О сообществе

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
краткий
полный

Ми любимо тебе, Україно!

Чи пишаєтеся ви своїм містом?

  • 23.04.17, 07:24

      

      Під час опитування Соціологічної групи «Рейтинг» на запитання: «Чи пишаєтеся ви своїм містом?» понад 60% вінничан відповіли, що так. 

      Гордість за своє місто також відчувають жителі Харкова і Львова (56% і 54% відповідно). 

       Найменше пишаються своїм містом у Херсоні та Запоріжжі (по 20%). Однак 59% опитаних у Запоріжжі таки пишаються своїм містом, проти 47% жителів Херсона. 

      Різко негативну відповідь «однозначно ні» давали в Житомирі (6%) та Кропивницькому (6%). 

       Найбільше українців не визначили своє ставлення до міста в Маріуполі – 22%. 

      У Києві ж 42% опитаних пишаються столицею і 35% — відчувають «незначну» гордість. 

      Не визначились 8% респондентів. 

      Опитування проводилося в 22 обласних центрах, крім тимчасово окупованих територій Криму і Донбасу.

       Було опитано 19 тис 200 респондентів.

       (Про це пише Главком)

Браво, пане Аронець

  • 22.04.17, 20:46
site.ua
oleksandr.aronets
Олександр Аронець
 топ-автор

ЯЗИКОСРАЧ

Правда пече чорта, як свята вода.

Те саме із висловами Скрипки про ґетто для тих чиновників, які не в змозі вивчити українську мову. Вони подіяли на русскоговорящіх захисників язика подібним чином. Які лише епітети та порівняння не наводяться "посполитими".

А найтиповіший "аргумент" русскоговорящіх - мовляв, "какая разніца на каком язикє", бо ж україномовні крадуть і займаються корупцією в Україні прикриваючись мовою і вишиванкою.

Насправді дуже підло і ницо ставити в один ряд мову, вишиванку і корупцію. Бо корупція не має кордонів, не знає меж, не розуміє мов і не одягає вишиванок. 

Але, якщо вже так активно юзають тему "україномовних корупціонерів", треба російськомовним співгромадянам України нагадати, хто саме побудував в Україні олігархічний, корупційний лад.

Це були російськомовні Кучма і Янукович. Більше того, російськомовна банда яника втопила країну в крові, призвела до війни та анексії Криму. Ці ж русскоговорящі діячі 20 років створювали в країні україномовні ґетто і всіх російськомовних на той час такий стан справ задовольняв. Ніхто не ставав на захист україномовної БІЛЬШОСТІ громадян України.

Проте, як тільки україномовні громадяни вчергове вимагають поваги до себе, вимагають можливості мати доступ до інформації, послуг, телебачення УКРАЇНСЬКОЮ - це відразу різні "діячі" порівнюють з нацизмом і називають спробою "раскалоть общество".

Дуже вдале порівняння навела вчора Лариса Ніцой. Це одвічна "дискусія" ситого з голодним. Російськомовні ситі, адже мають доступ до російськомовних садків, шкіл, послуг, газет та телебачення, вони мають навіть цілу країну де ця мова захищається і плекається. Тому вони не хочуть бачити проблему і всі намагання захистити українську називають "розколом общества", чи кажуть "не на часі". А багато з них є просто не українцями, а політичними чи етнічними росіянами - солдатами та офіцерами культурно-інформаційного фронту одвічної московсько-української війни. Вони мріють запхати українську мову у західноукраїнське ґетто і зрідка їхати до Львова споглядати як же ті "мовнюки" балакають за Збручем. І якщо за часів Януковича вони могли про це говорити прямо, вустами того ж Табачника, то зараз так говорити небезпечно, тому й придумують різні хитрі конструкти для захисту російської мови в Україні.

Натомість україномовні - голодні. Вони у себе вдома, у єдиній країні у світі, де українська мова є державною, не мають доступу до україномовних садків, шкіл, університетів, не можуть отримати роботу БЕЗ ЗНАННЯ РОСІЙСЬКОЇ, не мають де купити україномовні газети, журнали, з телевізорів чують або російську, або ж шизофренічну суміш двох мов, чого не має в жодній країні світу, навіть у тих, які часто наводять у приклад русскоговоряжі - у Канаді, Бельгії чи Швейцарії. Не можуть купити хліба без того, щоб не отримати вчергове кілька духовних куль мовою окупанта у супермаркетах, не можуть поїсти в кафе, отримавши меню українською чи обслуговування офіціантом українською. Українці голодні у своєму домі.

Чи нормальний такий стан справ? Ні! Як це можна виправити? Не малюймо собі ілюзій, без державного втручання, без ефективної системи контролю, без законів та постанов захистити права пригніченої століттями української - не можливо! І це не фашизм, це не "розкол общества", це захист прав більшості. Це демократія, в кінці кінців. Не подобається демократія - для вас, російськомовні громадяни є країна, яка має інший державний устрій - російськомовна диктатура Путіна вам яв такому випадку підійде. А якщо ж ви хочете жити в Україні - то права україномовної більшості - це імператив. Тим паче в час, коли в нас війна з носіями російської мови та культури.

З нами Бог і Україна

  • 22.04.17, 14:14

      

         80-річна Людмила Огнєва, переселенка з Донецька, 

       яка живе в Києві, представила у Львові у Домі Івана Франка    

       вишиту історію України «З нами Бог і Україна». 

      Про це пише Радіо Свобода

Україна не денонсували Харківські Угоди. :(

  • 21.04.17, 23:25

Рівно сім років тому - 21 квітня 2010 р. - Янукович від імені України підписав так звані Харківські угоди, якими Україна дозволила перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України ще на 25 років.

Безсумнівним є те, що ці угоди були підписані виключно в інтересах Росії, оскільки у 2010 р. у їх підписанні не було жодної юридичної необхідності. Річ у тім, що за попередніми аналогічними угодами 1997 р. ЧФ РФ мав залишатися на території України до 28 травня 2017 р., а дія Харківських угод починається лише через місяць - з 28 травня 2017 р. Очевидним є й те, що вказані угоди зіграли свою роль в анексії Росією частини української території - Криму. Треба розуміти, що захоплення Криму (на відміну від окупованої російською армією частини Донбасу) було для Росії стратегічно важливим з огляду на геополітичне розташування півострова. І до цього Росія планомірно йшла, а тому їй було принципово необхідним відразу після приходу Януковича до влади закріпити на десятиліття вперед свою військову присутність у Криму.

27 квітня 2010 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України». Таким чином наразі в Україні діє закон України, який дозволяє перебування в Україні збройних сил Росії на даний час і ще упродовж 25 років.

Разом з тим Росія не лише анексувала Крим, але й з весни 2014 р. веде війну проти України. Те, що Росія є державою-агресором, політично і юридично визнано вищими органами державної влади України, міжнародними організаціями, провідними державами світу.

Ситуація, за якої Україна юридично дозволяє перебування на своїй території військ держави-агресора, видається ненормальною. Як відомо, Росія відразу після захоплення Криму (31 березня 2014 р.) в односторонньому порядку денонсувала усі угоди з Україною про базування ЧФ РФ на території України. Логіка Росії зрозуміла - вона вважає Крим «своїм», а тому не бачить жодного сенсу в цих угодах.

А якою є логіка України стосовно збереження дії угод щодо перебування російських військ на нашій території до 2042 р.? Адже наявність такого закону - це юридична легітимізація з боку України перебування ЧФ РФ в українському Криму. Тоді чому Україна зберігає статус-кво цих угод і що відбудеться, якщо цей закон Україною буде скасовано, а вказані угоди денонсовані? Чи є вагомі політичні, юридичні та інші аргументи для юридичного (бо фактично вони не діють) збереження зазначених угод?

Особисто я (як і багато співвітчизників) не маю однозначної відповіді на ці питання. А тому вважаю, що вище політичне керівництво України має пояснити своєму народу доцільність збереження чинності вказаних угод, які під час російсько-української війни дозволяють перебування військ держави-агресора на території нашої країни. Адже збереження з боку України цих угод може виявитися всього-на-всього наслідком політичної гри та справжніх (а не декларованих «на люди») стосунків, які існують між політичним керівництвом України та Росії, про які мені неодноразово доводилось писати. 



Віктор Трепак

День вишиванки!

  • 20.04.17, 14:20

     

      На Facebook-сторінці Всесвітнього дня вишиванки з'явився офіційний промо-ролик свята. 

       Цього року свято припадає на 18 травня. 

       Кожен охочий може долучитися й одягнути у цей день вишиту сорочку та висловити повагу до українських звичаїв.

Перші ластівки з Гааги для Рефії стануть орлами смерті

“Справедливість є”. Лана Зеркаль – про те, чому рішення Суду ООН є позитивним для України 19/04/2017

Лана Зеркаль в суді у Гаазі. Фото: ФБ Богдан Крикливенко

 

Лана (Олена) Зеркаль
заступниця міністра закордонних справ України

(FB)

Міжнародний суд ООН [проміжним рішенням 19 квітня] визнав обґрунтованість позиції України та зобов’язав Російську Федерацію вжити заходів для припинення і недопущення подальших порушень Конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації.

Зокрема, стосовно ситуації в Криму Суд ООН наказав Російській Федерації:

1. Утриматись від збереження або накладання нових обмежень на можливості кримськотатарської спільноти зберігати свої представницькі інституції, включаючи Меджліс кримськотатарського народу.

2. Забезпечити доступність освіти українською мовою.

Суд також зобов’язав обидві сторони утримуватись від дій, які б погіршували чи розширювали предмет спору, або ускладнювали його розв’язання.

Сьогоднішнє рішення Суду є важливим для міжнародного права, яке доводить свою дієвість у відновленні справедливості у світі.

Ми цінуємо зваженість суддів Міжнародного суду ООН, які винесли це рішення.

Це рішення визнало серйозність ситуації, до якої приводять дії Російської Федерації, і те, що громадяни України потребують захисту.

Це стосується як Криму, так і Донбасу, про що Суд чітко зазначив.

Шкода, що Міжнародний суд ООН не вважає доцільним застосування тимчасових заходів також по відношенню до дій Російської Федерації на сході України.

Тим не менш рішення Суду щодо застосування Конвенції про протидію фінансуванню тероризму є позитивним з огляду на таке:

  • Суд підтримав позицію України, що події, які представила Україна підпадають під дію Конвенції;
  • Суд підтримав позицію України щодо дотримання досудової процедури;
  • Суд формально визнав prima facie (попередню) юрисдикцію щодо цієї Конвенції;
  • Суд визнав недостатніми докази “правдивості для застосування” (plausibility) прав:
    (параграф 75 рішення) У цій справі події, на які посилається Україна, мали наслідком смерть та травмування великої кількості цивільних. Однак для того, щоб визнати, чи права, які прагне захистити Україна, є правдивими для застосування, необхідно визначити, чи є достатні підстави вважати, що інші складові, зазначені у частині першій статті 2 [Конвенції], такі як намір чи усвідомлення [виконавців] та елемент мети, зазначений у частині 1 (b) статті 2 [Конвенції]. На цій стадії процедури Україна не надала Суду докази, які б давали достатньо підстав вважати правдоподібним, що ці складові наявні.

Таким чином:

  • з огляду на те, що це перше рішення Суду щодо цієї Конвенції – ми маємо дуже конструктивний підхід Суду;
  • Суд визнав логіку України у підходах до застосування Конвенції щодо протидії фінансуванню тероризму;
  • В України є достатньо розуміння, які саме докази ми будемо представляти на стадії слухань по суті.

До того ж Суд повернувся до питання подій на Сході з власної ініціативи. У пункті 104 рішення Суд визначив, що очікує від Сторін роботи над повним виконанням Мінського пакету заходів.
Підкреслюємо, що навіть у цьому питанні Суд використав логіку України щодо сумісності судового процесу і Мінського процесу.

Ми очікуємо, що Російська Федерація невідкладно і повною мірою виконуватиме рішення Суду та припинить порушення міжнародного права по відношенню до України.

Ми закликаємо всю міжнародну спільноту надзвичайно ретельно стежити за виконанням Росією рішення цього Суду та притягати Росію за відповідальність за кожен факт порушення цього рішення.

Ми продовжуємо ретельно готуватися до слухань по суті, аби остаточно довести свідоме і зухвале порушення Російською Федерацією норм міжнародного права.

Сьогоднішнє рішення Суду не звільняє Російську Федерацію від обов’язку дотримуватись зобов’язань за обома конвенціями.

Повний текст рішення – тут.

* * *

У травні Міжнародний суд ООН визначить календарний розклад розгляду по суті справи “Україна проти Росії”, сказала Олена Зеркаль журналістам після слухання ухвали Суду щодо тимчасових заходів.

“Зараз ми виходимо на наступну стадію – це розгляд справи по суті. У травні ми будемо тут збиратися сторонами, щоб Суд визначився, яким буде календарний розклад розгляду справи по суті”, – цитує Зеркаль УНІАН.