Доволі непогане інтерв'ю нідерландського генерала. Інтерв'ю дане у квітні , так що можна подивитися що з передбачень збулося а що ні.

Андрій КРАВЧЕНКО,  газета "Слово просвіти"ета "Слово просвіти"

Що таке рашизм?

Що таке рашизм?

Андрій КРАВЧЕНКО,

кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка



У Росії все інакше. Трагічними помилками в її історії споконвіку вважають моменти демократизації влади, ослаблення диктатури, які сприймаються як національна катастрофа. Традиції, історія, культура, самосвідомість народу завжди були, є та будуть хімічно чистим тоталітаризмом. Прихід до влади чергового диктатора — не “історичне непорозуміння” чи фатальна випадковість. Ні. Це абсолютно закономірне й неминуче явище, котре щоразу з відповідними історичними корективами панує на теренах Російської імперії щонайменше 6 століть. Це не влада, яка злочинно паразитує на народних стражданнях. Це дивовижний сплав специфічної системи безглуздого управління і суспільства, яке відчуває себе смертельно хворим без диктатора.

Ще зі школи пам’ятаю мудру цитату, [ Читати далі ]

1. Сидит вата в заднице и мерещится ей Керченский мост. Меня сегодня пенсионер убеждал, что видел по ТВ, как сваи забивают в проливе…
2. Я заблочил на телевизоре все рашистские новостные каналы и мир стал чуточку прекрасней.
3. Аксенов на двух «броневиках» с автоматчиками отжимает люксовые многоэтажки на берегу Ялты, всё на родственников переписывает, а кто не согласен, тех под снос или в кутузку)) Рассейские дольщики в шоке, слетаются на разборки))
4. «В сегодняшнем Крыму самое основное чувство — страха и тревога» — Андрей Сенченко. Согласен полностью.
5. Ржу!)) Вот причина отжатития!)) — «Укртелеком» хотел уничтожить крымскую базу данных, с помощью ВИРУСА, заявил Аксенов. Вчера в прекращении деятельности обвиняли Украину, сегодня признались, что сами рубанули.
6. Хорошо бы составить словарь крымских терминов времен оккупации. Ну там, гоблинизация, алкооборона, керчередь и т.п.)
7. Аксенов открыл кастинг на стукачей (ждет докладов от руководителей предприятий о возможных забастовках в Крыму). Приплыли.
8. Возле пушечек на Чонгаре на въезде в Крым теперь лагерь оккупантов: палатки, бетонные блоки… Ощущение въезда в концлагерь.
9. В отношении генерального директора гоблинизированного винодельческого предприятия Массандра завели уголовное дело. Надо было делиться с гоблином.
10. В Севастопольских школах могут ввести «Урок трезвости». Жестоко, ибо на трезвую жить в этом рашистском угаре, мягко говоря, непросто.
11. За год в Крыму досрочно освободили тысячу осужденных. Хороший электорат русского мира и кандидаты в алкооборону.
12. Завод «Крымский Титан» на грани остановки из-за нехватки воды.
13. В Крыму появились проблемы с ремонтом бытовой техники. Сервисные центры закрываются и сокращают персонал.
14. Из жизни невидимых мостов. Сроки постройки моста в Крым сдвинуты на лето 2019 года (прим. У подрядчика нет опыта строительства) ггг)))
15. Позвонила крымоботка, спрашивает, почему не устанавливаются её приложения на Андроиде? Посоветовал позвонить в гугл и спеть гимн Украины.
16. А помните, как Россия победила Америку в Крыму в неравном бою с империалистами? https://twitter.com/sranysovok/status/559033182985535488
17. Крымчане, ставим на звонок «гимн россии в Египте» :))  https://www.youtube.com/watch?v=R_-OlORGYbc
18. Крымский содовый завод и завод «Бром» в Крыму испытывают проблемы с обеспечением технической водой. И это только начало.
19. На въезде в Евпаторию знак города стал жовто-блакитним и появилась символика полка Азов https://twitter.com/FuckingYalta/status/565525503524999169
20. Гоблин уволил руководство «Крым–Фармация» из-за нехватки лекарств в аптеках. Только идиот не понимает, что с Серой Зоной никто не сотрудничает и без Украины Крым загибается.
21. Константинов заявил, что туристы в Крым поедут на зло Западу. Смотри, Обамка, как я сутки в 40 градусов жары на переправу в очереди стою!
22. Проезд в крымских электричках станет дороже на 55%. Странно, что их не отменили, как положено на россии.
23. Еще год и «украинские» вояки Крыма, отдавшие Родину русским за рубли, точно так же продадут присягу РФ, когда NATO предложит им зарплату в $.
24. Уже нет сил сдерживаться, когда эти существа говорят в Крыму: «россия -это моя родина»- засадить между рог за то, что их родина напала на мою.
25. Для ободрения и настроения во время Минских переговоров напишу новость, что в военном госпитале Севастополя зарплату ещё не выплатили.
P.S. Такое чувство, что с каждым днем верёвка затягивается всё туже.
КРЫМский бандеровец @CrimeaUA1

Контрагенти російського концерну готуються пред`явити йому багатомільйонні позови.

«Булгаргаз» добиватиметься компенсації у формі додаткових об`ємів газу за зниженою ціною», – заявив болгарський прем`єр Станішев. За його даними, збитки від недопостачань газу досяг 170 млн. левів, або 86 млн. євро. При цьому болгарський прем`єр додав, що його країна об`єднає зусилля з іншими державами, які можуть вимагати компенсації. Нагадаємо, що 14 січня грецька газова компанія DEPA оголосила про те, що збирається подати до суду на «Газпром» за недопостачання газу. «За контрактом з «Газпромом» російська фірма виплачує компенсацію у випадку, якщо вона не може поставити кількість газу, заплановану згідно з контрактом, – заявив в інтерв`ю газеті Kathimerini глава компанії Макіс Папагеоргіу. – DEPA почне судові дії після відновлення поставок, а сума компенсації може скласти 1 мільярд євро».

УНІАН.

У середині 90-их Москві вийшли дві книги, які україносвідомі читачі просто не могли оминути своєю увагою. Це відома монографія Ніколая Ульянова “Происхождение украинского сепаратизма” (М.: “ИНДРИК”, 1996; репринт 1966) та укладена Міхаілом Смоліним збірка “Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола” (М., 1998; додаток до журналу “Москва”, серія: “Пути русского имперского сознания”). Книжок, присвячених українській проблематиці, в Росії виходить надзвичайно мало, набагато менше, ніж книжок з російської тематики в Україні. Тому кожна з них привертає увагу до себе хоча б одним фактом свого існування… [ розгорнути ]

ugraina.org/monographics/1992.html

Акції протесту відбудуться:

1. 25 липня 2010 року о 16-00 пікет перед Києво-Печерською Лаврою
(навпроти надбрамної церкви);

2. 26 липня 2010 року о 9-00 пікет перед Софійським Собором (Софійська
площа);

3. 27 липня 2010 року о 9-00 пікет на Володимирській гірці (вул.
Трьохсвятительська біля повороту на вул. Костельну).

З 2-го по 11 серпня 2011 року тривала поїздка до Республіки Карелії та на Соловецькі острови (Архангельська область Російської Федерації) української делегації, яка взяла участь у міжнародних Днях Пам’яті жертв Великого Терору 1937-1938 рр.

 Щорічні Соловецькі прощі до далекої північної Карелії розпочалися 1997-го року – відтоді, як ентузіаст-дослідник Юрій Дмитрієв віднайшов поблизу Медвежегорська старанно приховане від чесних людей місце страти комуно-фашистським режимом СССР т.зв. «соловецького етапу», - його потім назвали «Розстріляним Відродженням». 

 Натхненником та координатором більшості соловецьких експедицій був колишній політв’язень Василь Овсієнко, але кілька останніх років керівником серпневої поїздки до північних меморіалів є голова Київського товариства політв`язнів та жертв репресій Григорій Куценко, один з останніх політв`язнів СССР. 

 До формування складу учасників Соловецької Прощі залучено також товариство «Меморіал» імені Василя Стуса, «Просвіту», колишніх політв’язнів та їхніх родичів, а також тележурналіста Руслана Коцабу (телеканал ZIK) та інтернет-журналіста Анну Первак – всього 24 особи.

 З підбадьорливими побажаннями Владики Володимира (УАПЦ) від Покровської церкви на столичному Подолі, де учасники делегації помолилися перед початком далекої подорожі, маршрут поїздки автобусом проліг через територію Білорусі, Санкт-Петербург, Петрозаводськ, Медвежегорськ, Кемь. 

 Перша зупинка українських прочан - Левашовська Пустош поблизу Петербурга: там , як і в Биківні під Києвом, у роки репресій було віддано землі тіла закатованих на смерть, серед яких значна частка українців. 

 У карельській столиці Петрозаводську 4-го серпня гостей у вишиванках українською піснею «Ой зелене жито» дружно зустріли земляки з Товариства української культури «Калина», яке багато років поспіль очолює ентузіаст-патріот Лариса Скрипникова. Учасники Прощі привезли для діаспори подарунки з України – книжки, сувеніри. Керівник соловецької експедиції Григорій Куценко вручив подяки та цінні подарунки керівникам товариства «Калина», а також невтомному дослідникові злочинів комуно-фашизму Юрію Дмитрієву. Гарно посиділи і гарно поспівали…

 Саме активісти «Калини» 2004 року за підтримки світового українства встановили в урочищі Сандармох (Медвежогорський район) величний гранітний триметровий Козацький хрест. 

 Отже, Сандармох… Слово, яке вже означає не тільки назву урочища, а стало поряд із київською Биківнею чи івано-франківським Дем`яновим Лазом страхітливим обвинувачуванням біснуватого Сталіна, на виконання указу якого було знищено 1111 в`язнів Соловецької Тюрми Особого Назначєнія (СТОН). У розстріляному етапі були представники української інтелектуальної еліти – митці, вчені. Згадаймо лише кілька імен: Лесь Курбас, Микола Зеров, Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний, Мирослав Ірчан, Степан Рудницький... Там розстріляно і відомих державних діячів – Михайла Полоза, Миколу Любинського, священиків, службовців, робітників та селян, звинувачених у так званих контрреволюційних злочинах. 

 Де українські кістки – там і Україна… У поминальній панахиді біля Козацького хреста, покладанні вінків і квітів у Сандармосі 5-го серпня взяли участь генеральний консул України у Санкт-Петербурзі Наталія Прокопович, давні друзі українців – пошуковець Юрій Дмитрієв, заступники голови правління «Калини» Андрій Литвин і Олег Мисилюк з Петрозаводська, директор Медвежогорського музею Сергій Колтирін та інші. Члени делегації заїхали до селища Повенець, де оглянули нікому не потрібні зараз споруди Біломорканалу, будівництво якого забрало життя майже 100 тисяч українців. 

 Учасники соловецької прощі взяли участь у всіх без винятку заходах і молебнях на біломорських островах Соловецького Архіпелагу Особливого Призначення, до яких уночі 6 серпня дісталися з Кемі катером «Адмірал Шабалін».  

 7-го і 8-го серпня поминальні заходи традиційно було проведено в селищі Соловецькому й у північній частині найбільшого острова архіпелагу - на Секирній горі. Там у церкві Вознесіння в табірні часи містився чоловічий штрафний ізолятор (зазвичай в’язнів там же і розстрілювали). Біля розстрільних ям з останками страчених на південному схилі гори та пам`ятного Хреста ми запалили свічки та помолилися. 

 Екскурсію супроводжувала заст. директора  Соловецького музею-заповідника Ольга Бочкарьова, яка на Секирній горі цікаво й зі знанням справи відповідала на всі наші запитання.

 У меморіальних заходах акції «Свіча пам`яті» та панахиді біля Соловецького каменя й Поклінного Хреста, що на колишньому тюремному цвинтарі, взяли участь представники державних структур, громадських організацій, священнослужителі з різних країн. Натомість місцеве населення байдуже спостерігало переважно нетверезими очима за поминальними заходами приїжджих «з материка» активістів Меморіалу. Біля Поклонного Хреста за потужного представництва поляків та росіян польського походження урочисто було відкрито та освячено священиком Костелу пам`ятний камінь замордованим полякам, в`язням соловецьких таборів. Слід відмітити, що наступного року на цьому місці заплановано встановлення та урочисте відкриття нашого, українського пам`ятного каменя.

 Керівник «Молодої Просвіти», знаменитий кобзар Віталій Мороз виконав біля Поминального Хреста відповідні українські пісні (з-поміж них «Чуєш, брате мій...» - пісню, яку співали соловецькі в’язні, коли хтось із земляків-українців помирав у неволі). Разом із молодим прочанином, депутатом Чернівецької обласної ради Назаром Горуком п.Віталій пов’язав на хрест вишитий рушник - пам’ять про співвітчизників, що прийняли на каторзі мученицьку смерть. Священик отець Димитрій  (УАПЦ) відслужив літію. Представники української делегації поклали траурний вінок і за традицією пригостили всіх присутніх на поминальній акції короваєм, який привезли з Києва.

 Відвідування Соловецького монастиря-кремля – теж обов’язковий пункт програми перебування на Соловецькому архіпелазі. У монастирі-в`язниці за часів навіженої імператриці Катерини II тримали чверть віку в тюрмі останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського. Це страхітливе випробування обдурений росіянами гетьман витримав і пішов у вічність 112-літнім. На острові його й поховано. До надгробного каменя та пам’ятника Отаманові активістка «Меморіалу» з м. Васильків Любов Соцька привезла за три тисячі кілометрів у холодну і нещасливу для українців Карелію чорнобривці, кетяг калини та жменю української рідної землі. За традицією всі учасники експедиції неодмінно відвідали тюремну камеру останнього запорізького гетьмана Петра Калнишевського. 

 Запам`яталася також презентація моторошної експозиції про Соловецькі табори та в`язницю, що відкрилася того дня у історичному бараці УСТОП, яку врочисто відкрила і провела для української делегації першу екскурсію віддана музейній справі соловчанка Ольга Бочкарьова.

 І ось надійшла пора повертатися до рідної України, де поки-що Сталіна називають українофобом-убивцею, визнають злочини комуно-фашизму і дозволено пікетувати печерні суди… Зворотнім шляхом ми, українська делегація, відвідали Псковський Кремль, заснований та побудований у давні часи нашою Княгинею Ольгою.

 Насамкінець суб`єктивні акценти, від мене, Руслана Коцаби, кількаразового активного учасника Соловецьких експедицій (2005, 2008, 2011), заступника Івано-Франківського обласного «Меморіалу» ім. В.Стуса, чия бабуся Кобилянська Марія Петрівна заключних шість років життя віддала холодній і далекій Карелії:

 -         неприємно вразила відмова спеціалізованої державної науково-дослідницької установи, Українського інституту національної пам`яті (УІНП) організовувати  цього року Соловецьку експедицію. Можна якось збагнути небажання приймати участь у організації експедиції чи хоча б делегування до її складу істориків-науковців УІНП  через комуно-фашистську заанґажованість теперішнього директора інституту п.Валерія Солдатенка, але ж виникає слушне питання: Для яких цілей надалі фінансувати з державної кишені цей спеціалізований науково-дослідницький заклад?

 -         куратор від Міністерства культури України, завше привітна та ерудована Наталія Беркова, якимсь дивом, на інтуїтивному рівні, згладила це самоусунення Інституту Національної Пам`яті та відсутність у складі експедиції науковців, які б спеціалізувалися на тематиці злочинів комуно-фашизму, але, погодьтеся, важко фінансові та представницькі функції поєднувати ще й з організаційними. Невже владоможці Української Держави не вважають цей проект пріоритетним?

 -         Зважаючи на сучасне піар-правило «Якщо подія не висвітлена у ЗМІ – значить вона не відбулася», турбує відсутність у складі експедиції журналістських груп державних телекомпаній чи навіть комерційних, які гордо іменують себе проукраїнськими. Погодьтеся, тематичні телепрограми і телесюжети про цьогорічну Соловецьку Прощу  не зашкодили б поінформованості пересічного українця про часи Великого Терору комуно-фашистів у совіцькій імперії.

 -         На мою думку, вже з наступного року слід відходити від авто-варіанту поїздки, коли день і ніч перебуваєш на незручному автобусному сидінні. Погодьтесь, що три тисячі кілометрів у один бік важко витримати навіть молодим, а що вже казати про літніх учасників, родичів невинно убієнних політв`язнів-українців. Краще би поїздом чи навіть літаком – адже у цьому випадку функції соловецької делегації збігаються із державно-представницькими, хіба ні?

 -         Якщо куратором цього проекту і надалі залишається Міністерство культури, то було би добре кілька місць у складі експедиції зарезервувати для ймовірних переможців наукових студентських конференцій чи навіть шкільних олімпіад і конкурсів на тему історичних кривд українцям у ХХ сторіччі. Присутність відібраних комісійно кількох молодих людей «в темі» тільки підсилить, на мою думку, інституціоналізацію та подальші перспективи щорічної Соловецької Прощі.

 -         Ще хочу відмітити небажання держави Росія (як тележурналіст це відчув особисто!) висвітлювати та акцентуватися на подіях сталінського терору. Насторожує, що за тиждень перебування на різноманітних поминальних заходах та реквіємах чи мітингах, сталі і звичні в Україні та для українців слова-обвинувачення «Сталін», «СРСР», «НКВД», «МГБ», «КГБ» чи «комуно-фашизм» не прозвучали жодного разу з уст російських священників чи місцевого політикуму. Але ж Україна – не Росія, хіба не так?

 Наостанок хочу відмітити безмежне терпіння, доброзичливість, взаємоповагу та взаємодопомогу всіх без винятку учасників цьогорічної Соловецької Прощі. Велике вам усім Дякую за вашу жертовність!

 Руслан Коцаба, блогер, учасник Соловецьких експедицій 2005-го, 2008-го і 2011-го рр.., перший заступник Івано-Франківського обласного «Меморіалу» ім. Василя Стуса, спеціальний кореспондент телеканалу ZIK