О сообществе

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
краткий
полный

Ми любимо тебе, Україно!

Інтереси України і Великої Британії доповнюють одне одного

На сьогодні інтереси України і Великої Британії доповнюють одне одного – дослідження Інституту світової політики



Київ, 03 липня 2017.

На сьогодні інтереси України і Великої Британії доповнюють одне одного. У Великій Британії переконані, що від успіху змін в Україні значною мірою залежить майбутній вектор розвитку регіону загалом, тому офіційний Лондон активно підтримує ці трансформації. Це відкриває можливості для офіційного Києва максимально задовольнити власні інтереси у процесі взаємодії із британськими партнерами. Таким є висновок аналітичної записки «Аудит зовнішньої політики: Україна – Велика Британія», презентованої в Українському кризовому медіа-центрі.

Ключові тези аналітичної записки

За оцінкою експертів, на даному етапі Лондон зацікавлений у вирішенні російсько-українського конфлікту відповідно до норм міжнародного права; забезпеченні ефективних реформ шляхом надання фінансової і технічної допомоги; перетворенні України на надійного партнера на міжнародному рівні та максимальному збільшенні двосторонньої торгівлі.

Україна, зі свого боку, зацікавлена у максимальному залученні Великої Британії до посилення обороноздатності та збільшення тиску на РФ для імплементації Мінських угод відповідно до українського бачення і деокупації Криму; отриманні різнопланової допомоги для проведення реформ; активній позиції Лондона на міжнародній арені, попри процес виходу із ЄС, та залученні британських інвестицій.

Серед потенційних ризиків – можлива неспроможність Великої Британії вести активну зовнішню політику на європейському континенті на фоні процесу виходу із ЄС. У цій ситуації Україна більшою мірою буде змушена рахуватися із ситуацією. Другий ризик – неспроможність офіційного Києва продемонструвати необхідний прогрес у реформах, що призведе до «втоми від України», зважаючи на значні масштаби прямого і опосередкованого залучення Великої Британії до цього процесу. Щоб уникнути такого розвитку подій, бажано сприймати цю допомогу як інвестиції в Україну і більше зосередитися на роботі над критичними сферами – антикорупційній та судовій.

Третя загроза – імовірність радикального перегляду політики США щодо України за нової президентської адміністрації, що поставить Лондон перед вибором продовжувати нинішній курс щодо України або змінювати його в угоду Вашингтону. На думку експертів, офіційному Києву варто апелювати до задекларованого бажання Великої Британії і далі відігравати активну роль у Європі, попри вихід із ЄС, а також використовувати відносити із Великою Британією як додатковий канал комунікації із Білим Домом.

Рекомендації за підсумками дослідження

Перша рекомендація – ширше залучати Велику Британію до протидії агресії Росії. «Україні потрібно шукати стандартні і нестандартні способи, щоб залучати Велику Британію. Потенціал для такого залучення існує, і я належу до оптимістів, які вважають, що навіть у пост-брекзитівському світі роль Британії буде ключовою для безпеки України, позаяк санкції однієї Великої Британії щодо Росїі можуть переважити санкції десятка інших європейських країн», – зауважив Сергій Солодкий, перший заступник директора Інституту світової політики.

Друга рекомендація – інтенсифікувати міжпарламентський діалог, хоча і зараз він досить активний. «Останній великий візит – це жовтень 2016 року. Цікаво, що він відбувся до звільнених територій на сході України, і те, що британські депутати інформацію, яку отримали, активно використовували у доповіді щодо перспектив британсько-російських відносин, і що висновки, запропоновані у цій доповіді, відповідають українським національним інтересам»,- зауважив Микола Бєлєсков, аналітик Інституту світової політики. Він зазначив також, що завдяки зустрічі народного депутата України Світлани Заліщук із прем’єр-міністром Великої Британії Терезою Мей напередодні її візиту до США, прем’єр-міністр Великої Британії визнала за необхідне переконати Вашингтон, що санкції проти РФ за агресію проти України не можна скасовувати, якщо не буде досягнуто відповідного прогресу у врегулюванні конфлікту.

Аналітики ІСП також радять розробити чітку шкалу успішності проведення реформ; посилити взаємодію з лідерами думок для протидії гібридним загрозам з боку Росії, зокрема, дезінформації через британські мас-медіа; розвивати співпрацю із Лондоном для протидії відмиванню коштів; розпочати переговори щодо взаємної торгівлі без Угоди про асоціацію, щоб бути готовими до пост-брекзитівської взаємодії в економічній сфері.

Рекомендують також ініціювати спрощення візового режиму з боку Великої Британії, зважаючи на те, що цей крок вже здійснили щодо низки інших країн – Китаю, Оману, ОАЕ. Також бажано організувати візит прем’єр-міністра Великої Британії до України, оскільки 20-річна перерва не відповідає заявленому стратегічному характеру відносин.

Коментарі та зауваження

На думку Джудіт Гоф, Надзвичайного і Повноважного Посла Великої Британії в Україні, «Брекзит» не погіршить відносин між країнами. «Я не вважаю, що «Брекзит» вплине на українсько-британські відносини. І, на мою думку, вже є достатньо доказів для цього: після референдуму відбулося більше міністерських візитів до України, ніж до нього. Британія виходить із ЄС, але не покидає європейський континент. Україна є європейською країною, і безпека України – це безпека Європи. Ви маєте справу із дуже складним агресором, і ми продовжимо підтримувати Україну […] – і через наземні військові навчання, і технічну підтримку реформ, гуманітарну допомогу для територій,що постраждали внаслідок конфлікту, та підтримку на міжнародній арені», – заявила Джудіт Гоф.

Джудіт Гоф зазначила, що міжнародна конфереція, присвячена українським реформам, яка пройде 6 липня у Лондоні, має на меті привернути світову увагу до успіхів України і консолідувати міжнародну підтримку навколо неї. «Зазвичай, якщо ви читаєте щось про Україну, ви читаєте про конфлікт, кризу і корупцію. Проте є і позитивний момент, про які люди повинні знати: за ці три роки Україна досягла більшого прогресу у реформах, ніж за часів будь-якого попереднього уряду», – підкреслила Джудіт Гоф. Вона наголосила, що Україна має продовжувати курс реформ наполегливо, рішуче і натхненно. «Найкращий захист України від зовнішньої дестабілізації та недружніх сил – це сильні інституції та боротьба з корупцією… а також демонстрація, що Україна є європейською країною і поділяє європейські цінності та принципи», – підкреслила пані посол.

На думку народного депутата Світлани Заліщук, сьогодні Великобританія – найпотужніший союзник України у Європі; співпраця між парламентарями обох країн і підтримка України з боку парламенту Великої Британії – на дуже високому рівні. «Роль британських парламентарів у ПАРЄ була визначальною щодо санкцій по відношенню до російської делегації, починаючи із 2014 року. Фактично усі найжорсткіші резолюції щодо Росії були ініційовані і підтримані Великою Британією. […]. Також можна згадати парламентську асамблею НАТО, ОБСЄ і ООН», – нагадала вона.

Володимир Хандогій, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великій Британії (2010-2014), президент Української асоціації зовнішньої політики, нагадав цікаві моменти з історії встановлення відносин між Україною та Великою Британією, які свідчать, що підтримка України завжди була значною. Водночас, він наголосив на необхідності повернутися до обговорення Будапештського меморандуму. «На мій погляд, Велика Британія до кінця не скористалася можливостями Меморандуму на початку російської агресії проти України. […] Мені здається, потрібно переглянути це питання і подумати, у який спосіб ми можемо ревіталізувати цей документ, що є абсолютно необхідним на сьогоднішній день», – наголосив він.

Коментуючи економічну співпрацю, Василь Мирошниченко, директор та голова українського представництва Україно-Британського Сіті Клубу, нагадав, що товарообіг між країнами на сьогодні складає близько 2 мільярдів доларів, потенційно він міг би бути більшим, як і британські інвестиції в Україну, які також сягають 2 мільярдів доларів. Зокрема, бажано стимулювати експорт товарів із доданою вартістю. Він також погодився із рекомендацією починати роботу над механізмом на заміну ЗВТ, дія якої припиниться після закінчення виходу Великої Британії із ЄС. «Я думаю, що українському уряду потрібно вже починати піднімати це питання на обговорення із британським урядом. Воно наразі не є актуальним для Британії, тому що для них більш актуально як структурувати вихід [із ЄС], але не вбачаю непередбачуваних обставин, за яких дія ЗВТ після виходу Британії припиниться», – зазначив Василь Мирошниченко

http://uacrisis.org/ua/58188-audit-of-foreign-policy-uk-ukraine

Реформи не для краси, а для діла

Реформи повинні приносити користь для кожного громадянина. Про це не втомлюються говорити експерти та європейські чиновники, коли пояснюють наступні пріоритети “євроінтеграції”. Адже терпіння людей не безмежне, на відміну від вигадливості популістів. Позитивні історії на рівні громад та громадян поки обмежені—все лише починається. Цього тижня “досягнення” були знову теоретичними—в царинах якості продуктів харчування, енергетичної безпеки.

УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ: довга дорога пиріжка

Як ЄС може захистити українського споживача? Сторого кажучи—ніяк, але завдяки угоді про Асоціацію з ЄС Україна повинна дуже багато зробити для імплементації стандартів якості. Формально—для того, щоб ми могли вільно торгувати з ринками ЄС. Але насправді доволі жорстка структура вимог до харчів— від корму який використовувався для тварин до кінцевого продукту—дозволить нам бути більш впевненими в якості того, що купуємо. Відповідний законопроект ухвалено і навіть підписано Президентом. Але експерти попереджають—попереду дуже багато роботи. І щоб ми були переконані, що будь-який пиріжок, куплений в 30-градусну спеку, був нешкідливим змінюватися мають і чиновники, і виробники, і продавці.

Імплементація Угоди про асоціацію—найбільш важливий і найбільш важкий процес. В кожній сфері депутати та уряд повинні ухвалити та втілити сотні рішень. Про це нагадали також на конференції “ Україна—ЄС: інтеграція у мінливому світі”. Власне впровадження реформ (не плутати з ухваленнями рішень про них) є ключем до здобуття довіри до ЄС. Адже презентоване дослідження показало: в 24% громадян ставлення до євроінтеграції погіршилося. Причина—зниження рівня життя. Експерти знають, що ЄС тут ні при чому. Але експертна думка не змінює точку зору людей. Її змінюють реальні кроки з покращення життя.

«Наступний крок після Угоди про асоціацію та угоди про запровадження безвізового режиму—це імплементація цих угод. Тому що підписання і ратифікація для середньостатистичного українця не має ніякого значення»: голова Представництва ЄС в Україні Х’юг Мінгареллі

«Відсутність в Угоді перспективи членства часто використовують ті, хто хоче популістських рішень, хто прагне реваншу і зміни курсу України. Я сподіваюся, що нашої виваженості і мудрості вистачить, аби не дозволити заперечити обраний нами курс. І я тішуся, що в нас є підтримка громадян. 57% українців підтримують вступ країни до ЄС. Це є та основа, на яку ми можемо спертися в подальшій діяльності». віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе

РЕФОРМА ЕНЕРГЕТИКИ: шанс на для інтеграції з ЄС

Україна поволі продовжує відриватися від Росії в галузі енергетики. Цього тижня державний оператор мереж “Укренерго” підписав угоду про правила приєднання до європейських мереж ENTSO-E. Вони передбачають не лише технічні умови, але і зміни функціонування ринку як такого. Сьогодні ми досі ближчі до Росії (і енергетичні системи працюють спільно—час від часу обмінюючись потужностями). Щоб це змінити потрібно багато років.

Песимізму додають лише в Асоціації газовидобувних компаній України. Там підрахували скільки інвестицій потрібно, щоб зменшити залежність від Росії і видобувати більше газу. Суми дуже значні, і без спрощення надання ліцензій плани щодо їх залучення—малореальні. Якщо Україна хоче залучити гроші бізнесу—вона має дати йому працювати. Як—запропонували в спеціальних рекомендаціях щодо дерегуляції видобутку газу.

ПЕНСІЙНА РЕФОРМА: початок змін чи PR?

Урядовці, заручившись підтримкою низки експертів, запустили інформаційну кампанію, на підтримку пенсійної реформи. #ПенсіїНеГречка—закликають експерти та урядовці. Визнаючи, що реформа по суті робить справедливішою лише формули системи нарахування пенсії. На зустрічі з експертами глава Уряду Володимир Гройсман пообіцяв, що буде наполягати на “дорожній карті” продовження реформи—запровадження (нарешті, після багатьох років розмов) накопичувальної системи пенсійного забезпечення. Але в парламенті, на шпальтах видань та в ефірах поки що всі говоритимуть про наявний проект реформи. Де всього лиш трохи змінюють спосіб обрахунку пенсій.

РЕФОРМА ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ: death and taxes

В США люблять казати, що неможливо уникнути двох речей: смерті та сплати податків. Кримінальні справи щодо колишнього (та й теперішнього) керівництва українських податківців свідчить, що в Україні ситуація дещо інакша. Міністерство фінансів оголосило про чергову ініціативу з реформування ДФС. Обіцяють таке: “ В рамках проекту буде проведено оптимізацію процесів, підсилено головні функції ДФС, підвищено ефективність адміністрування податків та поліпшено якість послуг. Головна мета—зменшити рівень корупції та перетворити ДФС у вмотивовану сервісну службу.” Результат можна буде побачити через деякий час. Підприємці розкажуть, як вестимуть себе представники “вмотивованої сервісної служби”

ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА: фокус громад

Аргарна та земельна реформи теж будуть в фокусі обговорення в липні—всі очікують хоч якихось законопроектів на ці теми. Особливо чекають спроможні об’єднані громади, яким поки що не дозволяють розпоряджатися власною ж землею.

Війна в Україні на 2 липня 2017 р.

На Маріупольському напрямку по українських позиціях вчора випустили більше 100 снарядів – полковник Мотузяник


Вчора ситуація у зоні бойових дій на сході України залишалася напруженою. Найбільш інтенсивні бойові дії йшли на Маріупольському напрямку, повідомив полковник Олександр Мотузяник, речник Міністерства оборони України з питань АТО, під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі. «Кількість снарядів, випущених по українських позиціях перевищила сотню. О 6 ранку окупанти відкрили вогонь з  танків та випустили 10 снарядів по позиціях ЗСУ у районі Красногорівки. З 8 до 9.30 ранку ворог вів потужний мінометний обстріл по Водяному. За цей час в бік українських позицій було випущено більше 60 мін. Після 18 години бойовики відкрили мінометний вогонь по місту ще раз», - деталізував він. У Широкиному ввечері відбувся нетривалий артилерійський обстріл, у Гнутовому – мінометний. Пізно ввечері бойовики застосували гранатомети у Лебединському. Загалом на Маріупольському напрямку відбулося 8 обстрілів з боку бойовиків, з них 5 – з важкого озброєння.


На Луганському напрямку бойовики здійснили 4 обстріли. Уночі бойовики відкрили вогонь по Кримському з 152 мм артилерії, а після 18 години – з мінометів. По одному порушенню режиму тиші сталося у Станиці Луганській і Щасті, там російсько-окупаційні війська застосували стрілецьку зброю і гранатомети.

На Донецькому напрямку бойовики порушили режим тиші 13 разів, із них 3 – із застосуванням мінометів. Між північчю та 2 годиною ночі відбувся обстріл Луганського із застосуванням гранатометів, озброєння БМП і мінометів. Українським військовим довелося відкривати вогонь у відповідь. Після 4 ранку бойовики протягом години обстрілювали позицію «Шахта Бутівка» з легкого озброєння. Після цього протягом дня на Донецькому напрямку було спокійно. Близько 20 години бойовики здійснили короткий мінометний обстріл Авдіївки і Пісок, застосовувалося також легке озброєння.

За минулу добу внаслідок бойових дій 2 українських військових загинули, підірвавшись на міні  поблизу Пісок. Ще троє отримали поранення та бойові травмування



[Фототур] Високогірні квіти Карпат

Запрошуємо поціновувачів дикої природи разом з фотографом National Geographic Михайлом Богомазом у фототур Високогірні квіти Карпат. Невеличка подорож дозволить вам отримати насолоду від палітри квіткових фарб, панорами і природи Карпат. Ми помандруємо чудовими полонинами і луками з безліччю фотографічних можливостей. “Альпійські полонини”, вітер, що доносить запах гірських квітів, багато зірок і свободи, це безкінечно живописні найвищі гори України.



Програма та деталі фототуру Високогірні квіти Карпат на сайті.

"вятичи орловской губернии"

  • 01.07.17, 13:17
Випадково знайшов от таку книжку:

"Исследование Павла Ивановича Якобия "
ВЯТИЧИ ОРЛОВСКОЙ ГУБЕРНИИ", ЗАПИСКИ  ИМПЕРАТОРСКОГО ГЕОГРАФИЧЕСКОГО ОБЩЕСТВА ПО ОТДЕЛЕНИЮ ЭТНОГРАФИИ. Том XXXII


Дуже цікаве дослідження. Цитую коментар до книги:

"В 1893 году будучи призван организовать психиатрическое дело в Орловской губернии, Павел Иванович Якобий (1842-1913), в частности, организовал учет различных психических расстройств у жителей губернии. Полученные данные, нанесенные на административную карту, показали очень резкое различие по некоторым расстройствам в разных уездах. Это привлекло его внимание и побудило заняться, посильно, антропологическими, этнографическими, топонимическими исследованиями в этой местности. На основании своих наблюдений и результатов исследований он пришел к выводу о том, что в центральных уездах Орловской губернии проживает этнически финское население, которое как бы зажато с двух сторон двумя другими этносами.

Этот финский этнос является частью клиновидной формы зоны проживания финнов, обращенной острием на юг и располагается на территории сегодняшних Калужской и Тульской областей проходит через западные районы Орловской (цепляя восточные районы Брянской) и Курскую области и, возможно, уходит в Воронежскую.

Бросается в глаза резкое отличие между "западным" и "центральным" финским этносом на территории Орловской губернии. Граница этих этносов примерно совпадает с границей Восточноевропейской возвышенности и с сегодняшней границей Орловской и Брянской областей. Восточная же граница этого финского этноса размыта.

Павел Иванович предположил, что так как места, где был обнаружен этот финский этнос, близко совпадают с местами, где согласно летописям обитали легендарные и воинственные Вятичи, то он счел его недорастворенным остатком этого «ассимилированного» примерно в начале 13 века этноса. Это революционное утверждение вызывает к жизни еще одно не менее революционное, для некоторых, его заявление о том, что легендарные Вятичи были финским племенем.

Надо отметить, что это утверждение находит массу подтверждений. Например, по мнению Т. Н. Алексеевой, вятичи в антропологическом отношении могут рассматриваться как «ославяненное» узколицее восточно-финское население. К этому необходимо сделать два комментария. Первый, в отношении термина финны, или использующийся наравне с ним термин, финно-угры. По мнению К. Ф. Мейнандера этот термин только языковой. Так называемые народы финно-угорской группы не образуют культурного, политического, расового единства в большей степени, чем народы индоевропейской группы. Согласно этому определению получается весьма размытая картина. И все-таки доктор П. И. Якобий уверенно причисляет "центральный" этнос к финнам. На основании наличия характерных для финских народов психических заболеваний, «финской» ментальности, подобия в обычаях, подобия в произношении звуков языка, явного тождества в одежде и т.д. Кроме того он указывает на обилие топонимических свидетельств первичного заселения этих мест племенами финской языковой группы. Правда тут необходимо упомянуть, что подобная картина имеет место на большей территории Европейской России. Поэтому столь явная «финскость» «центрального» этноса вовсе не отрицает «финскости» других двух этносов, которая может быть просто иной.

Второе. Необходимо упомянуть, что многие не глубокие исследователи этих мест воспринимали и воспринимают жителей орловского края как весьма однородный великорусский этнос, говорящий хоть и с местными особенностями, но на самом что ни на есть великорусском наречии.

Замечательная книга столь наблюдательного, смелого и творческого человека (свободного от казенного гипноза) каким является доктор П. И. Якобий дает нам уникальный временной срез процесса этногенеза на территории Орловской губернии в самом конце 19 века, который прошел очень спокойно для этих мест, и привлекает внимание самых различных специалистов к изучению столь мало изученного народа, каким является Великорусский. И примыкающему к нему совершенно не проработанному вопросу о роли финнов в формировании Великорусского этноса и Русского государства".

Генерал УПА Роман Шухевич.

110-річчя від дня народження Головного командира УПА Романа Шухевича.
Село Гуків Чемеровецького району 30.06.2017 
Слава Нації !
да

30.06.1941 – у Львові був проголошений Акт відновлення УССД

30.06.1941 – у Львові був проголошений Акт про відновлення Української держави



30.06.2016

У травні-червні 1941 р. українські самостійницькі кола очікували на початок неминучої війни між Німеччиною та СРСР. Цей момент вони сподівалися використати для проголошення Української держави. Радикальна ОУН (б) робила ставку на тактику доконаних фактів, розраховуючи переконати Берлін визнати право українців на самостійність. Оскільки Німеччина не озвучила офіційно своєї позиції щодо українського питання, то українські націоналісти лише здогадуватися про плани нацистів щодо облаштування завойованих радянських територій. Зрозуміти ставлення німців до ідеї самостійності України міг тільки Акт проголошення самостійності, підготовка до чого розпочалася після проведення в березні-квітні 1941 р. Великого збору ОУН (б).

Насамперед розпочалася підготовка до створення з найвідоміших представників української еміграції позапартійного загальнонаціонального координаційного органу – Українського національного комітету (УНК), який мав легалізувати цей крок. До УНК, що базувався у Кракові, вступило багато відомих політичних діячів: М. Левицький, П. Шкурат, В. Андрієвський, В. Петров,  І. Омельянович-Павленко, С. Шухевич, В. Янів та інші. За різними даними, загалом від 113 до 167 осіб. У день вторгнення німецьких військ на територію СРСР, 22 червня 1941 р., УНК провів установчі збори, на яких ухвалив маніфест проголошення самостійності України та надав Я. Стецьку повноваження проголошувати незалежність у Львові.

30 червня 1941 р. до Львова, який уже залишили частини Червоної армії та внутрішніх військ НКВС, увійшла похідна група ОУН (б) Я. Стецька і скликала «Законодавчі збори західноукраїнських земель». Зібрання відбулося в залі товариства «Просвіта». Там був узгоджений основний текст «Акту» відновлення незалежності, який бл. 20-ї год. озвучив голова засідання Я. Стецько. У документі проголошувалося, що «волею Українського народу, Організація українських націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України». І далі: «Новопостаюча Українська держава буде тісно співпрацювати з націонал-соціалістичною Великою Німеччиною, що під проводом свого вождя Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі і світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації». Також у декларації підкреслювалася  переконаність у тому, що «Українська національна революційна армія, яка твориться на українській землі, боротиметься із союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Державу і новий справедливий лад у цілому світі». На думку дослідників, пункт про співпрацю з Німеччиною з’явився в остаточному варіанті Акту через військову присутність німців у Львові, якої оунівці початково не передбачали, розраховуючи самотужки заволодіти Львовом і проголосити незалежність ще до приходу вермахту. У довоєнному варіанті Акту відновлення незалежності немає  жодної згадки про Німеччину та Гітлера. Вона з'явилася в документі лише як дипломатичний реверанс, який аж ніяк не свідчить про колабораціонізм ОУН.

Одразу ж після проголошення незалежності, присутні на Національних зборах задекларували створення суверенного уряду новонародженої держави – Українського державного правління, сформувати й очолите яке доручили Я. Стецьку. До його складу увійшли М. Панчишин – віце-прем’єр і міністр охорони здоров’я, Л. Ребет – другий віце-прем’єр, В. Петрів – міністр оборони, В. Лисий – міністр внутрішніх справ, М. Лебедь – міністр державної безпеки, В. Стахів – міністр закордонних справ, І. Федорович – міністр юстиції, Ю. Павликовський – міністр національної економіки, І. Ольховський – міністр фінансів, А. Пясецький – міністр лісів, В. Радзикевич – міністр народної освіти та релігійних справ, О. Гай-Головко – міністр інформації, І. Климів – міністр координації, Н. Мороз – міністр зв’язку. Українське державне правління мислилося як коаліційний уряд незалежної Української держави. До його складу увійшли представники низки політичних партій і рухів (зокрема ФНЄ, УНДО, соціалісти та безпартійні), але більшість належала націоналістам. Політично уряд Я. Стецька намагався залучити до співпраці також екзильний уряд УНР та табір гетьмана П. Скоропадського. Передбачалося, що Українське державне правління передасть у майбутньому владу створеному в Києві легітимному урядові. Роль передпарламенту мала виконувати Українська національна рада на чолі з К. Левицьким. У багатьох населених пунктах були створені і розгорнули діяльність місцеві українські органи влади. Український уряд вживав заходи для створення міліції, армії, до яких масово записувалося населення.

1 липня 1941 р. Акт відновлення державності привітав глава Греко-католицької церкви митрополит Кир Андрей (Шептицький), а 10 липня – луцький єпископ Православної церкви Преосвященний владика Полікарп.

Проаналізувавши ситуацію, у Берліні прийняли рішення розпочати арешти українських націоналістів. 3 липня 1941 р. представники німецької влади чітко заявили, що Гітлер виступає рішучим противником проголошення Української держави. 5 липня 1941 р. у Кракові затримали С. Бандеру, якого після кількох допитів відправили в Берлін, де спочатку утримували під домашнім арештом, а згодом перевели до концтабору Заксенхаузен. Упродовж 5-7 липня 1941 р. у Кракові гестапо заарештувало низку діячів Українського національного комітету. 9 липня 1941 р. у Львові гестапівці взяли під варту голову Українського державного правління Я. Стецька і згодом переправили до Кракова та Берліна. Українське державне будівництво тривало протягом тижня й було придушене німцями. З 11 липня 1941 р. німецькі окупанти заборонили українським організаціям будь-яку політичну діяльність, а також проведення політичних маніфестацій на підтримку Акту 30 червня. 17 липня 1941 р. з Берліна надійшла директива затримувати членів похідних груп ОУН, які, йдучи за лінією фронту, продовжували проголошувати Акт незалежності й створювати українську адміністрацію. На допитах у Берліні Бандера та Стецько відмовилися виступити із офіційною заявою про скасування Акту 30 червня. Це спричинило хвилю нових репресій проти членів ОУН. 9 серпня 1941 р. гестапо заарештувало ще одного провідного діяча ОУН (б) – С. Ленкавського, який невдовзі опинився у концтаборі Аушвіц. 31 серпня 1941 р. була заарештована похідна група В. Кука, яка мала проголосити незалежність у Києві. 5 вересня 1941 р. нацисти заарештували 80 % вищого керівного складу ОУН. 15 вересня німецька поліція безпеки здійснила нові масові арешти серед українського націоналістичного активу на всій підконтрольній німцям території України та в еміграції. За ґратами опинилося майже 2 тис. оунівців

http://territoryterror.org.ua/uk/resources/calendar/details/?newsid=606

До 110-річчя з дня народження Романа Шухевича в Києві

30 червня – інтелектуально-мистецька академія на пошану Романа Шухевича




30 Червень, 2017

До 110-річчя з дня народження головного командира Української повстанської армії
Романа Шухевича

 Київський міський будинок вчителя
вул. Володимирська, 57
30 червня, 15.00

 Організатори: син Романа Шухевича, народний депутат України Юрій Шухевич, Міністерство культури, Міністерство молоді і спорту, Український інститут національної пам'яті, Київський міський будинок вчителя.

Учасники: історики, дослідники, братство ОУН-УПА, молодіжні організації, військовики, учасники АТО, переселенці, митці.

Зокрема, Юрій Шухевич, декан історичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка, дослідник Української повстанської армії Іван Патриляк, директор архіву СБУ Андрій Когут, Капела ім. Л. Ревуцького, Тарас Компаніченко та гурт "Хорея козацька"...

До участі запрошені українські урядовці.

"Боротьба за волю українського народу, за його суверенне державне існування і розквіт стала змістом життя Романа Шухевича — людини виняткового гарту".

Петро Дужий, ідеолог ОУН,  з 1944-го референт пропаганди ОУН
 
Своє історичне призначення в українському визвольно-революційному русі періоду Другої світової війни Роман Шухевич бачив у тому, щоб сконсолідувати сили ОУН, розхитані нацистськими репресіями, усунути розбіжності і кризу в Проводі ОУН, яка виникла на початку 1943 p., підтримати ініціативу Крайового проводу ОУН щодо створення Української повстанської армії та перетворити її в інструмент боротьби за Українську самостійну соборну державу. Завдяки йому український визвольно-революційний рух, спочатку репрезентований лише ОУН, набув з літа 1944-го  загальноукраїнського значення, позбавився монопартійних впливів і почав просуватись на схід

http://www.memory.gov.ua/announce/30-chervnya-intelektualno-mistetska-akademiya-na-poshanu-romana-shukhevicha

Війна помилок не вибачає

Експерт пояснив, чому українські спецслужби не завадили вбивству полковника Максима Шаповала



28/06/2017

Теракт, під час якого був вбитий полковник Шаповал, не вдалося попередити через брак практичного досвіду у вітчизняних спецпризначенців та чітко спланований і виконаний план операції диверсантів.

Про це ІНФОРМАТОРу на правах анонімності повідомило власне джерело у органах спеціального призначення.

“Враховуючи те, яку службу очолював полковник Шаповал, а саме спецназ ГУР Міністерства Оборони, то версія з російським слідом є найвірогіднішою, але виключати інші варіанти не варто”, – констатує експерт.

Натомість заяви про недостатній рівень підготовки українських спецпризначенців, на його думку, перебільшені.

“Українські спецпризначенці мають достатню матеріально-технічну та теоретичну базу для ведення контр-розвідної та антидиверсійної діяльності, однак слід зважати і на рівень підготовки супротивника”, – стверджує силовик.

Він пояснив, у чому ключові недоліки вітчизняних силовиків.

“По-перше ФСБ активно користується спадщиною радянських спецслужб, а у нас все почалося у 1991 році. Також не варто забувати, що Росія постійно тренувала фахівців в умовах реальних бойових дій, спершу у двох чеченських війнах, потім у Грузії, а тепер і в нас. Українські ж спецслужби формувалися та існували в умовах миру і тільки з початком війни почали отримувати реальний практичний досвід. Саме тому ми маємо постійно самовдосконалюватися”, – зауважив спеціаліст.

Також на розвиток спецслужб в останні роки впливає “омоложення” їх складу.

“Дуже багато досвідчених та професійних людей пішли з органів. Натомість прийшла молодь. Зрозуміло, що це теж вплинуло, адже нікому передавати досвід, тому його доводиться отримувати знову”, – повідомив експерт.



Нагадаємо, вчора в результаті теракту в столиці було вбито полковника ГУР Міноборони Максима Шаповала.

http://informator.news/ekspert-poyasnyv-chomu-spetssluzhby-ne-zavadyly-vbyvstvu-polkovnyka-shapovala/

День Знань в Україні

День Знань в Україні 2017: історія та традиції свята

29.06

День Знань – дивовижне свято, що проходить не тільки в Україні, але і в багатьох країнах Європи. У цей день, традиційно, можна зустріти величезну кількість дітей різного віку, але всі будуть гарно одягнені і з квітами. Особливим День Знань точно буде для тих, хто піде в школу в перший раз.

День Знань в Україні 2017: історія свята

День Знань з'явився досить давно, ще в часи Радянського Союзу. Він був створений в 1984 році Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 червня. В Україні День Знань з'явився Згідно із законом про загальну середню освіту, прийнятому в травні 1999 року, у День знань - 1 вересня розпочинається навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності. Тоді це свято відзначалося не так широко, як зараз. Але, вже, щорічно, 1 вересня проходять різні заходи, які повинні зацікавити і порадувати школярів зі всієї України.
Хочеться нагадати, що в минулому році в перший клас в Україні пішло близько 400 тисяч дітей. Хочеться вірити, що в цьому році їх буде ще більше.
Кожен рік День Знань відзначається на всій території країни. Діти гарно одягнені, школи вбрані. Проходять всілякі лінійки і святкові концерти.

День Знань в Україні 2017: традиції свята

День Знань, 1 вересня – це урочисте свято не тільки для школярів, але й для їхніх батьків, і вчителів. В цей день біля кожної школи можна зустріти урочисті лінійки, барвисті виступи та багато іншого. Вчителі в цей день приймають вітання від школярів і їх батьків. Самі ж школярі тільки приходять в порядок після літніх канікул. Все це передує початку навчання в школі, яке триватиме аж до наступного літа. День Знань – це свято, яке показує, наскільки важливі для нас вчителі та система освіти, яка готує прекрасних студентів для наших університетів. Варто нагадати, що День Знань проходить щорічно 1 вересня.

Автор матеріалу: 
Антон Антонов