37 и 4 под вечер –

«Вивчай кожного, з ким контактуєш»

Брюс Лі

 

Ігор сів за ближчий ноутбук. Відкрив браузер та ввів в пошукову строку головний лікар нервово-патологічної клініки Степан Семенович. Хлопець здивувавсь сам собі. Звідки він вміє користуватись комп’ютером, знає про інтернет, та розуміє про можливість пошуку необхідної інформації, якщо вперше стикається з подібним? Чи не вперше?

Тим часом на моніторі з’явилось досить багато посилань по введеному запиту. Ігор розумів, що домашню адресу, він навряд чи знайде. Проте через її знайомих, близьких чи інші зв’язки цілком ймовірно знайти й саму людину, якщо вона звісно, не переховується.

Косенко Степан Семенович виявився досить відомим чоловіком. Вперше, про нього згадувалось, ще за часів Євромайдана 2014 року. Косенко Степан на той час 24 річний студент Київського медичного університету брав активну участь з перших днів студентського протистояння.

Після закінчення у 2016 році університету, проходив інтернатуру в тій клініці, яку згодом очолив. Під час бойових дій на сході країни їздив надавати допомогу раненим бійцям.

В 2021му році одружився з лікарем – стоматологом Надією Нейченко, яка є власницею стоматологічного кабінету «Qdent», на вулиці Петроправлівській 77.

Ігор зрозумів, маршрут своїх подальших пошуків, тому подальшу інформацію про Косенка Степана Семеновича читав вже похапцем.

З початком першої російсько-української війни 2022 року, став лікарем батальйону «Кракен». Після війни в 2024 році, знов працює лікарем нейрохірургом в рідній клініці.

Коли розпочалась друга російсько-українська війна 2027 року, Степан Семенович знов на фронті, знов надає допомогу бійцям.

В 2029 році його призначають головним лікарем, а місяць тому – 14 травня 2031 року був нагороджений «Орденом Святого Пантелеймона»

Наступним запитом, який Ігор ввів в пошукову строку став професор Ольберман. Хлопець не знав ні імені, ні в якій сфері працює цей професор. Тому коли в першій строчці пошукова система запропонувала йому посилання на Вікіпедію, навіть здивувався. Він знав (хоча звідки не пам’ятав), що найбільш стисла до достовірна інформація саме на цьому ресурсі, тому відкрив і занурився в читання. Інформація виявилась більш ніж стисла.

Альберни Ольберман (1956, Канада) – український та ізраїльський вчений, винахідник, доктор медичних наук, професор екології. Навчався та викладав в Науково-дослідному інституті ім.Вейцмана (Ізраїль), співробітник Інституту генетичної та регенеративної медицини, дослідник геолого-геофізичних технологій Центру гірничої геології та геоекології.

Інформація про сімейний стан відсутня. За неперевіреною інформацією одружений на громадянці Ефіопії.

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького І ступеня, лауреат Нобелівської премії миру за винахід та впровадження просторово-енергетичного куполу «Парасолька»

Останні слова монітор підсвічував синім, тож Ігор клікнув по ним та перейшов за посиланням на іншу сторінку Вікіпедії.

Просторово-енергетичний купол «Парасолька» - невидима людському оку сфера над Україною, що не пропускає потенційно загрозливі об’єкти та предмети. Цей винахід геніального вченого  Альберни Ольбермана, з початку свого функціонування в 2029 зупинив російсько-українську війну та зберіг територіальну цілісність України.

Ігорю став зрозумілий план подальших дій, він дізнався достатньо інформації, про потрібних йому людей. Спочатку треба завітати в стоматкабінет «Qdent», і за допомогою дружини Степана Семеновича знайти його самого. Потім, після бесіди, вже вирішувати, як та про що розмовляти з Альберни Ольберманом.

Добре, що вдалось бодай щось дізнатись про своїх незнайомих рятівниках. Завжди краще розуміти, чи хоча б, припускати дії того з ким зводить життя. В джунглях, в хатинці під дахом із закругленими ребрами, одного ранку Сео Мьюнг, якось сказав з хитрим прищуром:

-      М’ясо молодого оленяти, дуже корисне.

       Ігор знав, що звіри приходять на водопій до струмка, що біг у підніжжі гори, на якій вони жили. Тож, вирішив зловити тварину. Але не дивлячись на тонесенькі та здавалось незграбні ніжки, оленя бігало швидше і стрибало через камені та завалені стовбурі вправніше за людину. Тож після невдалого п’ятого ранішнього полювання Ігор змінив тактику. Маючи уявлення як буде втікати оленя, Ігор розташувався за поваленим стовбуром, на шляху відходу тварини. З іншого, на підвищенні підпер гілкою валун. Коли на водопій прийшло оленя Ігор поцілив камінчиком в гілку, вибивши опору з-під валуна, і той з шумом понісся донизу. Далі хлопцю залишалось лиш прийняти в обійми сполохане оленя.

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]

Не розумію чому влада піднімає бурю в склянці води. Хочуть люди, які добивалися надання Україні військової допомоги отримати інформацію про її використання, то відзвітували б.

На будь-якому підприємстві ведеться облік матеріальних цінностей, законодавство вимагає ведення документації типу накладні, рахунки, чеки, форми ОЗ, МШ, акти введення в експлуатацію, акти списання, акти передачі і т.д.

Колись на мені всякої фігні на роботі рахувалося на суму біля 10 млн, хоча про матеріальну відповідальність в моїх посадових обов'язках було сказано лише одним рядком. Майно було розкидане по різних філіях, в різних корпусах, ним користувалося десятки людей. В мене були документи і в паперовій формі з підписами, і електронна база з різними формами документів, а ще в бухгалтерії своя база. Будь-що можна було знайти за лічені секунди. Під час інвентаризації все звірялось, якщо десь були опечатки чи помилки - випрпвляли. Щоб списати якийсь старий хлам приїжджала комісія з 10 чоловік з центрального офісу і доколупувались до всього: документів і стану матеріальних цінностей. Але що робити? Така процедура, такі вимоги. Треба їх виконувати.

А тут суми значно більші та й зброя це річ строго обліку. Може не всю інформацію можна надавати конгресменам з США, може є документи з грифом, може ще є якісь нюанси і особливості ведення обліку матеріальних цінностей військового призначення у воєнний час. Але про це можна сказати, а не поливати брудом конгресмена, який причетний до лобіювання надання військової допомоги.

Не розумію зекоманду. Що в них в голові?
Кажуть, що Спартц псує імідж України. А може це вони псують імідж України? Як так стається, що в ЗМІ з'являється інформація про співробітника СБУ, якого затримали закордоном з великими сумами готівки і коштовностями? Звідки в нього ці гроші і коштовності? Може він зброєю торгував? Може через нього і його колег, які можливо торгували зброєю так швидко здали Херсонську область? Чому в ЗМІ з'являється інформація про тероборону, яку направляють на фронт без зброї? Чому нема ніякого рослідування щодо цієї інформації, а якщо є, то чому в цих же ЗМІ нема інформації про покарання винних?
Звичайно, що пані Спартц читає новини і ці новини читає не тільки вона, а й можливо читають їх і її виборці чи її політичні опоненти. Як вона має пояснювати їм те, що займалась лобіюванням надання військової допомоги Україні? Людина просто хоче знати, що їй казати своїм виборцям і опонентам.

  Бодренький старичок с седой шевелюрой и длинной бородой, тем не менее, в кроссовках, джинсах и футболке, неспешно подъехал на стареньком велосипеде к магазину. Затем поставил велосипед к раскидистому клену и достал из хозяйственной сумки небольшую гирю килограмм на десять. На гире вызывающе красовалась яркая, оранжевого цвета надпись 5 тонн. Поставив эту гирю на тротуар, старичок цепью с замком привязал к ней велосипед и ушел за покупками в магазин.

  Мимо проходила компания молодых парней, шумно о чем-то беседуя. Один из них обратил внимание на странное противоугонное средство для велосипеда.

– Смотрите, какой-то чел прикалывается со своим велосипедом.

– Да это дурик какой-то. А давайте переставим велосипед за кусты. Пусть чел понервничает.

  Один парень из компании взял велосипед, а второй попытался поднять гирю. Но к его огромному удивлению гиря даже не шевельнулась.

– Она что и в самом деле весит 5 тонн?

– Не говори глупостей, мышцы надо качать.

  Но и второму парню гиря не поддалась. И даже все вместе не смогли её поднять.

– Это сюр какой-то. Наверняка гиря давно здесь стоит и днищем приварена.

  Увидев старичка, идущего к велосипеду, компания отошла за кусты и стала внимательно наблюдать. Тем временем старик отвязал цепь, поднял гирю и положил её в хозяйственную сумку. А затем уехал по дороге.

  Некоторое время в компании парней царила немая сцена.

– И что это было?

– Да там наверняка на асфальте зацеп для гири есть.

  Но никакого зацепа на месте, где стояла гиря, ребята не обнаружили. Тем временем к ним подошли ещё пару парней.

– Что столбычите на глазах у всех?

– Да тут один старик себе в сумочку гирю весом в 5 тон положил и спокойно уехал на велосипеде.

– А, это тот чудак, что здесь каждый день за покупками приезжает. У него видать с крышей проблемы.

– Не знаю. А спорим, что ты ту гирю не поднимешь.

– Ха! Легко одним пальцем.

– Лады. По пачке сигарет каждому и две бутылки пива.

– Согласен, курево с пивом мне не помешает.

  На следующий день компания парней и плюс две девчонки заранее стояли за кустами. В обеденное время старик снова подъехал к магазину и, повторив процедуру с гирей, ушел за покупками.

– Учитесь, слабаки, как надо гири подымать.

  Но как этот «силач» не старался, гиря и не думала сдвинуться с места. А за спиной весело хихикали девчонки. Это был позор, всему позору позор.

– Смотри, чтобы штаны не лопнули от напряжения.

Вся компания разразилась громким хохотом.

– Что вы ржете? Видимо гиря реально весит 5 тонн.

  Ребята и не заметили, как к ним подошел хозяин велосипеда.

– Что ребята, не можете поднять гирю? А это потому, что она волшебная. Только честный человек может её поднять. Вот ваша подружка сможет это сделать. Подойди, Настя, утри нос этим силачам.

  Девчонку силком подтолкнули к гире, и она легко её подняла.

– Вот так, ребята, в сказки не верите, а они реальны. Сказки живут вокруг нас.

  Старик легко положил гирю в сумку и уехал.

– А как он узнал моё имя?

  Но ей никто не ответил. Все стояли молча и смотрели на удаляющегося старика, на футболке которого красовалась надпись «сказки вокруг нас».