Дорогие Киевляне!

Позвольте представить вам мою кандидатуру на досрочные выборы мэра города, которые решено провести после указа Виктора Андреевича об отстранении с поста действующего мэра Леонида Черновецкого в связи с теневыми схемами делёжки земельных участков.

Если вы меня выберете, то я гарантирую киевлянам всё нижеперечисленное:

1. Повышение средней заработной платы в городе до $15,000 в месяц.
2. Единоразовую финансовую помощь при рождении ребёнка в размере $45,000. А также сразу новую квартиру и детскую коляску от Горадминистрации в качестве маленького бонуса.
3. Дороги! Я полностью переделаю все дороги! Дорожки, тропинки и автомагистрали тоже. Мы положим асфальт правильной, ровной стороной кверху, а не так, как он лежит сейчас. Московский Мост расширим в восемь раз! Южный – в четырнадцать! Обеспечим пропускную способность дорог столицы до 10 млн. автомобилей! Пробки – это уже пережиток прошлого!
4. Парковки я сделаю бесплатными. Абсолютно для всех. Мы имплементируем специальную японскую новейшую технологию молекулярного трёхмерного сжатия пространства, что позволит размещать до 300 автомобилей на одном квадратном метре земли. Тротуары будут свободными!
5. Метро просто обязано быть бесплатным. Они и так на рекламе миллионы гребут. Ещё мы построим двести восемьдесят новых станций в течение месяца, в направлении Теремков (первых и вторых), Южной Борщаговки, Троещины, Пущи-Водицы и по станции возле каждого окресного села и дачного участка. А в автобусах и троллейбусах вместо талончиков вам будут (разумеется, тоже бесплатно) выдавать специальные беспроигрышные лотерейные билеты, в которых вы можете выиграть дома, самолёты, дачные участки и стиральные машинки!
6. Налоги я отменю. Мы привлекли инвесторов со всего мира, которые готовы полностью содержать бюджет страны. На улицах будут стоять специальные банкоматы, которые будут выдавать любую сумму денег всем желающим. Без карточек, как вы уже поняли, дорогие киевляне.
7. Образование будет бесплатным! Для всех! Государство оплатит всем студентам обучение в любом ВУЗе нашей планеты!
8. Если билеты на ваш поезд распроданы, таксисты с радостью (и, конечно же, бесплатно!) доставят вас в любую точку Украины и ближнего зарубежья. Их финансирует Горадминистрация лично. Также вы сможете бесплатно пользоваться госавтомобилями Горадминистрации. Права можно будет получить там же. За 15 минут.
9. Всем киевлянам, потерявшим свои деньги, вложив их в Сбербанк бывшего СССР, на следующий же день после избрания меня мэром в любом отделении любого банка можно будет получить свои вклады наличными по курсу 1,000 грн. к одному советскому рублю. После каждых обналиченых ста рублей по вашей сберкниже этот курс будет утраиваться.
10. Все заводы и промышленность будут перенесены в Китай. И в Антарктиду. И на Венеру. Американское космическое сообщество уже спроектировало корабль.
11. Бродячих котов и собак не будет! Я построю для них специальные гостиницы, как в Европе. Ещё я избавлю вас от комаров, тараканов, колорадских жуков, грызунов и медведок в радиусе 150 километров от города!
12. Коррупции не будет. Специальные гипнотизёры из Тибета уже работают со всеми нашими чиновниками. Горбюджет будет доступным для всех, как прессса и прозрачным, как родниковая вода!
13. Кстати, я открою полторы тысячи новых бюветов!
14. Лечение будет бесплатно. Всем врачам (а также учителям, пенсионерам, электрикам, водителям маршруток и строителям) будет выдано по дачному участку в районе Феодосии. И по автомобилю «Феррари» красного цвета.
15. Я разобью двести новых парков и зелёных зон по городу, сделаю инфраструктуру для велосипедов и бесплатные аттракционы для детей. В каждом, дорогие киевляне, каждом районе города.
16. Я воскрешу ваших родственников, погибших от болезней, или в результате дорожно-транспортных происшествий, сниму порчу, венец безбрачия, избавлю от алкоголизма, табакокурения, игровой зависимости. В точности предскажу будущее и прошлое.
17. Вакцина от СПИДа будет доступна в любой аптеке города. Тоже, бесплатно.

Эта избирательная программа, дорогие киевляне – не мечта и не пустые обещание! Это – ваше будущее. Более реалистичной и прозрачной схмы на сегодняшний день в городе не существует.

Поэтому призываю вас, уважаемые киевляне, придя на выборы, поставить крестик (или любой другой знак) напротив моей кандидатуры в вашем бюллетене. Вместе, любимые киевляне, мы сделаем город чистым, комфортным, безопасным, процветающим и добротным!

Приходите, мои родные киевляне, на избирательные участки, друзей своих приводите, соседей, и делайте шаг навстречу будущему!

С любовью и уважением,
Кандидат в мэры Киева Зум

Открыт официальный сайт кандидата: http://www.most-postroit.com/

Чому? Не кажіть: тільки тому, що у ньому живу "Я". Цього буде замало. Напишіть так, щоб усім нам захотілося приїхати до Вашого міста і переконатися у його красі і неповторності. 

Вчера был ураган, а сегодня его можно увидеть. Два упавших дерева: через сто метров от начала пути и за сто до его конца. Два одинаковых тополя: один перегородил левый от дороги тротуар, и абсолютно мне не мешает, второй приходиться обходить. Первый уберут через день-два, как это уже бывало, второй пролежит не один месяц, а то и сезон, как его "сосед" в прошлом году. Не далеко от первого идёт стройка, вернее даже реконструкция - когда проходил мимо через окно второго этажа выгружали строительный мусор в подъехавший грузовик, а возле второго всё также стоит проржавевшая "Копейка".
А не будь ветра стояли бы себе оба тополя возле таких же выстроившихся в линеечку, днём отбрасывая узкую длинную тень, вечером становясь совсем незаметными.

Відвідавши мій фотоальбом, Ви обов'язково потрапите на нову папку "Полтава", присвячену місту в якому я народився і живу. Заходьте, дивіться, знайомтеся з моїм містом. Обіцяю поповнювати цю колекцію щотижня. Буде багато фото, зроблених особисто мною.

На Новорічно-різдвяних канікулах їздили з моєю дівчиною у славетне місто Львів! До речі, у зв’язку з тим, що залізниця відмінила продаж квитків по документах, нам прийшлося весь день їхати автобусом, бо на потяг квитки були розкуплені!

Були у Львові 2-5 січня, так як Новий рік, у зв’язку з сімейними обставинами, зустрічали вдома і на Різдво теж хотілося побути в родинному колі. Висидіти 9 днів вдома таки було б важко, безглуздо і не цікаво! Хоча раніше ми планували поїздку по Полтавщині, але зовсім несподівано намалювався ключик від квартири у Львові. Гріх було не скористатися нагодою... У Львові ми вже були влітку 2006 року, затрималися там на 3 дні, бо саме звідти починався наш тур по Карпатському регіону.

---

На цей раз погодка була не дуже привітна. Морози сягали 15-18 градусів, тож особливо містом не погуляєш! Добре, що саме в цей час додому (у Борислав) з заїздом у Львів їхав один гарний знайомий зі своєю дівчиною. Разом ми провели чудово день! Спочатку мене уговорили піти на каток! Його залили на центральній площі біля Ратуші. Я перший раз в житті став на ковзани !  Перші 15-20 хвилин їздив перебираючи руками по бортику, потім вже наважився відірватися і після невеличкого роз’яснення працівниці катка і Тані я вже міг сковзати на льоду... Залишилися гарні враження, хоча адреналіну виділяється менше, ніж при гірськолижному спуску! А ще ходили в кафе, стилізоване під землянку бійців ОУН УПА. Це дійсно підвальне приміщення, вхід в яке в глибокій темнуватій арці, без всяких вивісок. І увійти туди можна лише назвавши пароль! Всередині дерев’яні столики та стільці, на стінах і стелі предмети вжитку та боротьби, починаючи з гасових ламп, гармошки і закінчуючи автоматами тих часів. А також фото повстанців.  Особливу увагу привернуло меню! Виконане в стилі старої газети з кумедними назвами та коментарями до страв. До речі, не дуже і дорого! Борщ “Причастя героя” коштує 10 грн!

Також в цей день сходили в Музей Королівські кімнати (здається так) через Італійський дворик. Там є досить унікальні вироби, окрім меблів інкрустованих міддю, латунню, слоновою кісткою, є сонячні та зоряний годинник 16-17 століття, діючий поліфон та перші парцелянові вироби. Натрапили також на музей-підземелля під собором (назву забув). Щоправда, крім древнього фундаменту, кількох черепків та кам’яної труни нічого нам не показали, але дядько-екскурсовод дуже гарно та емоційно розповів і історію Львова і про важливість її вивчення. Там же діяла виставка “Леви Львова”, де були виставлені фотографії статуй та барельєфів з зображенням лева чи його голови з адресами де можна побачити їх “вживу”, а також дитячі малюнки та виліпки з пластиліну у формі левів.

А ще лазили на часовою в Ратуші. 3 грн і 450 дерев’яних сходинок! Вигляд зверху просто вражає! Супер! Як тільки будуть фото, обов’язково додам їх до розповіді! Не доходячи кілька сходів є “кімната відпочинку”, де можна перепочити, подивитися фото з краєвидами, зробити медальйон з гербом Львова з 25-копійочної монети (коштує 3 грн), почитати книгу відзивів від гостей Львова та залишити свій!

З"явилися кілька фото (тисни тут) !!!

---

В наступний день, ми вже вдвох, озброївшись картою міста, вибрали територію дослідження, в яку попали архітектурні споруди різних часів, епох і призначень. Спочатку ми оглянули палац Потоцьких, що на вулиці Коперніка, і пішли далі від центу. Наступним об’єктом на мапі був оборонний комплекс Цитадель! Дійсно оборонний! Ми туди ледь видерлися... Зараз ця споруда з червоної цегли циліндричної форми обнесена захисним ровом використовується як книгосховище бібліотеки. Вигляд досить “потасканий”. Далі оглянули будинок органної музики та ознайомилися з репертуаром... Найближче дійство мало бути аж 8-го січня! То ж ми пішли далі оглядати фасад головного корпусу Львівського Політеху. Далі собор святого Юри. Він вразив нас своєю величчю і не характерними для християнських соборів фігурами старців, апостолів, а на верху, сам Юрій-змієвержець верхи на коні списом долає великого змія. Думаю такі фігури більш характерні для античних древньо-гречеських храмів... Далі, на нашому маршруті був собор Святих Ольги та Єлизавети. Теж дуже потужна та своєрідна гостроверха споруда з величезними вікнами. В інших храмах я таких вікон не пам’ятаю.

Звідти ми вже достатньо голодні та замерзлі піймали маршрутку і поїхали в кінотеатр на “Зачаровану” грітися. До речі, з кінотеатрами у Львові просто скрута! Ми нарахували 2,5! Тобто 2 в центрі і один в спальних районах. Всі вони належать мережі “Кінопалац”. Кінотеатр “Дзвін”, що не входить в мережу, виглядає досить страшненько ззовні і транслює фільми здається 90-х років. Після фільму, повечерявши в “молочній кухні” супом, та млинцями з грибним соусом на 28 грн, поїхали додому. Жили ми далеченько... У Рясному, це щось на зразок Київської Троєщини: спальний квартал у хріна на рогах... До речі, проїзд у всіх маршрутках по Львову коштує 1,25 грн, а трамвай 60 коп.

---

На наступний день, щоб не мерзнути дуже, ми вирішили пройтися по музеях... Зі списку музеїв, що написаний на карті міста, був вибраний музей Львівської Залізниці, як початок маршруту, бо знаходився найдалі від центру. А також визначили кілька музеїв, заради яких потрібно приїхати сюди ще! По перше це МУЗЕЙ ПИВА з ДЕГУСТАЦІЄЮ , бо коли на вулиці –10, то пива не хочеться взагалі; та Музей Народної Архітектури та Побуту... Адреса музею Львівської Залізниці була вул. Федьковича 39! Ми знайшли будинок за цією адресою, але там навіть натяку на музей не було... Це був звичайний львівський 3-поверховий жилий будинок, далі вже починався приватний сектор... Дійшли до кінця вулиці... Повернулися назад... Обійшли весь квартал, заглядаючи в відворотні та арки... В одній з арок на нас навіть кинувся собака... А от музею так і не знайшли... Як вияснилося вже пізно ввечері за допомогою довідника “Весь Львів”, справжня адреса музею Федьковича 56 (це далі (за поворотом) і на іншому боці вулиці). Повернувши свої стопи до центру, ми зовсім несподівано, знайшли вивіску “Пиріжкова”. Зайшли погрітися... Таке прикольне місце, чимось схоже на Совковські столові. З двома каструлями з краниками “чай”-“какао” та вибором пиріжків з різними начинками... Пиріжки були смачні, і какао, як в дитинстві в дитячому садку: солодке і зі згущенкою... А ще, по дорозі ми завжди заходили в книжкові магазини ! Грілися та шукали книжку по ґрунтознавству  (був такий пунктик, у Києві її купити не вдалося) ...

Дочекавшись 9-го трамвая ми поїхали в центр, бо ще потрібно було забігти на сувенірний ринок... От що цікаво в Львівському трафіку, так це його неквапливість... По перше, вулиці вузькі, по друге більшість їх вимощено бруківкою, тож комфорт від їзди на мерседесі та трамваї думаю майже однаковий, а ще, зовсім дика риса, з точки зору киянина, паркувати авто прямо посередині дороги! Тобто 2 трамвайні колії, по яким зі швидкістю трамвая їдуть і решта автівок, а між ними просто по центру стоять машини. Де ви ще таке побачите? І ще, за весь час, що я там був, так і не збагнув по яким правилам і якій логіці водії розуміють хто куди має повертати, першим проїжджати, пропускати пішоходів??? Де і коли пішоходам переходити дорогу? Ні! Звичайно там є світлофори, переходи (не завжди розміщені у зручному місці), але вони якось існують окремо... І не зважаючи на все це ДТП там на два порядки менше, ніж у Києві!

9-й трамвай довіз нас до центру по величезній дузі, зате комфортно і неквапливо! І ще одна дивна річ для киянина: дуже часто 5-го(!!!) січня нам траплялися люди, що везли додому новорічні ялинки... Чого? Мабуть їх там прийнято ставити саме на Різдво...

Купивши на сувенірному ринку подарунки для рідних та близьких та собі на пам’ять магнітики з краєвидами Львова, ми пішли знову в кінотеатр на мультик “Ілля Муромець та Соловей-розбійник”. Далі пробіглися по магазинах, купили мелену каву та фірмових цукерок. Швиденько повечеряли в Молочній кухні і ще встигли забігти на каву  у кафе “Соната”, що поряд з пам’ятником Королю Данилу. Вона нам сподобалася ще у минулий приїзд... Після смачної кави з фірмовими цукерками з сумки  ми впіймали маршрутку і поїхали додому збирати речі, бо ввечері вже мали їхати додому... Вийшли з дому заздалегідь, але потрібну маршрутку чекали хвилин 20-25, то прийшлося бігти за потягом, ледь встигли! До речі, минулого разу (влітку) ми теж бігли за потягом на Яремчу... Се ля ві! Це як візитна картка Львова! Взагалі-то кожне місто з певною історією має свій характер! У Львова це гостинність, але з гумором та норовом! Наступного разу, перед поїздкою туди, потренуємось побігати 100-метрівку! Але обов’язково ще поїдемо! Чекай нас, славетне місто Львів!

Нашел в Интернете хорошую фотосессию о Полтаве. Делюсь ею с Вами. Она тут.
Как Вам мой город?

Просто несколько фотографий для тех кто не был в городе. Это первого числа вечером.

Люблю це місто. Воно зачаровує своєю архітектурою, камерністю, затишком, доброзичливістю...І це місто ніколи не перестає дивувати! Скільки б я сюди не приїжджала - кожного разу воно відкриває завісу нового...
І підкидає питань.Цого разу здивувань було аж три!

1)  У новорічному Львові спостерігається масове взяття вікон та балконів дідами морозами!  Проте не це найголовніше. Найбільше вразило, що 3 січня біля вокзалу вирував продаж ялинок! І безліч людей поспішали віднести додому куплене деревце. У Києві в цей час ялинки вже починають викидати на смітник...

2) Звертаючись до перехожих українською мовою, я щоразу отримувала відповідь... російською

3) По місту просто-таки шастають евакуатори з "підібраними" на тротуарах машинами. Нам бі їх у Київ - поприбирати хоч трошки прохід для пішоходів.
 Бо враження таке, що в столиці живуть самі тільки водії... 

10:00
Как всегда утро и пора выхода на работу подкралась так не заметно, что я с перепугу встал с кровати, и направился на кухню че нить перехватить. Открыв холодильник, пришлось испугаться вида не приготовленных продуктов и поспешно его закрыть. Но оправившись от шока, переборов свой страх, достал оттуда сосиски, сыр, и масло, поставил воду на макароны. После чего поспешно свалил в ванну для принятия гигиенических процедур :) После стряпал завтрак, поел, попил и начал поспешно собираться на работу. Так как макароны были вкусными, я вышел из квартиры в отличном настроении. Направился на остановку с довольной физиономией, чем-то похожей на эту -> . Наконец подъехала маршрутка и я, с криком "банзай", затолкал себя внутрь.
11:00
Как всегда от института химии началась тянучка до Ленинградской площади, спровоцированная двумя товарищами которы притерли друг друга на сплошной (тогда я еще не знал что этот момент станет началом цепочки событий, которые перевернули для меня день с ног на голову) С горем пополам добравшись до метро, я себе спокойненько зашел в вагон, немного постоял, посидел, даже умудрился почитать. Выпрыгнув на Кресте, опять запрыгнул в вагон но уже на другой линии и благополучно добрался до Подола. Как не странно в метро пробок почему-то не повстречал.
11:40
Выйдя из метро вдохнул полной грудью холодный воздух, и незамедлительно двинулся к офису. По дороге мне хотели вручить рекламку МТС, но так как мне не нравиться ихний лого, решил не брать :)
12:00
Добравшись до офиса, как всегда офис менеджеру крикнул в домофон, что пришел грабитель и требует незамедлительно себя впустить внутрь, так как с улицы стащить нечего... Зайдя внутрь внутрь сразу поздравил сотрудника с днем ангела и пошел делать себе кофе.
16:15
Далее честно отдавался  работе пока не услышал крик сотрудника о том что пора бы и на обед идти. Незамедлительно собрались и ускоренным шагом направились на контрактовую. По дороге была неописуемая картина чуда паркования автомобиля. Один красавчеГ припарковался на своей Импрезе ВРХ недалеко от трамвайных путей таким образом что ни один трамвай не смог бы проехать не задев ему левой переднее крыло. В итоге поток с почтовой площади и набережной  до контрактовой был парализован намертво. Хорошо что на обед ходим пешком, и полезно, и нервы свои бережешь) В Пузатой Хате на удивление было очень мало народа, и солянка гарячая и необычайно вкусная была) Опять с довольной физиономией неспеша направились обратно работать в поте лица) Придя в офис было приятно заметить елку, которую привезли в наше отсутствие, и офис менеджера бегающую вокруг и во всю занимающуюся ее украшением. Сразу в офисе воцарила атмосфера праздника. Сотруднику даже подарили стики-мена, после чего он начал летать по офису и липнуть ко всему что встречалось у него на пути.
20:30
Вот, наконецто закончилься рабочий день, ПМ любезно предложил меня подкинуть домой. И тут он подкрался незаметно, этот добрый, чудный, отзывчивый  зверек - писец. Он от чистого сердца сделал подарок нам на набережной в виде 15 минутной тянучки до почтовой площади. После чего мы без проблем добрались до Патона (в обратку была авария, но на нас не повлияла), а после до Ленинградки. Но как не странно писец еще не все подарки раздарил. В сторону привокзальной образовалась непробудная пробка с скоростью движения 15 метров в 15 минут.

21:10
Стоим
21:20
Стоим

21:40
С испорченным настроением  повернули  в обратку, и поехали на Патона, а после по Днепровскому шоссе.
22:10
Я дома. Подошел к компу, подергал мышку, набрал в файрфоксе i.ua и решил изложить события этого замечательного дня :)
Думаю что пора задуматься о покупке вертолета, так как в скором времени по Киеву ездить будет не возможно.

Холодное утро позднего ноября, на улицах снег и лед. Люди давятся в маршрутке, одни сонные, другие квелые, третьи злые, четвертые бодрые, пятые все время что-то передают со словами "С пяти - один...", "С десятки передайте", "Где еще 25 копеек?"...

И на всю маршрутку, а может быть и весь огромный город, в котором по официальным данным одновременно дышат два с половиной миллиона людей, а по неофициальным целых - пять, есть только одна девушка, которая едет куда-то с розой ранним утром. Большой такой, белый цветок, гармонирующий с зимой и негармонирующий с окружающими.

Она вдыхает запах и улыбается. Молодые люди вокруг подобрались с мыслью "Кто это ей так прям с утра", девушки мечтательно задумались "Вот бы и мне так...", а она вышла на своей остановке и пошла на работу, с улыбкой и цветком.

Вот она какая, романтика большого города