О сообществе

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
краткий
полный

Ми любимо тебе, Україно!

5 авторів, яких радить читати Юрій Андрухович

5 авторів, яких радить читати Юрій Андрухович

Мій загальний читацький стаж (віднявши раннє дитинство, коли мені читали вголос) наближається до півстолітнього.

50 років читання книжок – це, погодьтеся, не так вже й мало.

Обмежитися при цьому всього лише пятьма улюбленими авторами означає таки справді обмежитися, рішуче й безжально.

Як вийти з цієї халепи?

Розподілити їх рівномірно в часі – по одному улюбленцеві на десятиріччя?

Розглядати лише українських і дати собі спокій з усіма т. зв. вершинами світового письменства?

Зосередитися винятково на ХІХ столітті з його високою класикою?

Чи, може, винятково на ХХ-му з його революціями й переворотами, зокрема і в літературі?

Або ось так, довго не думаючи: Шекспір, Данте, Рабле, Сервантес, Ґете?

Може, махнути рукою на поетів і навіть не дивитися в їхній бік?

Чи навпаки: враховувати самих лише поетів і не озиратися на прозаїків?

Брати до уваги лише тих, кого сам перекладав?

Вибирати лише серед живих? (У сенсі не вічно живих, а нині живих наших сучасників)?

Кожен із цих підходів по-своєму непоганий. Але я не скористаюся жодним із них.

Я просто згадуватиму імена, аж поки їх не назбирається пять. Оце й буде моя перша пятірка. Хто не встигне згадатися, той не потрапить. Хоч, можливо, Він/Вона й максимально на це заслуговує.

Проте за великим рахунком їх таких десь близько тисячі. Тому нехай уже вибачають.

 

Томас Вулф (1900 – 1938)

Я неодноразово згадував, що його роман "Look Homeward, Angel" (у російському перекладі – "Взгляни на дом свой, ангел") став для мене першим у житті абсолютним читацьким потрясінням.

Уперше я прочитав його приблизно в 16-річному віці, тож він дуже потужно вплинув на мої уявлення про те, що таке справді великий роман.

Я не просто читав його і перечитував – я його переживав. І я його переживаю досі, коли просто беру з полиці й починаю гортати, а відтак і знову перечитувати з першого-ліпшого довільного місця.

Якщо мене запитують про таку сумнівну річ, як "головна книга всього мого життя", то я без тіні сумніву називаю саме цей роман Томаса Вулфа.

 

Бруно Шульц (1892 – 1942)

Він є автором передусім двох відносно невеликих за обсягом збірок малої прози – "Цинамонові крамниці" та "Санаторій під клепсидрою". Обидві явили собою цілком феноменальне поетико-стилістичне плетиво.

Щоб остаточно в цьому впевнитися, я мусив їх повністю, від першого й до останнього речення, перекласти. Й от коли по-справжньому сходиш углиб цієї прози, від її макро- до мікроструктур і рівнів, щоби згодом повернутися до макро, коли починаєш переписувати це словами і реченнями рідної мови, то зненацька ловиш себе на відчутті, що десь отак і виглядає сама що не є геніальність.

 

Джеймс Джойс (1882 – 1941)

Насправді в цьому шорт-листі він мав би височіти під номером один. Але я на це не зважився через те, що досі так і не прочитав (та й навряд чи найближчим часом прочитаю) його центральний твір – роман "Поминки за Фіннеґаном".

Зате я чудово пригадую, з яким трепетом і захватом я продирався через його "Улісса" (знову ж таки в російському перекладі) десь у 1990-х. Тому для мене Джойс – письменник-дев’ядесятник.

Щодо улюбленого для мене його твору, то це "Джакомо Джойс" – лірична мініатюра із часів його перебування у Трієсті. Саме з неї походить мій улюблений вислів "Любиш мене – люби й мою парасольку". В оригіналі з дещо іншим акцентом: "Love me. Love my umbrella".

Ну от і маємо першу трійцю: Вулф, Шульц, Джойс. І тут уже вимальовується тенденція: не досить, що всі вони між собою сучасники, за життя дуже недооцінені й по-справжньому не визнані, то ще і називаються всі односкладово.

До такої компанії напрошується так само односкладовий (й так само їхній сучасник) Пруст. Але ні, його тут не буде.

А якщо Франц? Тобто Кафка?

Дуже хотілося б, але ні. І хоча Рот (Йозеф, а не Філіп) також десь тут, поблизу, час ламати і змінювати тенденцію.

Й тому:

 

Ґреґорі Корсо (1930 – 2001)

В його особі у цій п’ятірці нарешті з’являється "чистий" поет (цей вислів я запозичую з футбольної термінології, де бувають т. зв. чисті форварди).

Корсо – найсвіжіший, найзухваліший і водночас найзворушливіший зі знаних мені поетичних голосів цього світу. Серед інших бітників він, на мій погляд, вирізняється тим, що не вдавав, не прикидався, не імітував, не намагався бути, а був таким, як був, тобто він був бітником від природи.

Ґінзберґ і Керуак вигадали Beat без нього, але так, наче саме для нього і під нього. В його особі я так само вшановую двох великих поетів англійського романтизму, що відійшли у кращі світи дуже молодими (як і наш Антонич, зрештою) – П. Б. Шеллі та Дж. Кітса.

Корсо примудрився жити, писати й померти так, щоби бути похованим поруч із ними – і не де-небудь, а на римському кладовищі.

Його та інших улюблених авторів, а також свої власні твори, я читатиму під джазовий супровід гурту "Сон Сови" на сцені київського Будинку Художника.

І нарешті – Вона, письменниця.

 

Астрід Ліндґрен (1907 – 2002)

Вона потрапила до цієї п’ятірки, звісно ж, не лише з тієї причини, що в будь-якому товаристві обов’язково мусить бути хоча б одна дама.

Ні, не тільки тому. А тому передусім, що вона велика в найголовнішому сенсі письменницької професії: вигадувати й оповідати історії.

Вона робила це бездоганно чисто і переконливо, не приголомшуючи нас ні нарочитістю, ні обсягом (як наша чудова сучасниця Дж. Р.), зате всім своїм талантом і сумлінням ніби виконуючи знану настанову про те, що для дітей слід писати так само, як і для дорослих, але краще.

І вона писала для них не просто краще, а найкраще, бо це завжди було і дуже весело, і дуже всерйоз.

Ось таке гроно пятірне моїх літературних улюбленців окреслилось у мене на сьогодні, а далі побачимо. 

Юрій Андрухович, спеціально для УП.Життя

Це мала б зробити влада...

  • 14.01.18, 06:59
У Києві “закрили на замок” Російський центр
8782 ПЕРЕГЛЯДИ
 
Субота, 13 січня 2018, 21:04

Члени організації "Чорний комітет" у суботу обмотали ланцюгом ворота Російського центру науки і культури в Києві та закрили їх на замок.

Про це організація повідомила у Facebook.

"Активісти "Чорного комітету" закрили Російський центр науки і культури в Києві. Ворота установи було обмотано ланцюгом та закрито замком. Також на установу було наклеєно листівку з гаслом "Смерть Росії!", - йдеться у повідомленні.

В організації пояснили свій вчинок тим, що Російський центр є "офіційною урядовою організацією РФ, яка займається антиукраїнською пропагандою, проводить курси російської мови, організовує поїздки українських дітей на територію держави-агресора".

"Ця організація є одним з методів поширення російського імперіалізму та загрожує незалежності України", - наголосили там.

Раніше члени організації "Чорний комітет" у різдвяну ніч облили червоню фарбоюРосійський центр науки і культури в Києві.

Як відомо, в серпні 2017 року Російський центр науки та культури в Києві відправив близько 70 учнів українських шкіл до Москви та Санкт-Петербурга.

Служба безпеки України стверджує, що неодноразово скаржилась Кабміну й РНБО на пропагандистську діяльність цього центру в Україні, але безрезультатно.

Водночас у Міністерстві освіти і науки України заявили, що не мають права забороняти подібні ініціативи.

Також депутати планували винести на розгляд Верховної Ради законопроект, який заборонить діяльність в Україні Російського центру науки та культури.

Українська правда

Герої віддають за Україну своє життя, а шоколадка бере за неї гр

  • 14.01.18, 06:50
У Британії в авто спалили іноземця, який воював в українській армії
37315 ПЕРЕГЛЯДІВ
 
Субота, 13 січня 2018, 21:52

На британському острові Гернсі в автомобілі спалили литовця Міка Альпса, який воював у складі 8-го батальйону Української Добровольчої Армії.

Про це повідомили на сторінці батальйону.

"Маємо втрати… В центрі Європи - на островах Британії Гернсі сталось вбивство бійця 8-го окремого батальйону Української Добровольчої Армії друга Міка Альпса, який був добровольцем в складі батальйону протягом останніх двох років. Катували, вбили, прив’язали та спалили у машині, яку Мік віз для військових потреб батальйону", - йдеться у повідомленні.

 
COLIN DODD

На думку командира батальйону Андрія Червня, Альпса вбили росіяни.

"Він допомагав нам, воював із нами, днями я мав зустріти його на кордоні - Мік віз машину, броніки, термобілизну. Не маю сумнівів, що то зробили московити. Мік не одноразово говорив, що йому погрожували за його участь в україно-московській війні. Сьогодні такі їхні методи в центрі Європи", - зазначив Червень.

Окрім того, за повідомленням місцевої поліції, автомобіль повністю згорів до того, як прибули пожежні.

"Транспортний засіб, що містить те, що ми вважаємо на цьому етапі частиною скелетних останків на сидінні водія, поніс значні збитки від вогню", - повідомили правоохоронці.

 

Українська правда

воно торгує усім...Україну воно також продає

  • 14.01.18, 06:39
Порошенко обіцяв ФСБ не займатись антиросійською діяльністю - ЗМІ
24519 ПЕРЕГЛЯДІВ
 
Субота, 13 січня 2018, 23:44

Близький до лідера "Руху нових сил" Міхеіла Саакашвілі грузинський телеканал "Руставі-2" опублікував нібито копії звернень президента Петра Порошенка до ФСБ, датовані лютим 2007 року, де він обіцяє не діяти проти інтересів Росії.

Про це повідомив професор Державного університету Ілії у Грузії Олег Панфілов у своєму блозі.

"Грузинський телеканал "Руставі-2" зробив Петру Порошенко новорічний подарунок - опублікував факсиміле його заяви і зобов'язання в ФСБ РФ, датовані 2007 роком, в яких він давав зобов'язання не займатися антиросійською діяльністю", - зазначив Панфілов.

На копіях однієї із начебто заяв видно дату - 3 лютого 2007 року. Саме в той день тоді ще народного депутата Порошенка не пустили у Росію.

 

"Я, громадянин України Порошенко Петро Олексійович 26.09.1965 р.н, в період перебування на території Російської Федерації зобов'язуюсь неуклонітельно дотримуватися російському законодавству, не брати участь в діяльності, спрямованій проти інтересів РФ", - зазначено в заяві.

В іншій начебто заяві до директора ФСБ Порошенко стверджує, що недопуск його на територію Росіїх є необов’язковим, "так як до антиросійської кампанії президента Ющенка я не маю жодного стосунку. Є одним із засновників "Партії регіонів".

 
 
 

Водночас "Страна" опублікувала фото цих же начебто документів, де написано, що Порошенко літає в Петербург до батьків дружини старшого сина. Проте у повідомлення ЗМІ зазначено, що старший син Олексій познайомився з майбутньою дружиною лише під час навчання в міжнародній школі INSEAD - тобто у 2011-2012 роках. А весілля у них було лише у 2013 році.

 
 
 

Як відомо, 3 лютого 2007 року Петра Порошенка не впустили на територію Росії.

6 лютого стало відомо про те, що Порошенку заборонено в'їзд на територію Російської Федерації.

Згодом представники російського Міністерства закордонних справ поширили документ, де сказано, що заборона на в'їзд у Росію народного депутата України Порошенка є відповіддю на недружню акцію української сторони.

Українська правда

Одесский морской порт перевалил на 7% меньше зерна чем в прошлом

По итогам 2017 года Одесский морской порт перевалил 7,64 млн тонн зерна, что на 6,9% меньше по сравнению с аналогичным периодом годом ранее.

Как передает «ПроАгро» со ссылкой на данные АМПУ, за прошлый год Одесский порт перевалил 16,23 тыс. тонн сахара, что на 76,5% меньше по сравнению с годом ранее.

Перевалка масла в порту по итогам 2017 года составила 97,32 тыс. тонн, что 19,3% меньше по сравнению с январем-ноябрем 2016 года. Всего за отчетный период Одесский порт снизил перевалку грузов на 4,5%.