О сообществе

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
краткий
полный

Ми любимо тебе, Україно!

1 квітня - брехня всесвітня :)

  • 01.04.17, 11:21

         

     Сьогодні 1 квітня — День сміху. 

     12 квітня в Одесі пройде традиційна " Юморина" з  карнавальною ходою і фестивалем клоунів " Комедіада". 

      Ці дні в Одесі проведуть під девізом «Поділися посмішкою» J

З 82-м днем народження Галини Гордасевич

Сьогодні 31 березня 2017 року
Галині Гордасевич виповнилось би 82-ва, але вже 16-ть років вона не з нами та з нами її творчість







вдома у письменниці вітання від  друзів зі 60-річчям 31.03.1995


Перебрав "русскаго міра"

  • 30.03.17, 20:12
ЛАВРОВ: РОССИЯ — МИРНОЕ ГОСУДАРСТВО, У НАС НЕТ ТЕРРИТОРИАЛЬНЫХ ПРИТЯЗАНИЙ ПО ОТНОШЕНИЮ К СОСЕДЯМ

Усилия России направлены на предотвращение нового витка насилия на Донбассе. Об этом в интервью газете «Аргументы и факты» заявил министр иностранных дел РФ Сергей Лавров.

бегемот, begemot, begemotmedia, новости, Лавров, Россия-мирная страна

«Россия — мирное государство, у нас нет территориальных притязаний по отношению к соседям, — отметил он. — Заинтересованы, чтобы нас окружали благополучные, процветающие страны, с которыми мы бы выстраивали партнерские отношения в духе добрососедства. Вместе с тем наши усилия и впредь будут нацелены на то, чтобы не позволить «горячим головам» в Киеве запустить на юго-востоке страны новый виток насилия. В любом случае жителей Донбасса в беде мы не оставим».

По его словам, российская сторона, добиваясь скорейшей реализации Минских соглашений, исходит из того, что «долгосрочное решение проблем, связанных с поразившим Украину глубоким кризисом, можно найти только политико-дипломатическим путем».

«Минский комплекс мер от 12 февраля 2015 года был одобрен Советом Безопасности ООН, принявшим соответствующую резолюцию №2202 от 17 февраля 2015 года, — напомнил Лавров. — Убеждены, что на сегодняшний день альтернативы Минску нет. С этим согласны и на Западе».

«Главное, что предусматривают минские соглашения, — прямой диалог Киева с Донецком и Луганском, — подчеркнул глава МИД РФ. — Ни Россия, ни новый президент США, ни кто-либо еще не смогут сделать за стороны конфликта то, от чего зависит его урегулирование — договориться друг с другом напрямую о взаимных гарантиях безопасности и принципах строительства совместного будущего».

ИСТОЧНИК InfoResist

Продажу Росією Аляски - 150 років. От повезло місцевим чукчам!

Українець Агапій Гончаренко і американська Аляска

30 березня минає рівно 150 років, як угода купівлі-продажу Аляски в 1867 році була підписана о 4-й ранку (хоча сам факт передачі датується 18 жовтня того ж року). Подібна поспішність довго не виправдовувала себе й увійшла в історію Штатів як купівля «льодівні Сьюарда», «висмоктаного апельсина» і таке подібне – з певною долею сарказму на адресу тодішнього держсекретаря Вільяма Сьюарда, який виплатив 7,2 мільйона доларів у золотих злитках із казни, спустошеної громадянською війною (1861–1865). Той факт, що корінні меншини закріпилися на Алясці щонайменше 12 тисяч років тому і, по суті, були її господарями, «Вoston men» зігнорував. Мине зо три десятки років, доки якийсь щасливчик із звіроловів випадково, бродом через струмок, натрапить на самородок золота. Це збудить вірус нової «золотої лихоманки». Квиток від Сіетла до Клондайку буде коштувати 1000 доларів, але тільки якась жменя з тих відчайдухів (4%) розбагатіє на золоті. На кінець століття населення Аляски подвоїться, «льодівня» поступово набуде статусу скарбниці… Хто сьогодні цього не знає! Та ім’я українця Агапія Гончаренка (Андрія Гумницького), прямо причетного до освоєння Аляски, багато хто, либонь, чує вперше…



Агапій Гончаренко

Я відкрила для себе це ім’я в травні 1999-го. У Сан-Франциско (штат Каліфорнія) збиралися освячувати його маєток, і громада українського православного храму святого Михайла щиро відгукнулася на цю подію. Адже 30 років тамтешні росіяни та українці доводили один одному, кому належить Агапій Гончаренко, і тепер, коли спір вирішився на користь останніх, 16-гектарний шмат землі, що належав Гончаренкам (це неподалік від Окленда й Гейворда, округ Аламеда), отримав статус державного заповідника. День тоді випав погожий, панахида біля могили отця Агапія жебоніла ручаєм народної пам’яті, а вкрите мохом grotto (видовбана в скелі печера, де він молився) безмовно сповіщало про дні минущі… Що й справді було неминущим, так це факт, що ім’я Агапія Гончаренка стоїть першим у списку освічених, свідомих місії просвітителя українців-іммігрантів. Та й священиком він був дивним: під рясою, втіленням покори, носив непокору.

Андрій Гумницький (1832–1916) був із давнього козацького роду Богунів, його сім’я мала витоки із сіл Кривин (Криве) та Кам’янка Сквирського повіту Київської губернії (нині Попільнянського району на Житомирщині). Після Київської духовної семінарії (1853) Андрій, ставши Агапієм, йде послушником до Києво-Печерської лаври, пробує себе в канцелярській роботі при митрополиті Філареті. Набачившись усього, він навіки розчаровується в напускних святощах братів по вірі. Згодом, на службі ієродияконом при церкві російського посольства в Греції, це розчарування він виливатиме у статтях до часопису «Колокол» О. Герцена в Лондоні, вимагаючи волі бодай для монастирських кріпаків. Царська охранка та шпигунська братія полюватимуть на нього, та так і не вполюють. Гумницький найкращі свої роки проведе по чужих світах, від 1861-го ховаючись під прізвищем Гончаренко.

Під кінець 1864 року він, шукаючи волі, переїжджає до США, намагається влитися до православної спільноти. В домі італійця Генрі Чітті у Філадельфії (штат Пенсильванія), до якого мав при собі лист-рекомендацію з Лондона, знайде собі притулок. І все ж його й тут вистежують, намагаються дискредитувати. Та ні ряси не скидає отець Агапій, ні віри не зрікається. Вінчає молодят, хрестить дітей, відправляє покійників, освячує церкви… У Нью-Орлеані (штат Луїзіана) його поява помітно сприяє ідеї забудови храму Пресвятої Трійці, що є найпершим осередком грецького православ’я в обох Америках. Поміж тим, як не грецьку мову десь викладатиме, так готуватиме при American Bible Society арабський текст Біблії та слов’янський варіант Нового Завіту для Slavic Publishing House. Не дивно, що саме на ньому уряд США зупиняє вибір, дійшовши висновку, що населенню щойно придбаної дикої Аляски украй потрібне цивілізоване друковане слово. У отця Агапія своє ж на умі: з Каліфорнії буде легше тримати зв’язок із Сибіром, де томляться в засланні кращі уми Росії, і серед них – виплекані в лоні України…

На той час (осінь 1867) вже одружившись з Альбіною Чітті, Агапій Гончаренко, гнаний рідною церквою, їде на протилежний берег Штатів. Там на той час хрестили дітей попи, час від часу прибуваючі пароплавом із Росії. Ним, істинним служителем Христа, гордували. Вже в листопаді Гончаренко засновує в Сан-Франциско друкарню. Звідси розсилаються по всій Америці перші новинні циркуляри російською мовою. Тут же, на Клей стріт, 411, штампувалися й шрифти в ливарні Wm. Faulkner & Son. А з весни налагоджується і випуск англо-російськомовної газети Alaska Herald («Вісник Аляски»). Друкувалась вона двічі на місяць, на восьми сторінках, вже через рік наклад її становитиме 1500 примірників (рідкісна інформація про це знайшлася у праці Губерта Банкрофта «Історія Аляски: 1730-1885»). З часом газета стане виходити з додатком «Свобода», в ній з’являться публікації українською мовою. Але Тараса Шевченка тут друкують англійською. І щоразу добра пака свіжого друку таємно відправляється до Сибіру, де монарша воля, прихована за Валуєвським циркуляром (та пізніше Емським указом), душила вільне слово.



З першого ж номера (1 березня, 1868) «Вісник Аляски» видруковує уривки перекладеної на російську Конституції США – з напуттям видавця Агапія Гончаренка: «Я нахожу священнымъ начать мой Журналъ, переводом на родной языкъ Благодатныхъ Установленій сей страны». Увазі читачів пропонується «Декларація незалежності». З номера в номер перебігає прагнення складача, друкаря, журналіста й перекладача в одній особі – Агапія Гончаренка – донести малоосвіченим аляскинцям, які ще й опинились у складній ситуації, правдиву «букву закону», порядок оподаткування, традиції і звичаї багатоликої американської культури. Не диктатура пролетаріату пропагується, а свободи, гарантовані конституцією. Ось так віками вистраждана мрія українського народу, висловлена нашим національним поетом-мислителем Тарасом Шевченком – «Коли ми діждемось Вашингтона з новим і праведним законом?..» – почала втілюватися стараннями ще одного українця – Агапія Гончаренка. Адже з-під п’яти Росії Аляска вийшла соціально-пригніченою, меншини потерпали від визиску, малоосвіченості, хвороб, алкоголізму й побутової жорстокості (навіть якщо, стараннями вірного служителя православ’я Інокентія Веньямінова, справу й було частково поліпшено). Із прибуттям на територію американських солдатів, непорозуміння на мовному підґрунті стало попахувати злочинністю. Отець Агапій рішуче протестує проти цього. Під його пером набуває гостроти тема розумного використання екосистеми континенту Аляски та прилягаючих до неї островів. Для вояків американської армії, підприємців, мандрівників та вчителів він пропонує словник-розмовник для англомовних («Русско-Англійскіе разговоры»,1868), а також буквар для меншин Аляски («Первоначальное руководство для ізученія англійского языка», 1871). Разом з членами так званого Клубу декабристів збирає книжки для Сітки та інших поселень Аляски.

З часом об’єктом його критики стануть зловживання американського чиновництва та компаній зразка Alaska Commercial, що, врешті-решт, приведе до припинення державного фінансування «Вісника Аляски». А з переміщенням кафедри єпархії Російської православної церкви з Сітки до Сан-Франсиско в 1872 році кампанія цькування отця Агапія і зовсім змусить його відмовитися від випуску часопису. Гончаренки спродують газету й купують в межигір’ї, поза затокою Сан-Франциско, затишний «хутірець», назвавши його «Україна». Порядкуючи на фермі, о. Агапій продовжує працювати над рукописами, хрестити й вінчати у своїй печері, ділиться своїм із дружиною досвідом фермерів з читачами часопису California Horticulturist and Floral Magazine. Налагодивши зв’язки з часописом «Народ» в Галичині (зокрема, з Михайлом Павликом, Іваном Франком і завдяки ним – із Михайлом Драгомановим), він публікує в ньому свою працю «Країна козаків у Північній Америці, або Алясці» (1894), яка зосереджена на історичному переміщенні українського козацтва та його розчиненні серед корінного населення Аляски, зокрема алеутів (ця тема й досі є предметом суперечки істориків). А вслід за нею публікує там же і свої мемуари «Споминки».

Багатьох галичан сколихнула тоді ідея єднання з нащадками козаків на американському континенті, що зазвучала з-під пера Агапія Гончаренка, і вони починають всіма можливими шляхами проникати в Канаду та Америку. Певний час прибульці гуртуються в Гончаренків, і хоча ідея «української колонії» отця Агапія так і зачахла, все ж, як вважає канадський дослідник української еміграції Ярс Балан, саме Гончаренко-Гумницький стоїть у витоків імміграції українців до Канади та Америки з кінця ХІХ століття.

Що ж до нащадків тлинкітів, алеутів, креолів (народжених від шлюбу батька-росіянина/українця та індіанки-матері) й інших корінних меншин, яким наш земляк намагався відкрити очі на «нові і праведні закони» нового хазяїна, США, то вони тільки в 1971 році (Аляска стане штатом в 1959 році) добилися-таки від уряду компенсації за відібрані землі. Згідно з актом Alaska Native Claims Settlement, корінним аляскинцям було виплачено майже мільярд доларів компенсації та повернуто 40 мільйонів акрів території.

Важкою, як ми знаємо, була шапка російського Мономаха… Але у «Вашингтона» вона виявилася стократ важчою, оскільки довелося купувати Аляску вдруге, та ще й вивернувши, як мовиться, всі кишені.

Тетяна МакКой – незалежний журналіст, США


https://www.radiosvoboda.org/a/28396262.html

Згадати і обдумати: Наталія Яресько

Яресько розповіла про свій план дій, якби її призначили прем'єр-міністром



Наталія Яресько

Колишній міністр фінансів України Наталія Яресько говорить, що "не щаслива, що пішла" з посади. Каже, що було чимало планів, які залишилися нереалізованими. Вона також мала ідеї, щоб змінила, аби її призначили прем'єр-міністром. Щоправда, це крісло тоді дісталося Володимиру Гройсману.

Крім того Яресько сказала, що не розриває зв'язків з Україною і не продає свій будинок, в якому жила всі ці роки. Про це вона розповіла в інтерв'ю "Новому времени".

Зазначимо, що Яресько стала виконавчим директором Ради з фінансового управління і контролю. На цій посаді має сприяти реструктуризації боргів та відновленню фінансової стабільності Пуерто-Рико. А для цього планує скористатись досвідом, набутим в Україні.

ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ

"Важко дійсно було, я ніколи в житті так напружено не працювала, 24 години на добу 7 днів на тиждень. Проблем було так багато, що ти вирішуєш вчорашні проблеми, а тебе вже чекає черга сьогоднішніх проблем. І все ж мені сподобалася ця робота, мені сподобалося працювати на благо країни", - сказала Яресько.

Загальною причиною втоми було те, що уряд майже не мав підтримки парламенту восени 2015 року. А приходити на роботу і виконувати якісь дрібниці, не вирішуючи актуальних проблем - це демотивує, наголосила Яресько.

ПРО МОЖЛИВЕ ПОВЕРНЕННЯ У ВЕЛИКУ ПОЛІТИКУ

"Я не знаю на яких умовах я повернуся. Мені не потрібні охорона, водії і статус. Це взагалі не мої цінності. Мені важливо робити щось. І якщо з'явиться посада, на якій можна робити і бути ефективною, змінювати і рухатися до мети, ефективно взаємодіяти з колегами, я з готовністю її прийму", - заявила Яресько.

ПРО УСПІХУ УРЯДУ ЯЦЕНЮКА ТА ПОЛІТИЧНІ ІГРИ

"У газовій галузі більше немає посередників, а ви пам'ятаєте, що за 25 років України посередників було безліч, деякі сидять в Каліфорнії у в'язниці. Ми зняли це питання взагалі. Коли ми підняли тарифи населенню, а вже новий уряд зрівняв їх із тарифами для промислових підприємств, інтереси певних людей очевидно постраждали. Адже багато підприємств працювали за зниженими тарифами, ще й отримуючи дотації від уряду", - сказала Яресько.

Коли Україна перейшла на скасування спецрежиму оподаткування для аграрного сектору, то з десяток агрохолдингів втратили конкретні суми, тож почали сильно опиратися.

Яресько наголосила, що тоді потрібно було об'єднатися і з президентом, і з прем'єром і сказати, що криза минула й слід працювати за таким-то сценарієм. Але такої можливості ніхто не дав.

"Спочатку нам дали працювати, тому що криза була настільки великою, що політики казали просто: врятуйте, будь ласка, врятуйте! А коли ми з прірви вийшли, і стало очевидно, що стабілізація ось-ось настане, тоді вирішувати важливі питання знову стало складно, все миттєво політизувалося", - уточнила Яресько.

Політики сильно вставляли палиці в колеса реформ. Особливо з вересня 2015-го. Зокрема, політичні інтереси почали сильно впливати на просування проекту податкової реформи. Коаліційний уряд з представниками всіх партій запропонували певний варіант реформи, пішли з ним на Національну раду з реформ за участю президента, президент схвалив реформу, а далі вона не пройшла парламент, бо є дуже багато різних інтересів.

"А далі - більше. Ми подали законодавство про легалізацію азартних ігор і відразу виникли ті, чий інтерес - не дати їх легалізувати", - додала Яресько.

Складно нині дається робота над реформою охорони здоров'я в. о. міністра Уляні Супрун, проти якої грають і фармкомпанії, і сама система охорони здоров'я.

"Повторюся, це нам перші дев'ять місяців дали повний карт-бланш. І те, що ми зробили кілька важливих кроків всупереч особистим інтересам впливових політиків, – наш великий успіх", - наголосила Яресько.

ПРО ТЕ, ЯКБИ СТАЛА ПРЕМ'ЄРОМ

"Якщо системно попрацювати з усім, що я перерахувала, побачите зростання. Звичайно, у мене був план, певне уявлення про майбутній уряд, і я зробила підготовчий обсяг роботи. Я б точно скоротила склад уряду. Всієї цієї перевантаженою системою сьогодні складно управляти, а ще величезний чиновницький апарат створює щедрий ґрунт для корупції. Сконцентрувалася б на тих речах, які дають швидкий і видимий для жителів країни результат. Я знаю, що такою ж логікою керується і нинішній прем'єр Володимир Гройсман", - сказала Яресько.

Також працювала б зі зміною механізмів фінансування освітньої сфери і охорони здоров'я, які вважає неефективними сьогодні.

"І дуже рада, що медична реформа зараз набирає хід", - сказала екс-міністр фінансів.

Яресько нарікає на неможливість (коли була при владі) займатися паралельним важливим процесом - "давати людям розуміння того, чому все, що робиться, важливо і цінно, чому болісні жертви були не марні. Боротися за серця і голови людей в країні - переконувати, доводити - ось, що важливо зараз. Тому що вже сьогодні ми втратили час і дали фору популістам з їхніми особистими інтересами".

Державі важливо переукласти контракт з власними громадянами, щоб не втратити їхню довіру, яка постійно падає.

"Я перш за все кажу про людей, яким зміни в країні потрібні, тому що боротися з корупцією можна тільки, якщо є ті, хто вірить у боротьбу з корупцією. Якщо люди цинічні та песимістичні, боротися з корупцією немислимо важко", - вважає Яресько.

В Україні незворотно прибрані посередники з газової галузі, в той же час, країні потрібне більш стрімке економічне зростання, і 3% на рік явно не достатньо навіть для того, щоб повернутися до колишнього рівня добробуту. Крім того, так і не відбулася приватизація держпідприємств.

"А приватизація - уже не стільки питання грошей, скільки можливість сказати світу: держава більше не займається цим дивним бізнесом. Звичайно, є невеликий відсоток підприємств, які не підлягають приватизації, але ж більшість може більше не обтяжувати державу. Вони, як правило, збиткові й продовжують витрачати державний ресурс. З точки зору будь-якого нормального бізнесмена - це повний нонсенс", - сказала Яресько.

Слід запустити ринок землі.

"Ми не станемо нормальною демократією, поки частина земель не буде доступна для продажу, але популісти вже підгортають цю тему, погрожуючи розпродажем України. Навіть у Росії частина земель доступна для продажу, а в Україні – ні, ми втрачаємо величезну кількість інвестицій. Якщо системно попрацювати з усім, що я перерахувала, то ви побачите економічне зростання реальне, відчутне", - запевнила Яресько.

ПРО РОБОТУ УРЯДУ ГРОЙСМАНА

"Якщо дивитися на цифри і графіки Vox Ukraine (неурядова експертна організація), то зрозуміло, що темп реформ надзвичайно повільний, але при цьому складно звинувачувати уряд, він робить багато - парламент робить мало", - сказала Яресько.

Вона бачить у багатьох чиновників і політиків енергію і бажання рухати країну вперед, але їх обмежує і серйозно пригнічує відсутність політичної єдності.

"Робота над реформами в терміновому порядку постійно гальмується через політичні мотиви, особисті інтереси і популізм", - наголосила Яресько.

Відновлювати фінансову стабільність в Пуерто-Рико буде Наталія Яресько


https://tsn.ua/politika/yaresko-rozpovila-pro-sviy-plan-diy-yakbi-yiyi-priznachili-prem-yer-ministrom-904840.html
  

Сміттєвий колапс у Львові як ляпас Садовому

Сміттєвий колапс у Львові може врятувати всю Україну

29 Березень 2017 р.



Кожного разу з настанням весни сходить сніг, а з ним й усі натяки на цивілізованість нашого люду. Найкраще це розумію, коли показую друзям та знайомим місто. Дорога до найцікавішої місцини, Плебанівського віадуку, пролягає через невелику лісопосадку. Там дуже гарно, але не навесні, коли ні сніг, ні зелень не прикриває жаху, котрий твориться довкола. Ось як зараз, коли із землі пробиваються перші квіти, їх не завше можна розгледіти за купами сміття.

Ця лісопосадка віддалена від дороги, котрою до мосту переважно добираються нечисленні туристи, натомість сюдою пролягає шлях місцевих жителів. І це саме вони перетворюють прекрасне місце в суцільний смітник. Не росіяни і не львів’яни, а місцеві, котрі живуть поруч й щодня долають цей шлях.

І ось у сміттєвому конфлікті, котрий зараз триває, мене тішить та деталь, що це відбувається у Львові. Страшенно шкода львів’ян, що вони стали заручниками політичних ігрищ. Шкода, що від цього постраждає імідж міста Лева, проте це чи не єдиний шанс, що тема сміття в Україні не буде заговореною. Добре, що саме Львів, бо це шанс на те, що знайдеться якийсь вихід. Бо саме це місто переважно задає тренди, тому не дивно, що й на виклики йому теж доводиться реагувати першим.

Попри те, що конфлікт, радше, нагадує бабрання у смітнику, де сторони намагаються ритися в чужій брудній білизні, він усе ж є публічним. І ця публічність – це позитив, бо рано чи пізно із заговорення й переведення її на дурниці, інформація почне рухатися у правильному напрямку.

Ми давним-давно потребували того, аби на вседержавному рівні заговорити вголос про сміття. Про ту нереальну його кількість, котру українці продукують. Про те, що викидають його прямо під ноги, засмічуючи свої міста й села. Не сортують. Загиджують прекрасну природу, через що в наших лісах перестала водитися дичина. Все відступає перед навалою пластику.

Не замовчати тему

Львівські медіа уже осідлали сміттєвий тренд. Вони намагаються пояснити міщанам, як правильно сортувати сміття, як максимально зменшити кількість відходів. Проте ЗМІ інших міст переважно зосередженні на тому, аби знаходити чеки із львівських супермаркетів на місцевих сміттєзвалищах.

Не можна дозволити, аби тема львівського сміття в загальноукраїнському полі була лише жартами про його подорожі. Це має стати темою для великої національної дискусії. Бо стільки сміття, скільки ми продукуємо, годі й шукати в цивілізованому світі.

Поки українські політики говорять про те, що не існує альтернативи вугіллю з окупованих територій, Швеція давно імпортує чуже сміття, яким гріється країна. Якщо ці екологічні тренди переберуться до нас, то є шанс, що ми не тільки зможемо передати наступним поколінням чистіші міста та села, а й зменшити залежність від російського газу та дорогого вугілля.

Так само українцям слід повчитися у шведів не лише зменшенню продукування сміття, його переробки, повторного використання речей, а й ставлення до природи, поваги до середовища, в котрому зростаємо.

Тому те, що сміттєвий колапс саме у Львові, дає шанс. Львів у нас модний, а тому, якщо львів’янам вдасться вирішити проблему в інноваційний для країни спосіб, то, можливо, цей позитивний досвід вдасться поширити хоч на частину території, особливо там, де мери мавпують львівські новаторства і хочуть виглядати просунутими.

А тим, хто зловтішається, варто не забувати, що будь-якої миті будь-яке місто України може опинитися в подібній ситуації й перетворитися на велетенський смітник. І тоді не лише фігурально рейтинг мера потоне в смітті, а й будь-хто із мешканців зможе наразитися на всі небезпеки, що пов’язані із завалами сміття: від щурів до хвороб.

Тому увага суспільства повинна бути максимально прикутою до цієї теми. Воно не має допустити того, аби ситуація закінчилася тупим тихим договорняком місцевої та державної влади. Вона має стати уроком і вироком для обох. Не можна дозволити, аби проблему переклали в довгий ящик, просто домовившись із кількома радами щодо використання їхніх полігонів. А саме на те, аби впроваджувалися інновації. Інакше всім нам загрожує борсання у смітті.

Назарій Заноз – політичний оглядач, публіци
https://www.radiosvoboda.org/a/28398453.html

БГ: Перепрошую, але як можна допомогти тому, хто сам навмисно (!) створює проблему зі сміттям? Садовий зумисно блокує-саботує і поглиблює кризу зі сміттям у Львові, щоб звинуватити керівництво ЛОДА і вище у "політичному переслідуванні" та блокаді, хоча насправді по цілій Україні розвозить і розкидає те сміття. Такому голові час дати по голові!
Як журналіст, я 10 років тому був на круглому столі за участю представників бізнесу, які готові були за власний кошт вирішити проблему закриття Грибовицького сміттєзвалища і вивіз побутового сміття зі Львова та навколо за умови, що їм передадуть весь цикл від збирання до переробки, а не тільки переробку, що дійсно важко зробити прибутковим, але це означало передати значні кошти з під контролю голови міста, чого Садовий не схотів зробити. Він заблокував вчасне вирішення цього питання, от і маємо нове Львівське сміттєзвалище. Нагадаю, що 2009 - 2012 роках центр Львова дико смердів каналізацією через те, що дріжджова фірма "Езим" уклала договір за згодою Садового зливати свої відходи виробництва у колектор каналізації без належної очистки. Класичний приклад, коли гроші не просто пахли, а дико смерділи. А львів'яни понюхали і переобрали Садового. Тепер сміття складують і нюхають коло себе

Збагачувальну фабрику «Червоноградська» повернули державі

Прокуратура повернула у державну власність збагачувальну фабрику в Червонограді



Приватизацію Червоноградської збагачувальної фабрики визнали незаконною
Приватизацію Центральної збагачувальної фабрики «Червоноградська» визнали незаконною, майновий комплекс вартістю близько 300 млн грн повернуть у власність держави. Апеляційний господарський суд Львівської області у вівторок, 21 березня, залишив у силі відповідне рішення Господарського суду Львівської області, прийняте у 2016 році. Про це повідомили у прокуратурі Львівської області.

Як відомо, в липні 2016 року Господарський суд Львівської області задовольнив позов, поданий заступником прокурора Львівської області в інтересах держави до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області та ПАТ «Львівська вугільна компанія» про скасування рішень щодо приватизації майна та його оцінку.

«На даний час, накази регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, видані у 2007 та 2008 роках щодо приватизації цілісного майнового комплексу держпідприємства «Центральна збагачувальна фабрика «Червоноградська», створення ВАТ «Львівська вугільна компанія» у процесі його приватизації та про оцінку майна вказаного держпідприємства скасовано. Рішення господарського суду Львівської області набрало законної сили», – зазначено у повідомленні прокуратури.

За даними видання «Наші гроші. Львів», після приватизації Центральної збагачувальної фабрики «Червоноградська» у 2008 році у створеному ВАТ «Львівська вугільна компанія» держава отримала 37,58% акцій, а основний пакет акцій понад 62% належав орендарю ЗАТ «Львівсистеменерго». У 2009 році акції ЗАТ «Львівсистеменерго» були розділені між трьома фірмами. Відтак приватними акціонерами «Львівської вугільної компанії» стали ТОВ «Вантажно-транспортне управління», ТОВ «Іфорас» і «АСП Трейд Груп». Усі вони до 2016 року були зареєстровані в окупованому бойовиками Луганську і відносилися до сфери впливу нардепа від «Опозиційного блоку», екс-міністра соцполітики Наталії Королевської.

http://zaxid.net/news/showNews.do?prokuratura_povernula_u_derzhavnu_vlasnist_zbagachuvalnu_fabriku_v_chervonogradi&objectId=1421171

На Садовому і його "Самопомочі" вже "шапка горить"

Прокуратура звинуватила чиновників львівської мерії у збитках на 40 млн



Прокуратура Львівської області зареєструвала кримінальне провадження за фактом неналежного виконання службових обовязків чиновниками Львівської міськради та управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міськради. Через це громада Львова зазнала збитків на 40 млн грн. Про це повідомила прес-служба прокуратури Львівської області.

За версією прокуратури, у 2007 р. Львівська міськрада, не маючи повноважень, прийняла рішення, на підставі якого уклала договір купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та обєкту комунальної власності по вул. І. Федорова, 23, 28 у м. Львові. За умовами договору ТОВ «Українські інвестиційні системи» сплатило місту 19 млн грн. Проте пізніше рішення Львівської міської ради були скасовані судом.

Як наслідок, ТОВ «Українські інвестиційні системи» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Львівської міськради, Управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР та Львівської облдержадміністрації про визнання недійсними вказаних договорів та вимогою стягнення відшкодування. Рішенням суду, яке набрало законної сили, призначено стягнути з Львівської міськради 59,8 млн грн. Також Львівська міська рада та Управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР має сплатити на користь вказаного товариства ще 12 млн грн.

27 жовтня 2016 між Львівською міською радою та ТОВ «Українські інвестиційні системи» укладено мирову угоду та сплачено товариству 59,7 млн грн.

Через це, стверджують у прокуратурі, посадові особи Львівської міської ради, уклавши згадані договори, завдали громаді Львова збитків на суму понад 40 млн грн.

До слова, у мировій угоді зазначено, що Львівська міська рада зобов’язується викупити у вказаного товариства обєкт незавершеного будівництва на вул.Федорова, 23, 28 за 36 млн грн.

На даний час триває досудове розслідування.

 Ольга Гринько
http://zaxid.net/news/showNews.do?prokuratura_zvinuvatila_chinovnikiv_lvivskoyi_meriyi_u_nanesenni_mistu_zbitkiv_na_40_mln&objectId=1421881

Богдан Гордасевич
Діяльність у бездіяльності комунальних служб стосовно вивезення сміття зі Львова, як і повне ігнорування вирішення цього питання з боку голови м. Львова Андрія Садового і очолюваної ним партії ВО "Самопоміч" на всіх рівнях, зокрема показової дії з саботажу фракції "Самопомочі" у Червонограді, говорить, що п. Садовий намагається створити собі імідж "політично переслідуваного патріота", якого цькує теперішня влада, щоб прикрити цим реальні корупційні злочини. Не даремно Березюк так розривається з трибуни ВРУ щодо корупції в Україні: злодій завжди перший починає кричати: - Ловіть злодія! - чим відволікає увагу від себе. Заступник  Садового по комунгосподарству був схоплений на хабарі, що вже мало б спричинити про заяву на звільнення зі займаної посади Садового  і голови міста, і голови партії, що так "оголтело" бореться з корупцією в Україні, а воно в сміття зарилося і неначе сказилося й гарчить звідти про "політичні переслідування"


Квітка Цісик!


19 років тому померла Квітка Цісик – американська співачка українського походження.


Її голос звучав у оперних та естрадних залах, рекламних роликах, але найширше визнання вона отримала як виконавиця українських народних пісень.

http://h.ua/video/show/26/18/