Єпископ Римо-Католицької Церкви Віталій Кривицький при побіжному знайомстві демонструє дві історії.

Перша – розриває шаблони. Вона про те, як хлопець з одеської Молдаванки став головним єпископом католиків Київщини (якщо бути точною, його дієцезія включає ще й Житомирську, Чернігівську та Черкаську області) і одним з найавторитетніших духовних лідерів Церкви. І друга – демонструє дуже чіткий кадровий “Божий ліфт” Римо-Католицької Церкви.Бо між двома історіями нашаровується багато інших. Як в радянський та пострадянський час одеський римо-католицький костел став центром мало не для всіх католиків України та Союзу, і де власне таємно проходив свій новіціат (послушництво) владика Віталій. Про те, як одеська банда, яка “пасла” всіх інтелігентних дітей району, яким було що винести з квартири, у випадку Віталія просто відступила (“Я про це нікому не казав, а просто поклав все на волю Господа”).Про те, що перші католицькі монахи в радянській Одесі жили по домівках, але вставали до сходу сонця, по сорок хвилин їхали до костелу і поверталися вночі. Потім семінарія, потім була ще історія, як владика створив цілу мережу молодіжних організацій в Україні. І як сорокап’ятирічного священника Папа Франциск призначив єпископом Київсько-Житомирської дієцезії.По суті біографія єпископа дуже тісно пов’язана зі становленням РКЦ, тож ми говоримо із владикою і про глобальне в Римо-Католицькій Церкві, і про локальне, і про суперечності, і про конфлікти, і про його життя, і про наше.
Далі читати за посиланням: https://religionpravda.com.ua/?p=67108&fbclid=IwAR0s-Fy5yGG5fv7CHbJLVx57iUcNT6JS4uQ6l7S42cCvZTtEi3tyX6bCs5k

Єпископ Римо-Католицької Церкви Віталій Кривицький при побіжному знайомстві демонструє дві історії.

Перша – розриває шаблони. Вона про те, як хлопець з одеської Молдаванки став головним єпископом католиків Київщини (якщо бути точною, його дієцезія включає ще й Житомирську, Чернігівську та Черкаську області) і одним з найавторитетніших духовних лідерів Церкви. І друга – демонструє дуже чіткий кадровий “Божий ліфт” Римо-Католицької Церкви.Бо між двома історіями нашаровується багато інших. Як в радянський та пострадянський час одеський римо-католицький костел став центром мало не для всіх католиків України та Союзу, і де власне таємно проходив свій новіціат (послушництво) владика Віталій. Про те, як одеська банда, яка “пасла” всіх інтелігентних дітей району, яким було що винести з квартири, у випадку Віталія просто відступила (“Я про це нікому не казав, а просто поклав все на волю Господа”).Про те, що перші католицькі монахи в радянській Одесі жили по домівках, але вставали до сходу сонця, по сорок хвилин їхали до костелу і поверталися вночі. Потім семінарія, потім була ще історія, як владика створив цілу мережу молодіжних організацій в Україні. І як сорокап’ятирічного священника Папа Франциск призначив єпископом Київсько-Житомирської дієцезії.По суті біографія єпископа дуже тісно пов’язана зі становленням РКЦ, тож ми говоримо із владикою і про глобальне в Римо-Католицькій Церкві, і про локальне, і про суперечності, і про конфлікти, і про його життя, і про наше.
Далі читати за посиланням: https://religionpravda.com.ua/?p=67108&fbclid=IwAR0s-Fy5yGG5fv7CHbJLVx57iUcNT6JS4uQ6l7S42cCvZTtEi3tyX6bCs5k