальної сфери, протистояння монополіям та блискуча дія у кризових ситуаціях.   Вся діяльність Юлії направлена на розбудову України і добробут Українців.
Навіть попри те, що Юлії протистояла ціла корумпована машина, побудована Кучмою і підтримана продажним Ющенком, який заветував три сотні законопроектів і рішень уряду, Юлія змогла значно підняти рівень життя українців. Мінімальні зарплати і пенсії виросли майже у чотири рази. Перша жінка майже три роки прем’єр-міністр – і найвищий рівень життя за 25 років незалежності.
В 2005 році уряд в 12 разів підвищив розмір одноразової допомоги при народженні дитини -- у 2004 було 684 грн, а у 2005 році 8498 грн ($1635).
А з 1.01.2008 -- 12240 грн ($2424 на першу дитину), 25000 грн ($4950 на другу), 50000 грн ($9900 на третю).
У 2005 році журнал Forbs називає Тимошенко "третьою за впливовістю жінкою світу", а „Економічний форум у Криниці Гурській“ видає нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи».
Зомбовані виборці замість патріота України Юлії обрали президентом зрадника, путінського васала Пецю Рошеновича Бариженка, який опустив рівень життя тих же виборців майже до рівня 2005 року і продовжує руйнувати країну, яка докотилася до другого місця у світі по вимиранню населення і першого у Європі по злидням.
А могли ж українці жити гідно і заможно!

К портрету Юлии Тимошенко.



 Когда-то, не так давно, несколько лет назад, известный украинский философ от политики Дмитрий Выдрин обозначил основную, на его взгляд, проблему Юлии Тимошенко. Он сказал, что ей надо постареть. В его понимании это подразумевало то, что ей надо стать мудрее, взвешеннее и компромиснее. Честно говоря, на тот момент, я с ним согласился. Мне казалось, что это именно то, что нужно для того, чтоб перейти ей на другой, более качественный политический уровень.
После этого был суд. Все помнят этот суд, когда полстраны считало, что ей необходимо встать перед безусым подлецом Киреевым, который, тем не менее, считался судьей, а полстраны считало, что вставать перед украинским судом, в его нынешнем опущенном состоянии не стоит. У меня тоже были в тот момент 
смешанные чувства. Я не знал для себя ответа на этот вопрос.
Она не встала. И получила 7 лет. Я думал - все.
Сколько раз, находясь возле колонии, а потом и возле больницы, наблюдая все то, что происходило с ней, думал - это ж какую силищу надо иметь, чтоб вот так взять, плюнуть на всю свою жизнь и не встать. А потом сесть. Надолго и без всяких дальнейших перспектив. Столько грязи, издевательств и унижений, наверное, не выдержал бы ни один публичный политик. И я опять думал о том, что это все. Выйдет, уедет, и все о ней постепенно забудут. Не уехала.
Потом, перед президентскими выборами, я ее видел в аэропорту, когда она ночью прилетела в Харьков. Маленькую, хромающую, с низким рейтингом (олигархи постарались), абсолютно без шансов победить в насквозь пронизанной коррупцией стране на президентских выборах. И в очередной раз я подумал, что этот ожидаемый проигрыш ее добьет. Проиграет и не подымется.
Проиграла. И ушла в свою внутреннюю страну, назвав это реформированием партии.
Последние эфиры с ней я смотрел очень внимательно и понял, что неправ был Выдрин, оказалось, что он сам пошел на компромисс с собственной совестью. Не нужно ей стареть. Ее просто нельзя представить тихой, спокойной, взвешенной и компромиссной. Иначе она потеряет себя. Она Гурченко в политике. Она всегда девочка. Вечно молодая, дерзкая и решительная. И другой ее представить просто невозможно.
И не нужно ей было вставать в суде. Вот как только она бы встала - то ее бы не стало.
Один мудрый человек, наблюдая видео того, как ее вывозили в автозаке из Печерского суда, сказал мне:
- знаешь, чему больше всего завидует сейчас Янукович?
- чему – спросил я.
- за ним так бежать никто никогда не будет...
Она мобилизовалась. Она пришла в себя. Я не знаю, изберет ли ее президентом народ или станет она хотя бы премьером, но жаль упущенного времени начала реформирования страны.
Я знаю одно. Она станет той щукой, которая не даст ни одному президенту в Украине спать спокойно. И знаю то, что компромисс с ней, в ущерб стране, невозможен в принципе. Как бы кто не старался. Такой она человек и другой уже не будет, да и не надо. Каждому свое.
Она снова в форме. Она снова в большой политике. А этих нескольких лет заключения сегодня уже и не видно. Их не было. И снова с экранов звучит ее звонкий голос лидера, как и в недалеком прошлом.

  Юрий Чевордов.

Прем'єрство Юлії Тимошенко -- найвищий рівень життя українців.



5 лютого ·
Коли патріот на посаді прем’єр-міністра…
Факти взяті з Вікіпедії.

Юлія Володимирівна Тимошенко (нар. 27 листопада 1960, Дніпропетровськ) — український політик, 10-й та 13-й Прем'єр-міністр України (2005, 2007–2010); Віце-прем'єр-міністр України з питань паливно-енергетичного комплексу (1999–2001); одна з лідерів «Помаранчевої революції» 2004; лідер партії «Всеукраїнське об'єднання „Батьківщина“» та блоку Юлії Тимошенко. Перша жінка -- Прем'єр-міністр в історії незалежної України. Кандидат економічних наук. За версією журналу «Форбс» була визнана третьою за впливовістю жінкою світу у 2005 році. З 5 серпня 2011 до 22 лютого 2014 була політв'язнем режиму Віктора Януковича. Реабілітована Верховним Судом України і Європейським судом з прав людини за відсутністю події злочину.
Факти приведені нижче взяті з відкритих джерел, а саме з української вікіпедії.
Перше прем'єрство Юлії Володимирівни почалося 4 лютого 2005 р. Верховна Рада призначила Ю.Тимошенко на пост прем'єр-міністра України (за -- 373, проти -- 0), а закінчилося 8 вересня того ж 2005 р. -- тобто на посаді була всього 7 місяців.
В Кабміні Тимошенко не було жодного міністра від БЮТ, крім самої Тимошенко; також Ющенко не призначив жодного голову обласної державної адміністрації від БЮТ.
Головне, що зроблено за цей короткий термін:
1. Збільшення доходів бюджету майже на 70% (за підсумками 2005 загальна сума доходів Державного бюджету зросла на 49,6%, а доходи загального фонду Держбюджету — на 62,4%).
2. Підвищення зарплат, пенсій (більш ніж на 73%), стипендій (понад 36%). Збільшення грошового забезпечення низці категорій військовослужбовців на 200%.
3. В 2005 р. уряд в 12 разів підвищив розмір „одноразової допомоги при народженні дитини“: до 1.1.2004 – 320 грн; Після 1.1.2004 -- 684 грн; 1.4.2005 -- 8497, 6 грн ($1635); 1.1.2008 -- 12240 грн ($2424 на першу дитину), 25000 грн ($4950 на другу), 50000 грн ($9900 на третю).
4. Кампанія „Контрабанда -- стоп“, та виведення з тіні „олігархічного бізнесу“. У цей час Громадська рада при Державній митній службi України (згодом переформатована у Громадську колегію) була сформована здебільшого з представників малого та середнього бізнесу. Прибутки митниці збільшилися на 73%,надходження податку на додану вартість зросли удвічі.
5. Заяви про необхідність масової реприватизації підприємств. У результаті вдалося повернути державі контроль лише над найбільшим металургійнім комбінатом „Криворіжсталь“ (який перепродали в жовтні 2005 в шість разів дорожче, тобто дорожче на 4 млрд доларів; а за увесь період приватизації 1991–2004 надходження від приватизації в Україні“ склали 8.5 млрд доларів.
Підсумовуючи результати роботи всього за 7 місяців: Новоспечені матері з військовослужбовцями у захваті, надходження в бюджет колосальні. Боротьба по поверненню і реприватизації держпідприємств, котрі були викуплені за копійки, налякала олігархат, які «ополчилися» на Юлію Тимошенко.
Журнал Forbs називає Тимошенко "третьою за впливовістю жінкою світу", а „Економічний форум у Криниці Гурській“ видає нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи».

Другий термін з 18 грудня 2007 р. по 11 березня 2010 року (тобто неповні 3 роки): Друге прем'єрство Юлії Тимошенко припало на період світової фінансово-економічної кризи 2008–2009, що ставило перед урядом численні нестандартні виклики. З іншого боку, ситуацію ускладнювала конфронтація з Президентом Ющенком, який заважав працювати і втручався в роботу Кабміну. Юлія Володимирівна прямо і відкрито звинувачувала Нацбанк у свідомій маніпуляції гривнею, а Президента Ющенка -– у змові з керівництвом НБУ (головою Наглядової ради був Порошенко, кум Ющенка).
За період роботи Юлії Тимошенко головою уряду, Ющенко заблокував три сотні розпоряджень Кабміну.
І все-таки, незважаючи на перешкоди, ця тендітна, але вольова жіночка, витягла Україну із злиднів.
Отож, продовження позитивних змін заради підвищення рівня життя українців:
1. У розпал світової економічної кризи вдалося не допустити дефолту країни, хоча Ющенко з Порошенком та двічі «не судимий» Янукович, старалися заважати змінам та блокували урядові ініціативи.
2. Антикризова підтримка гірничо-металургійного комплексу, аграрного сектора, хімічної промисловості, будівництва, що дало можливість вижити і не впасти.
3. Перехід на прямі торговельні відносини з РФ у газовій сфері. Прибрав з газового ринку посередника РосУкрЕнерго Фірташа, Юлія відірвала великий шматок прибутку у Фірташа і його спільника Ющенка, з грабунку України, за що її не вибачили -- посадили у в'язницю при правлінні донецького клану. До речі, ціна на газ за контрактом Тимошенко, складала би зараз десь 140 доларів, що значно дешевше, ніж зараз купують.
4. Рекордний урожай зернових (53,3 млн тонн у 2008 і 46 млн тонн у 2009) та недопущення спаду виробництва в АПК.
5. Відродження (була загроза банкроцтва) космічного та авіабудування, поновлення серійного виробництва вітчизняних літаків марки АН.
6. Стабільні, дешеві тарифи на природний газ (свого видобутку) та електроенергію для населення.
7. Заснування інституту Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики та ухвалення пакету антикорупційних законів і нормативних актів уряду.
8. Погашення боргів та своєчасна виплата зарплат бюджетникам, пенсій та стипендій.
9. Повернення коштів вкладникам проблемних банків.
10. Додаткові доплати вчителям, медикам бібліотекарям. Проводиться політика стимулювання відродження Україні, її розумового потенціалу.
11. Безкоштовне виділення близько 6 тис. квартир черговикам.
12. Виплата часткових компенсацій вкладів у колишньому Ощадбанку СРСР понад 6 млн громадян.
13. Закриття грального бізнесу.

Підсумовуючи все вищесказане, бачимо політику розвитку виробництва, соціальної сфери, протистояння монополіям та блискуча дія у кризових ситуаціях!
Навіть попри те, що Юлії протистояла ціла корумпована машина, побудована Кучмою і підтримана продажним Ющенком, Юлія Тимошенко змогла значно підняти рівень життя простих українців, приблизно у три рази. Мінімальні зарплати і пенсії виросли десь у чотири рази. Перша жінка три роки прем’єр-міністр – і найвищий рівень життя за 25 років незалежності.
Порошенко теж три роки на вищій посаді, але рівень життя впав у ті ж три рази.
Висновок зовсім простий – Юлія Тимошенко патріот України, яка працює на державу і добробут українців.

Страницы:
1
2
4
предыдущая
следующая