В Киеве все больше появляется реклама предоставления дешевых и быстрых услуг подключения к Интернету и телевидению по низким ценам. Как выяснилось, в большинстве случаев это не отвечает действительности. У операторов то не хватает нужного количества оборудования, то качество услуг для уже подключенных абонентов оставляет желать лучшего, пишет «Хрещатик».


В газету постапает все больше жалоб на компанию «Воля-кабель», которая сначала обещает подключение, а затем говорит о невозможности работ.


Между тем те, кому «повезло» стать абонентом «Воли-кабель», обеспокоены качеством услуг, которое явно не дотягивает до обещанного.


Журналист «Хрещатика» обратился за объяснениями в офис «Воли-кабель». Но там сказали, что будут отвечать лишь на официальный запрос. Но и на такой ответ так и не поступил.


За злоупотребление монопольным положением санкции относительно «Воли-кабель» в свое время уже применял Антимонопольный комитет Украины. Киевляне надеются, что их жалобы не останутся проигнорированными.

Национальный банк допускает, что после наблюдающегося в настоящее время периода ревальвации (укрепления) курса национальной валюты в 2009 году наступит ее девальвация. Об этом журналистам сообщил первый заместитель главы НБУ Анатолий Шаповалов.

Он отметил, что это, скорее всего, может произойти уже в 2009 году, при условии, что во втором полугодии 2008 года сохранится нынешний уровень цен на импортируемый газ и не будет политических кризисов.

Ожидаемый хороший урожай также является позитивным фактором с точки зрения укрепления курса гривны.

По мнению НБУ, рынок должен быть готов к изменению курса гривны как в сторону укрепления, так и в сторону ослабления.

В ближайшие дни правление НБУ планирует принять решение о введении политики более гибкого обменного курса. Ранее Международный валютный фонд неоднократно призывал НБУ проводить более гибкую валютно-курсовую политику.

Ранее первый заместитель главы Секретариата Президента Александр Шлапак сообщил, что президент Виктор Ющенко и глава Национального банка Владимир Стельмах решили «внести ясность» в валютно-курсовую политику НБУ, пишет «Сегодня».

Шлапак высказался за обсуждение и принятие окончательного решения относительно дальнейшей валютно-курсовой политики НБУ в закрытом режиме, без создания излишних поводов для волнения участников рынка.

Шлапак также критически оценил перспективы ревальвации гривны как способа борьбы с инфляцией и высказался за консервативную политику НБУ в валютно-курсовой сфере.

Курс гривны на межбанковском валютном рынке после укрепления в пятницу 16 мая, в понедельник 19 мая укрепился на 11 коп. до 4,66 UAH/USD.

Президент Роммии сдел сенсационное заявление, которое непосредственно касается Украины и ее авторитета на международной арене. Медведев принялся заверять Европу в том, что конфликт 2006 года с Украиной произошел по вине… Киева

Так, выступая на пресс-конференции, заместитель председателя правления ОАО «Газпром» Александр Медведев принялся заверять Европу в том, что конфликт 2006 года с Украиной произошел по вине… Киева.

Он подчеркнул, что Россия в течение долгого времени оказывала массовые субсидии Украине в течение 15 лет, которые исчислялись 3 млрд. долларов в год. Медведев напомнил, что в 2003 году «Газпром» стал открытым акционерным обществом со смешанным капиталом, в котором доля государства составляет чуть более 50%. «Естественно, наши акционеры требовали от „Газпрома“ поведения, которое соответствует основополагающим нормам корпоративного правления, а именно — ориентации на эффективную работу, прибыль», — сказал он.

Александр Медведев отметил, что в этих условиях все страны нашли возможность урегулировать отношения с Россией и «Газпромом» на бесконфликтной основе. «Украина же оказалась единственной страной, которая не только отказалась учитывать объективные условия развития рынка, но и отказалась пересматривать условия поставок газа», — сказал Александр Медведев.

Он отметил, что в то время между Украиной и Россией существовал один контракт, который регулировал как условия поставок газа в Украину, так и условия транспортировки российского газа по территории Украины в Европу.

При этом, по словам Александра Медведева, несмотря на то, что Украина ратифицировала Европейскую энергетическую хартию, согласно которой вопросы поставок энергоресурсов и транспортировки должны быть разделены, она «продолжала лелеять надежду, что может работать по-старому».

Заместитель председателя правления ОАО «Газпром» добавил, что Россия пыталась проводить переговоры в течение 9 месяцев, начиная с марта 2005 года. Однако, поскольку контрактные условия согласовать не удалось, с 1 января 2006 года «Газпром» не имел больше никаких оснований поставлять газ в Украину.

При этом Украина, по словам Александра Медведева, начала несанкционированно отбирать газ из того объема, который был предусмотрен для поставок в Европу.

Вместе с тем, он подчеркнул, что «Газпром» уже с 1 января 2006 года принял решение компенсировать «украденный» газ из своих газовых хранилищ. Александр Медведев отметил, что в результате принятого решения европейские потребители не ощутили серьезных проблем с поставками газа. Он также заметил, что, к счастью, с 3 января 2006 года Украина приступила к переговорам и 4 января необходимые контракты с «Газпромом» были подписаны.

При этом Александр Медведев добавил, что, по его мнению, в западной прессе проявились двойные стандарты освещения этой проблемы. "Они проявились в политических симпатиях главных средств массовой информации к политикам западных стран, которые несправедливо переложили всю вину за конфликт с Украиной на добросовестного поставщика, на нас, на „Газпром“, — сказал заместитель председателя правления компании.

Єдиний колір – синьо-білий,
Єдиний прапор – синьо-жовтий,
Єдине місто – Київ милий,
Єдиний клуб – “Динамо” сильний.
“Динамо”, “Динамо”
Єдина квітка – це троянда,
Єдине щастя – перемога.
Незламна віра у команду,
Бо наша сила йде від Бога!

А які враження у вас від цих фото і взагалі від візиту Пола МакКартні в Україну?

Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко подарувала Генеральному секретареві НАТО Яапу де Хооп Схефферу монографію Віктора Януковича, у якій декларується вступ України до Альянсу у 2008 році.

"Тут якраз на 24-й сторінці Віктор Федорович Янукович зазначив, що у 2008 році він бачить вступ України до НАТО. Це символ того, як політичні сили, коли вони бувають при владі, тоді вони сповідають такі цінності. Я хочу вам передати, щоб це було у вас в арсеналі", — наголосила Тимошенко, передає "Корреспондент".

У свою чергу, приймаючи подарунок, генсек НАТО посміхнувся і запросив представників усіх політичних сил України до штаб-квартири Альянсу для проведення дискусій із цього приводу.

"Я запрошую представників усіх політичних партій і політиків України до Брюсселя і готовий обговорити з ними співпрацю з НАТО з усіх боків", — сказав він.

На прес-конференції після зустрічі з Генеральним секретарем НАТО Яапом де Хооп Схеффером, який перебуває з візитом у Києві, Тимошенко заявила, що вважає недоцільним проведення референдуму для приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО.

За словами Тимошенко, "не потрібно створювати провокацій там, де їх не потрібно робити. Я ще раз хочу наголосити, що вступ України до НАТО здійснюватиметься виключно за рішенням всеукраїнського референдуму".

Прем'єр нагадала, що колишній прем'єр-міністр України Віктор Янукович поставив свій підпис під Універсалом національної єдності, в якому йшлося про проведення референдуму тільки з питання членства України в НАТО.

"Більше ніяких претензій у Партії регіонів, коли вони підписували Універсал, не було", — підкреслила Тимошенко.

"Саме Янукович і його фракція в парламенті і він як прем'єр-міністр, якраз приймали Закон України про основи національної безпеки, в якому чітко було написано: забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейських системах колективної безпеки і здобуття членства в Європейському союзі та Північноатлантичному альянсі", — додала вона.

Главред.

Они издеваются не только над Украиной, но и над всеми странами. Там где присутствуют Россия и США - там экономика становится зависимой от них, они раскалывают эти государства, ведут религиозные войны. Сколько так будет продолжаться? Нужно начать организованное сопротивление. Но как? Давайте подумаем вместе. Без шуток - это все серьёзно!

Юрий Романенко. Я помню, но вы на выходных тоже ее повторили. Суть в том, что в украинской политике меняются только позы, а люди остаются те же самые. Вот, на ваш взгляд, какой будет комбинаторика поз в ближайшие месяцы? И в принципе, возможен ли отказ от вот такого восточного развращенного политического секса и переход к нашим традиционным славянским, шести, скажем, позам, которые характерны для нашего пространства?

Дмитрий Выдрин. Вы знаете, я недавно по делам был в какой-то европейской стране, я всегда беру с собой фотоаппарат и однажды, увидев интересный плакат, его сфотографировал. Сегодня я его выставил на своем блоге, вы можете зайти на мой блог и посмотреть этот плакат. Плакатик называется «Камасутра» и на нем изображены те шесть поз, о которых мы говорили. Но почему-то в этих позах участвуют инвалиды, они там с капельницами, на кресле-каталке, на чем-то еще. Так вот у меня такое ощущение, что если уже брать эту терминологию, то мы уже перешли на вторую стадию камасутры, где инвалиды занимаются, или пытаются заниматься этим, отягощенные проводами, электроосциллографами, где снимается пульс и все остальное, и сами они уже как бы на последнем, ну, не на последнем, а на предпоследнем дыхании. Вот уже присутствует ощущение инвалидности, не инвалентности, а инвалидности всех участвующих политиков.

Российский вопрос один из наиболее болезненных в Украине. Часто из-за не понимания России. В связи с этим предлагаю вам почитать доклад "Внешняя политика России при тандеме Медведев-Путин" Жени Минченко, директора Института Украины в России и дискусии, которая началась после доклада. Думаю, многим камрадам будет интересно

З Міністерства закордонних справ Росії надійшов потік "фе" з приводу того, що українці вирішують, хто у них в історії герой, і хто ні.

У коментарі Департаменту інформації й преси МЗС Росії засуджено намір України відсвяткувати 350-ту річницю перемоги українського війська під проводом гетьмана Івана Виговського над московським військом у Конотопській битві.

У коментарі, зокрема, сказано,що "російський загінОлексія Трубецького змушений був, понісши відчутні втрати, але аж ніяк не розгромлений, відійти до Путивля. Сам же похід загону Трубецького був викликаний необхідністю протидії планам гетьмана Виговського, який порушив власну клятву у вірності Москві, включити частину українських земель за назвою Велике князівство Руське до складу Речі Посполитої".

За даними МЗС Росії, "Гетьман Іван Виговський завершив свій життєвий шлях аж ніяк не героїчно – у жовтні 1659 року козаки його скинули й змусили бігти в Польщу, де через п'ять років уже поляки обвинуватили його в зраді й стратили".

Згідно з заявою департаменту російського МЗС, в Україні "піднімаються на щит імена й діяння, яких в інших умовах можна було б і посоромитися. Кривава битва через чергове зрадництво чергового гетьмана – з їхнього числа”.

Таке трактуванням історії традиційно не дружить ані з фактами, ані з мінімальною логікою.

Якщо перемога під Конотопом була не розгромом, то звідки ж тоді взявся загальновідомий в російській історіографії факт підготовки евакуації царя з Москви після Конотопської битви?

І що означає в інтерпретації російського МЗС "відчутні втрати, але аж ніяк не розгром?"

Як відомо, під час облоги Конотопу московські війська втратили 10 тисяч військ і ще 30 тисяч під час самої битви. Це учетверо більше, ніж втрати шведи у Полтавській битві. Невже й там не було розгрому?

Закиди про те, що гетьман Виговський "закінчив своє життя аж ніяк не героїчно", виглядають з явною натяжкою. Негероїчно втікав з України Олексій Трубецькой, залишивши на полі битви воєводу Семена Пожарського та недобитки своїх військ.

Та й сам Іван Виговський боровся проти Польщі так само, як і проти Москви, за що й був страчений поляками. Чим не героїзм, з точки зору України? Якщо ж героями можуть бути лише ті, хто сам є росіянином, або зраджує свій народ заради інтересів Росії, тоді в інтерпретації російського МЗС усе гаразд.

Між тим, говорити, що український гетьман міг когось зрадити – дурний тон. Український гетьман не винен нічого жодній іншій країні. Тож про зраду не може йти мова.

Він відповідає лише перед своєю країною і своїм народом. А інакше можна дійти до того, що й Дмитро Донський – зрадник Золотої Орди, або Андрій Боголюбський – зрадник Київської Русі.

Взагалі, з цієї збоченої точки зору, усі українські гетьмани – зрадники, бо вони чомусь вперто думали про інтереси України, а не Росії.

Але справжнім апофеозом стала заява вже російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова, який зробив заяву щодо відзначення 1020-ліття Хрещення Русі, на святкування якого президент Ющенко запросив у Київ патріарха Олексія Другого.

"У Російської православної церкви існує серйозна заклопотаність у зв'язку з тим, що на ці ж торжества запрошений і Константинопольський патріарх... Територія України – це канонічна територія РПЦ".

Хоча, насправді, більше логіки в тому, що Росія є канонічною територією Київського патріархату, адже навіть російський МЗС потребуватиме значних зусиль, щоб довести, що християнство прийшло в Росію з Києва, а не навпаки.

Для Москви чомусь виявилося проблемою й те, що до Києва приїде патріарх Константинополя, звідки в Київ прийшло християнство.

Між тим, Ющенко формально міг би й не запрошувати Московського патріарха на святкування. Адже добре відомо, що на території Росії ніякого утвердження християнства в 988 році не було.

Цей процес розтягнувся на століття. І не факт, що закінчився.

Ще через століття після хрещення киян, воєвода Київського князя Ян Вишатич, при зборі данини на території сучасного Нечорнозем’я, десятками виловлював місцевих шаманів.

Через століття після хрещення Русі навіть у Новгороді, який міцно контролювався Києвом, син Великого Київського князя Святослава Ярославича Гліб змушений був вдаватися до суворих заходів проти язичників.

Як пише вітчизняний літопис: "І розділилися люди надвоє: князь же Гліб і дружина його стали коло єпископа, а люди всі ішли за волхвом, і стався заколот великий вельми.

Гліб тоді, взявши топірець під полу, прийшов до волхва і мовив йому: "То чи знаєш ти, що має бути завтра, а що до вечора?" І він сказав: "Я все знаю". І спитав Гліб: "А чи знаєш ти, що тобі сьогодні має бути?" І він сказав: "Я чудеса великі сотворю". Гліб тоді, вийнявши топірець, розтяв його. І упав він мертвим, а люди розійшлися".

Можливо, лише з чисто педагогічної точки зору, присутність на святкуванні у Києві Московського патріарха може мати якийсь сенс.

На всі ескапади російського МЗС можна було б і не реагувати – якби вони поширювалися, приміром, російською школою. Зрештою, це їхня внутрішня справа: вигадувати казки і вирити їм.

Однак, російське зовнішньополітчине відомство невідомо з якої радості безпардонно присвоїло собі право вказувати Україні, як їй ставитися до самої себе.

Колись візантійський імператор спробував вказати князеві Святославу, що тому корисно і що ні, але був піднятий київським князем на глум. Схоже, це єдино правильне ставлення до такого нахабства.

Олександр Палій, історик, політолог, провідний експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України, для УП