"Прийшов, щоб померти".

 Вбивці російського посла двічі пропонували здатися, але він відмовився



22 грудня, 2016, 11:57
Турецький поліцейський Мевлют Мерт Алтинташ, який убив посла Росії в Анкарі Андрія Карлова, відмовився здатися поліції, заявивши, що хоче померти

За даними турецьких ЗМІ, першими на постріли в будівлю Центру сучасного мистецтва, приїхали співробітники дорожньої поліції. Вони запропонували Алтинташу здатися, але той відмовився, крикнувши, що "він знаходиться там, щоб померти".

Алтинташ також відмовився здатися підрозділу спецназу, який прибув пізніше.
Отримавши поранення в ногу, вбивця впав, але продовжував стріляти, перезарядивши пістолет. Коли він засунув руку в кишеню, поліцейські подумали, що він терорист-смертник, який збирається підірвати бомбу.

"А тим часом в залі було багато цивільних, і російський посол міг ще бути живий", - заявили ЗМІ співробітники правоохоронних органів.

Тоді поліцейські ще не знали, що вбивця - їх колега.

За даними поліції, Алтинташ отримав сім поранень, а смертельною виявилася куля, що потрапила йому в шию.

http://espreso.tv/news/2016/12/22/quotpryyshov_schob_pomertyquot_vbyvci_rosiyskogo_posla_dvichi_proponuvaly_zdatysya




Не забувайте Алеппо!

Чому вбили російського посла в Туреччині
Андрій Карлов вбивство


Дмитро Гомон 20 грудня, 2016, 14:05
В Анкарі поліцейський убив російського посла в прямому ефірі. У соцмережах проводять паралелі з початком Першої світової

Російський посол Андрій Карлов був убитий ввечері 19 грудня під час виступу на відкритті фотовиставки "Росія очима турок". По ньому здійснив кілька пострілів зі свого табельного пістолета поліцейський Мевлют Мерт Алтинташ.

Як відбулося вбивство

Після вбивства, стоячи над помираючим послом, Алтинташ викрикнув невелику промову. Як пише журналіст Осман Пашаєв, у перекладі українською вона звучить так:

"Аллах акбар!", далі арабською слоган Ан-Нусри (терористична організація, яка воює проти Асада в Алеппо та має зв'язки з Аль-Каїдою. - Авт.): "ми з тих, що вийшли на шлях джихаду". Далі турецькою: "Не забувайте Алеппо, не забувайте Сирію, не забувайте Алеппо, не забувайте Сирію, поки наші міста не відчувають безпеки і ви не знатимите смаку безпеки, назад, назад, мене звідси забере тільки смерть. Всі, хто мають частку у сирійських злочинах відповідатимуть по одному."

Усе відбувалося на очах журналістів, момент убивства потрапив на відео.

Вбивцю встиг зняти фотораф інформагентства Associated Press Бурхан Озбіліджи. За його словами, нападник діяв холоднокровно.

На відзнятих знімках фотограф побачив, що убивця стояв за спиною посла, поки той говорив, ніби друг або тілоохоронець. За словами фотографа, пострілів було близько восьми. Він відповз назад і трохи вліво від нападника. Той ходив, бив по деяким фотографіям, які висіли на стінах та викрикував.

"Я думав, що він може бути чеченським бойовиком. Але люди пізніше сказали, що він кричав про сирійське місто Алеппо. Тож мабуть він був розлючений російськими бомбардуваннями Алеппо, які були спрямовані на витіснення антиурядових повстанців. Багато цивільних було вбито під час боїв", - пригадав пізніше Озбіліджи.

За словами міністра внутрішніх справ Туреччини Сулеймана Сойлу, нападник поранив ще трьох людей. З них двоє ще перебувають у лікарні, третій виписаний.

Вбивство відбулося в той час, коли міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу прямував до Москви, на переговори щодо Сирії з колегами з Росії та Ірану. Пізніше всі сторони підтвердили, що зустріч, запланована на 20 грудня, все одно відбудеться.

Що відомо про вбивцю

За словами Сойлу, вбивцею виявився 22-річний поліцейський. Він народився 24 червня 1994 року в місті Сьоку західної провінції Айдин. У 2014 році випустився з поліцейської школи в Ізмірі, два з половиною роки прослужив у Анкарі в підрозділі, який займається розгоном демонстрацій.

На момент убивства Алтинташ не знаходився при виконанні обов'язків - за два дні до цього він взяв лікарняний. Але є дані, що він скористався своїм жетоном, аби потрапити на фотовиставку, та ще й озброєним.

Поліція вже затримала батьків і сестру Алтинташа. Затримано також його сусіда, який так само служив у спецназі Анкари.

Сам Алтинташ був застрелений поліцією на місці злочину, тож про мотиви його вчинку сам він уже ніколи нічого не розповість.

Що відомо про вбитого посла

Андрій Карлов був призначений послом у Туреччину в 2013 році. Як пише Осман Пашаєв, він дуже тісно працював з турецькими журналістами та бізнесменами.

Одним з перших дипломатичних успіхів Карлова був недопуск українського фільму "Хайтарма", присвяченого депортації кримських татар, на фестиваль "Золотий апельсин" в Анталії у вересні 2013 року.

Карлов багато зробив для налагодження російсько-турецьких стосунків після кризи зі збитим літаком у листопаді 2015-го року, пише Пашаєв. А влітку 2016 року, відзначає він, Карлов особисто збирав турецьких бізнесменів та запросив їх брати участь в підрядах на будівництво керченського мосту.

До призначення в Туреччину Карлов багато років пропрацював послом у КНДР та в посольстві Південної Кореї. Відомо, що він володів корейською мовою.

Що говорять про вбивство влада Туреччини, Росії та США

Зважаючи на постановочність вбивства, мало хто сумнівається в тому, що воно було ретельно сплановано. Але хто надихнув Алтинташа натиснути курок? Тут думки розходяться. Винними називають спецслужби дуже різних країн - США, Ізраїлю, Росії, Туреччини...

Згідно з офіційною версією турецької сторони, вбивця був "гюленістом", тобто прихильником вчення Фетхуллаха Гюлена - колишнього союзника, а потім злісного ворога нинішнього президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана.

Турецькі ЗМІ пишуть, що Алтинташ нібито вчився у заснованій гюленістами школі, а під час спроби державного перевороту влітку на два дні пішов у відпустку. Осман Пашаєв зазначає, що всі спроби пов'язати поліцейського з рухом Фетуллаха Гюлєна не вдалися.

"Він не потрапив під зачистки. Працював у спецзагонах. Щоправда знайшли його дядька, що був директором школи, яку закрили через звязки з Гюлєном", - пише журналіст.

За словами міністра внутрішніх справ Туреччини Сойлу, напад на посла був провокацією, аби зіпсувати відносини Туреччини з Росією. Так само висловився й президент Ердоган та розповів, що Росія і Туреччина створять спільну слідчу групу для розслідування вбивства.

Нагадаємо, Фетхуллаха Гюлена президент Ердоган назвав організатором спроби перевороту в ніч з 15 на 16 липня 2016 року. Той заперечує свою причетність - і до перевороту, і зараз до вбивства посла. Звинувачення він називає сміхотворними.

Ця версія дуже зручна для турецької сторони, бо знімає з неї відповідальність (хоча питання щодо безпеки на заході з участю посла все одно лишається). Проте є нюанс, який викликає сумніви.

Після перевороту гюленісти оголошуються винними чи не у всіх гріхах. Зокрема, на них списали збитий російський літак. Мовляв, його збили пілоти - прихильники вчення Гюлена, щоб розсварити Москву та Анкару. Хоча до замирення з Росією та перевороту Ердоган говорив, що його країна проджовжить збивати літаки, які порушуватимуть її повітряний простір.

За версією російської сторони, вбивці посла мали на меті посварити Москву та Анкару. Ніхто з представників російської влади прямо цього не сказав, але всі натякають на участь у цьому американців. Ну і звісно, всі заявляють, що план посварити дві дружні країхни не вдасться.

"Відповіддю на вбивство російського посла в Туреччині має бути посилення боротьби з терором і бандити це на собі відчують", - заявив російський президент Володимир Путін.

За словами голови російського МЗС Сергія Лаврова, який послався на Путіна, головна мета тих, "хто задумав це варварське діяння" - підірвати процес нормалізації відносин Росії з Туреччиною, здебільшого для того, щоб не допустити боротьби з тероризмом в Сирії. "Це мета з негідними засобами, вона не пройде", - сказав Лавров.

Представниця МЗС РФ Марія Захарова заявила, що Карлов був "послом країни, яка утримує світ на грані чергового колапсу, до якого його завели самі знаєте хто".

Дуже оперативно на вбивство відреагували США. Однією з перших співчуття принесла посол США в ООН Саманта Пауер. Вбивство засудив держсекретар Джон Керрі. Також у Білому домі повідомили, що Барак Обама, який зараз перебуває у відпустці на Гаваях, вже поінформований. Обраний президент Дональд Трамп сказав, що вбивство скоїв "радикальний ісламський терорист".

Український президент з приводу вбивства зберігає мовчанку (принаймні, поки що). Голова МЗС Павло Клімкін у своєму Twitter написав, що Росія несе відповідальність за жахливі порушення прав людини і вбивства тисяч невинних людей у Сирії та Україні. "Це, однак, не є виправданням для вбивства посла однієї суверенної держави в іншій. Міжнародний закон і права людини повинні дотримуватися", - написав він.

Хто замовив убивство посла і навіщо - версії

Взагалі ж через брак даних поки що робити якісь висновки щодо мотивів убивства посла Карлова зарано. Дехто заявляє, що це мало чи не початок ново світової війни, бо дуже нагадує постріл ерцгерцога Фердінанда сербського націоналіста Гаврили Принципа.

"Контент-аналіз турецьких медіа під час останніх боїв за Алеппо - ось відповідь на питання щодо вбивства посла", - написав у своєму Facebook заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.

А якщо передивитись турецькі ЗМІ, то з них випливає однозначна картина - провина за руйнування Алеппо лежить на силах Асада, які активно підтримує Росія. Навіть більше, наприклад, видання Daily Sabah, яке вважається одним з найбільш провладних, проскакує думка, що без допомоги Росії асадити не мали б таких успіхів у наступі.

Російські ЗМІ та "експерти", скоріш за все, будуть утверджувати думку про те, що у вбивстві російського посла винні західні ЗМІ, які "розводили істерію" щодо Алеппо.

Що точно зрозуміло - між Туреччиною та Росією відбудеться торг щодо залагодження конфлікту. У зв'язку з цим багато хто пригадав діаманти, які правитель Персії Фетх Алі-шах подарував російському царю Миколі І після вбивства в 1829 році в Тегерані російських дипломатів на чолі з Олександром Грибоєдовим.

Втім, навряд чи Путін виторгує собі цього разу щось суттєве. По "Турецькому потоку" і досі все йшло нібито нормально. Усі торгівельні проблеми зникли після вибачень/не вибачень Ердогана за літак.

Дехто з ураїнців переживає, що предметом торгу може стати визнання Криму російським. Але, як запевнив сайт Еспресо директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, цього не станеться.
http://espreso.tv/article/2016/12/20/ne_zabuvayte_aleppo_vbyvstvo_rosiyskogo_posla_v_turechchyni_vsi_versiyi

Після повернення з Нідерландів скіфське золото покажуть у Києві
15 грудня, 2016



Виставка скіфського золота після повернення з Амстердама експонуватиметься в Національному музеї історії України

Про це повідомила на брифінгу генеральний директор Національного музею історії України Тетяна Сосновська, повідомляє "Укрінформ".

"Приблизно через рік, як сказав міністр юстиції, решта експонатів з виставки мають бути в Україні, і буде абсолютно справедливо, якщо наші співвітчизники і закордонні туристи зможуть побачити її в музеї історії України, ту ж саму виставку, яка була в Амстердамі. Тому є ідея повністю і цілісно представити її в нашому музеї", - сказала Сосновська.

Вона додала, що ця виставка також включатиме 21 експонат, які два роки тому повернулися до Києва.

За словами директора музею, після повернення артефакти будуть оглянуті і за потреби реставровані досвідченими реставраторами.

Читайте також: Скіфське золото повернеться в Україну. Чому це важливо

Вона нагадала, що в Амстердамі залишається понад 500 артефактів, і висловила сподівання, що після апеляції Росії суд прийме рішення на користь України.

Сосновська уточнила, що місцем зберігання всіх артефактів визначено Національний музей історії України, де виставка буде «не один місяць, навіть не один рік для того, щоб якомога більша кількість людей змогла її побачити».

Вона також припустила, що через кілька років експонування цієї виставки може відбутися за кордоном.

    Нагадаємо, що конфлікт виник через анексію Криму Росією, саме в цей період експонати перебували на виставці в Амстердамі. Після завершення виставки нідерландська сторона, незважаючи на надані гарантії, не повернула кримські експонати в Національний музей історії України, який був визначений їхнім зберігачем відповідним рішенням Міністерства культури.
    Причиною відмови було визначено "можливі претензії з боку кримських музеїв". Контракт на тимчасове зберігання колекції Музей Аллард Пірсон завершився 13 червня 2014 року. Згідно із законом ці культурні цінності вважалися незаконно вивезеними з України і підлягали поверненню.
    Окружний суд Амстердама 14 грудня виніс рішення, згідно з яким колекцію експонатів з кримських музеїв повернуть Україні

http://espreso.tv/news/2016/12/15/pislya_povernennya_z_niderlandiv_skifske_zoloto_pokazhut_u_kyyevi



 Що таке "скіфське золото" та чому сьогоднішнє рішення Амстердамського суду є важливим

Роки боротьби за скіфське золото між Україною та кримськими музейниками, здається, нарешті завершаться. Сьогодні суд Амстердама відмовив кримським музеям у поверненні коштовностей на окупований півострів. Суд постановив, що Крим не є суверенною країною і тому не може претендувати на скарби як культурну спадщину.

Еспресо.TV коротко нагадує історію, яка триває вже три роки.

Анексовані коштовності

У ХІХ ст. у Криму, поблизу Керчі були вперше виявлені коштовності, визначені археологами як унікальні історичні знахідки. Ці ювелірні прикраси, скульптури датуються IV ст. до н.е. – V ст. н.е. Сьогодні їхня страхова вартість складає майже 700 тис. євро.

Поблизу села Піщане (Бахчисарайський район) були знайдені коштовності пізньоскіфської культури. Зараз вони формують музейну колекцію Бахчисарайського історико-культурного заповідника, що складає 1400 предметів, страхова вартість яких дорівнює 400 тис. євро.

150 експонатів страховою вартістю у 172 тис. євро – це археологічні артефакти пізньої Античності та раннього Середньовіччя. До окупації Криму вони зберігалися у Центральному музеї Тавриди у Сімферополі.

Предмети, які представляють давньогрецький посуд, фрагменти античної архітектури, що були знайдені у стародавньому місті Херсонес, оцінюються у суму 170 тис євро.

Ці 565 експонатів (2111 музейних предметів) загальною страховою вартістю 1,4 млн євро вже три роки залишаються в Амстердамі.

Частина експонатів, що також відносяться до скіфського золота, належать Національному музею історії та зберігаються у Музеї історичних коштовностей на території Києво-Печерської лаври.

Серед 19 експонатів, страхова вартість яких складає 11,4 млн євро, зокрема скіфський шолом та меч, прикраси одягу, предмети побуту тощо. 31 серпня 2014 року усі ці коштовності були повернуті в Україну.



Чому скіфське золото опинилось у Нідерландах

Ще до анексії Криму, у січні 2014 року, Київський музей та 4 музеї Криму: Керченський історико-культурний заповідник, Бахчисарайський історико-культурний заповідник, Центральний музей Тавриди та "Херсонес Таврійський", - надали експонати Музею Алларда Пірсона в Амстердамі для виставки "Крим: золото і секрети Чорного моря".

Виставка у Нідерландах мала тривати до літа 2014 року. Однак через окупацію Криму Росією постало питання, куди повертати кримські коштовності.

Музейники анексованого півострова наполягали, що експонати мають повернути безпосередньо музеям, отже у Крим. Натомість, оскільки предмети виставки є частиною культурної спадщини України, українська сторона наполягала на поверненні їх у Київ.

Судова тяганина

Після закінчення виставки, 31 серпня 2014 року, частина експонатів, яка належить Національному музею історії України була повернута до Києва.

Інші 565 експонатів опечатали та залишили в Нідерландах.

Тепер долю експонатів вирішує суд в Амстердамі. Першими до суду Амстердама звернулись кримські музеї, вимагаючи у Нідерландів повернути колекцію скіфського золота на півострів.

Перше слухання у справі відбулося без участі сторін 21 січня 2015 року, і Нідерланди визнали, що всі експонати виставки є державною власністю України.

У квітні суд дозволив Україні долучитись до процесу в Амстердамі, адже лише Україна є законною учасницею процесу. Остаточне рішення постійно затягувалося, а Росія не припиняла наголошувати на тому, що коштовності мають бути повернуті саме в Крим.

14 грудня суд в Амстердамі таки ухвалив рішення на основі конвенції ЮНЕСКО, згідно з якою витвори мистецтва мають бути повернуті суверенній державі, що надала ці витвори у тимчасову експозицію.

Зберігачем і цієї частини колекції визначено Національний історичний музей України. Він має все необхідне обладнання для того, щоб зберігати експонати.

Коли скіфське золото повернеться в Україну

Утім, судове рішення не означає, що незабаром скарби будуть у Києві. Ще протягом трьох місяців коштовності залишатимуться у Музеї Алларда Пірсона. Саме стільки часу відведено, щоб друга сторона могла подати апеляцію.

У Криму вже заявили, що оскаржуватимуть рішення Амстердама про скіфське золото. І хоч є всі підстави вважати, що зрештою рішення суду буде позитивним для України, це знову затягує повернення коштовностей до Києва.

А за словами міністра юстиції України Павла Петренка, колекцію скіфського золота можна буде побачити в Києві наприкінці наступного року.
http://espreso.tv/article/2016/12/14/quotskifske_zolotoquot

РФ ігнорує скайп-конференцію про звільнення заручників - Геращенко
15.12.2016

Російська Федерація відмовляється від формату скайп-конференції для обговорення питання звільнення заручників у рамках Мінського процесу.

Про це повідомила представник в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи Ірина Геращенко, посилаючись на лист ОБСЄ.

"Україна ще раз і ще раз наполягає на тому, що має бути звільнення заручників до Нового року - до 2017, а не 18-го, 19-го, 20-го чи 120-го. Це має відбутися зараз. Ми вимагали провести скайп-конференцію вчора, сьогодні, щоб іще раз і ще раз узгодити ці списки і вийти на компромісне рішення. Що виходить? Ми отримали чудовий лист тільки що від ОБСЄ, що представники Російської Федерації в гуманітарній підгрупі не згодні з таким форматом, тому що вони вважають, що цей формат - скайп-конференції - недостатньо безпечний", - сказала Геращенко.

Вона назвала ці заяви "абсурдними", зауваживши, що скайп-конференції проводяться щотижня у форматі Тристоронньої контактної групи. Приміром, востаннє це відбулося у понеділок, 12 грудня, коли обговорювали безпекові питання.

"Якщо Російська Федерація не хоче звільняти заручників, це є велике питання до них, до Російської Федерації. Від ОРДО ... відповіді досі немає. Від ОРЛО в останню хвилину прийшло, що вони згодні", - сказала Геращенко.

Водночас вона наголосила, що українська сторона готова будь-якої хвилини обговорювати питання звільнення заручників.

https://www.ukrinform.ua/rubric-politycs/2140193-tandit-za-koznogo-nasogo-geroa-gotovi-viddavati-cotiroh-bojovikiv.html

Радник голови СБУ Юрій Тандіт заявив, що за кожного полоненого військового Україна готова віддавати чотирьох бойовиків.

"Українська сторона пішла на компроміс і готова, в межах чинного законодавства, за кожного нашого героя, за кожного нашого полоненого віддавати 4 і  більше особи. І, дійсно, ті списки, які підтверджені представниками ОРДЛО, є некоректними - ми це також визнаємо", - сказав Тандіт.

Він розповів, що ведеться дуже копітка робота за кожного полоненого, і список полонених із 228 осіб є перевіреним.

Тандіт висловив сподівання, що до Різдва російська сторона розблокує процес передачі заручників. А Україна, в свою чергу, вже зараз готова передати 15 осіб, які також є в списках бойовиків, аби зрушити ситуацію з мертвої точки.

"Ми сподіваємося, що РФ, яка позиціонує себе як православну державу, до Різдва  розблокує цей процес. Ми дійсно робимо знак доброї волі і передаємо 15 осіб, ці люди є в списках - це також важливо", - заявив Тандіт.

У Софії Київській відкривається святкова програма для дітей – «Чудеса від Святого Миколая»

15 грудня 2016



16 грудня 2016 року о 16.00 у Брамі Заборовського Національного заповідника «Софія Київська» відбудеться урочисте відкриття святкової програми для дітей – «Чудеса від Святого Миколая».

Миколай_у_Софії_Київській.jpg

Проект «Чудеса від Святого Миколая» – це комплекс мистецьких та розважальних заходів у НЗ «Софія Київська», які проходитимуть  з 16 грудня до 19 січня. Мета проекту – за 35 святкових днів залучити юних українців з усіх регіонів до національних традицій, шляхом участі у святкових майстер-класах, квестах, інтерактивних екскурсіях, виставах та презентаціях дитячих книг. Взяти участь у нашому святкуванні не тільки цікаво, але й непомітно для сімейного бюджету.

На відкритті буде представлено унікальну арт-ялинку, прикрашену ексклюзивними хенд-мейд виробами, виготовленими спеціально для «Чудес від Святого Миколая» майстрами з різних куточків України. До акції долучилися всі області України, а також представники діаспори. Особливо активними були Київська, Чернівецька, Львівська, Вінницька, Харківська, Одеська, Донецька області, Крим та українські майстри з Польщі.

На ялинкових прикрасах – петриківський розпис, мініатюрні копії картин Марії Приймаченко, видатні архітектурні пам’ятки України, візерунки українських етногруп та навіть герої мультфільму про козаків.

У програмі урочистого відкриття: запалення арт-ялинки, відкриття виставки Різдвяних шопок (роботи студентів мистецьких факультетів київських вишів та учнів художніх шкіл) та святкові заходи для дітей (майстер-клас, творчі виступи, караоке-виконання пісень про Миколая та ін.).

http://risu.org.ua/ua/index/all_news/culture/religious_holidays/65467

Марш захисників України з нагоди 25-річчя ЗСУ влаштували у Львові. Такий парад відбувся там уперше за роки Незалежності. Середмістям крокували більше тисячі військових із підрозділів, які дислокуються в області. А помилуватися своїми захисниками зійшлися кілька тисяч містян.

 Гордість та захист нації. Збройні сили України відзначають 25-річний ювілей

За два з половиною роки війни на Донбасі українська армія відродилася та стала потужною. Збройні сили України відзначають сьогодні, 6 грудня, ювілей – 25-ту річницю від часу створення.
Президент України Петро Порошенко вчора привітав військових на передовій. За кілометр від Горлівки, яку контролюють бойовики, верховний головнокомандувач проінспектував позиції українських вояків. Президент заявив, що пишається тим, як зміцніла армія за останні два роки. Згадав і про волонтерів, які відзначали напередодні свій день. Подякував за роботу і вручив нагороди. Про це йдеться в сюжеті програми ТСН.Ранок. "Мені приємно, що народ сьогодні довіряє армії так само, як і церкві. Мені приємно, що за ці два роки ми пройшли дистанцію, коли добровольці трималися лише силою волонтерів, до армії, яка є гордістю держави", – сказав Порошенко.
День Збройних сил України – свято, яке останніми роками актуальне та надзвичайно важливе для держави, ідеться. Анексія Криму, військовий конфлікт на Донбасі й тисячі загиблих та поранених українських захисників – Збройні сили сьогодні піднялися з попелу й гідно боронять Україну.
Старенька бронетехніка, відсутність зброї та боєприпасів і майже небоєздатна армія. Після здобуття Україною незалежності й протягом наступних 23 років Збройні сили України занепадали, скорочували штат та продавали майно. 25 років тому у спадок від Радянського Союзу ЗСУ отримали чималу кількість бойової техніки та особового складу. Лише артилерійських систем в України було понад сім тисяч. Але все це занепадало, допоки на Донбас не прийшла війна.
Сьогодні українська армія відроджується, і хоч має меншу кількість бойової техніки та солдат, ніж 25 років тому, її бойовий потенціал набагато більший. За цей час змінилося і ставлення українців до своєї армії. Тепер їй довіряють і нею пишаються



Центр Львова 6 грудня 2016 року о 10 годині виставка військової техніки та зброї, яку я зафіксував на мобілку. Неякісно, але зрозуміло. Парад був прекрасний, але то багато камер знімкувало!

Президент дав старт роботі відновленої телерадіовежі на горі Карачун

05 Грудня 2016 - 16:43



Президент Петро Порошенко під час робочої поїздки у Донецьку область відвідав гору Карачун поблизу міста Краматорськ та взяв участь у запуску роботи відновленої радіотелепередавальної станції.

«Надзвичайно приємно, що на сьогоднішній день ми можемо констатувати, що те завдання, яке я поставив щодо відновлення українських теле- і радіоканалів починає твердо втілюватися в життя, у тому числі із запуском телерадіовежі «Карачун», - сказав Глава держави, вітаючи присутніх із цією подією.

Петро Порошенко ознайомився з налаштуванням телевізійних передавачів у кімнаті управління та контролю телерадіовежі, яка транслюватиме 10 загальнонаціональних та 4 місцевих канали.

«Сьогодні відбулася надзвичайно важлива подія, яку чекали більше двох років мешканці Донецької області. Починаючи від Красноармійська і завершуючи Лисичанськом, починаючи від Горлівки і завершуючи Ізюмом ми можемо бачити це мовлення», - сказав Президент. Він також поставив завдання розробити дорожню карту і графік відновлення мовлення українських телеканалів для мешканців Донецька, Макіївки, Єнакієвого, Шахтарська тощо.

За допомогою відеозв’язку Петро Порошенко поспілкувався з першим заступником міського голови Торецька Ярославом Руденко щодо якості отримання телевізійного сигналу, зображення та отримав схвальний відгук про якість трансляції. «Я вас вітаю з тим, що нарешті мешканці міста Торецьк мають впевнений прийом українських телеканалів і радіомовлення. Будемо сподіватися, що наші кроки, які спрямовані на деокупацію окупованих територій дадуть нам можливість швидше відновити український прапор і український суверенітет на окупованих територіях. Я тільки повернувся з околиць Горлівки і можу вам сказати, що дуже приємно, що сьогодні мешканці Горлівки, я сподіваюся, матимуть можливість дивитися українські телеканали», - сказав Глава держави.

Президент зауважив, що роботи по зведенню вежі та початку трансляції українських телеканалів були завершені раніше запланованого терміну. «Ця вежа мала бути введена в експлуатацію у 2017 році, орієнтовно в кінці січня – на початку лютого. Під час організаційної наради, яка відбулась тут, було посталено завдання ввести її в експлуатацію в межах листопада – початку грудня 2016 року», - зазначив Глава держави.

Президент повідомив, що на телерадіовежі у Карачуні встановлено потужні передавачі 20 кВт, які було передано Україні Польщею в рамках співпраці в сфері оборони.

Президент також пересвідчився у якості радіосигналу. У прямому ефірі радіо «Армія FM» Глава держави поспілкувався з військовослужбовцями, які виконують бойові завдання на лінії розмежування у зоні проведення АТО. Радіозв'язок було встановлено з Волновахою, Широкіно, Святогірськом, Верхньоторецьком.

Петро Порошенко привітав бійців та всіх слухачів «Армія FM» зі Днем Збройних Сил Україні, 25-та річниця яких святкуватиметься 6 грудня. «Дякую вам за службу. Пишаюся такою армією, такими Збройними Силами України, які користуються заслуженою шаною і повагою народу, є оплотом української незалежності і суверенітету. І є яскравою демонстрацією того, що нам вдалося зробити за ці 2,5 роки», - сказав Глава держави.

Президент також вшанував пам’ять загиблих воїнів АТО та поклав квіти до пам’ятного знаку українським героям на горі Карачун.

Радіотелепередавальна станція Краматорськ (РТПС) разом із радіотелевежею була знищена терористами в липні 2014 року, що унеможливило трансляцію українських телеканалів та передачу радіосигналу. На сьогоднішній день, після відновлення роботи РТПС, на території Донецької області розпочато ретрансляцію телевізійних програм усіх 14-ти запланованих аналогових каналів та 13-ти радіопрограм, здійснюється повне технічне обслуговування і експлуатація мереж зв’язку, супутникового та ефірного телерадіомовлення. Зокрема, у тестовому режимі для мешканців Донецької області доступні Перший національний, Інтер, ТРК Україна, Новий канал, 1+1 , СТБ, 5 канал та інші.

http://www.president.gov.ua/news/prezident-dav-start-roboti-vidnovlenoyi-teleradiovezhi-na-go-38978
Робоча поїздка до Донецької області

05 Грудня 2016 - 15:55

"Вышел в степь Донецкую..." Мене цей фоторепортаж приємно вражає, що Президент України Петро Порошенко так походжає степом Донбасу в супроводі наших бійців з передка...

Догана бездоганності ОСББ

В мене були сумніви, чи можна про це розповідати, бо журналісти, як адвокати чи лікарі, можуть знати багато, але не все мають право розголошувати, особливо якщо це стосується когось приватно, зокрема його бізнесову таємницю. Водночас і мовчати не можна, коли це стає надто вагомою темою. Одного часу я активно досліджував тему комунального господарства в Україні і, зокрема, тему ОСББ (Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку).  http://blog.i.ua/community/662/1974822/
В той час я познайомився з чоловіком, який розповів мені про унікальну людину-реформатора і його досягнення в цій комунальній сфері, але суто по-секрету і далі ви здогадаєтесь чому. Так само я знаю приблизну схему, а не реальність як таку, бо то відбувалось в іншому місті, але для мене то була вражаюча інтелектуальна знахідка. У нас зараз (як і завжди!) є чимало базік, що на словах палаци з повітря збудують, але якщо постає запитання: Чому ж коли ви (вибачне на слові: с-с-суки!) був при владі і параді, то самі нічого не зробили?! Чому не вирішили проблемне питання так, щоб ми про нього більше і не згадували? – відповіді конкретної немає, або ж безпомічно розводять руками, що ситуація не дозволяла і лякала тощо. Маю, зокрема,  на увазі занадто балакучого екс-міністра комунального господарства Кучеренка і ще більшу «народну захисницю» щодо газу та комунальних тарифів екс-прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, щоправда захисницю після втрати посади, а не під час свого прем'єрства. Також на противагу негативним прикладам назву унікальну людину, царство їй небесне, – Георгія Кирпу, який чи не єдиний рухав, будував і відкривав у часи, коли все довкола в Україні зупинялося і закривалося, а далі – руйнувалося і розкрадалося. Тобто одні в найгірші часи у жахливих  обставинах могли робити і зробили, а інші – не змогли і не зможуть ніколи. Висновки з того робить самі.
Герой моєї розповіді був інженером-будівельником, що лишився без роботи у кризові 90-ті роки псевдо-реформ Леоніда Кучми, коли в державі Україні майже все встало на «мертвий (в буквальному розумінні цього слова і вислову!) якір», особливо ж – будівництво припинилось повністю. Розпочинав «човником»-торгашем до Туреччини, а тоді трапилась нагода під замовлення будувати приватні котеджі ясно що не простим людям, під час чого завів потрібні знайомства, щоб змогти відкрити власну будівельну фірму, яку зайве не опікали владні установи з податкової та прокуратури і їм подібні рекетири при владі, а ще тоді можна було знайти земельні ділянки під забудову в досить прийнятний спосіб. Хто знається на темі – той все зрозуміє, а хто не знає, тому не пояснити в двох словах, а довго – ніколи. Після кількох вдалих оборудок з котеджами та окремими багатоповерховими будинками він, можливо, перший вийшов на проект побудови наразі вже поширеного будівництва комплексу, або інакше: цілого кварталу. Зараз у Львові такого багато, але не чув про інше, що було головним в задумі цього будівничого, про що і хочу розповісти.
Використати тему Закону про ОСББ в якості «фірми-прокладки» здогадались чимало бізнесменів, які будували багатоквартирний дім, приватизували на підставні особи квартири, створювали власне ОСББ і обирали-призначали його керівництво, після чого продавали квартири справжнім власниками, але при цьому по-суті примушували їх ставати членами вже діючого псевдо-ОСББ за фактом його існування. Реально будинок обслуговувався  найближчою з житлово-комунальних контор чи подібною організацією, з якими укладався від імені правління ОСББ відповідний договір, що було вигідно для керівництва комунальних підприємств, як значний додатковий прибуток при тій самій рабсилі і ресурсах. Таким чином гроші з мешканців будинку збирало псевдо-ОСББ, з того всього 20-40% лишало собі, а інше переказувало на рахунок комунальників і так до безкінечності. Чистий прибуток до кишені власника забудови на тривалий час гарантовано без зайвих витрат. Зокрема таким чином у Києві діяли будівельні фірми підпорядковані олігарху Живаго і не тільки його. Власне тут і проявилось найогидніше звіряче обличчя Закону про ОСББ, тому що правління цього колгоспу обрати простим співмешканцям будинку є досить важко, а переобрати – майже неможливо. Саме тому у новобудовах комунальні послуги завжди дорожчі за середній рівень по місту. Причому навіть за чесного утворення  і керівництва ОСББ, що мене особисто дивує, але то інша розмова.
Одразу зазначу, що не маю зайвого захоплення перед цією людиною, якої ніколи не знав, як не обожнюю надто Георгія Кирпу, з яким довелось безпосередньо бачитися кілька раз. Річ у тому, що на моє тверде переконання ще з армії: керівник не має бути добрим і альтруїстом, а має бути розумним і справедливим. Цього достатньо! Я поважаю людину, якщо вона справу вміло робить з прибутком, людям дає заробити і собі особисто добрий шмат залишає цілком заслуженого бабла (грошей). Так, добрий керівник часто є жорсткою і навіть жорстокою людиною, але це обумовлено всім стилем його роботи і посади, а точніше – з сукупності домовленостей, зобов'язань,   відповідальності та ризиків. Я не уявляю ситуації, щоб людина була доброю і стала багатою завдяки бізнесу. Бізнес – то є війна, нехай і економічна, а на війні головним є вижити і залишитись людиною, ну і, звичайно, – перемагати. Проте залишитись  Людиною для керівника завдання не з простих. Такою справжньою людиною  я вважаю героя моєї оповіді, який загинув під час відпустки кілька років тому, коли займався дайвінгом і досліджував з друзями уламки затонулого корабля. Його бізнесу я вже якоїсь значної шкоди не зроблю, розповідаючи про його унікальні знахідки в системі ОСББ, хоча по-суті то є антитеза існуючому закону. І гарна догана бездоганності цього закону про ОСББ, який аж занадто чомусь популяризують і майже не критикують в ЗМІ.
Тепер почну про головне: ним було збудовано чотири дев’ятиповерхових будинків на чотири під’їзди у вигляді чотирикутника (каре), посередині спортивний і дитячий майданчики, кілька продуктових «мапів» (магазинчіки) і кнайп (кафе), а найголовніше – збудовано окрему централізовану систему опалення та водопостачання. Ви скажете: – Ну і що тут дивного? Отож бо і воно, що всі так вважали: звичайна котельна і не більше. А воно зовсім незвичайна. Зрозуміло, що тут прийшлось людині чимало обмізкувати і ризикувати, бо тоді термальне тепло було для України диковинкою як, врешті, і зараз. Під час будівництва котельні були запрошені фахівці (недешеві!), які пробурили глибинні шурфи і встановили апаратуру термального теплопостачання. Ще на належній відстані було зроблено артезіанські свердловини, які було об'єднано в єдину автоматизовану систему з двома середньої потужності газовими котлами. Також було облаштовано на даху котельні сонячні батареї, а в середині акумуляторний відсік та ще два дизельні електрогенератори: один меншої потужний для аварійного підключення і другий досить потужний на випадок відключення централізованого електропостачання від міста для всього комплексу, бо ж все на електриці функціонувало. Також було прокладені мережі централізованого водопостачання,  водовідведення (каналізація) і газопостачання. Але самі будинки не були газифіковані, а все в них було виключно на електриці і то було дуже мудро з кількох причин: по-перше, ніхто з жильців апріорі не міг самостійно встановити собі автономне опалення; по-друге, це значно зменшувало залежність від різних контролюючих інстанцій по-газу; нарешті, по-третє, гарантувало високий рівень безпеки у багатоквартирній будові від вибухів побутового газу і пожеж. Досить і досить важлива річ, що завжди гарно сприймається мешканцями, як і для промоції при продажі квартир добре діє. Здавалось на перший погляд, що нічого особливого в тому немає, але давайте уважно придивимось і підрахуємо.
Одна справа: збудував, продав, прибутки зібрав і забув. Інша справа, якщо  після продажу доходи далі продовжують надходити, але не як у фірм-«прокладок» типу псевдо-ОСББ, а як все нормально якісно своє комунальне забезпечення. Звичайно, що була певна «хімія», коли створювались і функціонувало це своєрідне приватне ОСББ,  але інакшого наше українське законодавство не дозволяло, тому що управляючі компанії дотепер є тільки на папері в якості законопроектів. Тут все було досить законно! В кожному будинку до половини квартир продавалось, ще частина здавалась у довготермінову оренду, а ще інша частина йшла на по-добову здачу. Тобто частка квартир забудовника була достатня для обрання правління ОСББ, отже всім тим господарством по будинку займався офіційний голова правління ОСББ, а насправді – призначений забудовником управляючий, якому виділялась службова квартира і досить непогана зарплатня з гарними бонусами від прибутку. Маю зазначити, що демпінговими цінами тут не займалися, щоб не нажити ворогів, але в цілому ціни були середні за ринковими, при досить значних внутрішніх пільгах. Можна було мати нижчі розцінки за комуналку, але тоді це б викликало непотрібну підозру та зацікавленість різними інстанціями, чого не хотілось. Врешті, все було досить прибутковим навіть за низьких тарифів на газ, а коли тарифи почали шалено зростати – це стало просто «золотою жилою»! Додам, що кому потрібно – грошики заносили, бо то традиція в українців – «засіяти» в кабінетах чиновників, щоб як у нас кажуть: «Не треба від держави допомоги – головне, щоб не заважала». Мусів бути як всі на той час, щоб не постати під прицілом в переносному і прямому значення цього слова. Всіляке бувало. Повторюсь, що не роблю свого героя таким вже Героєм – я просто  втішався з того, що не просто когось з людей наших тупо обкрадають, а чесно розумом гроші хороші заробляють! Люди сплачували ті самі гроші, що і всі! Просто на газові котли приходило нагріта термальним теплом вода і її тільки підігрівали на потрібний градус та запускали в систему, а гроша рахували як за нагріту воду за розцінками, що і в усіх котельнях міста. Нечесно? Чому? Хіба втрати з тепломереж, які ми  так само оплачуємо, є чесно? Отож…
Скажу відверто, що коли зустрічаю подібні схеми збагачення, то щиро захоплююсь ними. Просто я мав надто багато справ зі справді геніальними схемами розкрадання бюджетних коштів, тобто обкрадання нас з вами. Чомусь багато хто вважає, що держава і її бюджет щось далеке від нього особисто, тоді як насправді це все наші з вами гроші – наші гроші! Власне тому я і поважаю людей, які стають багатими не торкаючись до бюджету держави. Вкрасти, звичайно, також треба вміння, але честі в тому немає, а тут чоловік просто додавав до основного централізованого джерела ще свою вироблену воду, тепло- та електроенергію і навіть послуги безпеки та кабельного телебачення – все чесно і достойно! Молодчина! Шкода, що мало таких у нас розумників. Зовні все так просто начебто виглядає: у кожного власника квартири його домофон окрім прямої дії впускати до під’їзду мав додаткову функцію внутрішнього зв'язку з операторами і будь-яку свою проблему чи потребу жилець міг миттєво їм передати, а ті так само швидко доводили все потрібному управляючому в цілодобовому режимі, бо ж той тут і жив в цьому будинку! Далі всі проблеми оперативно вирішував сам управляючий без додаткових коштів з мешканців будинку, окрім серйозних ремонтів, але то інакше не буває. Всі були задоволені, жили тихо і мирно, чого і всім іншим бажаємо.   
На завершення ще дещо так чисто раціональне: у так званій «котельні» все було автоматизовано, але і оператор про всяк випадок мав чергувати, щоб в разі чогось надзвичайного міг зреагувати, або передзвонити кому потрібно. Причому навіть оператори не знали про систему термального водопостачання та артезіанські свердловини! А навіщо їм те знати? Головне для них було знати, які коли кнопки на диспетчерському пульті натискати. Тільки спеціаліст з налаштування всієї тої автоматики все знав, а я його знав і сподіваюсь – не здав. Так от щоб оператори не сиділи дурно коло тої автоматики, цей чоловік порадив, а той забудовник його послухав щодо внутрішньої мережі з домофонів, а ще наставив відеокамер по периметру будинків і навіть у під'їздах на поверхах. Камери були об'єднано в єдину систему, вони йшли до запису на комп'ютери і виходили на цілу стіну моніторів перед операторами, які, в разі потреби, переключали відеоспостереження, тобто так би мовити «вели потрібний об'єкт» і одночасно, за потребою, викликали охорону. Вона також була своя, бо за безкоштовне користування місцевим тренажерним залом мешканцями мікрорайону «спортивної статури» існувала своєрідна такса охороняти місцевість «за викликом», що всіх влаштовувало: тут живу, тренуюсь і охороняю. Просто і розумно! Головне: правильна організація! Тоді є спокій і порядок. І задоволення від життя. Зрозуміло, що в дуже особливих моментах викликали поліцію чи там рятувальників. Водночас де б господар не мандрував, він завжди міг увійти в Інтернеті на свій сайт і його засекречену функцію аби переглянути відеокамери і простежити, що там у нього робиться в це час. І реагував моментально. Або пізніше. Або не було потреби йому втручатися, раз без нього гарно справлялись. Але він знав усе – техніка все фіксувала…
Більше додати не маю чого, хоч і певен, що було в такого чоловіка (на жаль, не маю права оприлюднити хто це і де це) багато інших задумів та досягнень, але розповів те, що про нього знав. І то взнав випадково в приватній розмові. Хочеться дуже, щоб такого позитиву було побільше у нас в Україні, як і на користь людей в більшому обширі це діяло, але то залежить він самих людей: не будьте наївними простаками і не мрійте, що хтось вам зробить добре за так – ніколи не зробить! Популізм – це система гарних, але брехливих за виконанням обіцянок заради того, щоб тільки дорватися до влади. І оте скигління: – А ми йому повірили…– залишіть немудрим, бо вірити можна тільки в Бога і в себе! Ставайте самі мудрими і самі робіть щось подібне до того, що зумів зробити цей чоловік. Будьмо!

Богдан Гордасевич
м. Львів, 04.12.2016

Спільними зусиллями ми зміцнимо Об’єднану Європу демократії, поваги та впевненості у завтрашньому дні

02 Грудня 2016



Спільними зусиллями ми маємо врятувати сьогоднішню Європу від приступів популізму, байдужості, євроскептицизму та синдрому егоїзму, наголосив Президент Петро Порошенко на українсько-польській конференції з циклу «Форум лідерства» в ході офіційного візиту до Республіки Польща.

«Маємо довести, що сьогодні нас об'єднує більше, ніж розділяло в усі попередні століття. Тягар старих часів не опустить наші голови вниз. Ми будемо дивитися вперед – і прагнути до спільної мети. А мета ця проста і велична: єдина, сильна, демократична, вільна Об’єднана Європа. Об’єднана Європа, де спільний кордон – це не історичне прокляття, а точка синергії для культур та економік», - наголосив Петро Порошенко.

Глава Української держави зазначив, що спільними зусиллями Україна та Польща зможуть зміцнити «Об’єднану Європу демократії, поваги та впевненості у завтрашньому дні». «Думаю, ця мета заслуговує нашої віри та наших зусиль. Сьогодні, перебуваючи у Варшаві після спілкування з моїми польськими друзями і колегами, я маю ще більше оптимізму», - додав він.

За словами Президента, на жаль, відносини між українцями і поляками мають як світлі, так і темні сторінки, але настав час історичних рішень. Петро Порошенко процитував заповідь Іоанна Павла ІІ, висловлену під час візиту до Києва: «Найбільш гарячим прагненням, яке народжується у моєму серці є, щоб помилки минулого не повторилися у майбутньому, щоб пам’ять про них не стала перешкодою на шляху до взаємного пізнання, котре є джерелом братерства та співпраці».

«В Європі немає іншого шляху до миру, ніж шлях християнський: прощати і просити прощення. В Західній Європі цей крок зробили колись німці та французи. В Центральній та Східній Європі його мають зробити українці та поляки. Не заради політичних міркувань, а заради відповідальності», - сказав Президент.

Петро Порошенко наголосив, що у важкі часи треба бути сильними і не можна сумніватись у власній перемозі: «Дякую, що ви стоїте з нами. Дякую, що ваша душа і серце – з нами. Ви надто добре знаєте, як це страшно – коли твою свободу нищать і коли за тебе приймають рішення. Або знищують еліту нації, як це відбулося в небі над Смоленськом».

Глава Української держави зазначив, що сотні громадян України будучи етнічними поляками боролися і продовжують боротись за українську свободу. Він нагадав про Леона Полянського – українця польської національності, який віддав життя на Майдані і зараз серед Героїв Небесної Сотні. Віталій Мйодушевський – поляк із Житомирщини, який загинув у місті Щастя від кулі російського снайпера.  «За походженням – поляк, з народу – українець», -  так казав він про себе.  Доброволець батальйону «Дніпро», 49-річний етнічний поляк з Хмельниччини Леонід Смолінський, який загинув разом із своїм українським товаришем 12 серпня 2014 року під Донецьком, потрапивши в засідку російських десантників.

«Ця пам'ять – назавжди з нами. Ця свята жертва освячує наше нове братерство. Братерство свободи. Братерство мужності. Братерство вірності», - наголосив Петро Порошенко.

За його словами, Україна і Польща мають спільні спогади спільної величі і спільні спогади спільних трагедій. «Нарешті народжується драйв, великий драйв взаємного тяжіння. Я особисто це відчув під час Помаранчевої революції, коли виходячи на Майдан бачив багато польських прапорів. Мені надзвичайно важливо було чути і відчувати це під час Революції Гідності», - сказав Президент.

Глава держави також зазначив, що 1 грудня, рівно 3 роки тому, коли він звертався до мільйонного Києва, поруч були польські депутати: «Унікальне відчуття солідарності. Солідарність – слово, яке так важливе для Польщі і для України».

Президент нагадав, що 25 років тому Україна здобула незалежність, оскільки більше не хотіла бути у складі Радянського Союзу і точно не хотіла більше бути радянською колонією. «Вона хотіла бути демократичною, вільною, правовою і європейською державою. За 25 років це відчуття і це бажання України і українців лише зміцнилося. Старі та нові версії радянського колоніального минулого – це точно не для нас. Для нас – це об’єднання Європа», - наголосив Петро Порошенко.

Водночас, Глава держави з сумом констатував, що СРСР не припинив своє існування: «Радянський Союз не в документі і не в Біловезькій пущі. Радянський Союз в головах. І в цьому сенсі Радянський Союз ще досі не похований. І, вибачте за відвертість, Україна зараз воює, щоб поховати Радянський Союз в головах декого, бо іншого приводу для війни просто не існує», - сказав Петро Порошенко.

В свою чергу, Президент Польщі наголосив, що його держава завжди прагнула мати на своїх східних кордонах вільні і незалежні країни. «Польща завжди здавала іспит на підтримку вільної України. Так було і під час Помаранчевої революції, і під час Революції Гідності. Поляки завжди підтримували вільний вибір народу України, його власного незалежного вибору. Польща завжди була і буде солідарною з Україною», - наголосив Анджей Дуда.
http://www.president.gov.ua/news/spilnimi-zusillyami-mi-zmicnimo-obyednanu-yevropu-demokratiy-38946