Ми вже повідомляли про те, що простежуються певні тенденції з боку Росії щодо ймовірного завезення до окупованого Криму ядерного озброєння. Подібні дії країни-агресора не можуть залишитися непоміченими. Не зайвим було б відмітити, що зброя масового знищення у будь-якому випадку є фактором не лише підвищеної небезпеки у мирний час, але й досить дестабілізуючим у час, коли проти України ведеться неоголошена війна, а анексована територія використовується, чи може бути використана у якості плацдарму для тих чи інших агресивних дій.

Отже, за оперативними даними 23 квітня в генеральному консульстві України в Ростові-на-Дону пролунав тривожний дзвінок. За словами того, хто телефонував, який зі зрозумілих причин побажав залишитися невідомим через залізничну станцію м.Ростова імовірно в бік Кримського півострова прослідувало кілька вагонів зі знаком «Ядерна небезпека». За словами жителів півострова, подібні вантажі неодноразово були помічені на території окупованої автономної республіки.

Таким чином, військові експерти не виключають можливості транспортування військовими РФ на Кримський півострів ядерних боєголовок для пересувних ракетних комплексів.

Зрозуміло, що ймовірна присутність російської ядерної зброї в Криму, як свого часу радянської – на Кубі, може становити потенційну загрозу не тільки Україні, яку, згідно з міжнародними домовленостями Росія повинна захищати, що сьогодні виглядає частиною театру абсурду. Така ситуація може стати загрозою також і Європі, частині країн Близького і Середнього Сходу.

Якщо російський вантаж насправді є ядерним озброєнням – з ким же уряд РФ зібрався воювати з її використанням?! З Україною, яка добровільно від такої зброї відмовилася в обмін на гарантії безпеки, які, до речі, сьогодні є досить непевними? Але в такому випадку постраждає не тільки «Київська хунта» але й «исконно русские» жителі так званих ЛНР і ДНР, яких Володимир Володимирович намагається «захищати». Цікаво, що з приводу такого «захисту» скажуть жителі Луганської та Донецької псевдореспублік?

А як загроза спрямована до країн, де на думку Путіна «утискають права росіян», зокрема, наприклад, до тієї ж Туреччини, де Російська Імперія споконвіку цікавиться  територіями, які сьогодні належать курдам, або до Ірану, де, незважаючи на зовні дружні відносини, комуністична партія все ж таки знаходиться в підпіллі? Згадуючи збройне захоплення Криму, агресію Росії щодо Грузії і т.ін., подібні сценарії вже не здаються вигадками хворобливої уяви.

Нам залишається тільки гадати, хто може стати потенційною жертвою надалі. Приклад збитого малайзійського пасажирського «боїнга», на жаль, змушує загадати «мавпу з гранатою»… Бо ж наразі невідомо, що саме спаде на думку «великому збирачеві російських земель». А ми тим часом продовжуємо чекати, коли «великі світу цього», сидячи у комфортабельних кріслах вкотре висловлять «крайню заклопотаність».

 Андрій Галат, Костянтин Кіненко,

Спеціально для Інформаційно-аналітичного центру.

Для того, щоб розібратися з питанням про майбутнє добровольчих воєнізованих підрозділів в Україні, слід розглянути причини їх масового створення навесні та влітку 2014 р.

Насамперед, це неефективність системи примусової мобілізації та призову. Сам  Указ про першу мобілізацію було прийнято майже через місяць від початку агресії  РФ у Криму (російська медаль «За возвращение Крыма» визначає дату 20.02.14), а саме – 17 березня 2014 р., що є окремим питанням для розгляду.  Результати мобілізації в частині залучення добровольців здивували (призивали за спеціальностями, а не за бажанням). Її ефективність в частині забезпечення, побуту і навчання бійців нажахали суспільство.

Окремо зазначу на недовіру тодішніх очільників Держави  до Збройних Сил України навесні 2014. Не останню роль тут зіграли два фактори:

1)    політики переклали відповідальність за втрату Криму з себе на ЗСУ;

2)    політики не мали довіри до армії, яка була готова підтримати режим Януковича взимку 2013-2014 рр.

Не слід забувати й про первинний «поліцейський» формат операції на Сході. Про початок АТО було оголошено 13-14 квітня, проте перша мобілізація у березні відбулася лише до лав ЗС України та до Нацгвардії. Тому у керівника міліції виникло питання про залучення добровольців також і до МВС, яке опинилося осторонь процесів створення нових підрозділів. 13 квітня Аваков заявляє про намір створити патрульну службу міліції особливого призначення. 24 квітня у Дніпропетровську починається формування підрозділів «Дніпро-1» та «Дніпро-2»

Весною 2014 р. Київ зі здивуванням й, часом, занепокоєнням спостерігав за таборовим побутом маргінального натовпу на Майдані. Коли і за яких умов розійдеться Майдан? Це питання турбувало багатьох, у тому числі політиків, у яких спрацював інстинкт самозбереження. Розігрітий націонал-популізмом протестний люмпен треба було кудись спрямувати. Аж тут ми отримали зовнішнього ворога.

Відразу після революції стартувала Президентська виборча кампанія 2014 року. Патріотизм і війна стали чудовим полем для підняття рейтингів. «АТО має тривати 5 днів» – пам’ятаєте? У ціні опинився технологічний піар на добровольчих підрозділах, які рятують державу (чорні чоловічки О. Ляшка). Подальший піар триває до кінця жовтня 2014 р. – до моменту обрання найбільш мілітарно-популістської за часів незалежності ВРУ.

І останнє. Існувала пряма зацікавленість фінансово-промислових груп у створенні власних воєнізованих структур для промоушену комерційних інтересів.

За таких передумов шансів на створення дисциплінованого, державницького добровольчого війська були мінімальні. Окрім іншого, при формуванні цих підрозділів закривалися очі на медичний, професійний відбір, наявність судимостей, алкоголізм тощо.

Реальність не забарилася. Підрозділи добровольців у стресових умовах війни, або ж «ні війни, ні миру», стають осередками протиправних дій, мародерства, викрадень та «контрабанди» через лінію розмежування. Накази виконуються вибірково. Точну кількість «добровольців» і зброї у них на руках влада не знала, а часом не знає й сьогодні.

Вже 27 жовтня 2014 р. Арсен Аваков прийняв рішення розформувати спеціальний батальйон Міністерства внутрішніх справ «Шахтарськ» через неконтрольованість дій цього юніту.

У кінці квітня 2015 р. з лінії фронту відводять підрозділи Добровольчого українського корпусу ПС. 28 квітня базу ДУК під Дніпропетровськом заблокували підрозділи десантників. 2 травня базу розблокували, заявивши, що інцидент вичерпано.

Питання про добровольчі підрозділи залишається відкритим. Його актуальність поновлюватиметься щоразу після чергового резонансного злочину, вчиненого «добровольцем».

Які варіанти вирішення можливі?

1)    Залишити «патріотів» у спокої. Позичати очі у Сірка щоразу, коли демократії Заходу питатимуть, що роблять незаконні збройні формування на Сході України. Визнати, що людина з автоматом має більше прав за пересічного громадянина й поставити крапку у питанні стратегічного вибору України.

2)    Легалізувати підрозділи добровольців, формально включивши їх до складу ЗСУ, МВС чи Нацгвардії. Це варіант, який обстоюють самі добровольці. На жаль, він не вирішує питання «патріоти блокують АП, або Укргазвидобування», або «патріоти проти наступу чи припинення вогню». Він не вирішує нічого по суті, окрім формальної сторони.

3)    Провести профвідбір добровольців та включити їх до лав ЗСУ та Нацгвардії на добровільній контрактній основі, надавши можливості вибору подальшої служби серед найбільш боєздатних підрозділів. Цей варіант найбільше до душі військовим та правоохоронцям, які справді цінують мотивованість та професіоналізм окремих бійців-добровольців.

4)    Зробити армію не тільки ефективною, а й об’єктом гордості українців, зосередивши на її реформі та підтримці основні управлінські зусилля. Чітко розділити правоохоронну та військову функції. Існують великі сумніви щодо доцільності перебування в структурі МВС підрозділів (наприклад, Нацгвардія), озброєних танками та артилерією. Нацгвардія у США, наприклад, – це складова Сухопутних військ US Army, а не поліції чи ФБР.

Будь-який варіант рішення має базуватися, насамперед, на Законі, а не політичній доцільності. Будь-яке рішення не повинно приховувати той факт, що після року війни ми ще не маємо армії, у якій насправді хочуть воювати Добровольці.

 Володимир Полевий,

експерт з національної безпеки Інформаційно-аналітичного центру.

Причиной такого решения стало полное разочарование отсутствием реформ в Украине и продолжением практик олигархизации экономики. Об этом изданию «МИР» рассказал высокопоставленный чиновник в Еврокомиссии.

«Поймите, Европе есть, куда вкладывать деньги. И лишних денег у нас тоже нет. Сколько бы Евросоюз не выделял Украине средств на реформы, никаких реформ не проводится, а мы только и слышим о том, что нужно дать еще», — говорит чиновник.

По словам представителя ЕК особенно разочаровали Европу Президент и Премьер, которые вступили в политическую схватку.

«Неужели вы думаете, что нам здесь ничего не видно. Мы владеем полной информацией о внутренних политических конфликтах, которые препятствуют проведению реформ и отбрасывают европейские перспективы Украины далеко за 2013 год», — поделился он.

Как известно, после Саммита «Украина-ЕС» Петр Порошенко заявил, что европейские чиновники недооценивают проведение реформ, которые, по словам Президента, «идут согласно намеченному графику».

   informator.su

Ґартується Дух України

Ціною смертей (чи життів?..)

І ненька голосить: "Мій сину!

Як рано ти в небо злетів!.."

Вдова над труною аж чорна,

Як цвинтарна тая земля…

Війна невблаганна у жорнах

Питлює сиріт. А з Кремля

син пекла і цар сатанинський

з трибуни брехню промовля

Ґартується дух український,

Впивається кров'ю земля…

(літо- 6 листопада 2014)

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика гражданская

Свидетельство о публикации № 56364

Брехня й безчестя – сатанинська зброя,

А з нами – правда, з нами – перемога!

Най навісніє, тішиться чортяка грою –

Не смерть країни це, лише пологи.

Рождає ся Вкраїна вільна, славна;

"Благослови дитя!" – молюся Богу.

Най Сатана яріє безугавно –

Та з нами правда, з нами перемога!

17-19.02.2015

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика гражданская

Свидетельство о публикации № 61634

Споживаючи не манну - локшину,

Охрестившись не духом - безвір'ям,

І божку - не до Бога - "Осанна!"

Хвалу возносячи, приклИкали

Сатанинського визволителя

З ординцями - вбивцями безликими.

Мріяли одразу в небожителі

Потрапити - сипатиметься манна

Просто згори, благоденство настане...

Натомість, сиплються бомби у ванну,

Царя немає... "Де ж рай?!" А рік тане.

Вже рік брехні-тортур-крові-руїни-

Зрад-героїзму - рік, Ера України,

Ера дорослішання, скидання чар...

"Де ж рай?!"А вгорі плаче Небесний Цар.

осінь 2014 - 13 березня 2015 р.

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика гражданская

Свидетельство о публикации № 63004

Украинской армии, как принято считать в мире, нет, а генералы несуществующей армии есть.

Бывший советский разведчик, а ныне американский финансовый аналитик Юрий Швец дал интервью изданию "ГОРДОН".
Выдержки из интервью:
--- Расскажите об Украинской армии.
--- Есть понятие "паркетный генерал"...
На период Евромайдана в Украине было 43 генерала армии. На единицу боеспособного солдата это, наверное, первое место в мире. Армии нет, а генералы несуществующей армии есть. Большинство из них получили лампасы в период, когда Вооруженные силы Украины целенаправленно разрушались и разваливались. Президенты, видимо, считали, что боеспособная армия для них опаснее, чем потенциальный внешний враг. Вооруженные силы Украины не участвовали ни в каких боевых действиях, не проводились даже военные учения. Последнее, как мне говорили, было в 1997 году на дивизионном уровне – это смешно! Объясните, за какие заслуги этим людям дали генеральские лампасы?
Очевидно за откаты вышестоящему начальству! Так что искать полководцев в украинском Министерстве обороны и Генштабе – дело безнадежное. Их там не может быть в принципе. Ход боевых действий на Донбассе лишний раз это подтверждает.
--- Обама не дает оружие по простой причине: если американское оружие бросят так же, как и украинское при отступлении сил АТО из Дебальцево, будет скандал, и ответственность за это понесут не сенаторы, ратующие за военную помощь Украине, а лично Барак Обама. Это нанесет сильный удар претенденту на пост президента США от Демократической партии. Обама должен достойно оставить президентский пост, иначе его имя будет опозорено.
Но куда важнее вопрос: "Кому именно передавать американское летальное оружие?". О добровольческих батальонах речи быть не может, а настоящей армии в западном понимании слова в Украине до сих пор нет.

–- Ситуация вокруг Иловайска и Дебальцево наглядно продемонстрировала, что существует пропасть недоверия и даже вражды между личным составом Вооруженных сил Украины, находящихся на поле боя, и командованием. Командование может развернуть в определенных районах силы АТО, но как только начинаются боевые действия – тут же утрачивает связь и управление. Армия оказывается брошенной на произвол судьбы и превращается в неуправляемую толпу. Проносится слух "Нас слили" и начинается паническое бегство. Безусловно, среди личного состава есть масса героев, но главная проблема, из-за которой в Украине через год после начала агрессии все еще нет армии, – нет желания ее создавать. И виновато в этом однозначно верховное командование.

–- В середине 1990-х в африканском государстве Сьерра-Леоне появились повстанцы и оттяпали значительный кусок территории, богатый алмазами. Правительственная армия ничего не могла сделать и пригласила варягов. Приехали 157 хорошо обученных и тренированных иностранных военных специалистов, которые за две недели раздолбали 10-тысячную армию повстанцев.
В 1960-х громадная Индонезия напала на маленькую Малайзию. Последняя тоже поняла, что не справится с монстром, и пригласила варягов: те приехали и раздолбали громадную армию Индонезии. И африканскому, и малайзийскому руководству хватило интеллекта понять, что не стоит сражаться до последнего жителя страны, а надо нанимать военных специалистов.
--- У украинского руководства или интеллекта не хватило, или не было желания завершить войну быстро и без огромных потерь.

--- В мае 2014 года, до президентских выборов, вы приезжали в Украину. Зачем?
--- Привез одного из лучших на Западе военных специалистов, такого уровня экспертов в мире, возможно, человек 10. Его имя и биография говорят о нем достаточно, опыта и знаний у него, я думаю, больше, чем у всего Генштаба Украины.
В мае прошлого года количество вооруженных сепаратистов, действующих на Донбассе, исчислялось несколькими сотнями. Мы приехали с конкретным планом, мой партнер был готов закончить всю бузу на востоке Украины в течение двух месяцев максимум. Наш план по ликвидации сепаратистов обошелся бы в экспортную стоимость двух танков Т-90. Это порядка шести миллионов долларов, причем половина этой суммы ушла бы на оружие, на то самое оружие, которое долго и безрезультатно просит теперь Украина у Запада. Нас свели с человеком из украинского руководства, который на тот момент мог решить этот вопрос.
--- Фамилию не назовете?
--- Не стоит вносить дополнительный раздрай. Но, поверьте, я говорю о достаточно высоком уровне. Сегодня в Украине эта фамилия у каждого на слуху, а в мае 2014-го этот человек легко мог решить вопрос сепаратистов на Донбассе, но вместо этого застопорил проблему. Знаете, что больше всего удивляет американцев в украинских чиновниках? Они не отвечают конкретно "да" или "нет", а мычат нечто нечленораздельное.
Я вернулся в США, но продолжил усилия, сумел пробиться на министерский уровень, представители которого были вхожи к новоизбранному президенту Украины. В ответ опять тишина. Это при том, что украинские делегации разъезжают по миру, неустанно просят оружие и получают отказ. Зато когда к ним приезжают западные специалисты и предлагают продуманный, разработанный до мелочей план, возникает нелогичное сопротивление. Так зачем тогда просить оружие? Такое впечатление, что ведется двойная игра. И в этом вся трагедия Украины.

--- Может, ни ваш представительский уровень, ни уровень вашего специалиста и тех, кто за ним стоял, не впечатлил украинское руководство?
--- Уровень командующего одним из лучших спецназов мира для вас авторитет? Уровень командующего спецоперациями НАТО – авторитет? Может, мне со своим планом надо было до генсека ООН дойти, чтобы в Киеве обратили на него внимание? Мой партнер, как все западные серьезные люди, привык отвечать за свои слова. Тем более, что соответствующий опыт боевых операций имеется. Если сказал, что за два месяца решит проблему с сепаратистами на Донбассе, так и было бы, и уже в августе 2014-го на востоке Украины было бы все спокойно, плюс было бы оружие и боеспособный спецназ.  
     

--- После президентских и парламентских выборов 2014 года в Украине сменилось руководство. Вы делали попытки вновь предложить ваш проект?
--- У одного из этих высоких чиновников до сих пор лежит наш проект, у того самого, который на телеэкранах регулярно рвет на груди рубаху: мол, агрессия, агрессия… Мы просим дать окончательный ответ, но чиновник то уехал, то отошел, то упал, то еще не отжался. У меня уже цензурные слова кончились. Этот представитель украинского руководства уже съездил с президентской делегацией за оружием на Ближний Восток, за тем самым оружием, которое мы предлагаем на блюдечке.

--- Напрямую к Петру Порошенко не пытались обратиться?
--- На посту президента у господина Порошенко есть две очень серьезные проблемы – подбор кадров, прежде всего военных, по критерию личной преданности, а не профессиональной пригодности, и непонимание или нежелание понимать, что судьба Украины в первую очередь решается на фронтах, а не за столом переговоров, и дипломатические усилия не могут превратить поражение на поле боя в победу за столом переговоров. Дипломатия может лишь зафиксировать более-менее удачно то, что уже произошло на поле боя. Такое поведение - рецепт поражения.

--- Вам не кажется, что слишком многим в украинской политике элементарно невыгодно останавливать войну на Донбассе, на которую можно свалить отсутствие системных реформ, при этом ведя огромный серый бизнес?
--- Я правда не понимаю кадровую политику Порошенко. Прошлый министр обороны Украины (генерал-полковник Валерий Гелетей, возглавлял Минобороны с 3 июля по 14 октября 2014 года. – "ГОРДОН"). Его назначение – это же диверсия против Украины.
Раскрываю биографию этого "полководца". Оказалось, он окончил Ивано-Франковскую специализированную среднюю школу милиции. Я в шоке! В Советском Союзе человек с таким образованием максимум стал бы участковым милиционером, а тут целый министр обороны воюющей страны… Если мент со средним образованием становится министром обороны Украины, то, наверное, начальник Генштаба должен быть выпускником кулинарного техникума.
А если от таких чиновников зависит судьба страны, то эта страна оказывается там, где оказалась Украина через 25 лет после достижения независимости – без армии и без денег.

--- Пока такая власть - Украина может исчезнуть.
--- Тут все зависит от того, что будет с вашим северным соседом. Сейчас судьба России в значительной степени зависит от президента США. Подписав всего две бумажки, без всяких ядерных ударов Обама может погрузить РФ в предынфарктное состояние.
--- Первое: крупнейшие нефтяные монополии уже давят на Обаму, требуя снять ограничения на экспорт американской сырой нефти, он пока сопротивляется, но надежда есть. Если Обама подпишет эту бумагу, мировые цены на нефть рухнут.
--- Второе: экспорт сжиженного газа. По состоянию на январь 2015 года на столе Обамы лежало примерно 100 заявок на экспорт сжиженного газа из США, при этом удовлетворено лишь пять из них. Но на президента и здесь давит мощное лобби. Ожидается, что через семь-восемь недель первая партия пойдет в Европу. Если будут сняты ограничения на экспорт американского сжиженного газа, мировые цены на него тоже рухнут.

--- Если Путин уйдет, враждебность России к Украине прекратится?
--- Нет. К сожалению, это историческая судьба Украины, кто бы ни пришел к власти в Кремле. Россия не усвоила важнейшей аксиомы: памперсы и политиков нужно менять регулярно. Страна продолжает ходить в использованных памперсах, а все, кто приходят в Кремль, пытаются остаться там навечно, превращая страну в болото. Это национальная идея и трагедия России, которая ее погубит. Именно поэтому существование открытой, демократической и успешной Украины для Кремля как кость в горле. Денег для подкупа и дестабилизации власти в Украине Кремль не жалеет, тем более, что агентурная сеть осталась широкой.