Мене досить сильно злить, коли Україну звинувачують в небажанні боротись з корупцією закордонні базіки, яких активно підтримують наші внутрішні гниди при політиці, постійно ниючи, що в Україні нічого не робиться і все погано: корупція процвітає і поширюється. Щоб спростувати цей наклеп я і роблю передрук з сайту Цензор.нет, який досить важко назвати провладним, хроніку антикорупційних заходів в Україні за 9-ть днів лютого 2017 р. І це є далеко не вичерпна інформація, а найрезонансніша для ЗМІ. Читайте і визначайтесь. Є хроніка і вже засуджених за хабарі. І це є правда фактів, а не пусті обвинувачення в бездіяльності на адресу влади.


Боротьба з корупцією в Україні: хроніка 9-ти днів лютого 2017 р.

Прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури затримано під час одержання 1,6 тис. дол. хабара, - СБУ. ФОТО
09.02.17 17:54
Прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури затримано під час одержання 1,6 тис. дол. хабара, - СБУ. ФОТО
Співробітниками Служби безпеки України спільно з прокуратурою і поліцією було затримано під час одержання хабара юриста 3 класу однієї з Дніпропетровських місцевих прокуратур.
  2936  9
Раніше по темі: Хабарники
Затриманим на хабарі в $ 6 тис. є начальник столичного митного поста "Східний" Вадим Лось. ФОТОрепортаж
09.02.17 14:57
Затриманим на хабарі в $ 6 тис. є начальник столичного митного поста "Східний" Вадим Лось. ФОТОрепортаж
Затриманим на хабарі начальником митного поста "Східний" київської митниці є Вадим Лось.
  6774  37
Раніше по темі: Хабарники
Чиновника Чернігівської ОДА затримано під час одержання 40 тис. дол. "відкату", - СБУ. ФОТОрепортаж
09.02.17 14:15
Чиновника Чернігівської ОДА затримано під час одержання 40 тис. дол. "відкату", - СБУ. ФОТОрепортаж
Співробітники Служби безпеки України викрили схему збагачення чиновників на коштах, призначених для ремонту соціальних об'єктів Чернігівщини.
  4323  38
Раніше по темі: Боротьба з корупцією, Хабарники
Лікаря, який вимагав за оформлення інвалідності 800 дол. хабара, затримано в Києві, - Нацполіція. ФОТО
09.02.17 12:30
Лікаря, який вимагав за оформлення інвалідності 800 дол. хабара, затримано в Києві, - Нацполіція. ФОТО
У Києві поліцією затримано співробітника центрів первинної медико-санітарної допомоги Солом'янського району, який вимагав хабар за оформлення інвалідності.
  2433  31
Раніше по темі: Хабарники
У Херсонській області на хабарі в $ 4,5 тис. затримано заступника начальника одного з відділів обласного управління ДФС. ФОТОрепортаж
09.02.17 10:58
У Херсонській області на хабарі в $ 4,5 тис. затримано заступника начальника одного з відділів обласного управління ДФС. ФОТОрепортаж
У Херсонській області співробітники Департаменту захисту економіки Національної поліції спільно з військовою прокуратурою Південного регіону затримали на хабарі в розмірі 4,5 тисячі доларів США заступника начальника одного з відділів обласного управління ДФС.
  2044  10
Раніше по темі: Хабарники
08.02.17 16:58
Підозрюваний у хабарництві директор департаменту Нацбанку Шацький вийшов під заставу у 800 тисяч
Печерський районний суд Києва звільнив з-під варти підозрюваного в отриманні хабара директора департаменту платіжних систем Національного банку Сергія Шацького під заставу 800 тис. гривень.
  1010  22
Раніше по темі: Хабарники
Чиновника Держпраці в Харкові спіймали на хабарі в 2 тис. доларів. ФОТО
08.02.17 16:06
Чиновника Держпраці в Харкові спіймали на хабарі в 2 тис. доларів. ФОТО
У Харкові правоохоронці затримали в. о. начальника відділу Головного управління Держпраці в Харківській області під час одержання хабара.
  1947  8
Раніше по темі: Хабарники
Начальника сектору міграційної служби в Жовтих Водах засуджено до 5 років ув`язнення за хабар у 1 200 грн. ВIДЕО
08.02.17 11:46
Начальника сектору міграційної служби в Жовтих Водах засуджено до 5 років ув'язнення за хабар у 1 200 грн. ВIДЕО
Набув чинності вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області начальнику сектору Державної міграційної служби, якого восени 2015 року затримала на хабарі Служба безпеки України.
  2175  39
Раніше по темі: Хабарники
07.02.17 22:41
Житель Житомирщини намагався підкупити співробітника СБУ щомісячним внеском у 4 тис. грн, - військова прокуратура
Військова прокуратура Житомирського гарнізону Центрального регіону України спільно з управлінням Служби безпеки України в Житомирській області затримали жителя області під час спроби дати хабар співробітнику СБУ.
  2595  20
Раніше по темі: Хабарники
Затримано поліцейського, який вимагав від підозрюваного 12 тис. грн. ФОТОрепортаж
07.02.17 15:15
Затримано поліцейського, який вимагав від підозрюваного 12 тис. грн. ФОТОрепортаж
В Івано-Франківській області затримано співробітника поліції, який вимагав хабар від підозрюваного.
  2614  11
Раніше по темі: Хабарники
На хабарі в 13 тисяч у Краматорську затримали лейтенанта поліції, - СБУ. ФОТО
06.02.17 17:28
На хабарі в 13 тисяч у Краматорську затримали лейтенанта поліції, - СБУ. ФОТО
Співробітники Служби безпеки України спільно з прокуратурою викрили у хабарництві оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Краматорська.
  4707  21
Раніше по темі: Хабарники
06.02.17 14:31
На хабарі в 1,5 тис. доларів затримано начальника обласного управління виконавчої служби, - Луценко
Прокуратура Волинської області спільно з СБУ затримали начальника управління виконавчої служби за підозрою в отриманні $ 1,5 тис. хабара.
  1748  13
Раніше по темі: Хабарники
Співробітник ДФС у Запорізькій області попався під час отримання чергового хабара. ВІДЕО
04.02.17 23:34
Співробітник ДФС у Запорізькій області попався під час отримання чергового хабара. ВІДЕО
Начальника сектора оподаткування фізичних осіб одного з відділень Державної фіскальної служби в Запорізькій області затримала Служба безпеки України спільно з прокуратурою.
  3143  20
Раніше по темі: Хабарники
Затримані волинські митники, які брали по 300 доларів за ввезення машин із іноземними номерами. ФОТОрепортаж
04.02.17 21:14
Затримані волинські митники, які брали по 300 доларів за ввезення машин із іноземними номерами. ФОТОрепортаж
Правоохоронці затримали двох інспекторів Волинської митниці за підозрою у хабарництві.
  8054  36
Раніше по темі: Хабарники
Прикордонники на Львівщині вимагали 2 тис. доларів за безперешкодний пропуск товарів, - СБУ. ФОТОрепортаж+ВІДЕО
04.02.17 20:28
Прикордонники на Львівщині вимагали 2 тис. доларів за безперешкодний пропуск товарів, - СБУ. ФОТОрепортаж+ВІДЕО
У Львівській області співробітники Служби безпеки України (СБУ), військової прокуратури та Державної прикордонної служби затримали двох прикордонників - керівників середньої ланки - під час отримання хабара.
  4858  33
Раніше по темі: Хабарники
Співробітники ГПУ і СБУ затримали директора Департаменту платіжних систем НБУ під час одержання хабара. ФОТО (оновлено)
03.02.17 12:45
Співробітники ГПУ і СБУ затримали директора Департаменту платіжних систем НБУ під час одержання хабара. ФОТО (оновлено)
Головним слідчим управлінням Генпрокуратури викрито директора одного з департаментів Національного банку України і трьох його спільників під час одержання 25 тис. дол. США хабара.
  22181  74
Раніше по темі: Хабарники
Полковника ДСНС затримано на Черкащині під час одержання 820 тис. грн хабара, - СБУ. ВІДЕО+ФОТО
02.02.17 18:20
Полковника ДСНС затримано на Черкащині під час одержання 820 тис. грн хабара, - СБУ. ВІДЕО+ФОТО
У Черкаській області співробітники Служби безпеки України спільно з Військовою прокуратурою затримали під час одержання 820 тис. грн хабара чиновника ДСНС.
  8007  26
Раніше по темі: Хабарники
Майора поліції затримали на Рівненщині за отримання хабара в 500 доларів. ВІДЕО+ФОТО
02.02.17 12:25
Майора поліції затримали на Рівненщині за отримання хабара в 500 доларів. ВІДЕО+ФОТО
Старшого інспектора дорожнього нагляду сектора превенції Сарненського відділу поліції Рівненської області викрила на хабарництві Служба безпеки України спільно з прокуратурою.
  1753  5
Раніше по темі: Хабарники
Співробітника банку, який вимагав 40 тис. грн за списання кредитного боргу, затримано в Луцьку, - Нацполіція. ФОТОрепортаж
01.02.17 21:52
Співробітника банку, який вимагав 40 тис. грн за списання кредитного боргу, затримано в Луцьку, - Нацполіція. ФОТОрепортаж
Сьогодні в Луцьку співробітники слідчого управління ГУ Національної поліції у Волинській області затримали за вимагання та одержання неправомірної вигоди працівника однієї з банківських установ.
  3766  15
Раніше по темі: Хабарники
Трьох поліцейських затримано на хабарі 8 тисяч на Львівщині, - СБУ. ФОТО
01.02.17 18:48
Трьох поліцейських затримано на хабарі 8 тисяч на Львівщині, - СБУ. ФОТО
Співробітники Служби безпеки України спільно з прокуратурою викрили в хабарництві трьох працівників одного з відділів Нацполіції у Львівській області.

http://ua.censor.net.ua/theme/501/habarnyky

 06.02.2017
ПОЛІТОЛОГ ПРО "ГЕОПОЛІТИЧНИХ МАЧО" ПУТІНА ТА ЕРДОГАНА, СТРАТЕГІЮ ТРАМПА ТА ТРИКУТНИК "УКРАЇНА, РФ ТА США"
Політичний експерт, кандидат політичних наук, координатор Бюро протидії гібридній війні Євген Магда в інтерв'ю журналістам 5.UA розповів про взаємодію Путіна із Трампом та іншими світовими лідерами, про російську агресію на сході та про підтримку України з боку сусідніх держав
 


МІФ ПРО ПРОРОСІЙСЬКОГО ТРАМПА ПРИДУМАЛИ ПОЛІТТЕХНОЛОГИ ГІЛЛАРІ КЛІНТОН

Як може вплинути проросійська налаштованість Трампа на долю України і на ситуацію у світі в цілому?

Перш за все, Трамп не може бути проросійським, він може бути проамериканським. Будь-який президент США може бути виключно проамериканським. Міф про проросійського Трампа придумали політтехнологи Гілларі Клінтон, а наша політична еліта, яка бере інформацію в кращому випадку із західних медіа, теж на це зважала і вважала, що Трамп – це горе.

Можна сперечатися про те, чи Трамп горе, чи ні, але хто сказав, що Гілларі Клінтон була б радість? Незрозуміло, звідки така ілюзія, що якийсь американський президент прийде до влади, кине все та буде займатися виключно покращенням ситуації в Україні.

Можна сперечатися про те, чи Трамп горе, чи ні, але хто сказав, що Гілларі Клінтон була б радість?
Трамп насамперед проамериканський, дуже ексцентричний. Він – людина без досвіду державного управління, і це зараз дуже відчувається. Вони вичистили Держдепартамент настільки, що на третю добу після того, як почались жорстокі бої в Авдіївці, Держдеп "розродився"  заявою із глибоким занепокоєнням. А це для США є дивним і дає для України негативний сигнал, а з іншого боку – все-таки примушує нас мобілізуватись та розраховувати на власні сили. І в цьому є своя логіка. Українці, українська політична еліта за 25 років незалежності настільки багато сказали про унікальний потенціал, унікальні можливості та унікальних людей, що вже треба почати щось робити. Якщо ми не робимо, то ми опиняємось у практичному світі, де такі люди, як Трамп, будуть задавати тренд . А очікувати, що там буде імпічмент, то така версія буде спрацьовувати для таких людей, які подивились багато разів "Картковий будиночок". Але для тих, хто хоч опосередковано погортав  хоча б якусь книжку про американську історію та американську політичну систему, така версія не спрацює.

РОСІЯ ПРЕ, ТОМУ ЩО ХОЧЕ ДОВЕСТИ, ЩО ВОНА В ОДНІЙ ВАГОВІЙ КАТЕГОРІЇ ЗІ СПОЛУЧЕНИМИ ШТАТАМИ

Розглядаючи ланцюжок послідовностей: нещодавні переговори Трампа зі світовими лідерами Меркель, Олландом, Путіним, після чого почались активні обстріли Авдіївки, слідом за якими Президент Порошенко вирушив на зустріч із Ангелою Меркель. Це все якось взаємопов’язано?

Так, зв’язок звичайно є. Давайте згадаємо про те, що Трамп говорив телефоном з Меркель, Олландом, Путіним. Але перед тим він особисто проводив зустріч із Терезою Мей, прем’єром Великої Британії.

Я певен, що українське питання так чи інакше звучало, але воно не звучало настільки голосно. Це взагалі одна з проблем України, що в нас є відчуття того, що наші проблеми є в центрі всесвіту. Але це не так. Географічно вони в центрі Європи. Так, ми одна з найбільших країн Європи, і це природно привертає увагу, але це не означає, що всі навколо нас будуть витанцьовувати та говорити, що вони за нас переживають.

Прагнення Путіна при цьому зрозуміло – він хоче розхитати Мінські домовленості.
За нас ніхто проблему не вирішить, тому питання звучало, але прагнення Путіна при цьому зрозуміло – він хоче розхитати Мінські домовленості в такий спосіб, щоб переукласти їх на власних умовах. Вони насправді про це зараз забули. Домовленості були продовжені наприкінці 2015 року ще на рік, а вже наприкінці 2016 року їх ніхто не продовжував.

До речі, дослідники за деякий час будуть вивчати цей документ, як документ класики гібридної дипломатії.

Документ, під яким немає жодного підпису керівника держави, але який схвалений Радою безпеки ООН.

Росія пре, тому що хоче довести, що вона в одній ваговій категорії зі Сполученими Штатами.

Уявіть собі, що на зустрічі із людьми до Володимира або Віталія Кличка підходить якась людина та намагається його вдарити, це означає, що така людина в такий спосіб хоче показати, що знаходиться із опонентом в одній ваговій категорії.

Отак і Росія поводиться, тільки вона б’є не свого противника, а того, кого вважає, що може вдарити ефективніше, в даному випадку Україну.

ЩО НАТО, ЩО ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ – ЦЕ КЛУБ З ДОСТАТНЬО ЖОРСТКИМИ ВИМОГАМИ

Ми знаходимося в центрі Європи, в частині країни ідуть бої, Росія наступає. Які країни в такій ситуації нам дійсно можуть надати підтримку та для яких країн питання миру в Україні є стратегічно важливим з точки зору подальших наслідків для їх функціонування?

Я скажу так. Складно перефразовувати відому фразу про те, що у країни немає постійних союзників – є постійні інтереси, тому що у нас немає союзників, а інтереси не виписані. У нас немає стратегічного чітко визначеного інтересу. Він лише зараз вибудовується та й то під зовнішнім впливом, що ось ми маємо з іншими державами знайти спільну мову щодо вступу до Європейського Союзу та НАТО. Тобто такий шлях країни Центральної Європи та Балтії пройшли в 90-х роках, у них ця ідея європейської, євроатлантичної інтеграції була ідефікс, що ми з цим біжимо, а на все інше не звертаємо уваги. Хоча у них теж були корупційні скандали, і різні партійні розбірки, і все що завгодно було – ніхто там теж не живе в ідеальному суспільстві. Просто вони щось робили. А в нас представники нашої еліти фактично проїдали залишки Радянського Союзу, Радянської України – найбагатшої республіки Радянського Союзу. І коли вже все, коли дочерпались та кілька разів "лопатою по дну пошкребли", тоді вже почали рухатися далі. І проблема виявилася в тому, що нас з одного боку офіційно більше 20 стратегічних партнерів, яких президенти, здебільшого Кучма та Ющенко, оголосили стратегічними партнерами, а з іншого боку – у нас немає держави, з якою у нас є договір про допомогу у випадку нападу. Мало того, що країна-стратегічний партнер проти нас здійснює агресію, та ще й у нас є всі ці проблеми.

Наприклад, ситуація з Польщею у такому випадку є показовою. Польща – країна, яка першою визнала Україну. Польські експерти, дипломати говорять, що без вільної України немає вільної Польщі. Але при цьому Качинський, лідер країни, говорить про те, що вони вважають, що українці повинні відмовитись від "бандеризації". Але незрозуміло одне – де вони побачили "бандеризацію".

Україна дійсно і зараз має одну з найбільших армій у Європі, але треба розуміти, що це дуже дорого та складно для економіки.
Що НАТО, що Європейський Союз – це клуб з достатньо жорсткими вимогами: фінансовими, вимогами поведінки внутрішньої політики, якою вона має бути. Тому до них усіх треба прислухатися, адже ми туди вступаємо, а не вони до нас. Тому нам на це доведеться зважати. Якщо ми не готові це брати до уваги, то тоді буде складно.

Україна дійсно і зараз має одну з найбільших армій у Європі, але треба розуміти, що це дуже дорого та складно для економіки. У нас зараз немає іншого виходу – ми змушені шукати собі шляхи для захисту.

Тут теж треба розуміти, наприклад, питання летальної зброї, про яке у нас багато говорять. Це – символ. Постачання летальної зброї оборонної, нам може дати тільки оборону, наступальної ж зброї нам ніхто не продасть в нинішній ситуації, бо ніхто не захоче сваритися з Російською Федерацією, яка є ядерною державою. Але постачання оборонної зброї – це символ. Символ того, що ми бачимо, що відбувається, ми допомагаємо слабшим та готові десь підтримувати Україну. За це і треба боротися, просто у нас система комунікації "влада-суспільство" дуже часто дає збій. Але якщо наша держава не буде показувати, що вона буде боротися, що вона готова себе відстоювати, то нам ніхто не буде допомагати. У світі слабких не люблять, у світі своїх проблем вистачає і без України.

Але якщо ми говоримо про вступ України до світових організацій, то ми бачимо, що для цього Україна старається проводити реформи та боротися з корупцією. На скільки за 5-бальною системою в даний момент можна оцінити підготовку країни до вступу в міжнародні організації?

Ситуацію можна оцінити на "задовільно", на "трієчку". Не можна сказати, що нічого не робиться, але й сказати, що у нас все проходить активними темпами, теж не можна.

Є ще одна проблема. Зміни здійснюються, але складно, по-перше, усвідомлювати зміни в критичній ситуації, бо навколо нас дуже багато чого негативного, і це важко пережити. А по-друге, ми перебуваємо всередині цього процесу, і нам важко його оцінювати. Тому цьому треба теж вчити, громадян теж треба вчити скепсису, громадян теж треба вчити критичному мисленню.

Просто ніхто нам не допоможе без нас самих, бо вважати, що весь світ молиться на Україну – це перебільшення. Весь світ навіть не молиться за Україну. Світ живе своїм життям і нам весь час потрібно доводити : ми тут, ми вам потрібні, ми одні з вас, ми – простір для можливостей, ми – справді унікальна країна, ми змінюємось.

Ніхто нам не допоможе без нас самих, бо вважати, що весь світ молиться на Україну – це перебільшення.
Так, ми переживаємо складний період, але в наc можуть бути якісь інші рухи вперед. Україна стикається з тим, що в оточуючому світі нашу країну намагаються подати в якомусь образі, наприклад, моста. Міст – між Заходом та Росією. Але питання в тому, як може бути мостом країна, яка знаходиться посередині континенту? Де ви бачили міст, який просто лежить на березі, як нікому непотрібна річ. Мости зазвичай підривають, якщо іде війна. Якщо це міст, то він не може інтегруватися в якійсь одній частині, він не може стати її складовою.

Нам потрібен образ України, на який можна звернути увагу, який привертає до себе увагу. От я бачу такий образ як образ будинку. Тому що будинок може розвиватися, якась еклектика, суміш стилів, він може бути самодостатньою цінністю. Багато людей хоче жити у власному будинку, тому цінність повинна бути універсальною та зрозумілою.

Є, наприклад, такий момент, що Тарас Шевченко, геніальний поет, у світі відомий набагато менше, ніж його російські сучасники.

Тому для популяризації треба вибрати мову, якою можна говорити з оточуючим світом, якесь універсальне есперанто, на якому ми можемо розповісти про елементарні речі. Необов'язково шаровари, горілка, сало та гопак. У нас так було протягом тривалого часу, але на це народ не ведеться.

У кожної події є свої жанрові особливості, але не можна це абсолютизувати.

Наприклад, не можна абсолютизувати перемоги України в ПАРЄ, тому що ПАРЄ не має механізму втілення своїх рішень. Не варто сидіти та чекати, щоб Рада безпеки ООН засудила ситуацію на Донбасі.  Засудження – це звичайно крок вперед, але від дипломатичного документу ми не отримуємо якогось зовнішньополітичного профіту, тобто він не перетворюється на кулемети, патрони, танки. Ми маємо покладатися на себе.

Ми, як би це жорстоко та цинічно не звучало, зараз змушені проводити роботу над помилками та працювати над тими речами, які були не здійснені раніше,  від початку української незалежності.

В НИНІШНІЙ СИТУАЦІЇ ФЕДЕРАЛІЗАЦІЯ ДЛЯ УКРАЇНИ – ЦЕ СМЕРТЬ

Чому воєнні дії відбуваються саме на території Донбасу?

Насправді низка причин, чому саме Донбас. По-перше, можна говорити про те, що Донбас – це територія, де вплив української держави був більшим, ніж у Криму, бо в Криму взагалі не було української політики державної, на жаль.  А по-друге, там дуже близько кордон із Росією, тому дуже легко транслювати меседжі і в прямому, і в переносному сенсі.

Росія розраховувала в 2014 році провернути такий фокус – створити низку народних республік і відрізати основну частину України від морських портів. І в такий спосіб Україна втратила б можливості для експорту. За таких умов яким би був тепер курс гривні, просто навіть ніхто не візьметься прогнозувати, якщо б ми не змогли вивозити хліб, метал, олію та все, що складає основні статті нашого експорту.

Варто також звернути увагу, що Донбас і в етнічному сенсі складний та перемішаний, багато людей з кримінальним минулим, багато людей, які не відчувають якоїсь етнічної ідентичності.

А у нас політики чіткої щодо того, що ми маємо будувати незалежну Україну, не було. Ми світові, насправді, тільки останні роки доводимо, що ми не Росія, а до того такої боротьби переконливої не було.

Зважаючи на те, що на Донбасі ідуть військові дії, і частина населення стверджує, що для чого нам потрібен цей регіон, то в таких умовах можна говорити про федералізацію?

В нинішній ситуації федералізація для України – це смерть.

А Путін може її добитися?

Путін хоче її добитися і він показує дві моделі: з одного боку Боснію, а з іншого боку Молдову. І це стає чимдалі очевиднішим, тому на це треба звертати увагу. Цьому треба протидіяти, причому конкретними кроками. Чи ми готові до цього? Це вже серйозне питання, і на нього треба давати відповідь якомога швидше та якомога чіткіше.

Децентралізація – це відповідь, просто треба розуміти, що децентралізація не означає безвладдя. І це абсолютно очевидна річ.
Якщо продовжувати тему Молдови, то у зв'язку з перемогою ярого прихильника Путіна Ігора Додона чи може Путін його брати собі в соратники та яким чином це може вилитися? Чи про їхню дружбу та спільну шкоду для України говорити не варто?

Дружити вони будуть, і на Молдові можуть обкатати якийсь сценарій для України, але є кілька речей, які заважають Путіну в цьому питання. По-перше, немає спільного кордону між Молдовою та Росією, тому велику кількість людей туди важко перекинути.

По-друге, Молдова – все-таки парламентська республіка. В цілому президент багато говорить, але в нього немає реальних повноважень це все зробити. Тому до цього треба ставитись уважно, але розуміти, що його ініціативи мають під собою подвійне дно і десь спрямовані на те, щоб зачепити Україну. Але, все-таки, не варто шукати повного драматизму.

Україна не повинна говорити з Молдовою крізь зуби.
Додон наголосив, що ніхто в Молдові не визнає Крим російським, бо там хочуть будувати з Україною добросусідські відносини.

Між Україною та Молдовою є комплекс різних проблем, тому Україна не повинна говорити з Молдовою крізь зуби. Не треба забувати, що зовсім недавно Євросоюз ставив Молдову у приклад у проведенні реформ.

Якщо говорити про світових лідерів та їх ставлення до України, то яку позицію щодо України сьогодні займає Олланд, чи не послабив він свою позицію стосовно Росії?

Він не ослабив своєї позиції, ось буквально зовсім недавно він піддав Трампа критиці, ну це така критика. В зовнішній політиці він виявився достатньо ефективним, а у внутрішній політиці недостатньо ефективним для французів, тому вони знімають його з перегонів, він навіть не балотується у президенти. Це, до речі, ознака політичної відповідальності – людина, яка розуміє, що у неї низький рейтинг і що вона є тільки тягарем, не йде боротися за президентство.

Щодо проросійського прем'єр міністра Італії. Чого можна очікувати Україні від нового прем'єра?

Людина проросійська Паоло Джентілоні  став прем'єр міністром Італії. Я думаю, що тут є не те що велика загроза, просто ситуація складається таким чином, що доки канцлер Німеччини Меркель стоїть на своїх позиціях, то Україна почувається більш впевнено, проте у Франції не варто чекати на проукраїнського президента.

Контакт Туреччини та Росії? Чи несе для України загрозу їхня дружба?

Туреччина та Росія – це два геополітичні мачо. У них обох є свій інтерес. Тільки вони хочуть стабілізації в Сирії різними способами – Ердоган хоче Асада знищити, а Путін його хоче зберегти. І це питання між ними є конфліктним, але сказати, що вони все кинуть і одна з одною будуть змагатися, то такого не буде. Зараз Туреччина та Росія є прикладом прагматичної співпраці.

Туреччина – член НАТО, і вона не визнаватиме анексію Криму.
Чим закінчиться? Вже ж раз був, коли вони між собою посварилися, а потім пішли на примирення, тобто вони між собою достатньо взаємозалежні. Проте Туреччина – член НАТО, і вона не визнаватиме анексію Криму, бо це фактор кримських татар, яких на території Туреччини проживає набагато більше, ніж у Криму.

Росія боїться НАТО?

Я б сказав, що Росія боїться гонки озброєнь зі Сполученими Штатами, тому що заявити про те, що вони не збільшують арсенал ядерної зброї, Росія не зможе, а якщо вона у це втягнеться, то у неї дуже швидко розв'яжеться пупок і це стане очевидним усьому світові.

http://www.5.ua/suspilstvo/mahda-137710.html

В Україні стартує інформкампанія про УПА з метою розвіяння міфів пропаганди

08 Лютий 2017



Володимир В’ятрович

Директор Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович заявляє, що сьогодні в Україні стартує інформаційна кампанія «УПА. Відповідь нескореного народу».

За його словами, протягом 2017 року відбудеться низка заходів, які мають на меті популяризувати знання про історію УПА та розвіяти міфи радянської пропаганди навколо цієї структури.

В’ятрович, який став одним із ініціаторів інформаційної кампанії, стверджує, що хоч відбулося політичне визнання УПА, та досі не вщухає активна дискусія навколо її ролі в історії України.

«За останні роки зросла кількість тих, хто підтримує УПА на законодавчому рівні. УПА підтримують у тих регіонах, де й досі живі свідки та учасники її діяльності. У центральній, східній та південній Україні й досі діють сформовані радянською пропагандою стереотипи про УПА. Одним із ключових таких міфів є колабораціонізм УПА. Тому, перш за все, ми намагатимемося поширити інформацію про боротьбу УПА з нацистськими окупантами», – сказав В’ятрович.

Серед запланованих заходів – дві виставки про українські антинацистський та антикомуністичний спротиви.

За словами В’ятровича, Інститут також підготував новий законопроект про реабілітацію жертв політичних репресій.

Водночас Державне агентство України з питань кіно готує свої проекти для інформаційної кампанії про УПА – низку фільмів мають демонструвати на пересувному кінофестивалі у різних містах України.

У квітні 2015 року Верховна Рада ухвалила закон про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті. Відповідно до закону, борцями за незалежність України у XX столітті визнаються особи, які брали участь, зокрема, в Українській повстанській армії (УПА).
http://www.radiosvoboda.org/a/news/28298452.html

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман доручив голові Львівської обласної державної адміністрації провести засідання комісії з надзвичайних ситуацій і знайти рішення для сміттєвої кризи у Львові.

При цьому він різко розкритикував міську владу Львова, назвавши її безпорадною.

“Я вважаю, що Львів повинен бути чистим. Це зона відповідальності міського голови особисто, а також міської ради. Але ми вже бачимо не один тиждень, місяць, а напевно, і рік, що системно проблема твердих побутових відходів у такому прекрасному місті, як Львів, не вирішується. Жителі міста Львова не повинні страждати через безгосподарність і безпорадність міських чиновників”, – заявив він на зустрічі з львівським головою ОДА Олегом Сигюткою.

За словами Гройсмана, бюджет розвитку Львова на 2017 рік становить 1,8 млрд гривень, і з такими грошима не вирішити проблему “просто неприпустимо”.

“У мене була така сама проблема, і я вирішив її ще 7 років тому, і забув, що вона була”, – додав Гройсман, згадавши про свій досвід на посаді мера Вінниці.

Він запевнив: якщо знадобиться, уряд оперативно прийме необхідні рішення, щоб допомогти Львову.

Нагадаємо, в кінці травня на Львівщині трапилась катастрофа – полігон в селі Великі Грибовичі біля Львова, де знаходиться міське сміттєзвалище з 1958 року, загорівся і під час гасіння стався зсув 100 тисяч тон сміття, яке завалило трьох рятувальників. Їх тіла знайшли їхні колеги наступного дня. Всі троє були мешканцями Жовківського району Львівщини.



Основна відповідальність, за словами експертів, лежить на міському голові Львова Андрію Садовому, котрий за 2 попередні каденції відмовив 43 інвесторам у побудові сміттєпереробного заводу. Родичі загиблих рятувальників навіть вигнали його з похоронів.

9 червня під час сесії міськради Львова Садовий мав звітувати, але натомість входи в Ратушу закрили нацгвардійці. Пізніше мер та чиновники силових структур обмінялись звинуваченнями стосовно того, за чиєю ініціативою входи в мерію закрили підрозділи.

Перед тим Садовий попросив Порошенка визнати прилеглі до сміттєзвалища території зоною екологічного лиха, але президент закликав не політизувати господарську проблему і вислав на допомогу авіацію, яка гасила сміттєзвалище.

Недавно прокуратура оголосила підозру колишнім очільникам ЛКП “Збиранка”, на балансі якого знаходиться сміттєзвалище. Суд арештував їх на 2 місяці, але пізніше вони вийшли під заставу.

Львівське сміття возили до Києва, Дніпра, Одеси, Миколаєва та на обласні полігони. А недавно стало відомо, що Садовий просить польські міста прийняти відходи.
http://firstsocial.info/news/groysman-zhorstko-rozkritikuvav-sadovogo

Чому я повернувся в Україну в час, коли більшість людей мріяла про еміграцію
23 січня 2017




    Андрій Любка

Минулого тижня українським сегментом інтернету знову прокотилася хвиля розмов про еміграцію. Мовляв, запанувала в нашій країні атмосфера загальної готовності виїхати в пошуках кращого життя. Тези лунали різноманітні: економічні (зарплатні, перспективи, вакансії, реалії ведення бізнесу), соціальні (освіта для дітей, якість і доступність медицини), ментальні (важко жити серед людей із совковим світоглядом). Приглядаючись до палких дискусій на цю тему, я помітив, що хвилю вподобань і перепостів можна зібрати, якщо напишеш щось погане про Україну і водночас щось хороше про закордоння. Хоча я сам незлим тихим інколи відгукуюся про батьківщину, все ж вирішив піти проти течії й розказати нерепрезентативну приватну історію повернення в Україну.

Рим збудовано не за день

Навесні 2014 року, коли почалася російська агресія проти України, я закінчував магістерські студії у Варшавському університеті. То були такі часи, коли дехто з моїх українських друзів у Варшаві не наважувався навіть поїхати в Україну на ювілей до батька. Йшла мобілізація, і ті самі люди, які сьогодні поширюють статуси про еміграцію, розповсюджували інформацію про те, що молодих хлопців забирають в армію просто на кордоні, водіїв ловлять на виїзді з міст біля пунктів ДАІ, військкомати влаштовують облави у сільських церквах, а потім ненавчених вояків без амуніції кидають на фронт.

Попри те, що диплом Варшавського університету давав мені можливість безпроблемного працевлаштування (дозвіл не потрібен), і я мав, та й досі маю, конкретну пропозицію робочого місця, я вирішив повертатися в Україну – у невідоме, не маючи тут ані перспективи роботи, ані власного житла. І це в той момент, коли десятки знайомих і незнайомих людей розпитували мене про можливість вступу у польський вуз, просили підшукати роботу, цікавилися цінами на нерухомість у Варшаві.

Чому я повернувся? Відповідь проста: моя країна надихає мене. У ній я почуваюся, як риба у воді. Тут я вдома. Я знаю її вади, але не можу без неї жити. Я знаю, що своєю позицією, своєю працею змінюю її, і коли ми досягнемо нарешті результату – він буде і моїм також, у ньому буде і мій скромний вклад. Не раз повертаючись із далеких закордонних мандрів, я з тривогою дивився на кількість кілометрів до українського кордону: існував підсвідомий страх, що поломка станеться ще в зарубіжжі, і доведеться невідомо що робити, невідомо до кого звертатися. Що б там не казали, а в Україні я знаю, як дати собі раду, і навіть упевнений, що легко знайдуться люди, які захочуть мені допомогти – взяти на буксир, відлити пального, просто зупиняться поцікавитися ситуацією й почнуть дзвонити знайомим механікам. Розумію, що це приклад банальний, буденний, але саме з таких ситуацій і складається життя, саме за наявністю чи відсутністю таких тривог людина відчуває себе вдома чи в чужому середовищі.

І щойно переїхавши кордон, завжди починався важкий процес акліматизації в рідній країні. Дороги одразу погані, розмітки й знаків немає, сервіс сповнений хамства, скрізь щось недороблене – навіть нові бордюри нерівні, не кажучи вже про реформи держави. Бо хіба вкладається в голову, що громадянин може отримати внутрішній паспорт у вигляді ID-картки, але до нього видається ще листочок-довідка з пропискою? Такі новації на сміх курям, звісно, але я завжди згадую, що і Рим не за день збудували. О’кей, сьогодні принаймні вже маємо паспорт-картку, ще вчора її не було. І так щодня.

Моя порада проста – їдьте!

Крім того, проживши сумарно понад три роки в різних країнах ЄС (Польща, Швеція, Угорщина, Румунія, Австрія, Латвія), я можу сказати, що більшість емігрантів, які живуть там, не завжди «там» живуть. Маю на увазі, що люди там працюють, мають житло, певне середовище і так далі, але продовжують майже у всьому орієнтуватися на Україну. Життя для них ділиться на період між святами, коли вони заробляють, і власне свята, на які вони повертаються до своїх родин в Україні – обов’язково з подарунками, вбрані з голочки, з дорогими ґаджетами; словом, все для того, щоб продемонструвати, довести, що «там» їм добре ведеться.

 Я певен, у кожного з вас є друзі чи знайомі серед емігрантів. Зайдіть на їхні сторінки в «Фейсбуці» і пересвідчитеся, що ведуть їх вони переважно українською – розказують про своє життя, тішаться успіхам діточок, хизуються покупками. Але пишуть про це рідною мовою, бо головне їхнє середовище – друзі, родичі, однокласники, колишні колеги тощо – живуть в Україні. І саме їхня думка, їхній «лайк» найважливіші емігрантам. Це вже не кажучи про те, що чимало з емігрантів плекають мрію підзаробити грошей і повернутися з капіталом в Україну, коли з’являться сприятливі умови для ведення бізнесу.

Тому, хоч я й належу до людей, які повернулися на батьківщину, усім охочим емігрувати раджу: їдьте! Бо поки самі не спробуєте, доти й не знатимете, почім фунт емігрантського хліба. Набирайтеся досвіду, вчіть мови (до речі, знаю десятки російськомовних українців, які українську вивчили й заговорили нею у Варшаві!), заробляйте гроші і плекайте свою тугу за рідним краєм.

Знаю по собі, як людині не вистачає українських страв (і як «валютою» серед емігрантів стають барбариски, гречка, квас), як вона хоче повернутися в рідне місто, як захоплено закордонним друзям розказує за столом про красу Карпат, як у неї день за днем з мрії вибудовується план про повернення «до себе» й початок власної справи вдома. Тож їдьте, але потім повертайтеся!

Андрій Любка – письменник
    Український поет, прозаїк, есеїст. Автор восьми книжок, лауреат літературних премій «Дебют» та «Київські лаври». Твори перекладені на понад десять мов, окремими книжками виходили в Австрії та Польщі. Живе в Ужгороді.
http://www.radiosvoboda.org/a/28251428.html

Ми перейшли до Київського патріархату через антиукраїнську позицію багатьох священиків УПЦ (МП) – протоієрей Сергій Дмитрієв
08 січня 2017
    Богдана Костюк


Київ – У ці дні благодійний фонд «Eleos-Україна» за підтримки Комісії з питань соціального служіння Всеукраїнської ради церков готує різдвяні подарунки для дітей-сиріт та діток із багатодітних родин на сході України. Процесом збору і транспортуванням вантажу опікується виконавчий секретар комісії, протоієрей УПЦ Київського патріархату Сергій Дмитрієв. Ім’я цього священнослужителя стало відомим широкому загалу влітку 2014 року, коли отець Сергій заявив про вихід з УПЦ Московського патріархату і перехід під юрисдикцію Київського патріархату. Пізніше він служив капеланом у 30-й бригаді Збройних сил України, а нині опікується питаннями соціального служіння церкви. В інтерв’ю для Радіо Свобода отець Сергій розповідає про свою місію і про те, які завдання ставить перед собою УПЦ КП.



Протоієрей УПЦ Київського патріархату Сергій Дмитрієв

– Влітку 2014 року наша парафія Святої великомучениці Варвари у місті Херсон заявила про перехід під юрисдикцію УПЦ Київського патріархату. Я і тоді казав, і зараз повторюю: це було нашим спільним рішенням, ми вирішили об’єднатися з УПЦ Київського патріархату через антиукраїнську позицію багатьох ієрархів і священиків УПЦ (Московського патріархату).
Просто, коли ми спостерігали взимку 2013-2014 років за перебігом подій під час Революції гідності, то збагнули: люди можуть змінювати ситуацію самі. Це рішення нашої громади, наш спільний крок – об’єднатися з нашими братами з Київського патріархату, незважаючи на перепони з боку адміністрації Московської патріархії.
Ми побачили, що УПЦ (Московського патріархату) не є вільною в ухваленні певних рішень і не може чітко визначитися зі своєю позицією по важливих питаннях, які турбують церковну громаду і мене як священнослужителя, які я би хотів почути від моїх ієрархів.

– У чому Ви бачите свою душпастирську місію?

– Для мене нема сумнівів, що наразі моя місія полягає у служінні Христу через служіння Україні та її народові. Україна – це держава, яка перебуває у стані війни, війни проти Росії.
Як би цю війну не називати, її сутність від того не зміниться: керівництво Росії, маючи підтримку російського православ’я і більшості пересічних росіян, поставило за мету – підкорити Україну.
    
Я – священик, і завдання церкви, завдання священнослужителів – це молитовна підтримка захисників України, матеріальна підтримка їхніх родин. Не менш важливо – повертати бійців у мирне життя і формувати, сказати б, «безбар’єрний простір» для людей з особливими потребами.

– Що для Вас означає – «війна», «військова агресія»?

– Я народився у Росії, виростав у військовому містечку в Мурманську. Фактично я до 1993 року прожив у Російській Федерації. Серед моїх друзів дитинства – учасники чеченської кампанії, вони розповідали речі, про які у Росії не говорять вголос. Молитовну та і психологічну підтримку цим хлопцям надавали тоді священики. Не «керманичі РПЦ» і не «бізнесмени від церкви», а звичайні священики, яким боліло.
Тож коли почалась російська агресія, чи то військова кампанія проти України, я вирішив допомагати українським військовим. В якийсь момент, спілкуючись з бійцями на передовій, збагнув, що можу бути їхнім капеланом.

– Чи правда, що на передовій немає атеїстів?

– Так. Вперше потрапивши у «сіру зону», а звідти (так сталось) на лінію розмежування. Я познайомився з чудовими людьми, справжніми воїнами, оборонцями України. У мирному житті вони не ходили до церкви, хіба що на християнські свята; вони жодного уявлення не мали, як спілкуватися із священиками. Але всі вони були відкриті до такого спілкування.

 Я вже розповідав журналістам: на передовій аж так гостро не стоїть питання, до якої конфесії належить священик, ми проводили спільні молитви з греко-католиками, протестантськими пасторами. Власне, на Донбасі ми, священики, почали стирати міжконфесійні бар’єри. Навіть бійців, які називали себе атеїстами, ми запрошували побути з нами, щоб хлопці не почувалися самотньо.

– Чи відбувається на цьому тлі оновлення українського православ’я?

– Мені здається, що так, УПЦ Київського патріархату переживає оновлення, і це цілком закономірно, оскільки оновлюється українське суспільство.
І проблеми у церкви є, як і в українській спільноті, адже церква представляє цю спільноту. Для мене церква – не патріархи, єпископи, священики, а всі ті люди, які себе відносять до УПЦ.

– А у чому Ви бачите проблеми українського суспільства і церкви?

– Давайте я скажу про те, з чим стикаюсь у своїй діяльності. Я бачу, що люди (включно із священнослужителями) глибоко не знають українських православних традицій і мислять стереотипами, не володіють знаннями про українську культуру та історію християнства на українських землях. До того ж, людям бракує інформації про те, що таке церква, для чого церква потрібна тощо. Тож іноді, заходячи служити до храму, я себе порівнюю з християнами-місіонерами, які несуть Христове вчення у маси. Думаю, що церква повинна іти «у ногу» із суспільством, ба навіть його випереджати у розвитку.

– Чим особисто для Вас є соціальне служіння?

 – Соціальне служіння є вкрай важливою складовою у діяльності УПЦ КП. Ми виробили сучасний підхід, дієві механізми для надання, я би так сказав, соціальних послуг тим, хто цих послуг потребує. Водночас зазначу, що соціальне служіння для представника нашої церкви – як і капеланство – справа добровільна. Ми жодним чином не замінюємо державні соціальні служби. Ми виступаємо партнерами держави. Тобто, десь спрацьовує соціальна служба держави, а в якихось випадках соціальна служба церкви надає свої послуги.

Якщо наводити приклади, то це, по-перше, збір і передача гуманітарної допомоги на Донбас: ми через держслужбу, через свої парафії на сході дізнаємось про потреби місцевих жителів і бійців Збройних сил та Національної гвардії України.

По-друге, ми допомагаємо матеріально родинам загиблих українських військових, підтримуємо поранених та їхні сім’ї.

Звісно, уже традиційно церква допомагає дітям-сиротам та інвалідам, інтернатам для літніх людей, українцям, які живуть з ВІЛ/СНІД тощо (акція «безпечна кров»).

– Можете пригадати найбільш цікаві для Вас акції?

 – Ми проводили акції під назвою «Святий Миколай мандрує Україною» для дітей незалежно від їхньої релігійної приналежності. Така собі екуменічна акція, яскрава вистава, яку допомагали підготувати і провезти по всій країні небайдужі політики, громадські активісти, бізнесмени. Подібні акції ми робимо тепер і на Великдень.

Ще ми проводимо захід під назвою «Книга для дітей», збираючи літературу, книги, і при цьому ми запрошували до спілкування відомих письменників і громадських активістів, роздавали видання в сільські бібліотеки, проводили конкурси читання. Наразі завдяки цій акції у Херсоні запрацював «Центр української книги», який створили представники духовенства та звичайні жителі західних міст, а саме: Львова, Стрия, Самбора, Моршина. Так у наших військових і прикордонників на адміністративному кордоні з Кримом з’явилась мобільна бібліотека. Тобто, маємо успішні проекти соціального спрямування, розробляємо нові заходи, тому що, як я вже говорив, церква має іти у ногу із суспільством.

http://www.radiosvoboda.org/a/28215816.html

У молитовному домі святих Філіпа та Якуба у столиці Чехії Празі відбулася церемонія прощання з видатним українським поетом та драматургом Олександром Олесем та його дружиною Вірою Кандибою. Подальшою долею їхніх останків, як зазначили у посольстві України в Чехії, опікуватиметься Міністерство закордонних справ України.

«Такого не було, що в нас у Чехії за моїх часів, а я служу з 1991 року, щоб ми відправляли на Україну мощі людини», – сказав Василь Сливоцький, настоятель кафедрального собору святого Климента та єпископський вікарій для українців-вірних УГКЦ в Чехії, який відправляв службу під час прощання.

Начальник Управління консульського забезпечення Василь Кирилич у коментарі Радіо Свобода сказав, що питання про те, коли саме дві труни, в яких перебувають останки, прибудуть до Києва, вирішує спеціально створена робоча група. Наразі вирішено, що доправлять їх літаком.

Як повідомляв 21 січня на вечорі пам’яті поета у Празі тимчасовий повірник у справах України в Чехії Зіновій Гошовський, їх перевезуть до кінця цього тижня.

Перепоховати відомого українця-емігранта планують на алеї видатних діячів Лук’янівського історико-меморіального заповідника в Києві.

Останки похованих на Ольшанському цвинтарі Праги Олександра Олеся та його дружини Віри Кандиби ексгумували 3 січня 2017 року. Ексгумація була спричинена особливостями чеського законодавства: за місце поховання померлого потрібно сплачувати ренту, і родина чоловіка, який це робив і тим отримав на могилу право власності, вирішила після його смерті поховати його на тому місці.

За інформацією Товариства охорони українських поховань, у Чехії є близько 200 могил видатних українців, близько трьох десятків із них у критичному стані й потребують догляду

http://www.radiosvoboda.org/a/news/28259266.html

23.01.17 18:15
 Звільнено заступника голови управління і співробітників Нацполіції Запорізької області, які брали участь у турнірі з екс-"беркутівцями", - держсекретар

Усі співробітники управління Нацполіції Запорізької області, які брали участь у боксерському турнірі пам'яті загиблих на Майдані "беркутівців", звільнені з органів внутрішніх справ.

У відповідь на запит Цензор.НЕТ про причини участі кількох бійців запорізького спецназу в турнірі з екс-беркутівцями, заступник міністра внутрішніх справ Олексій Тахтай повідомив, що за результатами вивчення відеоматеріалів і доповідей, керівництвом прийнято рішення звільнити всіх співробітників Нацполіції, які брали участь у змаганнях, включаючи заступника управління Нацполіції Андрія Долинного.

Причини звільнення будуть доведені до особового складу Нацполіції в усіх областях України.

Нагадуємо, в Запоріжжі відбувся турнір з боксу пам'яті загиблого в ході протистояння на Майдані в Києві в 2014 році "беркутівця" Сергія Цвигуна.

Турнір перетворився не на спосіб пом'янути загиблого друга, а на вихваляння розформованого через звірства на Майдані підрозділу.



Однією з нагород переможцям була книга "Нескорений "Беркут". Її автор - майор харківського "Беркуту" Дмитро Собина, який втік у Росію. Книгу було видано в уже окупованому Сімферополі.

У заході взяв участь нинішній заступник управління Нацполіції Андрій Долинний. Він виступив із промовою під час нагородження. За даними сайту 061.ua, Долинний раніше служив у "Беркуті", а під час війни буквально місяць пробув у зоні АТО, після чого отримав статус учасника бойових дій.

"Є український підрозділ спецназу, який було створено в 1992 році. У підрозділу є свої традиції, боксерський турнір у пам'ять про загиблого поліцейського ми проводимо вже кілька років. Ми згадуємо про свого побратима. Це допомагає виховувати нове покоління, зокрема і молодих поліцейських. Тому турнір є потрібним і корисним. Якщо у когось є інша думка або щось не подобається - це їхнє право. Головне одне: поліція завжди є і буде органом, який служить своєму народові й українській землі, - пояснив Долинний виданню Форпост свою присутність на турнірі.

Джерело: http://ua.censor.net.ua/v424505

Про «бандерізацію», тільки факти

Володимир Вятрович

Як історик, який тривалий час займається українським визвольним рухом у ХХ столітті, вважаю Степана Бандеру одним із визначних діячів нашого минулого, вартим вшанування. Проте спроби творити "культ Бандери" за канонами "культу Леніна" є шкідливими як для розуміння його місці і ролі в нашій історії, так і для адекватного вшанування.




Але ще більш шкідливими є спроби вигадувати цей культ і представляти декомунізацію як "бандерізацію".
Тези про те, що Бандера в Україні повсюдно (в топоніміці та пам'ятниках) заміняє Леніна знаходимо в багатьох критиків декомунізації, зокрема Адреаса Умланда.

Насправді:
- за час декомунізації демонтовано 1320 пам'ятників "вождю пролетаріату" і встановлено 4 пам'ятники провіднику ОУН (усі на Західній Україні і всі без участі органів державної влади, зусиллями громадськості і місцевого самоврядування).
- перейменовано 51 493 об'єкти топоніміки (вулиці, площі, сквери тощо), з них 34 згідно рішень місцевих рад отримали ім'я Степана Бандери ( у Закарпатській, Полтавській, Сумській областях та місіті Києві по 1; в Київській області - 2; в Івано-Франківській та Миколаївській по 3, в Хмельницкій - 4, в Черкаській - 8 і в Чернівецькій - 10 ).
Фаховий експерт будує свої концепції, опираючись на факти. Тому, хто намагається нав'язати суспільству власне упереджене бачення, вони лише заважають.
Тож для зручності усіх зацікавлених — подаю цифри



http://ua.112.ua/mnenie/pro-banderizatsiiu-ukrainy-hovoriat-tsyfry-365503.html

МОН закликав українські ВНЗ змінити назви у відповідності із законом про декомунізацію
Інакше діяльність таких навчальних закладів вважатиметься такою, що не відповідає законодавству України



Табличка на будівлі Міністерство освіти і науки України

Міністерство науки і освіти України закликало українські ВНЗ змінити назви у відповідності з законом про декомунізацію. Про це сказано в листі Міністерства.

"Інформуємо, що необхідно терміново завершити процедуру приведення раніше привласнені об'єктам права власності імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій у відповідність з вимогами закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборона пропаганди їх символіки", - сказано в заяві.

Міністерство попереджає, що в разі невідповідності вимогам даного закону в назвах вищих навчальних закладів, їх статутах, назвах структурних підрозділів вищих навчальних закладів, а також у разі розбіжності в юридичній адресі вищого навчального закладу та імені відповідного населеного пункту, району, вулиці і т. д., Міністерство буде вважати діяльність таких вищих навчальних закладів такою, що не відповідає законодавству України, і не зможе належним чином розглядати вхідні документи від таких закладів.

Новини за темою: В Україні у 2016 році переіменовано майже тисячу населених пунктів і понад 50 тис. вулиць

Нагадаємо, 21 травня 2015 року вступили в дію закони декомунізації. Втілення їх у життя означає, що Україна остаточно пориває з болючим радянським тоталітарним минулим. Згідно із законом "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів і заборону пропаганди їх символіки" після громадських обговорень рішеннями місцевого самоврядування та парламенту затверджувалися нові назви для об'єктів топоніміки, в яких немає пропаганди тоталітаризму.

За даними, наданими ОДА Інституту національної пам'яті, станом на грудень 2016 року перейменовано 51 493 об'єкта топоніміки в містах, селищах і селах. Це — вулиці, площі, сквери тощо. В Україні демонтовано 2389 пам'ятників і пам'ятних знаків, з них в честь Леніна – 1320.

Верховна Рада України перейменувала 25 районів та 987 населених пунктів (з них 32 міс

http://ua.112.ua/suspilstvo/mon-zaklykav-ukrainski-vnz-zminyty-nazvy-u-vidpovidnosti-z-zakonom-pro-dekomunizatsiiu-364922.html