О сообществе

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ участников

Вид:
краткий
полный

Ми любимо тебе, Україно!

Іван Франко - це супергерой



Natasha Kulbachuk
Якби я хотіла, щоб дитина, прочитавши біографію Івана Франка нічого не відчула, я б змішала злидні з пафосом і додала купу дат - тобто все так, як написано в шкільних підручниках.
Якби я хотіла, шоб дитина, прочитавши про Івана Франка, офігіла і захотіла прочитати його твори, то написала б так.

Іван Франко - це супергерой з розумовими надздібностями і феноменальною пам’яттю з королівства Галичини і Володимирії (сучасна Львівщина і Франківщина). Мікс геніальності і фантастичної працездатності. Перший український професійний письменник, який заробляв літературною діяльністю дуже немалі гроші, а почав з того, що ще в дитинстві сам в себе інвестував - в свою освіту і розум. Спочатку звичайна початкова школа, потім школа з німецькою мовою викладання, далі гімназія з польськомовним викладанням. В 9 років помер батько. Малий вчився так, щоб знань вистачило підробляти репетиторством, а на зароблені гроші купував книжки, читав, вчився, заробляв і т.д. Зрештою ще юнаком зібрав фантастичну бібліотеку українських і європейських авторів, став ходячою енциклопедією і фінансово незалежним красунчиком.
Друзі-гімназисти розказували, що Франко після годинної лекції вчителя міг дослівно її переказати. Знав напам’ять всього товстелезного Кобзаря, домашку з польської робив у віршах, почав писати свої вірші, прозу і історичні драми, перекладав Гомера і Софокла. В 15 перекладав Гомера і Софокла! В 15. Гомера і Софокла. Без гугл-перекладача. (Шо ви робили в 15? Я, наприклад, щовечора оплакувала Цоя під під’їздом і мені тоді точно було не до Софокла)
Дівчатам Іван подобався. Підлітком, коли за гроші «підтягував» сина священника, закохався в його доньку. Ольга Рошкевич. Роман був взаємний і тривав досить довго. Франко запропонував Ользі вийти за нього, але коли батько нарешті дав згоду, Івана як назло посадили в тюрму «за участь у таємній організації» і батько передумав.
Далі були ще жінки, університети і арешти за громадську і політичну діяльність. Інтелектуальний рок-н-рольщик.
Ще два сильних кохання. Три універи: Львівський, Чернівецький, Віденський. У Віденському захистився на доктора філософії. Ще два арешти.
Франко знав 14 (ЧОТИРНАДЦЯТЬ!!!) мов на рівні перекладача. Переклав Гомера, Платона, Шекспіра, Діккенса, Золя, Гюго, Флобера, Гете, Твена, Сервантеса, Алігієрі і ще довгий вражаючий список авторів світової класики і античної літератури.
Письменник, поет, драматург, перекладач, критик, політик, історик, мистецтвознавець, економіст, доктор філософії, ГЕНІЙ.
Ще й до всього мав ідеальний слух і прекрасний голос - Микола Лисенко писав музику з його співу.
Друге кохання - Юзефа Дзвонковська. Взаємне і трагічне. Юзефа відмовила у шлюбі, бо мала смертельний на той час діагноз - туберкульоз.
Третє - Целіна Журовська -«женщина чи звір». Цинічна і холодна. Франко присвятив їй вірші у збірці «Зів’яле листя», але вона їх навіть не читала. Правда згодом їй зачитали вірші-присвяти, і Целіна зауважила, що найбільше в тих віршах їй запам‘ятався опис квартири, бо він нагадував їй квартиру, яку вона мала на вулиці Вронських у Львові.
Одружився з Ольгою Хоружинською. Ольга народила трьох синів і доньку. Франко для сім’ї власноруч побудував розкішний будинок у Львові. Родина Франків щоліта виїжджала на відпочинок на Гуцульщину у компанії Лесі Українки, Михайла Грушевького, Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського - норм компанія)
Прожив 60 років. Поліартрит спочатку паралізував руки.
Залишив по собі 100 томів власних творів українською, польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами. Номінант на Нобелівську премію. Займав 4-те місце серед номінантів, але помер в рік проголошення лавреата (Ромена Ролана, до речі), тому був виключений зі списку.
Перед смертю покликав священника на сповідь, але вигнав його до біса «за нетактовність», так і не сповідавшись.
Все.
Про твори жодного слова. Їх треба читати.
Хоча б для того, щоб не ржати зі слова «побіда» під час перегляду «голлівудського» кіно «Захар Беркут».

Богдану Гордасевичу

  • 21.09.20, 16:43
https://novynarnia.com/2020/09/17/vagnerivtsi-1/

Читайте не фігню хтозна ким і хтозна коли придуману.

Мінська рапсодія ЧВК Вагнера

Мінська рапсодія ЧВК Вагнера

Навіть близько не збирався говорити і писати про події з ЧВК Вагнера в Мінську як знавець, а просто послухав різні версії провалу операції і найбільше мені сподобалась почута випадково в коментах. Найпершою про провал заговорила, як це не дивно, журналістка з «5-го» Яна Соколова – круті має джерела панянка. Ще крутіші знання і документи надали на спільній прес-конференції Олександр Турчинов і Юрій Луценко, але я не в настрої і без потреби аналізувати ті виступи, бо мене найбільше зацікавив військовий експерт і редактор потужного сайту «Цензор.Нет» Юрій Бутусов. Причина проста: саме він посилено наголошує, що основним моментом операції щодо захоплення групи найманців ЧВК Вагнера зі 33 чоловік було саме перетин автобусу з ними кордону РФ з Білорусією. Причому вони мали їхати безпосередньо в аеропорт, одразу сідати на літак Мінськ-Стамбул і… Вся заковика саме тут, любі друзі, хоча я можу і помилятися, бо як перевірю?
Високий рівень секретності операції базувався на тому, що керівництво ОПУ Зеленського і всі інші структури знали тільки загальні обриси операції, але не деталі: прізвища, маршрут і час. Такі речі озвучують в останній момент, щоб вберегти таємницю, аж тут, коли почався час «Ч» і настав момент обговорення де і як «брати» найманців, причому я певен, що було підготовлено кілька таких місць в Україні, раптово стає відомо, що літак Мінськ-Анкара не летить через повітряний простір України, бо він закритий для транзитних літаків з часу збиття сумнозвісного авіалайнера МН-17. Заборонено! І сябри раді б зекономити навпростець злітати, але – ніззя! Авіомаршути чітко обумовлені міжнародним правом. Подивіться на карту: з Білорусії – Польща – Словакія – Венгрія – Румунія – Болгарія – Турция. І все! Жодного клаптика України! 

Де робити псевдо-аварійну посадку з арештом «вагнерівців», якщо то не узгоджено наперед з іншими спецслужбами інших держав? А воно ж  ще й ніколи! Такі справи не вирішують як у відомому фільмі «Таксі» 2 і 3! Це було б абсурдом. У нас немає «Мосад», якому усе десь. Ми – Україна і провести поряд військову операцію зі застосування спецназу на чужій території не спроможні жодним чином. Коли це несподівано зрозуміли у нас в штабі проведення операції, тоді і відбулася, напевно, ота термінова нарада в ОПУ, де і було дано керунок найманцям «відбій з літаком» і наказ сховатися в готельному комплексі до вирішення проблеми, яку неможливо було вирішити. Наше ГУР це не ФСБ РФ і в Білорусію не змотається запросто, як колись вони в Гомелі привселюдно Павла Гриба викрали 17 листопада 2017 р. Що з тими найманцями далі робити вже не знали і в тиху «настучати» про підозрілих бойовиків в КГБ Білорусії, а ті вже доповіли Лукашенку і подальші події всім відомі. 

На моє бачення теми, так званий «злив» зробив Тарас Констанчук і то як наказ, тому що урядові особи такого точно не можуть зробити оперативно. Якщо і не він – яка різниця? Гарний кінець відпочатку поганій справі.
Ось так, панове, в секретних операціях дрібниць не буває. Висновки робіть самі.


До речі, я не даремно згадав Павла Гриба, тому що українські спецслужби повністю дублювали цей сценарій «віртуального заманювання» також на темі любові, бо який найманець великих грошей не любить? Просто і тоді специ з РФ аналогічно спіймали «облизня», оскільки насправді феесбешники полювали не за дурненьким хлопчиськом Павлом Грибом, а за його досить і досить важливим за посадою і секретними знаннями татком, бо вважали, що він не відпустить хворобливого сина самого і також приїде до Білорусії. Хлопчисько ж нікому нічого не сказав, бо то туди й назад змотатися за один день мав, і в таку страшну історію попав, що дотепер шкода дитини.


Підведемо підсумки і на відміну від заяв Юрія Бутусова я вважаю звільнення керівника ГУР Кирила Буданова абсолютно правильним рішенням Президента України Володимира Зеленського.
Також зауважу, що операція проводилася впродовж 14 місяців, тобто розпочата вона була за нового президента і саме це дивує дико: хоч хтось може сказати зрозумілою мовою навіщо «миротворцю» Зеленському був таких однозначно глобальний скандал з РФ і безумовна лють Володимира Путіна, якого в його сфері спецоперацій «взув», «опустив» і зганьбив якийсь блазень. Содом і Гомора, Герніка і Алепо стали б нашою реальністю в Україні. Тому дякувати Всевишньому Богу – цього разу обійшлося. Що далі – хто зна?

Богдан Гордасевич
20.08.2020 р. (7528)
Львів-Рясне




Пісні "Червона рута" виповнилося 50 років

Пісні "Червона рута" сьогодні виповнюється 50 років

КИЇВ. 13 вересня. УНН. У цей день, 13 вересня, пів століття тому вперше зазвучала пісня “Червона рута”, передає УНН.

Автором однієї з найвідоміших пісень країни став 25-річний студент Чернівецького медичного інституту Володимир Івасюк.

У вересні 1970 року на Театральній площі міста Чернівці у прямому ефірі телепрограми “Камертон доброго настрою” прозвучала прем’єра пісні, яку виконував дует: сам автор і Олена Кузнецова. Путівку в життя пісні дав ансамбль “Смерічка” Левка Дутковського (солісти Назарій Яремчук і Василь Зінкевич, звукорежисер Василь Стріхович). Пісню повторили через тиждень у програмі “Студентський меридіан”, але вже у візуальному супроводі, який зняли в серпні в Косові.

У травні 1971 року журнал “Україна” опублікував вірш та ноти пісні, а також невелику розповідь про ансамбль “Смерічка”.

Пісня дала назву першому українському музичному фільму “Червона рута”, зйомки якого розпочалися на початку серпня в Яремчі. У ньому її виконував Василь Зінкевич.

У 1971 році “Червона рута” увійшла до двадцятки переможниць першої радянської “Пісні року”, яких визначали за листами слухачів та глядачів. На сцені “Останкіно” її виконали Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і Володимир Івасюк. Невдовзі після цього потрапила на перші місця популярності в багатьох країнах Східної Європи.

Зазначимо, 20 травня 2020 в Україні стартував флешмоб до 50-річчя пісні під гештегом #Chervonaruta50challenge.

Еліта в Україні є чи ні?



ЕЛІТА

Провісники, просвітителі, поводирі, ті, яким віриш. Чую довкола: «А де теперішня еліта? Де ті гарячі борці? Чому не переконують, не поведуть, не побудують нам щасливе життя?» А й справді – де? Від портретів при дорогах – у очах рябить. Від мудрих розмірковувань – голови пухнуть. Експертів, радників та порадників – хоч греблю гати. Приглядаюся. Слухаю. Якась штучність відчувається в суперпатріотизмі п’ятого президента. Не бачу на даний час у ньому єдиного порятівника. Може зір псується?))) Не відчуваю, що визнав свої промахи і провини, а вони таки були. Багато театру, хоча… сподівання не згасають. Про шостого взагалі мовчу. Ані він, ані його бутафорне оточення й близько не стоять до тих ідеалів, які виборювали і утверджували життям та діяннями Любомир Гузар, Євген Сверстюк, Мирослав Скорик. Нова квартальна генерація не є людьми українського крою. Дивуюся лише, чому ми з вами так настирливо шукаємо своїх керманичів поміж росіян та євреїв, а своїм не довіряємо. Чому ота меншовартість і далі роз’їдає міць нації? Чому людина моральна, сповнена мудрості та честі, викликає скептицизм? Невже вони зайві? А може є на те причини? Певно, ви зазнали не раз розчарувань… І ще бентежить мене – чому теперішня «умовна еліта» діє за принципом сірника – спалахнув і згас? Перекочовуючи з партії до партію «елітники» перетворюються у «валютників». Це ж повинні бути люди високого професійного рівня, носії моральних та національних цінностей, відповідальні за свої слова й дії, носії величних завдань, генератори справедливих ідей, люди, здатні вести за собою задля втілення їх у життя. Де вони? А може то й ми не дозріли до осмислення і вибору справжньої еліти? Просто не бачимо їх, не віримо їй? Станьмо перед дзеркалом правди. Може причина у нас? Якщо перед нами постане дилема вибору між двома: один б’є себе у вишиванку, гласить: «Слава!», дарує нам гречку з олією, обіцяє гори золоті, запевняє, що все зробить сам, аби ми були щасливі; а поруч – інший каже, що треба засукати рукави і братися до роботи кожному, що сміття багато не лише довкола нас, а і в наших головах, що потрібно вчитися мудро жити й будувати свою господарку й державу…. Кого виберете? Та най вже буде, як є… Аби не гірше… Навіщо нам ота еліта здалася? Без неї і легше, і спокійніше. Трошки вкрав, трошки не доробив, трошки збрехав, трошки згрішив, трошки випив… Я ж не алкаш і не злодюга. Я лише трошки… Трошки людина, трошки українець… І не треба мене вчити – сам знаю!!! І не потрібні оті праведники – очі засліплюють. І навіщо мені ота порядність – тяжко з нею. Отак і пливемо в розбурханому морі байдужості. А еліта?.. То пізніше… То вже після нас… Скажете – розбушувався Олег, ображає всіх –  ми ж не такі! А які?! Чекаю відповіді.

Олег Герман

Кобзарі України ч. 4

Кобзарі України ч. 4



Кобзарі України ч. 3
Кобзарі України ч. 2
Кобзарі України ч.1

Працюю над перевиданням комплекту для безкоштовного розповсюдження.
Бажаючим допомогти
ПриватБанк (https://privatbank.ua)
к/р 5168 7422 0828 7155
Гордасевич Богдан Олексійович

День пам'яті захисників України. м.Конотоп


День пам'яті захисників України. м.Конотоп




Відкриття пантеону національної пам'яті Конотопа



Потрібен новий план для Східної Європи

Потрібен новий план для Східної Європи.
Арсеній Яценюк


 Моя стаття для The Financial Times.

Найбільше, що потрібно сьогодні, - це нова стратегія Заходу для європейського Сходу - тих європейських націй, які незахищені членством в ЄС і НАТО.
Треба створити високого рівня спільну місію США та ЄС на захист свободи і демократії у Східній Європі. Її головним завданням має стати вироблення єдиного бачення, як продовжити процес історичного об’єднання Європи та її звільнення від загроз авторитаризму, зовнішньої агресії та зневаги до свободи людини і народів. 
Сьогодні у ставленні до Сходу Європи Захід застосовує формулу дотримання певної «соціальної дистанції», і немає різниці, яку вишукану політичну назву цій дистанції дають, – чи то «угода про асоціацію з ЄС», чи «східне партнерство». 
На відміну від Заходу, Росія має цілісне бачення нашого регіону та його важливості. І в Молдові, і в Україні, та Білорусі Москва намагається встановити ефективний контроль і створити нові плацдарми для розширення свого впливу на Захід. Саме так президент Путін бачить шлях до відродження нового Радянського Союзу, якого він так прагне.
Останні події в Білорусі й велика небезпека, що Білорусь опиниться під російським впливом на невизначений період часу, вимагають дій від Заходу та України. Час діяти, а не вагатися. 
Насамперед закликаю Європейський Союз поставитися до громадянського піднесення в Білорусі як до невід’ємної частини європейських процесів та європейської перспективи.
Це вимагає перегляду Європейським Союзом ставлення до нашого регіону. Не дивіться на ваших найближчих європейських сусідів з позиції доброзичливого, але екзотичного східного партнерства. Замініть підхід «витягнутої руки» простягнутою рукою. 
На практиці це означає дати Білорусі, Грузії, Молдові та Україні ясний сигнал про досяжність мети вступу до ЄС і НАТО та, за умови виконання чітких планів дій, - її реалістичність.
Складовою цих процесів має стати відмова Західної Європи від будь-яких ілюзій про можливість перезавантаження відносин з Росією. Таке оновлення неможливе, доки Росією управлятиме авторитарний і корумпований режим Путіна. Замість дипломатичних спроб перезавантажити відносини з Росією, більш важливою та нагальною є потреба посилити тиск і перезавантажити процес мирного врегулювання всіх збройних конфліктів, розгорнутих Москвою в нашому регіоні.
Стосовно України, то слід відмовитися від ілюзії, начебто можна досягти миру на Донбасі, доки Крим залишається під російською окупацією. Без звільнення Криму не буде звільнено території Донецької і Луганської областей. Саме такою є ця послідовність, а не навпаки.
Нового комплексного підходу потребують процеси мирного врегулювання в Грузії та Молдові. Закликаю офіційний Київ та західних партнерів ініціювати проведення зустрічі високого рівня для формування нового підходу до вирішення «заморожених конфліктів» в нашому регіоні.
Наш регіон потребує інвестицій та фінансової підтримки  від західних партнерів. Держави регіону мають бути запрошені до членства в Ініціативі «Трьох морів» та інших інфраструктурних проектах.
Потрібно створити регіональний фонд для протидії антизахідній пропаганді та захисту свободи слова.
Для нашого регіону необхідна солідарна підтримка з боку США та ЄС.
Нам потрібен новий план для Східної Європи. Його поява – в інтересах Східної Європи та загалом усього Заходу, який прагне стабільності у такому непевному світі.

Кобзарі України ч. 3

Кобзарі України ч. 3



Кобзарі України ч. 2
Кобзарі України ч.1

Працюю над перевиданням комплекту для безкоштовного розповсюдження.
Бажаючим допомогти
ПриватБанк (https://privatbank.ua)
к/р 5168 7422 0828 7155
Гордасевич Богдан Олексійович

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
1422
предыдущая
следующая