Лічильник

 

Розповім одну цікаву історію. В мене є родичка, яка працює вихователем в дитячому садку. До її групи водять дитину, що має тата з Йорданії. Він є доволі товариською людиною, любить багато говорити. Одного разу навіть подарував їй скатертину, вишиту дбайливими йорданськими руками :-).

Так ось, цей йорданець іще до початку туніських подій розповідав про майбутні заворушення. Казав, що спочатку вони будуть в Тунісі, потім в Єгипті, потім в Йорданії. Коли це все почалося, моя родичка запитала його, звідки він знав. Йорданець відповів, що вони домовляються в Інтернеті про всі ці акції, мітинги і т.д. А так як ні мовного, ні релігійного бар'єру нема, домовлятися вони можуть про акції в різних країнах. І разом робити революцію.

Тепер мені зрозуміло, чому в Єгипті ще на початку заворушень  відключили по всій країні інтернет. Уявіть: люди, які не бачили один одного і які навіть не знайомі, можуть домовитися і вигнати свого Президента або змусити уряд підти у відставку. Все що їм треба, це комп'ютер, модем і бажання щось змінити у своїй чи навіть сусідній країні. 

В Україні активність користування Інтернетом не нижча, ніж в арабських країнах. Так, за даними Bigmir аудиторія українського сегменту Інтернету у грудні 2010 року склала більше 20 млн. користувачів. Зупинити цей процес, як, власне, і відключити всій країні доступ до мережі - неможливо. Поширення Інтернету в Україні вже давно пройшло ту точку біфуркації, коли можна було це поставити на контроль. Якщо ви зараз згадаєте про Білорусь, де у день виборів відключали Інтернет, то також згадайте, що в Білорусі діє один державний інтернет-провайдер. На нашій батьківщині цих провайдерів не злічити. При цьому вони використовують різні технології доступу: телефон, кабель, мобільний Інтернет. Навіть в Єгипті не змогли повністю влаштувати "залізну завісу", бо ж є ще і супутниковий зв'язок. Доступ в Інтернет через супутник можна перекрити, хіба що прийшовши і відібравши у вас тарілку.

Люди вже активно використовують можливості інтернет-комунікації. Так, наприклад,  координація дій по святкуванню Дня Соборності (22.01.2011р.) здійснювалась у Facebook. Користувачі, які жодного разу один одного не бачили, долучили свої організації та провели ряд заходів по всій Україні. Одні зробили афішу, другі надали інформаційну підтримку, треті прийшли і взялися за руки. Завдяки Інтернету ми на власні очі бачили, як відпиляли голову ідолу Сталіна в Запоріжжі. А запорізькі комуністи були спіймані на брехні, коли заявляли, що нібито все обмежилося киданням у пам'ятника пляшки з-під пива. Уявіть, якби "Тризуб" не виклав це відео на Youtube, то ймовірно про відпиляну голову ніхто і не дізнався, а все скотилося б до рівня "одна бабка сказала".  

В Тунісі все скінчилося вигнанням Президента, в Єгипті - відставкою уряду. Повертаючись до подій в арабських країнах і враховуючи українські реалії, замість висновку слід задати риторичне питання: чи не так тепер робитимуться революції в XXI сторіччі?    

Станіслав Полянський, Спільнота патріотів "Україна понад усе!"

Міжнародний туристичний журнал Travelers Digest визнав Київ містом, де проживають найгарніші, найчарівніші, найсимпатичніші жінки у світі.

Рейтинг Топ-10 міст з «найгарячішими дівчатами» був складений на основі відгуків десятків тисяч туристів, які подорожують по планеті.  

1. Київ, Україна2. Стокгольм, Швеція3. Нью-Йорк, США4. Буенос-Айрес, Аргентина5. Варна, Болгарія6. Москва, Росія7. Тель-Авів, Ізраїль8. Амстердам, Нідерланди9. Сеул, Південна Корея10. Монреаль, Канада

На першому місці в рейтингу мешканки української столиці. До речі, їх «конкурентки» з Москви – тільки на шостому. «Київ, без найменших сумнівів, є містом, де живуть найкрасивіші жінки у світі. Візит до Києва викликає трепет, іважко повірити, що такі красуні взагалі існують. Крім того, вони не такі «затюкані», як їхні російські колежанки», - характеризує Travelers Digest киянок.Туристам нагадують що у київському Гідропарку на Дніпрі, який влітку стає «гарячою точкою»,  приймають сонячні

ванни українські красуні. «Ті, хто вважає, що красиві жінки нецікаві і банальні, зможуть спростувати цю теорію. Жінки в Україні добре освічені і завжди готові підтримати розмову на любу тему, чи це література, … чи філософія», - пише Travelers Digest. 

---

А як вважаєте Ви ?!!!

В мене вже традиція 1 січня бути на урочистих заходах з нагоди дня народження Степана Бандери коло його пам'ятника у Львові, який цього року мають відкрити у всій красі разом з стелою. Дехто каже, що є пропорційна невідповідність стели і пам'ятника, а я відповідаю, що якраз все правильно: маленька людина вершить великі справи - це і відтворює пам'ятник.
Далі я наводжу промову Степана Бандери над могилою свого провідника і взірця Євгена Коновальця, тому що тут найчіткіше висловлено Бандерою його особистий символ віри, всі його програмні і світоглядні позиції.
Хто хоче прочитати більше, то є відповідне посилання, а я вітаю всіх з святами і запрошую 1 січня згадати про день народження героїчного провідника ОУН Степана Бандеру. Водночас прошу не піднімати за нього чарок з алкоголем - Степан Бандера був суворим противником вживання алкоголю та тютюну. Тому я не розумію націоналістичних заходів українських патріотів з чаркуванням і палінням.

 
 
Степан Бандера

НАД МОГИЛОЮ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ

Промова виголошена 25 травня 1958 року над могилою сл. пам. полк. Євгена Коновальця в Роттердамі, Голляндія.


Степан Бандера промовляє біля могили полк. Євгена Коновальця

Двадцять років - це звичайно невеликий відтинок часу в житті народів. Звичайно - але не це двадцятиріччя, яке лягло між теперішністю і трагічним травнем 1938 року. До нього не можна прикладати звичайної міри часу. Воно виповнене такими подіями історичного значення, що своєю вагою може рівнятися з цілими сторіччями інших епох. І всесвітня історія запише цей період назрівання, ходу і наслідків Другої світової війни, як один з важливіших. А вже в історії українського народу й української землі це двадцятиріччя закарбувалося такими подіями і процесами, далекосяглими перемінами і трагічними потрясеннями, що їх було б досить на долю багатьох поколінь.
Цей власний багатий і важкий зміст того порівняно недовгого часу творить неначе призму, через яку можемо бачити події і постаті у далекій перспективі, не в сучасних, а історичних пропорціях. Чимало справ і проблем, які двадцять років тому полонили увагу народів, сьогодні виглядають дрібними і маловажними. Скільки відійшло у безслідне забуття постатей, що в той час стояли в центрі публічної уваги? Але ця перспектива часу, багата на великі події і зміни, не тільки зменшує і нівелює картини. Вона теж відслонює і ставить на ввесь зріст такі постаті і справи, які здобули собі тривале значення і вплив у житті народів.
І ось стоїмо над могилою такого небуденного мужа, полковника Євгена Коновальця. Двадцять літ проминуло, як у цій чужинній землі, далеко від батьківщини, поховано тіло одного з найбільших синів України. Та всі бурхливі події, що бурунами котилися через Землі України і не лишили незаторкненого навіть цієї, здавалося б затишної голляндської країни, не змогли затопити, ні присипати пилом забуття пам'яті про Євгена Коновальця. Вони немов підняли її на височінь, неначе очистили довкола неї виднокруг, так що вона виступає ще монументальнішою, ще світлішою на тлі нашої епохи.
Коли замислимося над питанням: чому це так, чому той час не прислонив тінню цієї постаті, приходимо до переконання, що це діється завдяки величі і вартості життєвого чину полковника Коновальця, завершеного Його смертю борця.
Євген Коновалець, комендант Корпусу Січових Стрільців — це одна з найбільших, найсвітліших постатей у період будування і збройної оборони Української Держави 1917-20 років. Після знищення Української Держави і захоплення Земель України ворожою військовою навалою. Він стає основоположником, організатором і провідником націоналістичного, визвольного руху, оформленого найперше в Українській Військовій Організації, а згодом в Організації Українських Націоналістів, що продовжує Національно-визвольну боротьбу за державну самостійність України революційними методами.
Змістом усього життя славної пам'яті Євгена Коновальця було повне самопосвяти і послідовне змагання за волю свого народу, за здійснення на українській землі, в українській державі християнських засад, загальнолюдських і національних ідеалів - волі, правди і справедливости. Невмирущість великої ідеї увіковічнює й опромінює пам'ять покійного Полковника, бо Він зробив дуже багато для закріплення і перемоги цієї ідеї.
Організація Українських Націоналістів і ввесь національно-визвольний рух встоялися в боротьбі з большевицькою Москвою й іншими наїзниками на Україну, закріпили й поширили свої впливи в українському народі через те, що вірно й послідовно йдуть шляхом Євгена Коновальця.
Він навчив нас, як треба служити великій ідеї цілим життям. Визнаючи свої національні ідеали, згідні з вічними Божими законами, та відкидаючи все незгідне з ними, що накидає нам ворог, зокрема протихристиянський большевизм, український народ мусить вести за це боротьбу за всяких обставин, а не тільки у пригожій ситуації. Змагання за волю і правду, за Бога і за Батьківщину мусить бути головним змістом життя поневоленого народу, а не тільки засобом, дорогою до кращого життя в майбутньому, оскільки є вигляди на недалеке осягнення цієї мети. Україна, з уваги на своє геополітичне розташування, може тільки власними силами, власним змаганням здобути й втримати свою незалежність. При цьому вона виконуватиме важливу місію ширшого значення і для інших народів, здійснюючи та захищаючи універсальне гасло: «воля народам, воля людині!»
Большевицька Москва добре оцінила незаступимість полковника Коновальця, як Провідника українських національно-визвольних змагань, українського націоналістичного руху. Вбиваючи Провідника, ворог сподівався не тільки обезголовити цей рух, але цілком його знищити. Та знищити Організацію Українських Націоналістів, спинити її боротьбу не вдалося большевикам навіть убивством її Вождя. Джерело її живучости і сили лежить у всьому народі і з нього приходить постійне відновлення і скріплення національно-визвольної боротьби та її дійових чинників.
Та передусім самому покійному Провідникові завдячуємо тим, що навіть після Його трагічного загину ОУН не збилася зі свого шляху і віднайшла свою самостійницьку пробоєвість у дальшому важливому і важкому періоді своєї діяльности. Полковник Коновалець, як керманич революційної боротьби проти окупантів Українських Земель, зокрема проти большевицької Москви, був так само висунений на ворожі знищувальні дії, як борці підпілля, і завжди це враховував у своїй праці. Особисто неустрашимий, він турбувався найбільше долею визвольного руху, якщо б Його не стало в живих. Для того Він намагався якнайбільше своїх ідей, напрямних і засад визвольної дії прищепити цілій Організації, всім її кадрам.
Майбутнього розвитку світових подій і в зв'язку з ними умовин дальшої визвольної боротьби не можна з певністю передбачити на далеку мету і через те годі визначити відповідні конкретні пляни дії. Але те, що лише в тому напрямі можна було зробити, те полковник Коновалець зробив, щоб приготовити ОУН до правильної дії і боротьби в різних можливих ситуаціях.
Коли в 1941 році розгорілася між двома загарбницькими, тоталітарними імперіялізмами війна на українській землі та за її посідання, тоді ОУН, пам'ятаючи висновки Євгена Коновальця з ходу подій в 1917-1918 рр., дала почин і дійові рамки для активного виступу української нації на історичній арені. Проголошенням віднови Української Держави в червні 1941 року та будівництвом самостійного державного життя засвідчено, що український народ в жадній ситуації не зрікається своїх прав господаря на власній землі і тільки пошанування цих суверенних прав України іншими народами і державами може бути платформою приязні з ними.
Коли гітлеризм недвозначно виявив свої загарбницькі пляни і колоніальні методи супроти України, тоді ОУН, не зважаючи на трагічність двофронтової боротьби, перейшла до широких збройних діл, організуючи Українську Повстанську Армію.
Широка збройно-політична боротьба проти гітлерівського знищування України та проти поновленої большевицької займанщини, яку розгорнула ОУН-УПА в Другій світовій війні та в перші повоєнні роки, становить найвище піднесення українських визвольних змагань після 1917-20 років. Організаційно-політичні основи і напрямні для того дав Організатор і Провідник націоналістичного руху полк. Коновалець.
Найбільш непригожі зовнішні обставини не дали змоги підняти повстання проти большевизму і здобути державну незалежність України. Міжнародне становище допомогло Москві кинути змобілізовані у війні армії на придушення визвольної боротьби України та інших народів уярмлених большевизмом. Та ОУН-УПА не склала зброї і не припинила продовжувати боротьбу, йдучи слідами славної пам'яті полковника Коновальця. Як Він і інші провідники самостійницьких змагань з Головним Отаманом Симоном Петлюрою у проводі, після заливу України ворожими окупаціями розпочали боротьбу революційно-підпільними методами, так знову ОУН-УПА під проводом Романа Шухевича-Чупринки перейшла з повстанської тактики на підпільну.
Визвольна боротьба триває далі. Її незламність - це найповніша запорука прийдешньої перемоги. Тепер цілий український народ захоплений націоналістичною ідеологією самостійности України та послідовної боротьби з без-божницьким і протинароднім большевизмом. Націоналістичний рух став всенароднім визвольним рухом. А в парі з закоріненням його ідей в народі живе і все більше поширюється пам'ять про його великого Провідника й Основоположника Євгена Коновальця. Даремні всі большевицькі намагання осквернити й вирвати з душі народу цю велику славу, так само, як не вдається ворогові знищити віри в Бога та інших національних святощів.
Сьогодні, як і раніше, можемо ствердити, що ворогові Бога, України і всього свободолюбного людства не вдалося знищити ОУН і українського визвольного руху вбивством його Основника й Провідника. Але одночасно усвідомлюємо собі, що це величезна незаступима втрата, якої впродовж двадцяти літ понині не можемо переболіти. Розвиток і боротьба ОУН були б пішли ще багато краще і дальше, якщо б її далі очолював і нею кермував полковник Коновалець. Ворожа бомба вирвала Його з визвольного змагання якраз напередодні того^періоду, в якому самостійницький фронт найбільше потребував Його, досвідченого й незаступимого політичного і військового керманича. Його героїчна смерть борця на найвищій і найважливішій стійці скріпила ще більше діючу силу націоналістичної ідеї, віру і завзяття українських націоналістів. Але втрати Його ніщо не вирівняє.
Коли стоїмо над могилою Того, хто був у нашому спільному змаганні Перший, Найбільший, Єдиний, - то жаль і біль проймають наші серця з такою ж невтишною гостротою, як тоді, двадцять років тому, коли вперше, в різних обставинах і не одночасно, але з однаковою грозою поразила нас страшна вістка про загин Полковника. І час, який проминув від тієї пори ті проніс понад нами стільки великих і важких, героїчних і трагічних подій, — не в силі заглушити цього жалю.
А проте і цей жаль-біль не переходить у нас в одчай. Бс кріпить нас наша віра. Невичерпне джерело сили наших душ -християнська віра в Бога, в Його справедливість і безмежна доброту, віра в безсмертність людської душі - дає нам певність що наш невіджалуваний Провідник приймає участь у новому вищому й незнищимому житті. З цієї самої віри черпаєм переконання про нерозривний зв'язок Його й інших полягли борців за волю з нашими дальшими визвольними змаганнями. Цей зв'язок полягає не тільки на їхньому вкладі у визвольну справу за життя, але продовжується далі в інший, містичний спосіб. Розділені кордоном смерти, але з'єднані зв'язком віри, ідеї і любови - живі та померлі можуть собі взаємно помагати перед Богом і через Бога.
У двадцяті роковини смерти Євгена Коновальця прибули до міста Його загину сотні синів і дочок українського народу, щоб на могилі цього Великого Українського Патріота, Борця і Провідника скласти вінки та вшанувати Його світлу пам'ять. Прибулі — це немов делегація від цілої нації, яка зберігає пам'ять про свого Великого Сина в найбільшій пошані. Наші поминки, молитви і вінки висловлюють найщиріші почуття всіх вірних дітей України, а зокрема всіх активних борців і страдників за цю ідею, для якої жив і за яку поліг полковник Коновалець. Хоч тільки мала частина українських патріотів має змогу спільно вшанувати двадцяту річницю Його смерти, а багато навіть не знає цієї дати, одначе всі віддають найкращий поклін Його пам'яті вірністю Його ідеї. І кожний з нас добре завершить вшанування Його пам'яті, коли до молитви за вічне щастя Його душі додасть обітницю над Його могилою: іти Його слідами, все життя працювати щиро для добра України і боротися до загину за її волю. Щоб перемога великої ідеї і правди навіки закріпи а пам'ять і славу їх Великого Борця-Подвижника Євгена Коновальця.

http://lib.oun-upa.org.ua/bandera/

Відкрите звернення Світової інтернет-спільноти українців “Україна – Ukraine” до керівництва та власників телеканалу “1+1

Ведучий каналу 1+1 Олег Дейнека тимчасово усунутий від ведення програми Гроші. Про це пише сайт МедіаНяня.

Зазначимо, що на підсумковій прес-конференції Президента України Віктора Януковича Дейнека поставив питання, що стосується голови Хмельницької облдержадміністрації Василя Ядухи. Журналіст, зокрема, продемонстрував копію документа, згідно з яким Ядуха оформив на свого сина приміщення вартістю 90 грн за квадратний метр. Янукович відповів, що Генеральна прокуратура вже проводить перевірку діяльності губернатора.

Вчора виданню стало відомо, що черговий сюжет про корупцію в Хмельницькій ОДА не пустили в ефір. А сьогодні редакційна група програми Гроші заявила про відсторонення ведучого на час службового розслідування.

“Програма Гроші приділила велику увагу діяльності хмельницького обласного голови. Два сюжети і декілька інформаційних начиток, в результаті чого Василь Ядуха став абсолютним рекордсменом за кількістю згадувань у нашій програмі протягом року. Вважаємо, що до оприлюднення результатів офіційного розслідування, яке проводиться Генпрокуратурою за наказом Президента, цього достатньо. Крім того, в парламентському комітеті з питань свободи слова лежить декілька запитів з приводу серії сюжетів з Хмельницька та особисто губернатора Ядухи, які виходили в програмі Гроші, щодо дотримання журналістських стандартів”, – йдеться в листі редакційної групи.

Редакція спільно з юридичним відділом вирішила відкласти розробку теми до з’ясування обставин і завершення розслідування: “Отже, редакторська група програми Гроші не замовляла і не планувала до новорічного ефіру ще один сюжет про Ядуха. Тому нас дуже дивує поведінка ведучого програми Олега Дейнеки, який через ЗМІ намагається продавити в ефір ще один сюжет про діяльність хмельницького губернатора. Ми переконані, що позерство і боротьба за свободу слова – зовсім різні явища”.

Дії Дейнеки, на думку редакції, викликають сумніви в його незаангажованості, тому було вирішено до завершення службового розслідування тимчасово відсторонити його від ведення програми Гроші.

“Хочемо запевнити – Гроші продовжують пильно стежити за діяльністю хмельницького губернатора, як і за іншими чиновниками, яких підозрюємо у корупції”, – зазначає редакція програми.

Світова інтернет-спільнота України “Україна – Ukraine” вимагає від керівництва та власників телеканалу “1+1 повернути до ефіру професійного журналіста Олега Дейнеку! Нагадуємо телеканалу, що усунення Олега Дейнеки від ефіру є грубим порушенням чинного законодавства України та потуранням на свободу слова. Ми не допустимо введення в Україні цензури! У разі відсутності реакції на нашу заяву ми звернемося до громадян України з ініціативою ігнорування перегляду вашого каналу.

У соціальній мережі Facebook створена відповідна акція: https://www.facebook.com/events/165068650261807/

Українців закликають запалити свічку пам’яті про жертв Голодомору

Громадський оргкомітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 закликає громадян запалити 27 листопада свічки пам’яті про мільйони вбитих голодомором. Як передає кореспондент УНІАН, про це на прес-конференції повідомив член цього оргкомітету Іван ВАСЮНИК. “Учасники Громадського оргкомітету закликають усіх людей доброї волі, незалежно від національності, громадянства та віросповідання, усіх, хто поділяє біль та скорботу українського народу, 27 листопада о 16.00 запалити свічку пам’яті за душі тих, хто став жертвою Голодомору”, - йдеться в звернені громадського оргкомітету до співвітчизників. Представник оргкомітету Євген СВЕРСТЮК підкреслив, що не потрібно політизувати вшанування пам’яті жертв Голодомору. “Запалення свічки пам’яті, поминання у церквах тих людей, які були поховані без відспівування, - не потрібно політизувати цього заходу. Ми хочемо збудити в суспільстві дух пам’яті”, - наголосив він. За словами І.ВАСЮНИКА, досі немає офіційної позиції влади щодо формату вшанування жертв Голодомору. “Ми очікуємо почути позицію влади про заходи, які будуть або не будуть проводити 27 листопада”, - зауважив він. І саме через відсутність позиції влади за ініціативи громадськості був створений оргкомітет із вшанування жертв Голодомору-геноциду 1932-1933. До складу Громадського оргкомітету дали згоду увійти: академік Ігор ЮХНОВСЬКИЙ, доктор філософії, письменник Євген СВЕРСТЮК; екс-віце-прем’єри академік Микола ЖУЛИНСЬКИЙ та Іван ВАСЮНИК, генеральний секретар Світового конгресу Українців Стефан РОМАНІВ, ректор Києво-Могилянської академії Сергій КВІТ, ректор Львівського національного університету імені Івана Франка Іван ВАКАРЧУК, історики Володимир В’ЯТКОВИЧ та Василь МАРОЧКО, культурні діячі Ніна МАТВІЄНКО, Євген СТАНКОВИЧ, правозахисник Євген ЗАХАРОВ та інші. І.ВАСЮНИК повідомив, що на сьогоднішньому засіданні Громадського оргкомітету було затверджено план всеукраїнських заходів до Дня пам’яті жертв Голодомору – геноциду 1923-33 років в Україні під загальною назвою “Голодомор’32-33 – це геноцид. Пам’ятаємо”,а також звернення до українців. У зверненні, крім вищезазначеного заклику запалити свічки пам’яті, також міститься заклик до всіх церков та релігійних організацій України провести молитовні заходи та взяти участь в жалобних заходах із вшанування пам’яті жертв Голодомору. Оргкомітет закликав політичні партії, громадські організації та інші інституції громадянського суспільства на аполітичній основі, за відсутності партійної чи іншої символіки, під національними прапорами із жалобними стрічками в Києві та на місцях приєднатися 27 листопада до акції. Як повідомляв УНІАН, щороку в четверту суботу листопада в Україні відзначається День пам`яті жертв Голодомору і політичних репресій. Б.Г.: від себе пропоную запалити свічки в себе дома ввечері і виставити їх у вікні.

З САЙТУ ВО "Свобода"

У ніч із 16 на 17 січня 2012 року в Деснянському районі Києва невідомі патріоти знищили обидві меморіальні дошки Жукову на початку і в кінці вулиці, названої його іменем. Біля місця, де розташовувалась одна із таблиць, лежало лише кілька уламків, решту частин не виявлено. Друга дошка зникла безслідно.

Навіть на 20-й річниці Незалежности України величезна кількість міст, вулиць, площ та інших об'єктів у нашій державі носять імена катів української нації. Позитивно, що є такі люди, котрі не можуть терпіти спадку катів і самостійно беруться за справу встановлення національної та історичної справедливости. Жуков – один із тих, хто віддавав накази знищувати українців. Йому належить фраза: "Чєм больше хахлов утопім в Днєпрє, тєм мєньше прідьотся іх вивазіть в Сібірь". Під час Корсунь-Шевченківської операції з наказу Жукова було кинуто проти добре озброєного німецького війська ненавчених українців, котрих у спину кулями гнали загороджувальні загони. Впродовж 24 днів цієї операції було знищено 770 тисяч вояків, переважно українців. Голова "Студентської Свободи" Руслан Андрійко, коментуючи подію, зазначив: "Демонтаж меморіальної дошки Жукова – знакова подія для Києва. Приємно усвідомлювати, що кияни власноруч звільняються від окупаційних символів, яких у столиці ще дуже багато. Оскільки вулиця, на якій були таблиці, досі носить ім'я Жукова, нашою пропозицією є перейменування вулиці на честь Олекси Дмитровича Алмазіва, який приблизно на території Деснянського району вів бої проти банд Муравйова, що рвалися до Києва.

(Саркастична дурня, або есе із залізною логікою)

Туніс, Єгипет - а тепер і Лівія... Мабуть регіони трохи наклали в штанці і одразу-ж заговорили про діалоги, ще про щось, ще про щось.

А факт є факт сьогоднішня влада і ефективність ці дві різні речі - вдалося нещодавно вислухати від людини, що рік тому казала: "Ющенко - дибіл", фразу яка мене спантеличила повністю: "Вернитє Ющенко, при ньом било лучше". Щось пояснювати й розказувати немає сенсу - великим макроекономічними показниками й статистикою я не можу тут кидатися через факт відсутності їх у мене. Взагалі вони стали схожі на відвертий фарс - мені кажуть про боротьбу із злочинністю, а я бачу про те що менти самі й стали злочинністю - ні вони й до того були, але при минулій владі вони якось ховалися. Мені кажуть про великі економічні здобутки - а я бачу ріст цін при стабільно старій зарплатні. Мені розповідають про свободу в країні - а я бачу лише масовий психоз промивання мозку. Може я сліпий, глухий і тупий?

Проплачені агітатори розповідають про покращення життя, як все стало добре, як стабілізувалася країна... В мене лише одне питання - ДЕ? Інші агітатори розповідають про те, що владу може лаяти кожний але от не личить так людям робити... Чому? - Це моя країна, а не країна влади. Чому я маю мовчати коли на посади садять відвертих лохів (ви на Азарова подивіться!) маючи за них і всю країну. Одна дівчина мені навіть написала, що оскільки Янукович досяг в житті більше за мене, то я немаю права його у чомусь звинувачувати чи лаяти, а взагалі владу не можна лаяти - бо вона мені не належить. Я-ж не досяг того, що і Гітлер із Сталіним - то мені і їх не можна лаяти? А на вибори мені ходити? А за кого галочку ставити? А чому я маю "ставити галочку" - може тому, що я і є джерело влади, а значить і сам по суті влада?..

В Дніпропетровську кількість мєнтів просто вражає - стоять на кожному стовпі. Навіть подейкують що через кілька сотень метрів по головним вулицям стоять авто з затонованим склом, а в них сидять мусора з автоматами. Може правда, може й ні - але через останні події на Близькому Сході партія регіонів ніби всерлася від страху і старається себе захистити і утриматися у владі будь-яким шляхом. Доречі був нещодавно в Дніпродзержинську - там центр патрулюють авто з ментами, що оминать коло максимум в 100 метрів - що це як не страх, страх від свого народу? Взагалі давно вже всім відомо, що в мєнтовці процентів 80 рідкісні дибіли, жополизи й недоучки, що через свою неповноцінність із задоволенням підуть на народ.

 

То може вже не за горами час коли регіони і їх холуї висітимуть на стовпах українських міст і містечок?

Покричу ще трохи про патріотизм . Навмисно не захотів редагувати запис, все одно мої можливості в редагуванні мультимедіа вельми скромні. А так буде простий домашній запис... Без будь-яких спецефектів, накладень, монтажу, перезаписів. Сподіваюсь на те, що автор такої версії не почує, або не образиться на неї  . Отже, пані та панове, я з моєю гітарою маємо що сказати, і це в доданому звуковому  файлі  .