хочу сюди!
 

Людмила

48 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «вінниця»

80-річний директор вінницького театру стравлює акторів

80-річний директор вінницького театру стравлює акторів і примушує вакцинованих цькувати невакцинованих


Директор вінницького театру ляльок натравлює вакцинованих колег на невакциновану акторку Людмилу Ганську.

"Розстрільна трійка". Створена для того щоб нацьковувати українців один на одного, щоб вилізла вся брудна і мерзенна сутність людини!

Директору цього театру ляльок 80 років!! Людина ще 20 років тому мала піти на пенсію і звільнити дорогу молодим! Навіть 30 років тому - бо ще тоді отримувала військову пенсію!

Михайло Байдюк народився у 1942 р.! В 1966 р. закінчив вище військове училище. Проходячи службу в Радянській армії, довгі роки працював начальником відділу культури ракетної армії. По закінченні служби, у 1993 р. М.Д. Байдюк був призначений директором Вінницького обласного театру ляльок.


І цей совок, цей маразматик, цей динозавр відстороняє молоду акторку, зовсім дитину, яка не має тепер засобів для існування!



G07

G07

Весну не спинити

 «Радоваться — это очень естественно. 
Радость тебе гарантирована. 
Радость не надо зарабатывать, 
завоевывать, получать, 
искать источник — 
просто убери боль, 
чтобы проявилась радость» (с)


Часом думаю, даремно батьки вмішують своїх малих дітей у свої дорослі проблеми. В дитинстві сприймала як ужас ужасний гіпотетичне розлучення моїх батьків. Зараз сама собі дивуюся, чому так.

В моєму ідеальному світі батьки могли хоч повбивати один одного, але мали залишитися разом. Мені здавалося, що життя скінчиться, світ впаде, якщо вони раптом вирішать жити окремо. З острахом я чекала на черговий скандал, бо він міг бути останнім. І тоді все, кінець (як мені здавалося). Тому я вміла відчувати батьківські наміри за їх інтонаціями, поглядами. Я інтуїтивно навчилася вгадувати їхні реакції. Що добряче позбавило мене спонтанності. Здавалося, ніби своїм дитячим контролем я можу якось вплинути на ситуацію, запобігти чомусь. Головне, не розслаблятися, все відчувати.

Ось батько гепнув зайву чарку. 100 років тому. Ну, був привід, якесь свято. Ось він гепне ще пару і згодом засне. Він добряк і ніколи не буянить. Але коли добряче вип'є, стає схожим на сплячу тварину. Він не вміє культурно вживати, для бадьорості духу і веселого настрою. Він алкоголік. Не запойний, не кончений, але любитель вогняної. З юних літ. Ясна справа, він не усвідомлює та заперечує це. Як усі алкоголіки. Я бачу, як він випив цю чарку, зіщулилася внутрішньо. Я маленька, а він великий. Я нічого не можу зробити, яйца курицу не учат, він вирішує сам за себе. Я лише шалено хочу, щоб він не пив. Бо буде скандал, це страшно.

І ось мама верещить. Як очікувано. Передбачувана реакція. Я ніби каменію десь в собі, я дуже хочу, щоб вона замовчала. Ненавиджу, коли вона кричить. Хочу, щоб вона була добріша та дипломатичніша до батька. Чому вона така нетерпима? Ми з молодшим братом свідки скандалу.

Ось вони обоє звертаються до нас: "Все, діти. Так бути більше не може. Ми будемо щось вирішувати."

Діти плачуть. Занавєс. І так по колу. З року в рік. Поки ми не виросли і не розбіглися з дому. А батьки залишилися один з одним. «Уже нам в семьях не до перемен…»

Днями мама розповіла мені, що ніколи не казала батькові «я тебе люблю». Він казав, а вона – ні. З гордістю такою розповіла. Ніби як заслугу собі це ставить. Дивно.

Для чого вони зверталися до нас? Для чого вплутували нас в своє доросле? Чим ми могли допомогти їм? Ми могли лише боятися. Хвилюватися за самих себе. А як же ми? З ким? І що далі? Ми ж з братом однаково любимо їх обох, як жеж окремо? 

Чому, зрештою, вони не розлучилися? Спокійно, по-дорослому. Не сказали нам, що любитимуть нас завжди і контакти наші не будуть втрачені. Що нічого страшного в цьому немає. Так склалося життя. Чому не дали один одному шанс зустріти когось по собі? Або, принаймні, жити спокійним самотнім життям.

З великим співчуттям і жалем в дитинстві я дивилася на дітей  з неповних сімей. Ці діти здавалися мені обділеними.  Потрібно було подорослішати і постарішати, щоб поглянути на своїх батьків зараз і побачити двох чужих один одному, нещасливих людей. Заради чого була їх жертва? І для чого вони рвали душу своїм дітям? 



 
А тим часом у Вінниці зацвіла сакура. Весну не спинити.  



Вінниця на початку травня

Дякую за допомогу у створенні замітки моїм чудовим подружкам, що навчили постити фото в текст напряму з планшету.


Місто сподобалося, воно дуже самобутнє з приємними людьми та дешевими таксі. З вокзалу до готелю "Франція" доїхали за 41 грн, а назад чомусь за 37. Маршрутки по місту не ходять, лише муніципальний транспорт та таксі. Таким чином колишній мер зробив прибутковими міськтранс. Всі місцеві дуже гарно говорять про Гройсмана та негарно - про діючого президента.


Але замітка про хороше: гарний ресторан Монблан в готелі Франція.

Дуже сподобався будинок-музей Пирогова. Толерантні екскурсоводи провели екскурсію нам двом та терпляче відповідали на всі питання. Музей розташовано саме там, де жив великий вчений, збереглося багато експонатів. Впорядкована територія, гарна енергетика.

 
Липову алею насадив особисто Микола Іванович.

Увечері були фонтани, вони теж чудові, але відяха з планшету не заливається, тому хто сильно захоче - нагуглить.

В місцевих магазинах гарні ціни. Оце платтячко ми купили.


Гарна архітектура та краєвиди. Буг теж прекрасний.










Приїздіть, вам сподобається girlkiss



Прогулянка до психушки

Що може бути кращим, ніж пройтися пішки погожого літнього чи зимового дня до психіатричної лікарні? Ні, серйозно, це дуже круто, якщо ви у Вінниці, а поруч Південний Буг. Просто спускаємось вулицею Скалецького від відомого у місті ринку «Урожай». Вулиця поступово стає все вужчою та глухішою, і з усе більшим спуском вниз. І ось, нарешті, – річка.


[ Читати і дивитись далі ]

На південь від Вінниці. Прибузьке та Тютьки

Минулого разу я розповідав про красиві місця навколо вінницького мікрорайону Сабарів. Але з Сабарова, як то кажуть, усе тільки починається. Якщо рухатись далі понад Бугом, за течією річки, можна побачити ще багато цікавого. Там же знаходяться найближчі села – Прибузьке і Тютьки. До них ми і вирушаємо.


[ Читати і дивитись далі ]

Вінничани повстали проти полісмена-московіта

Як полум’я по сушняку вдарило скандалом у Вінниці: начальником Головного управління Національної поліції в області призначили такого собі Антона Шевцова, вигодованця Севастопольської міліції, друга-приятеля депутата держдуми Росії Миколи Валуєва. Еге ж, того, що неначе бегемот усіх лякає своїм гігантським орангутанівським зростом і нелюдськими розмірами, страшенно по-москвітськи ненавидить Україну, свого часу доставляв у Крим бацилу «руської весни» на розплід. А ще бігав два роки тому  виборчими дільницями, заганяв кримчаків на «референдум» від Путіна. Ось вони удвох – Валуєв та Шевцов, як голубки, у ресторані – прихильник загарбницької, людожерської політики Путіна, її активний проповідник, та тодішній начальник відділу боротьби з організованою злочинністю Севастопольської міліції Антон Шевцов. Це так стверджує все нинішній підполковник поліції у Вінниці, коментуючи світлину. Хоча хто знає, можливо, це фото було зроблено й пізніше, після анексії Криму. Бо й є інші фото, де нинішній підполковник поліції сфотографований на фоні російського триколору.

ропк

         Принаймні, минулого тижня на прес-конференції у Вінниці журналісти настійливо добивалися від засланого полісмена пояснень, він їх по-руськи грубо і недоладно відсилав за уточненнями до своєї прес-служби, яка в повному складі була тут же. Наче не знав тих відповідей. Одне слово, грав дурня, як міг.

         Людмила Мрачковська, власкор одного з центральних видань, яка була на цьому дурнуватому концерті нахабного і зарозумілого полісмена, розповіла мені, що Шевцов, заскочений у проросійському шовінізмі і цією світлиною, яку він визнає за факт, і рядом висловлювань його дружини, яка поки що мешкає в Севастополі і пише у соціальних мережах захоплюючі відгуки на адресу Путіна та його військових успіхів, сказала, що це була цинічна насмішка над всіма українцями, які збіглися на прес-конференцію. А. Шевцов, м’яко кажучи, посилав усіх безпардонно далеко, вигадував різні нісенітниці, не скриваючи своєї відрази до представників ЗМІ. Про захоплення дружини кремлівським ідіотом, жовчною її ненавистю до України і всього українського, репліками жінки з приводу того, що Крим, це давно Росія, казав так. Мовляв, її сторінку в Інтернеті зламали і всі знімки їхніх дітей на російських танках та антиукраїнські лозунги, приниження в купі з похвальними відгуками на адресу рідних московітів їй начебто підкинули.

         Знайшов дурників, щоб йому повірили.

         Журналістів зацікавило, що в біографії нового головного поліцая записано начебто з березня по липень 2014 року він провів в АТО. Шевцова запитують привселюдно: скажи, чоловіче, де в АТО ти служив, яку роботу виконував, на якому відтинку фронту воював? В залі були люди, які пройшли фронт і добре розуміються на тому всьому. Це ж начебто не таємниця: фронт широкий у сотні кілометрів. Де ти воював? У відповідь неоковирний, кордубатий посил знову ж таки до прес-служби поліцейського управління: цікавтеся, мовляв, у них. Запитується: в АТО хіба прес-служба ратоборствувала чи все-таки ти, як свідчить запис у трудовій книжці? Чи це тільки запис? Хтось у відповідь на це гукнув: «А може з іншого боку воював?»

         Вінниччина не те, що не сприйняла нового призначенця, а уже й страшенно зненавиділа. В обласному центрі на кожному перехресті, у громадському транспорті схвильовані, запальні розмови, брудні лайки на адресу влади, Всі буквально на вухах. Чи мало тут людей уже похоронили своїх рідних героїв з зони бойових дій. А тут немовби насмішка – прислали неприкритого сепаратиста, та ще й змушують йому поклонятися. Він же ж веде себе з викликом, позірне. Широко в області розноситься думка про те, що підлі московіти в Авакова та грузинських сервіс-дівчаток, які буцімто відповідають за поліцейське наповнення кадрів, купили посаду начальника головного поліцейського управління. Називають навіть цифри відкатів. Незадоволення таке, що 28 березня, о 12:00 на майдані Небесної сотні у Вінниці збирається протестне віче.

         Мене у всій цій історії найбільше стривожило те, як кинувся стрімголов захищати А. Шевцова один відомий блогер з чисто рускопісаним текстом Кіріл Сазонов. Мовляв, придурки вінницькі цікавляться не тим, як новий начальник міліції бореться з корупцією, наркопритони закриває, а яку має дружину. Не менше, не більше. Майстерно відводить увагу в бік жінки поліцейського.

         Цей рускоговорящій і рускопішучій гаспадін, перевівши в тексті ситуацію Шевцова на себе, каже, що, мовляв, яке всім діло до того, чим займається персонально його дружина, лиш би гарні рядки викочувалися з-під його пера. Хіба ж не так? - запитує.

         Ні, відповім, - не так. Подібне порівняння -  повна муйня. Цей приклад тут не підходить для пояснення ситуації. Тому, що коли начальник поліції області не може поставити на місце свою дружину, яка любить, кохається в образі Адольфа Путлєра і розвішує пропагандистські листівки на його підтримку, в той же час поливаючи відбірним брудом країну, якій присягнув її чоловік, то йому не те що ГУ МВС не можна підпорядковувати, а навіть й одного чудакуватого поліцейського з серіалу про поліцейську академію. Особливо ж нині, коли  кремлівський коротун, на очах всього світу, відверто стягує довкруги кордонів України сотні бойових підрозділів, тисячі танків, щоденно влаштовує збройні провокації в Донецькій та Луганській областях. Тільки почнеться нова воєнна завірюха, не приведи Боже, значить так і знайте, що в квартирі головного поліцейського Вінниччини буде штаб колаборантів. Це від нині ймовірно на всі 1000 відсотків. Ось чому так стривожені подоляни. Але хіба руському Сазонову подібне пече? Йому, звісно, значно краще коли  руській собрат Шевцов командує силовим блоком Вінниччини, чи не так?

         Ми вже дивувалися приблизно рік тому, коли одного генарала з Севастополя призначили керівником АТО. Всі тоді щиро розводили руками: як таке може бути, з якою метою із Севастополя на таку посаду? Ось вам відповідь ділом: сепаратистський лід для кадрового наповнення силового блоку рушив далі. Думаю, що у такий спосіб (дай Бог, щоб я помилився) формується другий ешелон п'ятої колони, після тих, як попредній був розігнаний другим Майданом. До нього, як, мабуть, пам’ятаєте, входили колишні міністр оборони, голова СБУ і ще багато-багато росіян, які підривали українські силові структури, прибувши в часи Януковича з Москви до Києва. Тепер на їх місце заводять інших. І котрі, як бачимо, прокололися на своїх ура-московських емоціях з гаслами «КРИМНАШ!»

         Не будьте, друзі, байдужими. Висловлюйте підтримку  вінничанам, які виходять під гаслами «Геть поліціянта-сепаратиста з Вінниці!».

         Для тих, хто глибше хоче зануритись у цю тему, подаю посили на публікації:

 "КЛУБ ДРУЗЕЙ ПУТИНА". АККАУНТ ЖЕНЫ ГЛАВЫ НАЦПОЛИЦИИ ВИННИТЧИНЫ ШОКИРОВАЛ НЕНАВИСТЬЮ К УКРАИНЕ  

ВОПРОСЫ ШЕФУ ПОЛИЦИИ ВИННИЦЫ ШЕВЦОВУ

Кирилл Сазонов «Антон Шевцов. Назначен виновным?»

 Сепаратизм не пройде!

Сторінки:
1
2
3
попередня
наступна