О сообществе

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
краткий
полный

Ми любимо тебе, Україно!

Повернення української землі з під окупації ворога йде успішно

Наступ ЗСУ: як повертають території військові на Донбасі
29 Травень 2017,

Одна з передових позицій українських військових в Авдіївській промзоні
Одна з передових позицій українських військових в Авдіївській промзоні

Нещодавно з’явилася інформація про просування українських військових на Донбасі. Майже кілометр території звільнили на Світлодарській дузі в Донецькій області. Утім, це далеко не перший подібний випадок цього року. Військові експерти запевняють, що з 2015 року українські бійці повернули вже десятки квадратних кілометрів української території. «Донбас.Реалії» розбиралися, як і чому відбувається так званий «повзучий» наступ.

Сенсаційна новина: українські військові просунулися на передовій. Про це першим на своїй сторінці на Facebook написав волонтер з Дніпра Юрій Мисягін.

«З причини безперервних провокацій і обстрілів з боку супротивника деякий час назад піхота 53-ї бригади була змушена добряче пройти вперед. Дебальцеве стало ще ближче на 1 кілометр», – написав волонтер.

Хоча потрапити на нові позиції Збройним силам України поки не вдалося, у Міністерстві оборони не спростовують інформацію про просування.

Звичайно, можливо, що певні території можуть переходити з рук у руки
Олександр Мотузяник

«Якщо підрозділи вступають у бій з противником – можлива контратака. І тоді можливо, що певні території можуть переходити з рук у руки і це абсолютно зрозуміла річ для тих людей, які знаються на цій справі. А загалом же хочу зазначити, що мова йде про Світлодарську дугу», – прокоментував представник Міністерства оборони України з питань АТО Олександр Мотузяник.

Світлодарська дуга – стратегічно важлива територія

Це не перший прорив вперед українських військ на цьому фронтовому відрізку за останні півроку. Зураб Чихелідзе – заступник командира «Грузинського легіону», зараз перебуває у військовому госпіталі у Києві. Але в грудні 2016 року був на фронті: звільняв нову ділянку української землі.

Заступник командира «Грузинського легіону» Зураб Чихелідзе
Заступник командира «Грузинського легіону» Зураб Чихелідзе

«Це було зроблено без пострілів. Складність була в тому, щоб зробити це непомітно й раптово, а вся та територія була замінована», – каже військовослужбовець ЗСУ Зураб Чихелідзе.

Тоді, згадує військовий, контроль над новими висотами на Світлодарській дузі значно спростив роботу його підрозділу на передовій.

«Це висота, яка дає нам можливість спостерігати за територією і вже стовідсотково мати уявлення про ворога. Спостерігати за їхніми пересуваннями. Щоб у нас була інформація про те, що вони роблять і як вони це роблять», – каже військовослужбовець ЗСУ Зураб Чихелідзе.

Військові експерти ж пояснюють: просування українських бійців на передовій відбувається за рахунок «сірих зон» – територій, які раніше не були зайняті жодною зі сторін конфлікту. Цей процес розпочався взимку 2015 року.

Спеціальний підрозділ Національної гвардії України «Азов» під час проведення «Широкинської операції» (скріншот відео спецпідрозділу «Азов»)
Спеціальний підрозділ Національної гвардії України «Азов» під час проведення «Широкинської операції» (скріншот відео спецпідрозділу «Азов»)

Тоді в лютому спеціальний підрозділ Національної гвардії України «Азов» провів «Широкинську операцію». У результаті – лінію фронту від Маріуполя відсунули і відгородили приморське місто від обстрілів.

Чотири напрямки наступу ЗСУ

Всього ж експерти виділяють чотири основні напрямки, за якими просунулася українська армія.

Найбільша з чотирьох ділянок, які зайняли українські військові, –Приазовська, зауважують військові аналітики. Їм вдалося взяти під повний контроль село Широкине на півдні Донецької області і змістити лінію фронту на схід від Водяного, Пищевика і Павлополя.

Найбільша з чотирьох ділянок, які зайняли українські військові – Приазовська
Найбільша з чотирьох ділянок, які зайняли українські військові – Приазовська

Друга ділянка – район Докучаєвська. Бійці фактично впритул наблизилися до цього міста, підконтрольного бойовикам. Третя – Авдіївка. Тут військові повністю відбили у бойовиків так звану промзону. Також під вогневий контроль потрапила стратегічно важлива Ясинуватська розв’язка.

Остання важлива ділянка – Світлодарська дуга. Тут військові повернули Новолуганське, на кілька кілометрів просунулися в напрямі окупованого Дебальцева і зайняли сіру територію в районі Попасної. У Луганській області таких маневрів практично немає. У цьому регіоні дві сторони розділяє природний бар’єр – ріка Сіверський Донець.

На Світлодарській дузі українські військові повернули Новолуганське, просунулися в напрямі окупованого Дебальцева і зайняли сіру територію в районі Попасної
На Світлодарській дузі українські військові повернули Новолуганське, просунулися в напрямі окупованого Дебальцева і зайняли сіру територію в районі Попасної

Дані про так званий «повзучий наступ» української армії журналісти програми «Донбас.Реалії» отримали від військового експерта Михайла Жирохова. За його підрахунками, загальна площа територій, звільнених таким чином – від сорока до п’ятдесяти квадратних кілометрів.

«Увечері, якщо це стандартна тактика, висуваються до найближчої посадки, яка не контролюється бойовиками, наш взвод, або два взводи і окопуються. Вранці бойовики опиняються перед фактом, що це вже наша територія», – пояснює військовий експерт Михайло Жирохов.

«Жаб’ячі стрибки» крізь «сірі зони»

Тактика «жаб’ячих стрибків», як ще називають подібні дії військових, дозволяє зберегти життя бійців, оскільки просування зазвичай відбувається без застосування зброї. Але сьогодні, як зазначають аналітики, така тактика практично вичерпала себе.

«Зараз такі «сірі зони» майже скінчилися. Тепер, щоб десь щось змінити, ти маєш посунути супротивника. Саме тому і виникають ці бої під Світлодарськом в районі висоти 220 і під Авдіївкою, в районі Ясинуватського блокпосту», – зауважує військовий журналіст Юрій Бутусов.

Авдіївська промзона – бойова точка, яка стримує противника – військовослужбовець

Журналісти програми «Донбас.Реаліі» побували на одній з передових позицій в Авдіївській промзоні, де українській армії якраз і вдалося відсунути бойовиків. Сталося це під час останнього масштабного загострення цієї зими.

«Зрозуміло, що всі «стрімались». Рили. Повзли, рили на животах. Взимку, зрозуміло, що рити не сильно було зручно», – розповідає військовослужбовець ЗСУ Антон.

Кілька місяців тому ця територія перебувала під контролем бойовиків. Зараз це передовий рубіж захисту, який ще на кілька сотень метрів відсунув бойовиків від будинків мирних жителів.

«Це саме така бойова точка, яка стримує противника і обороняє місто Авдіївку», – говорить військовослужбовець ЗСУ Антон.

Військовослужбовець ЗСУ Антон
Військовослужбовець ЗСУ Антон

Утім, бойовики не припиняють спроб повернути втрачений клаптик землі. Калібрами, дозволеними Мінськими домовленостей, не обмежуються, кажуть військовослужбовці.

Військовий: це дуже важливо, хоча б метр своєї землі людина повернула

На відміну від Авдіївської промзони, визнають опитані нами експерти, більшість «сірих зон» не мали особливого стратегічного значення. Але у військових свій погляд на це питання.

Це дає мотивацію: хоча б метр своєї української землі людина повернула
Зураб Чихелідзе

«Це дуже важливо, тому що це дає мотивацію: хоча б метр своєї української землі людина повернула. Це дає дуже велику мотивацію і для нього це важливо. І що він не дарма там сидить», – зауважує військовослужбовець ЗСУ Зураб Чихелідзе.

У Міноборони України просування української армії в «сірій зоні» порушеннями Мінських домовленостей не вважають. Аргумент – нові позиції не порушують меж, встановлених угодою. Крім того, військові контролюють навіть менше, ніж дозволено, адже окуповане бойовиками місто Дебальцеве, згідно з документом, теж повинно залишатися під захистом українських бійців.

https://www.radiosvoboda.org/a/28514775.html

Великий шанс для малого

Децентралізація: великий шанс для малих міст України (друга частина)
28 Травень 2017, 15:00

Географічний центр Європи в селі Ділове Рахівського району Закарпатської області (ілюстраційне фото)
Географічний центр Європи в селі Ділове Рахівського району Закарпатської області 

В першій частині йшлося про те, як можна творчо підійти до пошуку особливостей свого міста. А в цій більше уваги приділено тому, як можна привернути до нього увагу за допомогою соцмереж та як скористатися із сусідства з мегаполісами.

Орієнтація на медіа та соцмережі

Нерідко місцеві активісти справді дуже стараються привабити туристів, але роблять це старими методами, тому нічого в них не виходить. Оскільки війна відбила багатьом іноземним мандрівникам бажання їхати до України, то основною цільовою аудиторією тепер є українці. Серед них ядро складають люди середнього віку та молодь. Більшість із них дуже орієнтується на візуальну складову. Чому популярними місцями серед мандрівників є «тунель кохання» в Клевані, долина нарцисів чи Ужгород в дні цвітіння сакури? Справа не лише в естетиці, а й у тім, що це можна сфотографувати і запостити в соцмережі.

«Тунель кохання» – популярний туристичний об’єкт, розташований біля селища Клевань, що у Рівненської області
«Тунель кохання» – популярний туристичний об’єкт, розташований біля селища Клевань, що у Рівненської області

Орієнтація на візуальність сучасного туриста має відображатися не лише в бережливому ставленні до пам’яток, котрі можна сфотографувати, а й у створенні оглядових майданчиків, з котрих відкривається вдалий ракурс; простому підсвічуванні красивих будівель.

Сучасні міста стають тлом для селфі. Усе, що не втрапляє в об’єктив смартфонів, все, що не можна потім запостити в інстаграм, снепчат, твітер чи фейсбук – не існує. Тому багато наших малих міст не існують для більшості світу в принципі. І чим більше особливих, цікавих та несподіваних місць для фотографування є в місті (бурзі), тим більше у нього шансів стати популярним серед туристів.

Місто Теребовля Тернопільської області
Місто Теребовля Тернопільської області

В будь-якому малому місті знайдеться кілька хороших фотографів. Що заважає місцевій владі замовляти у них час від часу фото, котрі можна постити в соціальні мережі, особливо в інстаграм, де не зашкодить завести спеціальний акаунт для міста? І контент в нім мав би виходити за рамки лише архітектури та краєвидів, мав би торкатися місцевої кухні, атракцій і сфери відпочинку.

Також не зашкодить просити у зірок, котрі відвідують місто, постити в соціалках фото з бургу. Особливо використовувати селебріті з місцевим корінням, котрі й так зазвичай радо відгукуються для того, аби допомогти рідному місту.

Не менш важливим є питання орієнтування. В малих містах майже цілковито відсутня будь-яка навігація. Це часто не дозволяє подорожнім відшукати навіть найвідоміші пам’ятки, що вже говорити про менш знані чи ті, що перебувають на периферії. Створення навіть найпростішої навігації в місті не лише економить час туристам, а й збільшує ймовірність того, що якісь мандрівники, котрі проїжджатимуть через бург транзитом, вирішать зупинитися, аби його відвідати.

Мова не йде обов’язково про дорогі вивіски чи створення спеціального мобільного додатку. Якщо бюджет невеликий, то достатньо простих знаків-стрілочок, хай хоч витесаних із дерева, котрі вказуватимуть на основні пам’ятки. Також не зашкодить мапа, котра дозволить зорієнтуватися на місцевості (з обов’язковим дублюванням хоча б однією мовою, котра використовує латинський алфавіт, бажано англійською). І само собою, нанесення цікавих для подорожніх місць на популярні мапові онлайн сервіси. Особливо ретельно відмічати заклади харчування, бо з пошуком інформації про локальні ресторани та кав’ярні в мережі все доволі сумно.

Важливо, аби місто не перетворювалося в совіцьку адмінбудівлю, зроблену навмисне так, щоби перебуваючи в ній, людина відчувала якнайбільше приниження й ненависті. Зараз громади отримують гроші. Ті, хто першим спохватився – отримує більше. Нерідко місцева влада виділяє гроші на інфраструктуру, наприклад замінюються тротуари. Чому одразу не робити їх безбар’єрними та із велодоріжками? Це не тільки можливість розвивати велоінфраструктуру та залучати міщан до здорового способу життя, не лише можливість пропонувати нові послуги туристам з прокату велосипедів та велотури, а й так само медіапривід для всієї країни.

Польське місто Лідзбарк-Вармінський (16,4 тисячі населення) прославилося на весь світ після того, як там проклали велодоріжку, котра поглинає, накопичене за день, світло, а потім світиться вночі. Це допомагає велосипедистам безпечніше подорожувати в темну пору. Це лише тестова ділянка розумної доріжки, побудували її 100 метрів, але слава про місто вийшла далеко за межі Польщі.

Долина нарцисів – заповідний масив, що розташований в урочищі Кіреші, за 4 кілометри від міста Хуста Закарпатської області
Долина нарцисів – заповідний масив, що розташований в урочищі Кіреші, за 4 кілометри від міста Хуста Закарпатської області

«Паразитування» на великих сусідах та співробітництво

Навіть попри війну культурне життя у великих містах добряче оживилося. Щотижня до обласних центрів та середніх за розмірами міст приїжджають із виступами відомі люди. Чому б не користатися із цього активістам із малих міст та селищ? Якщо скооперуватися, то запрошення цих спікерів обійдеться усім сторонам куди дешевше, ніж якщо кожна окремо оплачуватиме приїзд гостей.

Особливу увагу варто звернути на різні фестивалі, котрі відбуваються по всій країні. На такі події організатори привозять зірок навіть із-за кордону, то чому не використовувати шанс й не запрошувати декотрих і до своїх міст, взявши частину витрат на себе? Така кооперація вигідна усім.

Так само й центри громад повинні ставати своєрідними хабами для довколишніх сіл й поширювати свої знання та вміння туди.

Іншим моментом для співробітництва могли би ставати об’єднання активістів, влади чи бізнесу із малих міст. Принаймні, в межах однієї області чи етнографічного регіону. Наприклад, що заважає обмінюватися рекламою між собою? Не сприймати одні одних як конкурентів у боротьбі за увагу туристів, а як партнерів. Можна не лише робити рекламний бартер із цікавими для туристів пам’ятками в сусідніх населених пунктах. Наприклад, якщо у вашому місті немає готелю, то можна розмістити рекламу про такий у ближньому бурзі. Там, у свою чергу, можна буде натрапити на біл-борд якогось ресторану з особливою місцевою кухнею у вашому місті.

Ще одним пунктом для співпраці може виступати кооперація в напрямку зовнішньої промоції міста. Це доволі складна і дорога річ, проте вона може принести хороші плоди.

Залишки Теребовлянського замку в місті Теребовлі Тернопільської області
Залишки Теребовлянського замку в місті Теребовлі Тернопільської області

Нерідко в малих бургах виробляється якась продукція, проте власники незацікавлені спонсорувати ніякої активності всередині самого міста, бо їм важлива всеукраїнська аудиторія. В такому випадку можна скооперуватися зі ще кількома такими в сусідніх містах й провести дні цих бургів в якімсь з обласних центрів чи столиці.

До цього також варто залучити різних митців, зірок естради та інших відомих людей, які є вихідцями із вашого міста. Такі іміджеві заходи вигідні й локальному бізнесу, котрий може заявити про себе на більшу аудиторію, і допоможуть мешканцям великих міст відкрити для себе туристичну й культурну привабливість малих бургів.

Атмосфера

Попри необхідність слідувати загальносвітовим трендам, робити українські малі міста відкритішими для світу, зручнішими для місцевих жителів та подорожніх, вкрай важливо, аби в них залишався свій особливий дух. Ця неповторна атмосфера маломістечковості, ностальгійності, котра водночас змішана із сучасністю. Ті міста, котрим вдасться цього досягти – й отримають туристів як один із шансів на розвиток рідних просторів.

Децентралізація: великий шанс для малих міст України (перша частина)

Назарій Заноз – політичний оглядач, публіцист

НАТО починається з України

У НАТО заявили, що захист країн-членів альянсу починається з України
Сьогоднi, 19:17
За словами Раси Юкнявічене, альянс має дякувати Україні, яка активно впроваджує європейські цінності
Фото: Shutterstock

За словами Раси Юкнявічене, альянс має дякувати Україні, яка активно впроваджує європейські цінності

Захист країн-членів Північноатлантичного альянсу починається саме з України, заявила віце-президент Парламентської Асамблеї НАТО Раса Юкнявічене на засіданні організації у Тбілісі (Грузія).

Вона наголосила, що не Україна повинна дякувати Північноатлантичному Альянсу за підтримку, а НАТО має дякувати Україні, яка активно впроваджує європейські та демократичні цінності на східних теренах Євросоюзу.

"І ми чітко усвідомлюємо, що захист наших країн починається з України. За що Вам дуже вдячні", - зазначила Юкнявічене, звертаючись до голови української делегації на ПА НАТО Ірини Фріз.

Раніше на засіданні весняної сесії Парламентської асамблеї НАТО, голова української делегації Ірина Фріз передала віце-президенту організації Расі Юкнявичене аналітичну доповідь про зв'язки Росії з терористичними організаціями на Близькому Сході та в Середній Азії.

У доповіді вона наголосила, що часто недооцінюється саме інформаційний компонент неконвенційної війни, яку сьогодні Росія веде не лише проти України, а й проти країн – членів НАТО

http://nv.ua/ukr/world/geopolitics/u-nato-zajavili-shcho-zahist-krajin-chleniv-aljansu-pochinajetsja-z-ukrajini-1222656.html

Східний кордон України створити як непереборну фортецю

Турчинов: Нам важливо перетворити східний кордон на нездоланну фортецю
Секретар РНБО України Олександр Турчинов звернувся до українських прикордонників з нагоди їхнього свята.
Цей матеріал можна прочитати і російською мовою
Турчинов розповів, яким бачить державний кордон
Турчинов розповів, яким бачить державний кордон 
Фото: rnbo.gov.ua

Україна повинна перетворити свій східний кордон на неприступну фортецю. Про це йдеться у привітанні секретаря Ради національної безпеки і оборони України Олександра Турчинова з Днем прикордонника, яке опубліковано на сайті РНБО.

"Для нас важливо сьогодні облаштувати державний кордон на заході за європейськими стандартами – зручний та надійний, а на сході – створити непереборну фортецю", – написав Турчинов.

Він також віддав данину пам'яті прикордонникам, які загинули, захищаючи батьківщину, та привітав усіх співробітників Держприкордонслужби зі святом.

Загальна протяжність сухопутних кордонів України становить 5638 км.

Після початку військового конфлікту з Росією Київ утратив контроль над більше ніж 400 км сухопутного кордону із РФ.

Кожному окупанту скотомогильник в Україні

  • 26.05.17, 17:58

Вчера, в районе населенного пункт Пески, воины полка спецназначения "Днепр-1", бойцы 93-й и ДУК ПС, с распростертыми объятиями встретили ДРГ российско-террористических войск, оккупировавших часть украинского Донбасса. В результате блестяще проведенной контроперации диверсионно-разведывательная группа противника была практически полностью уничтожена!

В результате боестолкновения было уничтожено шесть и ранены около двадцати представителей террористических и русских войск вооруженных бандформирований. Так же взяты в плен террористы, в числе которых оказался так называемый командир подразделения 5 бригады гвардии ДНР...

Раненным террористам оказана первая медицинская помощь и после стабилизации состояния будет проведено соответствующее процедуре дознание. Кто знает, может еще одна тольяттинская птичка запоет?

Слава нації!




Кому війна, а кому бізнес на українській крові!!!

  • 26.05.17, 17:50
Українські військові виявили цукерки Roshen у сухпайках окупантів
26/05/2017 - 17:30

Українські військові, повідомили про виявлення продукції Roshen у сухпайках, які були захоплені в окупаційних військ на Донбасі.

“Якось ми знешкодили близько 20 російських спецпризначенців. Хлопці розірвали їхні сухпайки — а там цукерки Roshen. Абсурд. Бо в наші пайки теж кладуть такі солодощі”, – розповів начальник розвідки 1-го батальйону 72-ї бригади в інтерв’ю Gazeta.UA.

Також, за словами військового, операції, які потребують високої кваліфікації виконуються лише російськими найманцями.

“Їхні снайпери, розвідка, артилерія – то росіяни. В них гарне американське і російське озброєння. Місцеві сепаратисти там лише риють окопи”, – розповів він.

"Останній дзвоник" навчального року 2016/2017



Тільки що повернувся від школи, де проходив "Останній дзвоник" і найкраще основне враження від нього - спокій. Все гарно, розмірено, спокійно, традиційно тощо. Важко пояснити, бо то потрібно відчути величність шкільного свята у його тектоніці спокою дітей, батьків, вчителів та глядачів. Для мене то є сутність глобальної події як ознаки, що Україна вже відбулась як світова держава, отже люди мають спокій за себе та майбутнє своїх дітей. Власне, дивлячись відтепер на подібні заходи, особливо за участю дітей, я вкотре каже собі та іншим, яких з нами немає, бо вони пішли у Вічність: - Все було не марно: ось вона - перемога! Вітаю!


Земельна іконографіка мораторію











Богдан Гордасевич: Особисто я маю тільки невеличкий город, який не можу оформити у власність, бо не маю коштів навіть на офіційні податки, а це мізерні гроші у порівнянні з неофіційними. Водночас як журналіст я багато раз був присутнім на засіданнях рад різних рівнім, де цілком законно роздавали землю, нашу комунальну і державну землю в приватну власність! Безоплатно! Або за мізерною ціною, начебто ринковою з аукціонів, при відсутності ринку землі!
Моя думка така: місцева і немісцева плутократія з чиновництва і депкорпусу прикриваючись мораторієм на продаж землі приватизують таємно землі, а тоді відмінять мораторій і продадуть в тридорого свої землі тим же іноземцям, від скупівлі якими начебто і убезпечує наявний мораторій зі забороною продажу землі будь-кому в Україні.

Кому вигідний земельний мораторій?



Начебто соціальна реклама на телебаченні, за якою, кажуть, все-таки стоять певні політичні сили, «змусь свого депутата проголосувати за зняття мораторію на продаж землі» в черговий раз розворушила селян-власників паїв.

Розмови про те, «чи варто продавати землю одразу після зняття мораторію чи краще почекати кілька років допоки ціна на пай виросте… а якщо потім знову мораторій введуть?.. а чи, взагалі, хтось її купляти захоче?…» точаться ледь не на кожному кутку українських сіл, інформують Економічні Відомості.

В думках селяни вже підраховують свої можливі прибутки. Багато хто при цьому навіть забуває, що вже давно здав свій земельний уділ комусь в оренду на багато років вперед, і вже точно в найближчій перспективі продати його не зможе.

Згідно із офіційною статистикою, 19,5 млн. га земель сільськогосподарського призначення із загальної площі у 42,8 млн. га сьогодні на правах оренди використовуються зареєстрованими сільськогосподарськими підприємствами.

Проте, 15,1 млн. га земель с/г призначення все-таки знаходиться у використанні домашніх господарств. Іще 7,3 млн га — у розпорядженні центральних та місцевих органів влади. 0,9 млн га — у розпорядженні держави. Тобто, торгувати і торгуватися українцям є чим і за що.

Згідно із даними Держкадастру, нормативна вартість 1 га землі с/г призначення в Україні на сьогодні складає майже 31 грн. В доларовому еквіваленті, за сьогоднішнім курсом — це майже $1200. В середньому, згідно зі статистикою, власник паю має в своєму розпорядженні 3,25 га землі с/г. Тобто, якщо він вирішить продати свою земельну ділянку одразу ж після зняття мораторію, то зможе навіть за цією ціною отримати на руки $3858.

Насправді, для селянина, часто колишнього колгоспника, а тепер пенсіонера, який щомісячно отримує від держави менше 2 тис. грн. ($77) — це просто колосальна сума. Це його пенсія за чотири роки.

Тим часом, економічні експерти прогнозують, що із відкриттям ринку землі вартість 1 га одразу зросте. Адже, сьогодні у сусідній Польщі 1 га землі в середньому коштує $10,5 тис. У сусідній Румунії — $6,4 тис. Українські чорноземи за своєю родючістю значно переважають ті землі, які мають у своєму розпорядженні ці країни.

Разом з тим, на думку експертів, відкриття ринку землі в Україні може знизити вартість землі у певній низці європейських країн. Але це вже, мабуть, не наші проблеми.

У нас проблеми інші. Як розказав «і» екс-голова Держагентства земельних ресурсів, а тепер депутат ВР Сергій Рудик, у парламенті сьогодні не вистачає голосів ані на те, щоб проголосувати за зняття мораторію на продаж землі с/г призначення, ані на те, щоб його продовжити.

Сам він виступає проти відкриття ринку землі — каже, що зараз Україна соціально до цього неготова — і, водночас, виступає за скасування мораторію на продаж землі — каже, що той тільки відтерміновує вирішення проблеми.

«Ще на посаді голови Держагенства я напрацював законопроект, який весною 2015 р. зареєстрував уже як народний депутат . Законопроект більше року «провалявся» у профільному комітеті. По техніці маніпулятивним шляхом знятий з розгляду. Зараз ми його доопрацювали і плануємо зареєструвати по-новому. Суть законопроекту полягає в наступному: орендар купляє право на довгострокову оренду землі і платить селянину кошти, які будуть ненабагато меншими, ніж сума імовірної вартості гектара землі після умовного введення ринку землі запропонованого моїми колегами», — каже Сергій Рудик.

Депутат сподівається, що його законопроект стане компромісним для двох сторін, що виступають «за» і «проти» зняття мораторію, і в перспективі набере потрібну кількість голосів. «Він дасть можливість державі отримувати додаткові обігові кошти — більше 10 млн. га знаходяться в державній власності — і розблокує питання по відношенню до самих власників паїв», — стверджує Сергій Рудик.

За його словами, короткострокові договори оренди не стимулюють бізнес бережно використовувати землю – сіються культури, які приносять максимально швидкий ефект – рапс, соняшник, тощо – без дотримання певних технологій. Таким чином, на сьогоднішній день, за різними оцінками, через недбале застосування земля втратила 20-25% своїх властивостей.

«Технології б очевидно дотримувались, якщо б ця земля була у власності чи в довгостроковій оренді. Аграрії знають, що треба давати землі рік «відпочити», чергувати види культур…», – каже Сергій Рудик.

Довгострокова оренда — згідно із законопроектом Сергія Рудика 14 років, хоч депутат каже, що може бути і 49 – на думку депутата, «практично врятує землю». «Орендарю буде вигідно підживлювати землю, щоб вона і в подальшому приносила йому добрі врожаї», — каже він.

Однак, тут варто зауважити, що левова частка земель с/г призначення із числа орендованих і сьогодні перебуває у довгостроковій оренді. Згідно із законом про оренду землі, максимальний термін, на який землю можна взяти в оренду складає 50 років. Тільки властивості свої земля ця чомусь втрачає.

І власне кажучи, найзапеклішими противниками зняття мораторію на продаж землі от уже більш, ніж 15 років, виступають ті ж таки орендарі. З кожним роком продовження мораторію їхні прибутки зростають.

За словами іще одного парламентарія Романа Семенухи, в структурі експорту товарів за минулий рік доля АПК стала найбільшою та сягнула 42%, обігнавши продукцію металургійного комплексу, чия частка склала 22,9%.

Тут варто зазначити, що користуються орендарі землею селян за досить мізерні гроші. Згідно із даними того ж таки Держкадастру, середній розмір орендної плати за земельні ділянки с/г, що виплачувалась в минулому році орендодавцям-власникам паїв по країні склав 1093,4 грн/га. Попри те, відомо, що здебільшого орендарі розраховуються із власниками паїв частиною зібраного урожаю. А навіщо, скажімо, людині кілька мішків кукурудзи, якщо в неї ні курей, ні гусей, ні будь-якої іншої живності? Те, що всі в селі «тримають господарство», насправді давно вже є тільки міфом.

До того ж, відомі факти, коли власники агропромислових підприємств займалися фактичним самозахопленням земельних паїв. В українських реаліях одне цілісне поле складається із земельних паїв, що належать десятьом, а то і тридцятьом людям. Зрозуміло, що не всі одразу хотіли здавати свій пай в оренду одному й тому самому орендарю. Хтось хотів обробляти свою землю і сам. Проте, ніхто тут ні з ким не заморочувався – обробляли все підряд. От тільки ті, хто підписав договір оренди, якийсь, хай навіть мізерний, дохід від своїх паїв отримували, а ті, хто не підписав – нічого.

За прогнозами експертів, зняття мораторію на продаж землі підніме і розмір орендної плати за гектар. Таким чином, немає нічого дивного в тому, що агропромисловці-орендарі земельних уділів з усіх сил намагаються «втримати» мораторій.

Президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Іван Томич у ході дискусії щодо відкриття ринку землі в Українському кризовому медіа-центрі навіть заявив: «Ми починаємо підготовку до масової акції протесту і не дамо владі, довіра до якої близька до нуля, знищити країну».

Насправді, у противників зняття мораторію на продаж землі, за певними оцінками, у стінах парламенту досить серйозне «лоббі». Із року в рік, прикриваючись «благими намірами» захистити селян, щоб в тих «не скупили землю за безцінь», дію мораторію продовжували. І так аж до непристойності…

Адже незрозуміло, на яких підставах політики вважають селян настільки примітивними, що вони не здатні реалізувати своє конституційне право розпоряджатися своєю власністю. «Якщо це їхня власність, люди мають повне право нею розпоряджатися — не через права оренди, як зараз, на жаль, пропонують деякі політики, а через запуск ринку землі», — каже експерт Центру економічної стратегії Дмитро Яблоновський.

З іншої сторони, якщо хтось хоче продати свій пай «за безцінь» — це його право. Тільки, насправді, що для сьогоднішніх політиків «безцінь», для простого селянина — серйозна сума. Ми маємо багато прикладів того, коли власники гектарів помирали через те, що не мали грошей на лікування, зате мали землю, яка, начебто щось коштує, але не продається.

А якщо, зрештою, хтось не має кому передати свою землю у спадок, а на схилі літ хоче здійснити «мрію всього свого життя» і побачити Мачу Пікчу? То чому хтось має розпоряджатися чиїмось життям і чиїмись мріями?

Іще один аргумент проти зняття мораторію — не має відповідної законодавчої бази. Давайте будемо відвертими — її не має тому, що знімати мораторій із продажу землі ніхто особливо то і не планував. Зрештою, усе б так і «тяглося», якби в ситуацію не втрутився МВФ. Однією із умов, на яких Україні Фондом був наданий мільярдний кредит, є проведення в державі земельної реформи. Наша влада пообіцяла, що мораторій на продаж землі продовжуватись не буде — накладений ВР України до кінця 2017 р. — і уже з 2018 р. продаж землі с/г має призначення буде дозволений.

Тим часом, партія «Батьківщина» разом із Всеукраїнською асоціацією фермерів ініціювали проведення в Україні референдуму проти продажу земель сільськогосподарського призначення.

«Який референдум? — дивується Сергій Рудик, — Це втрата часу. Він не дає нічого окрім можливості тим політичним силам, які є його прихильниками, стимулювати свою політичну діяльність і здійснити спробу підняти свій політичний рейтинг».

З іншої сторони, позиція лідерки «Батьківщини» Юлії Тимошенко виглядає дещо парадоксальною. «Ініціювати проведення референдуму мав президент, а не ми. Він мав запитати у людей: хочуть вони продавати свою землю чи ні? Але він цього не зробив. Натомість, за спиною у людей підписав із МВФ договір про співпрацю і сказав, що землю будуть продавати. Тільки український народ має право вирішувати долю своєї землі», — заявила Юлія Тимошенко.

І тут незрозуміло — чому на референдумі хтось має вирішувати за когось? Чому це має бути колективне рішення? Якщо ринок землі буде відкритий, то кожен окремий власник паю сам за себе зможе вирішувати: продавати йому свою землю чи ні. Те, що продаж землі буде дозволеним, аж ніяк не означає, що він буде примусовим.

Автор: Надія Михальчук

Читать полностью на http://eizvestia.com/uk/news/full/2605-komu-vigidnij-zemelnij-moratorij

БГ:  Мені не зрозуміло, для чого було роздавати землю людям і одночасно заборонили її продавати? Як не зрозуміло, чому селяни голосують на виборах за тих, хто позбавляє їх можливості стати багатими, бо їх комуно-соціалістичні обранці підтримують мораторій, що означає приватизацію землі таємно і безоплатно, як "безхозну", тому що власники за ці десятиліття або померли, або відмовились від своїх паїв тощо. Водночас то їх рішення як виборців  бути бідними і дурними...

Чергова гучна заява Генпрокурора

  • 26.05.17, 12:38

          

           Генпрокурор Ю. Луценко заявив, що у справі 

           про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе 

           з’явилися важливі докази, 

           які не всім сподобаються. 

          Про це він повідомив учора у ефірі 1+1.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
1162
предыдущая
следующая