Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Прощання з Олексієм Порошенком

Прощання з Олексієм Порошенком










У Києві прощаються з Олексієм Івановичем Порошенком

У КЛУБІ КАБМІНУ ПРОЩАЮТЬСЯ З БАТЬКОМ ПЕТРА ПОРОШЕНКА – ОЛЕКСІЄМ ІВАНОВИЧЕМ 
19.06.2020 12:03
Перед цим у Свято-Михайлівському соборі відслужили панахиду

ЗА ТЕМОЮ

У Києві в Клубі Кабінету Міністрів у п'ятницю, 19 червня, прощаються із батьком п'ятого президента України Петра Порошенка – Олексієм Івановичем Порошенком. Про це повідомляє кореспондентка "5 каналу" Олена Соловйова.

До будівлі вже прийшла родина Порошенків.

Прощання з Олексієм Івановичем ПорошенкомПрощання з Олексієм Івановичем Порошенком"5 канал" / Олена Соловйова

Прощання з Олексієм Івановичем ПорошенкомПрощання з Олексієм Івановичем Порошенком"5 канал" / Олена Соловйова

На прощання з Олексієм Порошенком прийшли ексміністр Євген Нищук, Геннадій Зубко та колишній прем'єр Володимир Гройсман.

Прощання з Олексієм Івановичем ПорошенкомПрощання з Олексієм Івановичем Порошенком"5 канал" / Олена Соловйова

Прощання з Олексієм Івановичем ПорошенкомПрощання з Олексієм Івановичем Порошенком"5 канал" / Олена Соловйова

Перед цим у Свято-Михайлівському соборі відслужили панахиду.

Нагадаємо, похорон Олексія Івановича Порошенка, батька п'ятого президента України, перенесли на 19 червня через суд над Петром Порошенком. За інформацією ЗМІ, батько Петра Порошенка Олексій Іванович помер унаслідок інсульту, який стався 15 червня після того, як він дізнався, що його сина викликають у суд для обрання запобіжного заходу, а прокуратура вимагає арешту п'ятого президента.

Панахида по Олексію Порошенку

На панахиді, яка почалася трохи пізніше 10:00, були присутні члени фракції "Європейська солідарність", колишній генпрокурор Юрій Луценко з дружиною Іриною

У Києві в п'ятницю, 19 червня, відбулася панахида по батькові Петра Порошенка Олексію в Свято-Михайлівському монастирі. На панахиді, яка почалася трохи пізніше 10:00, були присутні члени фракції "Європейська солідарність", колишній генпрокурор Юрій Луценко з дружиною Іриною. Службу проводив митрополит Єпіфаній.

Також на церемонії були дружина п'ятого президента Марина Порошенко, дочки Олександра та Євгенія, молодший син Михайло. Старшого сина Олексія і його дружини Юлії в монастирі не було.

Панахида завершилася о 11:30, о 11:40 труну винесли з монастиря і повантажили в катафалк.

У Києві завершилася панахида по батькові Порошенка, її провів Єпіфаній
У Києві завершилася панахида по батькові Порошенка, її провів Єпіфаній
У Києві завершилася панахида по батькові Порошенка, її провів Єпіфаній
У Києві завершилася панахида по батькові Порошенка, її провів Єпіфаній
У Києві завершилася панахида по батькові Порошенка, її провів Єпіфаній
У Києві завершилася панахида по батькові Порошенка, її провів Єпіфаній
У Києві завершилася панахида по батькові Порошенка, її провів Єпіфаній
У Києві завершилася панахида по батькові Порошенка, її провів Єпіфаній
У Києві завершилася панахида по батькові Порошенка, її провів Єпіфаній


Наш вирок



І сказав Вован: -Я ваш вирок!

В сучасній історії доволі парадоксів, бо як це не дивно звучить, але найбільшим український націоналістом і бандерівцем є ніхто інший, як сам Президент РФ Володимир Путін, бо ніхто за нього не зробив більшого задля від'єднання України від Росії. Не вірите?  А ви подивіться самі неупереджено як сильно була інтегрована Україна в економічному і соціальному обширі з РФ у 2000 році і що маємо на 2020-й? Різниця просто не до порівняння! А хто це все зробив? Однозначно: Путін! Путін! Путін! Хоча воно одночасно і Хуйло – ніде правди діти: усі Совка ми діти. Зауважте на одне чітке явище: Україна завжди мусіла відповідати на санкції чи скорше: репресії,–  з боку РФ, а не була їх ініціатором. А за тим всім стояв і є виключно особисто Вова Путін, який динамічно роз’єднує Україну з РФ, за що від імені Степана Бандери йому щира вдячність і орден «Богдана Хмельницького» за цей подвиг.

Та повертаємось до наших баранів, тобто: до зе-електорату. Ви знову здивуєтесь з парадоксу, що погрожуючи під час передвиборчої риторики у бік Петра Порошенка безнадійно мудрими словами: – Я ваш вирок! – Володимир Зеленський насправді став вироком для свого електорату в сукупності з Петром Порошенком, яких єднає безкінечно багато своє і чуже злато. Давайте розбиратися детальніше з тими, хто любить читати надбагато і навіть думати над прочитаним.

Не відкрию великої таємниці, що після розвалу СРСР і появи 24 серпня 1991 року Незалежної Світової Держави Україна – вона, люба Ненька, дотепер ще залишається уламком Совка і отою псевдо-державою УРСР з усією ментальність пост-колоніального соціуму тотально патроналістичного за своєю свідомістю, не виключаючи і автора цього допису. Я про то написав у своєму роздумі «Сучасність і «Правитель» Нікколо Макіавеллі» щодо хвороби на «вождізм» і все інше з тим пов’язане. (https://spavedfront.io.ua/s218079/gosudar_nikkolo_makiavelli)

Не думаю, що хтось з тих, хто реально побував у Совку-соцтаборі, буде спростовувати моє твердження, що в СРСР влада – це все, а проста людини – ніщо. Сучасна Північна Корея (КНДР) є дублікатом саме СРСР.  Багато мушу пояснювати тим, хто в СРСР не жив, але за ним і всім тим страшно ностальгує в стилі Мураєвих та іншої нечисті, що навіть непристойно вимовити: опазижо! (ОПЗЖ). Перепрошую, але з пісні слова не викинути, хоча і варто пі-пі-пікать. Просто споглядаючи на цей «оргазм від маразму» у мертвяків, які борсаються за життя, цілком зрозуміло, чому СРСР розвалився і хто «просрал великую державу», а зараз руйнують ще одну, бо срать –  не будувать!

Отже: імперія розвалилася, а сутність влади лишилася і це легко побачити по Білорусії та РФ, як і придивившись добре – і на Україні. Звичайно, що є різниці в сюжеті та виконавцях, але суть – одна. Для всіх Президент є якби сакральна персона з божественними повноваженнями творити оте диво, щоб усім було добре і гарно. Не менше. А ще краще, щоб стало добре тим, кому зараз погано, за рахунок тих, кому занадто добре було до цього. Пригадуєте Помаранчеву революцію 2004-2005 років? Право вибору, тобто демократію, ми тоді відстояли, але як поставилися до Віктора Ющенка? Другий після Бога! І не інакше! Не даремно чоловіка так пробило на зіркову хворобу, що дотепер там десь в захмарних висях блиндикає.

А який зі свого прем'єрства Юлія Тимошенко подіум влаштувала! Королева бала! Щодня нові наряди та їх переміна, скрізь одна вона найкраща, ну просто – богиня! А з того всього кого обрали новим Президентом України? Зека Віктора Януковича, як доброго господарника і «тверду руку» – цей порядок наведе і всім дасть в масть. Дав! І отримав у відповідь! Копняк! Але всі знову чекали дива-дивного від хлопа масивного та стався не «ах!», а банальний крах. Хоча як автору двох українських революцій варто в Києві зафіксувати пам'ять про Януковича і поміняти голову з жіночої на його в монументі, вибачте на слові, що «Родина-мать», а потім урочисто усе-усе те убожество наніц зламать.

Наступний, обраний з одного заходу Президент України Петро Порошенко ще більше був «ах!-ах!» – то ж олігарх! Усе знає і все уміє! А що вже гарно піє! Очікували життя в шоколаді навіть для тих, хто йому не раді в Раді. Така в нас Верховна Рада завжди неначе з шоколаду, а вже коли ти там: сам їм – іншому не дам! Через то і бійки, чвари та «гнилі базари». Як не старався хлоп, але «до стінки» і його майже приперли вже - оп! А щоб не вистигла лазня – вибрали в президенти блазня! І настав час облизня!
(далі буде)

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне
12 червня 2020 р. (7528)

Уряд визначив

Уряд визначив адміністративні центри та затвердив території територіальних громад усіх областей
Міністерство розвитку громад та територій України, опубліковано 12 червня 2020 року о 18:32

12 червня на позачерговому засіданні Кабінету Міністрів України було визначено адміністративні центри та затверджено території територіальнтх громад усіх областей з доопрацюванням.

Проекти розпоряджень розроблені на основі затверджених Урядом перспективних планів формування територій громад областей, визначають адміністративні центри та затверджують території понад 1470 територіальних громад.

«На підставі цих рішень, Центральна виборча комісія зможе призначити перші місцеві вибори у 2020 році  на новій територіальній основі. Також прийняття цих розпоряджень забезпечить формування та функціонування спроможних територіальних громад, та відповідних органів місцевого самоврядування, здатних надавати населенню якісні послуги, створить більш комфортні умови для проживання жителів», - наголосив Міністр розвитку громад та територій України Олексій Чернишов.

Проекти розпоряджень Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад» розроблено відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».


Не йдіть! Залишайтеся!

Володимир Зеленський – Службі зовнішньої розвідки: Залишайтеся мужніми та непохитними у своїй відданості у служінні народу України

9 червня 2020 року - 12:57

Володимир Зеленський – Службі зовнішньої розвідки: Залишайтеся мужніми та непохитними у своїй відданості у служінні народу України

Пріоритетами у діяльності Служби зовнішньої розвідки мають стати ефективне виявлення потенційних загроз і викликів, допомога в поверненні тимчасово окупованих територій України, захист національних економічних інтересів, сприяння оборонно-промисловому комплексу, протидія ворожим інформаційним операціям та захист українців за кордоном, наголошує Президент Володимир Зеленський.

«Розвідка має ефективно виявляти всі потенційні загрози та виклики українським інтересам і протидіяти їм. Здобування попереджувальної інформації щодо планів і намірів ворогів нашої державності, незалежності, нашого суверенітету – це ключова функція розвідки», – сказав Президент під час представлення новопризначеного голови Служби зовнішньої розвідки Валерія Кондратюка.

Також служба має ефективно супроводжувати політичний діалог щодо повернення окупованих територій.

«Чекаю від служби розвідувальну інформацію для вироблення оптимальної переговорної позиції України як у Мінську, так і під час засідання в Нормандському форматі. Ви маєте докласти всіх зусиль для збереження міжнародної підтримки України», – додав Глава держави.

Крім того, Володимир Зеленський акцентував увагу нового голови СЗР на питанні захисту національних економічних інтересів України й наголосив, що гальмування невигідних нашій країні проектів має бути точкою зосередження зусиль розвідки.

Служба також має сприяти українському ОПК в розробці й виробництві власних зразків озброєння та військової техніки.

«Науково-технічна інформація, здобута в інтересах українських підприємств, – це технологічний прорив нашої промисловості та нові робочі місця для громадян України», – зауважив Президент.

Не менш важливим є виявлення, запобігання та протидія ворожим інформаційним операціям.

Крім того, СЗР має опікуватися захистом українців за кордоном в умовах глобальних потрясінь, передусім пандемії коронавірусу, а також від посягань терористів і міжнародної злочинності.

«Виконання цих завдань потребує оптимізації організаційної структури, всіх аспектів розвідувальної діяльності та професійної підготовки співробітників української зовнішньої розвідки. Валерію Віталійовичу, доручаю вам професійно реформувати Службу зовнішньої розвідки України, запровадивши сучасні моделі управління розвідувальною діяльністю, персоналом і стратегічними комунікаціями», – зазначив Володимир Зеленський.

Президент закликав працівників СЗР ніколи не втрачати віри у свій народ і нашу державу.

«Залишайтеся мужніми та непохитними у своїй відданості в служінні народу України. Україна ніколи не залишить і не відмовиться від своїх синів та доньок», – наголосив Глава держави.

До Дня журналіста в Україні роздуми

До Дня журналіста в Україні роздуми



Про покійників або добре, або - нічого. Є таке неписане правило. Буду про все добре, тому що журналіст в мені помер 06.06.06 - вхоплюєте символіку?
Так: саме 2006 року 6 червня я завершив свої тривалі спроби вийти у фахову журналістику. Розуміння різниці фаховості від аматорства дуже гарно визначила моя донька Соломія: якщо повноцінно заробляєш на життя - значить це твій фах, а ні - то ні. Воно і справді я використовував свій декларативний статус журналіста переважно як прикриття для власного вивчення різних моментів політичного і соціального життя як то кажуть у безпосередньому контакті з людьми і подіями. Досить багато побачив, почув, записав і мало що використав. Чому? Я б сказав тепер: через самоцензуру. Обертався я переважно у національно-патріотичному середовищі, яке було дуже, на превеликий жаль, демагогічне і бездіяльне, але публічно критикувати цю неміч виходило підігравати ворогам-комунякам, тому доводилось писати суто куці політичні "інформашки" або про успіхи в сфері культури і мистецтва, чого у Львові вистачало і я навіть набув популярності. Проте перевести у "дзвінку монету" цю популярність мені не виходило і тому тему мистецтва було закинуто. Класика: хто платить гроші - той замовляє музику! Нема грошей - немає музики. Отож бо і воно...
Ще одна річ дико мене бісила у вигляді диктату редакторів, які мали гартування в комуністично-тоталітарній журналістиці, де кожна помилка як у сапера з вибухівкою коштувала як мінімум - посади. Авторські статті такі редактори "творчо" переробляли на свій копил, тому часто окрім свого прізвища я мало що мав спільного зі опублікованим матеріалом. Одного разу я провів експеримент: написав іронічну статтю "Слово на захист повій" і розіслав її ксерокопії у чотири різні видання, які всі її опублікували і спільного там було тільки заголовок і прізвище автора. Мені це, чесно кажучи, дуже не подобалося, або точніше: дико бісило! Як і чисто символічні гонорари на той час "жити будем погано, але не довго" - гасло Леоніда Кучми, що затягнулося аж дотепер. Звичайно, що завжди існував прошарок елітних "конвертованих" журналістів, які отримували тихенько чималі кошти "вічнозелених" у конвертиках за певні послуги медіа-хайпу (hype) як приклад: Олександр Онищенко щедро оплатив оббріхування в ЗМІ прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка і все "тіп-топ" у сук з фаховими посадами журналістів...
Жаліти за тим, що я не вписався до когорти фахівців "другої після першої" не бачу жодних причин. Як і зовсім не бачу в українському медіа-просторі когось такого, щоб я йому заздрив і сказав: оце той, ким би і я хотів бути в журналістиці. Найбільше мені сподобалися програми огляду подій на "5-му каналі" за авторства Віталія Гайдукевича, які після обрання його нардепом від партії "ЄС" припинилася, а взамін нікого і нічого вартісного. Жаль. Його авторська програма "Є сенс" гарна, але то вже інше - це не журналістика, а філософія. 
Таким чином на сьогодні українська журналістика має дивний дикий вигляд з одним-єдиним гегемоном фельдмаршалом-мастодонтом Дмитром Гордоном,  а далі величезна прірва вниз аж до фельдфебеля Шарія і шобли журналюх "иже з ним". Моя думка сповна суб'єктивна, тому прошу спробувати її спростувати і назвати прізвища хороших живих українських журналістів на цей час в нашому медіа-просторі. Дуже хочеться почути голос з тих народних мас, які ЗМІ-їсти обзивають "піпел хаває". Було б дуже цікаво вияснити пріоритети, якщо вони є. Тому що в журналістів побутує одна класична теза: "Якщо щось сталося, але про це ніхто не знає - значить нічого не сталося!". І ось я чим більше зустрічаю явище серед своїх знайомих, коли вони не дивляться і не слухають українські радіо і телеканали зовсім, а в Інтернеті користуються новинами виключно іноземних інформагенцій тощо, тобто для них не існує потреби в українських ЗМІ-ресурсах в будь-якому форматі. Як влучно висловився один чоловік про наші ЗМІ: об'єми лайна в українських масмедіа значно перевищують реальний вміст корисної інформації а буває, що її взагалі там немає. Тому й ігнорують, щоб не ставати з аналітиків - асенізаторами. Для великої кількості українців  відсутня потреба в українських ЗМІ! З того виходить, що української журналістики просто не існує, з чим вас і вітаю в святковий День журналіста в Україні.

Богдан Гордасевич
6 червня 2020 р. (7528)
Львів-Рясне

Очікуємо покращення через погіршення

Очікуємо покращення через погіршення



Особисто я не належу до породи людей з ухилом до садомазохізму, тому навіть будучи абсолютно проти особисто Володі Зеленського на посаді Президента України та його Зекодла вцілому, я все одно не бажав би йти разом з ними на дно, а бажаю їм хоч якогось успіху. То було і є дуже-дуже сумнівно, але тим більше хотілося, щоб диво сталося, але - ні. Все, як в актуальному на сьогодення анекдоті: хворий з перевізних ношей хрипить: - Сестра, а може в реанімацію?.. Медсестра суворим тоном у відповідь: - Ні! Лікар сказав "у морг"- значить у морг. Тобто обвал державного устрою в Україні неминучий.

На цьому можна було б і завершити, бо хто в тому Інтернеті зараз щось читає далі першого абзацу? Водночас в тому є певна гарантія безпеки, тому що пишеш багато і не переживаєш, що хтось прочитає і обдумає, що тут є. Дослідження довели, що коли людина когось не розуміє, то обзиває його дурнем, хоча не розуміє то вона! Класична парадигма-висновок: -От дурень! Що він верзе?! Яке "покращення через погіршення"? Скільки раз вже було, коли "верхи не можуть, а низи - не хочуть" і що з того? Революції, майдани, "головокрутійство від успіхів" і споконвічна перемога убогості над посередністю. То просто якийсь фатум!

Я особисто довічно буду в захваті від подій 24 серпня 1991-го, 2004-2005, 2013-2014 років: утвердження Незалежної Світової Держави Україна, Помаранчевої революції та Революції Гідності - все це було неймовірної краси пориви величезних мас людей в Україні до вершин цивілізації і гуманізму. Але подальші процеси йшли діаметрально протилежні і ми вкотре опиняємося то у Врадіївці після Ющенка, то у Кагарлику після Порошенка, де навіть міністр МВСУ той самий. Щось нам пороблено...
Так, в Україні є демократія, чому засвідчило обрання спершу зека Януковича, а тепер - блазня Зеленського в президенти. Прикро, але така демократія тотожна порівнянню "мавпи з гранатою". Нас визволили і на то нема ради!- як казали мудрі галичани про такі прикрі ситуації. Воно то хочеться кращого, але звідки воно з'явиться за такого перебігу подій і з таким зедебілоїдним електоратом? Одна-єдина Львівщина встояла як інтелектуальний П'ємонт для України, але зедебілізація всіх інших регіонів успішно відбулася! І то є діагноз!

Тут я зобов'язаний дати певну статистику, щоб не казати про повну соціальну інтоксикацію електорату, бо його на виборах 2019 за даними ЦВКа налічувалося у 30 311 373 виборців, а перемогу В. Зеленський отримав у другому турі завдяки підтримці 13 541 528 голосів проти 4 522 450 голосів за П. Порошенка, що справді у процентах є 73.22 проти 24.45, але увага! В першому турі за В.Зеленського проголосувало всього 5 714 034 виборців, що і є його основний електорат, а все інше це були голоси не "за Зеленського", а "проти Порошенка", що далеко не то саме. Навпаки, у другому турі додаткові голоси у П.Порошенка визначають саме його електорат, або точніше, як я вже зазначав: інтелектуальний електорат України. Голосувати за блазня нормальний інтелектуал не міг собі дозволити, а ненормальний дозволити може, але який він тоді інтелектуал, як він - ненормальний. А тепер порівняємо 5 714 034 виборців В. Зеленського проти 4 522 450 голосів за П. Порошенка і побачимо розрив у 1 191 584 голосів, а це 3.93 % від загального числа виборців. Чи є це велика різниця? Звичайно, що ні, але як ми знаємо в США на виборах президента  2016-го року Хілларі Клінтон отримала підтримку населення на понад 1 мільйон більше від Дональда Трампа, але самі вибори - програла. Проте в США переможці не судять переможених на противагу Україні.

Хоча в команді Зекодла багато галасу про 73 % підтримки, але насправді там чудово розуміють існування правдивих 3.93 % поміж Зе і Порохом, якого і хочуть саме тому знищити всіма можливими і неможливими засобами. Травля різними бля-структурами вже вийшла за всі межі розумного і стає міжнародною ганьбою для України. Хоча і позитив у тому певний є, а саме вже абсолютно ясно що за всі роки свого перебування на посаді Президента України Петро Порошенко не вчинив жодного найменшого (найменшого!) правопорушення - він чистий! Повністю. Бо за рік прискіпливого копирсання не знайдено нічого і тому вчепилися дивним чином картин, що є епізодом до обрання Порошенка президентом! Навіть супер-агент ФСБ ю(мо)рист Портнов не зміг нічого накопати на Пороха з усією довбаною феесбешною конторою та іншими спецслужбами Раши-параши. Петро Порошенко - чистий! Як і далі багатий! Цілком законно. Бо коли людина розумна - вона не буде бідна. Вона буде багата, бо розумна і зможе чесно заробити багато! І навпаки: хто в Україні найбідніший? Зеелекторат! Факт! Фак! Фу! Бо ясно чому!

Є гарне народне українське прислів'я: біда вимучить - біда й виучить. Для України цей час навчання щось ну дуже затягнувся, але так є і на то нема ради. Єдиний варіант в котре пройтися шляхом до покращення через погіршення. Вперед!

Богдан Гордасевич
5 травня 2020 р. (7528)
Львів-Рясне

В Україні стало генієм менше: помер Мирослав Скорик



У понеділок, 1 червня, у Києві помер видатний український композитор, львів’янин Мирослав Скорик. Причини смерті 81-річного композитора наразі не розголошують.

У Києві прощання з композитором відбудеться в середу (3 червня) об 11:30 в Патріаршому Соборі Воскресіння Христового УГКЦ, у Львові - в четвер (4 червня) в Соборі Св. Юра, 11:30. Поховають видатного композитора 5 червня на Личаківському цвинтарі у Львові. За чином прощання і похорону також можна спостерігати онлайн.

Своє співчуття з приводу смерті Мирослава Скорика уже висловив міський голова Львова Андрій Садовий. «Вічна пам‘ять, Маестро! Ваша музика житиме у Львові вічно. Співчуття родині та близьким», - написав міський голова у Facebook.

Голова Львівської ОДА Максим Козицький у некролозі написав, що внесок Мирослава Скорика у післявоєнну музичну історію України неможливо переоцінити: «Це була натхнення епоха творення музики світового рівня з українським неповторним духом свободи і прагнення волі».

Співчуття висловив також президент України Володимир Зеленський. Він назвав Скорика «генієм нашого часу».

Герой України, народний артист і володар почесного звання «Львів’янин року» Мирослав Скорик народився 13 липня 1938 року у Львові, його батьки отримали освіту у Віденському університеті, а бабця була рідною сестрою оперної співачки Соломії Крушельницької.

У 1947 р. всю родину було репресовано та вивезено до Сибіру. Там майбутній композитор навчався гри на фортепіано в учениці Рахманінова, Валентини Канторової.

У 1955 році родині Скорика було дозволено повернутися до Львова. У 1955–1960 роках Мирослав Скорик студіював у Львівській державній консерваторії ім. Миколи Лисенка під керівництвом професорів Станіслава Людкевича (теорія музики), Романа Сімовича та Адама Солтиса (композиція). Уже тоді почав творити фортепіанні композиції. Його дипломною роботою стала кантата «Весна» на слова І. Франка.

З 1963 року Мирослав Скорик починає працювати викладачем Львівської консерваторії на кафедрі теорії музики і композиції. Цього ж року вступає до Спілки композиторів України.

У цей час особливу частину його творчості складають естрадні пісні «Не топчіть конвалій», «Намалюй мені ніч» та ін. У 1964 р. Скорик написав музику до культового фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», а з музики до фільму «Високий перевал» режисера Володимира Денисенка походить його знаменита «Мелодія».


https://zaxid.net/news/

Причина штурму ДБР музею Гончара картина Шагала "Зелений осел"

Причина штурму ДБР музею Гончара картина Шагала "Зелений осел"