хочу сюда!
 

Оленька

36 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 26-50 лет

Заметки с меткой «правопорядок»

Героями безпорядків стають нардепи

Под Мариуполем десантникам пришлось открыть предупредительный огонь на блокпосту, чтобы остановить подразделение «Азова»
09:4901.08.2015

 Азовцы нарушили правила пересечения блокпоста, что привело к инциденту с использованием оружия

Сообщил в соцсети блогер Артур Нискубин.По его информации, опубликованной 30 июля, несколько дней назад на блокпосту в районе Мангуша бойцы полка «Азов», к которым присоединился их командир, народный депутат Андрей Билецкий, едва не спровоцировали конфликт с десантниками 79-й отдельной аэромобильной бригады.

Блогер пишет: "Последние пару недель десантники первого батальона 79-ки под командованием легендарного "Майка" работают в районе Мангуша. Работа заключается в рейдовых действиях по противодействию ДРГ противника.(...) Десантники работают по документам, в которых предписывалось ставить засады, проводить демонстрационные действия и ставить временные КПП на основных дорогах. 

Во исполнение предписания, 3 рота 1 батальона поставила временный КПП на развилке дороги Бердянск - Мариуполь, поворот на Ялту. 2 БТР и 20 бойцов.
Через 45 минут бойцы увидели тонированный Ford с луганскими номерами, который нёсся в сторону КПП на высокой скорости. Не реагируя на знакSTOP и на команды остановиться, FORD проносится мимо бойца и БТР и удаляется от КПП.
Десантник замечает в машине оружие и даёт очередь в воздух, БТР наводит башни на удаляющийся FORD. Машина резко останавливается в 200 м от БТР, из неё вываливаются четыре вооруженных бойца и занимают круговую оборону. Трое из них в форме НГ, а один в гражданской одежде. Командирвзвода десантников идёт к ним и очень вежливо просит представиться и объяснить столь неадекватное поведение в зоне АТО.
(...) Один из бойцов предъявил документы заместителя командира полка Азов и изверг (...) отборный мат(...). 

ф1
Командир взвода просит предъявить документы всех остальных, ибо в противном случае будет вынужден дать команду на задержание. И снова слышит в свой адрес отборный мат.
Пока идёт перебранка и консультации по телефону(всё как всегда), начинают подтягиваться дополнительные силы. От 79-ки подъезжает Майк, от Азова прибывают два джипа на донецких номерах - командир полка Азов (какой-то полковник), народный депутат Белецкий. А также сопровождающие лица с ПКМ и РПГ-18, занимающие круговую оборону вокруг машин, с угрозам сжечь БТРы десантников (...) 

ф2
Командир полка Азов звонит командующему сектора "М" генералу Фёдорову и жалуется на якобы беспредел десантников. Генерал Фёдоров объясняет полковнику, что десантники действуют по документам, их действия законны и все обязаны подчиняться военным, находящимся при исполнении ими приказов командования.

ф4
Передают трубку Майку, и генерал Федоров говорит Майку о том, что если 3 человека из FORD не предъявят документы, то мордой в асфальт - без вариантов.
Двое (в форме) показывают документы бойцов Азова, гражданский (...) предъявляет паспорт (украинский), ссылаясь на то, что военные документы в форме, а форма в части. Заметьте, гражданский с калашом.
Народный депутат Белецкий начинает угрожать своими связями Майку и называет Майка "щенком, не нюхавшим пороха войны".(...)
Машины разъехались. Вроде бы инцидент исчерпан.
На следующий день при проведении совещания со всеми участниками событий, генерал Фёдоров ещё раз говорит, что он думает о поведении и действиях полка Азов. Народный депутат Белецкий опять угрожает своими связями с высшим руководством страны. 
Но военным не привыкать слышать угрозы от народных депутатов, которые, вместо законотворческой деятельности, мешают военным защищать Родину.
В результате комбат Майк получает по телефону устную благодарность от Верховного Главнокомандующего за грамотные и взвешенные действия".

Пресс-офицер сектора "М" Ярослав Чепурной сообщил 0629, что инцидент имел место. Десантники действовали по уставу. "Бойцы "Азова" немного нарушили правила пересечения КПП, но инцидент исчерпан полностью",- отметил Чепурной.  

ф3

(мовою оригіналу, бо фактично це є документ)

Что-то меняется-2. Менты.

На портале "Право киян" опубликована моя заметка (продолжение предыдущего поста "И всё-таки, что-то меняется!"): http://pravokiyan.info/2012/09/25/i-vsyo-taki-chto-to-menyaetsya-o-pravoporyadke-i-voobshhe . С правом перепоста.

По-правде сказать, я уже забодался, поэтому запосчу здесь только начало:

«Никто не любит ментов!» Так считается, «в народе».

Ну, тогда я – явно не народ.
Для начала, я вообще не понимаю как их можно любить.
Ведь не девушки и не бутерброд с икрой.

Вот лично я не испытываю чувства любви, допустим, к эскалаторам в метро или мусороуборочным машинам. Но я доволен, что они есть. И как-то работают. Правда, эскалаторы иногда ломаются, а эти здоровенные колымаги для опорожнения мусорных контейнеров сильно грохочут. Да и те два мужика сзади машины одеты… гм!.. непринуждённо. И разговаривают… не на бритиш-инглиш. Но я ж не затеваю из-за колымаг (довольно вонючих, кстати!) протестных акций типа «Геть міністра ЖКГ і Злочинну Владу!». По-приколу – оно ничего так, но знакомые могут и не понять… А слыть неадекватом среди людей, чьё мнение мне не безразлично, как-то не хочется...

Остальное, камрады, - битте шпацирен по ссылочке.

А ругаццо или соглашаццо - ком хир (то есть, сюдой).

Несправедлива справедливість

Проблему справедливості пільгового проїзду в громадському транстпорті мною вивчалась давно. Я був учасником кількох громадських обговорень ціє теми, але не дуже активно проявляв свою позицію, причину чого вкажу вкінці данного матеріалу. Я його почну з спогадів вже більш як 10-річної давності, коли моя мама, хай спочиває з Богом, користувалась пільгами репресованної у тому числі правом безоплатного проїзду в громадському траспорті включно з марушутним таксі. Одного разу вона прийшла додому дуже розстроєна і каже, що сідала в маршутку і показала посвідчення, а водій гаркнув на неї, щоб пройшла чимскорше в салон маршутки і не заважала йому. Мама була ображена і далі між нами відбувся наступний діалог:
- Той водій зиркнув на мене, наче я якийсь злодій,- сказала мама.  
- Мама,дорога моя,- відповів на те я,- але для водія маршутку ти дійсно є злодієм.
- Як так?- вражено запитала мама.- Я чесно маю пільгу, яку мені надала держава, а за перевезення пільговиків виділяються кошти з бюджету.
- Дорога моя, невже ти віриш у ці баєчки про відшкодування?- іронічно перепитав я.- Та давно відомо, що до водіїв ці кошти і близько не доходять, тому перевезення пільговиків водії маршуток оплачують з власної кишені і тому кожен пільговик в прямому сенсі є для водія злодієм, що залазить в його кишеню.
- Тоді навіщо вся ця ситуація з надання пільг, якщо вони не є справедливими?- немогла зрозуміти мама. І тоді я зробив для неї лекцію про "несправедливу справедливість" з радянського минулого, але вже у нових українських "ринкових" перевтіленнях
Справа у тому, що надання пільг державою є надзвичайно вигідною сферою для шайхрайства, зловживань і збагачення державних чиновників різного рівня, а також певного олігархічного кола бізнесменів та політиків.
Закони про транспортні пільги приймають хто? Правильно: народні обранці - депутати, які - що? Правильно: практично всі їздять власними авто і громадським транспортом не користуються, тому як він справляється з перевезенням пасажирів і чи добре людям від такого сервісу "як оселедці в банці" - депутатів обходить мало. Ну, а як народ має пільги, то і собі, рідненьким, можна дозволити пільги значно вагомішого грошового виміру. Хіба це не справедливо?
Але щоб і далі мати власні авто і збільшувати свій достаток різними пільгами, депутати хочуть бути знову переобраними, для чого і починають демонструвати свою турботу про народ і його благополуччя, роздаючи нові різні пільги переважно найактивнішій частині виборчого електорату - пенсіонерам. За цією показовою праведною благодійністю приховано насправді найбрутальнішу несправедливість, бо закони природи ще, слава Богу, депутатам відмінити не підсилу. А відомо точно і однозначно: якщо комусь щось дають більше, то для того комусь треба дати менше, а щось несправедливо відібрати - інакше не буває.
В радянські часи "розвинутого соціалізму" власником всього майна і навіть людей була виключно держава, тому надання комусь пільг не дуже турбувала інших громадян, окрім почуття заздрощів. Витрати за надані пільги несла держава, а тому і не була надто щедра на їх роздачу. Для прикладу,водієві автобуса було абсолютно байдуже, скільки пасажирів він перевіз, яка виручка з того чи іншого рейсу, скільки було пільговиків тощо. То не його клопіт, а кондукторів і контролерів, а його клопіт був просто бути на маршуті і від’їздити як належить зміну. Сталу зарплату водієві гарантовано і навіть за ремонт машини при поломці не він турбується, а ремонтники автоколони. Що там казати про дармову заправку бензином!
Зараз в "ринковій" Україні ситуація диаметрально протилежна: водій маршутки зобов’язаний щоденно здати власнику маршуту певну сумму грошей, а весь лишок з виручених грошей за день і є його реальний заробіток. Так само не обходить гаманець водія ремонт та заправка авто. І недешева увага працівників дорожньої міліції. Все це робиться виключно з коштів водія при відсутності жодної допомоги від держави. Хіба це є спрведливо?
Пригадую, як бідкався один високий чин з МВД стосовно позбавлення безкоштовного проїзду працівників міліції: "Як це так, людина зайнята виконанням службових обов’язків і змушена платити за проїзд." Пригадую і репліку на цю заяву: "То згідно вашої логіки водій маршутки просто розважається, а не працює? Робити чоловікові нічого, знудів від безділля, от і вирішив повозити людей кому куди треба - так? Ні! Водій надає послуги перевезення і кожний пасажир, який скористався його послугою і не заплатив за проїзд, фактично обкрадає водія. Тому держава видає не посвідчення на пільговий проїзд, а "посвідчення злодія" - це однозначно."
Стосовно теми відшкодування проїзду пільговиків, то найпрозоріше процедура відпрацьована там, де власником транспорту залишається ще держава: на залізниці, де пенсіонерам видають квитки без оплати, а їх вартість точно можна підрахувати, тоді їх відшкодовує держава. Значно темнішою є відшкодування послуг перевезення пільговиків муніціпальними транспортними засобами, але і тут щось доходить безпосередньо до підприємств. У приватному секторі - темінь повна. Де діваються відшкодовані державною гроші - невідомо. Тобто відомо, але піди докажи. Формально їх іноді начебто одержують власники маршутів для відшкодування витрат собі і водіям, але насправід всі ці гроші осідають у руках чиновників, які так би мовити курирують траспорт, бо якось важко визначити їх  діяльність словом "відповідають".
Щоб стати власником маршуту, в традиціях української ринкової економіки має відбутись процес, що дозволяє уникнути "конфлікту інтересів", який має вже традиційну назву "відкат". У приватних перевізників таким "відкатом" стає переважно кошти на відшкодування перевезення пільговиків. Ставши власником маршуту, підприємець починає набирати на роботу водії з умовою, що пільговики - то їх особиста проблема. Не схочеш возити - не треба, звільняйся і шукай іншої роботи... У нас все справедливо.
Не даремно водії приватних маршутів зізнаються, що колись їх найбільше могли знервувати працівникі дорожньої міліції, але зараз їх злостить до безтями оте контролювання і сперечки з пільговиками, особливо коли той нагло доводить, що має всі права, що він заслужив сумлінною працею і служінням державі. Я був присутній при одній такій сварці між водієм і пільговиком з "засулгами", аж один з пасажирів не витримав і сказав пільговику: "Замовкніть врешті-решт,бо якби ви справді заслужили на пошану від держави, то їздили  б на власному авто, а не користались з дозволу красти по чужим кишеням"
До речі, я часто чую, що не треба захищати водіїв маршуток, бо вони  далеко не бідні люди, на що я відповідаю, що не треба рахувати гроші в чужій кишені, бо нікому копійка сама до рук не приходить. А те, що водії маршуток досить при грошах якраз і стримує мене багато років не дуже виступати в їх захис, бо спитатись: чому я, далеко не при грошах журналіст, маю захищати кишеню з грошима тих, хто сам особисто нічого для цього не робить? Якщо водії маршуток самі не обстоюють свої права і гроші, то чому це маю робити я? Панове, якщо вас влаштовує подібна "несправедлива справедливість", то що тут можна вчинити. Терпите - ну то і терпіть далі. Те саме стосується пасажирів: через пільговиків маршутки ходять перевантажені, а якби платили всі-всі, то рентабельність була достатньою для нормальної вартості проїзду в нормальних умовах, але терпите - терпіть і далі.
Це і є, про що я хотів сказати: "Борітеся - поборете! Вам Бог помагає."
А на завершення - знову спогад про маму: за кілька місяців після нашої розмови вона зізналась, що тепер якщо сідає в маршутку і є де сісти - вона платить за проїзд, а посвідчення користується тільки тоді, коли маршутка занадто набита людьми.

Богдан Гордасевич
25.09.2010
м.Львів

[ додаток ]

100%, 14 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Їхня служба небезпечна і важка


Сьогодні - День міліції України.

Ви - Той, хто читає цей запис у моєму блозі - можете ставитися до міліції так, як Вам розум і совість підказують.

А особисто я щиро поважаю тих, хто захищає мою безпеку й моє життя від покидьків і, гірше того, - нелюдів.

А вчора й позавчора працівники міліції роздали масу подарунків до Дня святого Миколая вихованцям шкіл-інтернатів. За це їм не треба сказати "спасибі"? На мою думку, треба!

За вас, товариші офіцери, прапорщики і сержанти! Хай Бог допомагає вам у вкрай нелегкій службі й вас оберігає.

(На фото: заступник начальника УМВС - начальник штабу УМВС України у Волинській області Василь Куць і голова ради обласного благодійного фонду "Правопорядок і безпека громадян" Василь Живко роздають подарунки в День Миколая.)