хочу сюди!
 

Наталья

50 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «всесвіт»

Короткі думки про безглуздий світ

Ця задумка прийшла до мене після перегляду низки наукових, документальних, науково-популярних фільмів, які мій мозок завжди спиймає як грунт для роздумів. Не можу приховувати, що фільми подібного типу завжди наштовхували мене на подібне. Отже, я буду періодично публікувати власні уявлення та думки про влаштування нашого світу.
Я являюся студенткою фізичного факультету певного університету. Так склалося, що я стану астрономом. І зовсім невипадково. Космос завжди приваблював мене. Не можу пояснити, чому, але ця безодня сприймається мною кожен раз по-різному. То вона затягує у себе, немов ліжко після тяжкого дня, то я тону у ній, немов у вирі. Інколи це дійсно жахає. 
Часто, переглядаючи записи у соцмережах або наукову літературу я ловлю себе на вигадуваннях теорій. Одна з них дійсно може мати певний сенс - що весь наш світ - лише атом у якомусь гігантському Всесвіті. А кожен атом у нашому світі - гігантський Всесвіт. Дещо парадоксальна думка, проте чому б і ні?
Багато вчених наголошують на тому, що загальною та єдиною одиницею вимірювання має бути час. Дійсно, ідея чудова. Але наразі це неможливо, бо ми занадто мало знаємо про сам час - четвертий вимір. Для нас він являється лінійним, хоча на більш високому рівні розвитку ми можемо сприймати так, як ми зараз сприймаємо тривимірний простір. Подорож в іншу часову епоху міг би виглядати як підйом на гору чи спуск з неї. Не хочу розділяти людей на класи, але не всі можуть зрозуміти це. Для багатьох жодні одиниці існування простору не мають значення - вони живуть тим, що мають і не бажають змін. 

Астронавт про життя і роботу в космосі

Изображение
Скотт Келлі - американський астронавт, який зараз перебуває на Міжнародній космічній станції (МКС). Фотоісторією своєї неймовірної космічної подорожі він практично щодня ділиться у своєму Twitter.

Келлі - учасник однієї з найтриваліших  місій на МКС. Згідно з планом, команда астронавтів повинна пробути на станції рік. За цей час вчені хочуть краще зрозуміти, як впливає тривале перебування в космосі на людський організм.

Місія стартувала в березні 2015 року і має завершитися навесні 2016 року. З нагоди досягнення «екватора» місії - половини терміну перебування в космосі - астронавт оголосив Twitter-чат і відповів на питання про свою роботу і специфку побуту в космосі.
Изображение
Изображение
Про перший крок вранці
«Я вмикаю комп'ютер і iPad, які знаходяться тут же в моїй кабіні. Перевіряю e-mail, новини та робочий графік ».

Про вихідні
«У нас є кілька годин вільного часу ввечері і близько половини дня на вихідних. Протягом року у мене буде 5-6 вихідних з нагоди свят ».

Про їжу на день
«Гранола і вівсянка на сніданок. Курка гриль з гострою спаржевої квасолею на коржику тортильї, тропічний фруктовий салат і кава ».

Про місце для сну
«Я сплю в спальному мішку, у якого є зверху один ремінь, так щоб моя голова не падала вперед і не билася об комп'ютер».

Про сон в невагомості
«Трохи складно. З часом звикаєш. Я сумую за тяжкістю ковдри ».

Про прання
«Ми тут не перемо. Ми викидаємо одяг після того, як він був використаний ».

Про вільний час і розваги
«Я трохи читаю, розмовляю по телефону, дивлюся на Землю і іноді дивлюся телевізор».

Про швидкість інтернету в космосі
«Як через віддалений доступ (dial-up), якщо ви ще пам'ятаєте, що це».

Про улюблених пейзажах з орбіти
«Тропічні води і пустелі виглядають звідси дуже круто».

Про книги
«Зараз я читаю« Атлантичну одіссею Шеклтона »(Endurance: Shackleton's Incredible Voyage). Я читав її минулого разу, коли був тут ».


Про день і ніч
«Ми обходимо Землю настільки швидко, що день і ніч наступають швидко і часто. Кожні 92 хвилини ».

Про свободу
«Коли знаходишся в такому місці, яке не можеш покинути, ти починаєш набагато більше цінувати свою свободу»..

віршування в окупації

4. відзеркалений.

...і було так дивно мені усе -
хрестом палаючим я на колії залізничній
і похмурі гудзики своїх очей
втопив у погляд здивованозляканий машиніста
і чується - дзінь!
то врізався в мене потяг -
палають вагони і люди
люди з байдужим обличчям як в мене
на мене схожі усі
і теж завмерли палаючими хрестами -
аж раптом впала вода водоспадом на плечі
і стрімкими потоками зносить усе в чорторий
крутить в шаленому коловерті -
порозліталися гудзики-очі
риски-роти блідої шкіри
клаптиками овали облич
обгорілі
прострілені... -
усі врізнобіч
і скрутилися враз в єдине обличчя
й летять у безодні водній в нікуди
і наче крізь плазмову  лінзу впадають у Всесвіт...
і я з поміж зір удивляюсь
у водоверті пульсуюче дзеркало
й бачу своє відзеркалення:
у межах овалу обличчя гудзики замість очей
риски блідої шкіри - зімкнуті міцно вуста
простріли два по краям обпалені -
ніздрі кривого носа обличчя з пап"є-маше,
яке шкереберть
падає в прірву космічну
...у потойбіччі...

випадок?

Случай – это псевдоним Бога, 
когда Он не хочет подписываться своим именем



У Вселенной есть много удивительных способов, чтобы свести людей друг с другом. В поисках подходящего жилища, работы или спутника жизни многие уезжают на большие расстояния. И в то же время за кулисами мировой сцены работает организация, которая создает для нас совершенные связи. Это – Космический Центр Управления Совпадениями.

Случайных событий не бывает. Совпадения – это чудесные события, творец которых, Бог, не желает о себе заявлять. В планах Бога случай не играет никакой роли. Все, что появляется в твоей жизни, — это результат твоих намерений и замыслов.

Когда ты стремишься исполнить желания своего сердца, знай, что Вселенной известны все твои намерения. Она организует события твоей жизни. У Бога есть твой адрес, и каждое твое решительное намерение заносится в Большой справочник. Делай сам все, что в твоих силах, без напряжения и суеты, а детали оставь для Космического Центра. Когда человек делает все возможное для осуществления своих намерений, а затем полагается на помощь разумной невидимой силы, совершаются великие события. Молись, планируй, настраивайся и делай все, что можешь… а затем пусть все идет своим ходом – твое умение отпустить будет так же важно, как и молитвы.

Каждый, кого ты встретишь на своем пути, — это действующее лицо в написанном тобой сценарии. Твоя забота одна – постоянно совершенствовать сценарий, чтобы фильм получился лучше. Ответственность за режиссуру твоего фильма лежит на тебе.

Как можно больше чудес и волшебства Вам!


А Ви вірите у випадковості?

прошу писати Ваш варіант у камах, якщо є потреба - зроблю опитування

Perpetual motion - Procol Harum

Perpetual motion
              Вічний рух
(G.Brooker / K.Reid / M.Noble)

Rings around the crescent moon
             Півмісяць вбирається в сяйний німб,
Passions rise from basement rooms
             пристрасті проростають з потаємних глибин,
Fountains play and worlds collide
             грайливо плюскочуть джерела,  стикаються світи,
We gently swing and sway from side to side
              і ми линемо, тихо колихаючись з боку в бік...

Dancers in perpetual motion
              Танцівники у вічному русі,
Slip an' sliding across the floor
              плавно кружляємо вселенською сценою,
Ships our on a moonlit ocean
              під місячним сяйвом хвилі океану
Sailin' t'ward a distant shore
              несуть наші кораблі до невідомого берега.

Star-crossed lovers they spoon and swim
               Нещасні коханці, вони полюють та кидають.
The laughing gods they just reel them in
               Боги, сміючись, підгачують їх своїми вудками.
Hostages they're tempting fate
               Заручники, вони випробовують долю,
See them wait down on the line to take the bait
                глянь, як вичікують на свою чергу заковтнути наживку!

Dancers in perpetual motion
              Підхоплені Танцем Безперервного Руху ,
Slip an' sliding across the floor
              підкорені хитавиці, дрейфують наші кораблі,
Ships our on a moonlit ocean
              через залитий світлом Місяця океан
Sailin' t'ward a distant shore
              пливуть до невідомих берегів.

The simple stuff we build our dreams upon
                 Де прості речі, що живили наші мрії?
Waxing, waning, now it's almost gone
                 Сходження, спад - все це майже померло.
Passion plays the sweetest tune
                  Милі дні, коли пристрасть награвала найсолодшу мелодію,
These velvet days are gone far too soon
                  надто скоро стали далеким минулим.

Dancers in perpetual motion
Slip an' sliding across the floor
Ships our on a moonlit ocean
Sailin' t'ward a distant shore

We spend our nights on silken sheets
                  Марнуємо наші ночі на шовкових простирадлах.
We play for gold but not for keeps
                   Граємо на золото, хоч і не забираємо вигране.

       Dancers in perpetual motion
       Slip an' sliding across the floor
       Ships our on a moonlit ocean
letsrock Sailin' t'ward a distant shoreletsrock

Madr

Полюбляю пізнавати світ навколо себе, шукаючи відповіді в собі. 

“ЧЕРВОНО-ЧОРНИЙ?.. БАНДЕРІВЕЦЬ!” Автор:Станіслав БРАЖНИК

Журнал"ВСЕСВІТ"Станіслав БРАЖНИК  “ЧЕРВОНО-ЧОРНИЙ?.. БАНДЕРІВЕЦЬ!”ДОКУМЕНТАЛЬНА ПОВІСТЬ

 1.

Літо 1939 року прийшло в Польщу під гуркіт сурм та барабанів різного роду патріотичних спілок. На той час Гітлер без жодного пострілу заволодів Австрією, Судетським краєм, Чехословаччиною, відібрав у Литви Клайпеду. У липні він зажадав од Польщі врегулювати питання про “коридор”, який відділяв Східну Пруссію від решти райху. Польський уряд, підтриманий Францією й Англією, відмовився його обговорювати.

Війна висіла на волосинці.

За цих обставин раптом, ніби за командою, постало нероздмухуване з кінця 37-го “українське питання”. Містечками Східної Галичини пройшов “захід”, названий його ініціаторами “похованням України”. Якогось вечора на початку серпня, коли не було дощу (літо 39-го в Галичині видалося дощовим), натовп напівп’яних мешканців містечкового “дна” з-поміж польського населення у супроводі кількох молодиків воєнізованої організації “Стрілець” влаштовував “похоронну процесію”. Учасники її йшли вулицями містечка з великою чорною труною з написом “Україна вмерла”, під вигуки антиукраїнських гасел. Потім труну спалювали й виряджалися бити шибки у вікнах “Просвіти” та “крамничках”, які належали українцям.

Польський офіціоз “Джєннік урядови” з цього приводу надрукував статтю, у якій дав зрозуміти: “сморідний вітер подув із-за Збруча”...

Зрозуміли це й в ОУН.

Одного серпневого ранку львівська поліція виявила в Стрийському парку трьох повішених функціонерів чинного в Галичині ще з початку тридцятих років “культурно-просвітницького” товариства “Русь”. На грудях кожного була табличка, разом вони складали слово “мо-ска-лі”.

“Похорон” припинився.

15 серпня у Львові було скликано з’їзд Народного комітету УНДО, який об’єднував усі українські патріотичні організації.

У резолюції з’їзду, зокрема, йшлося:

“За німецько-польського військового конфлікту український народ буде лояльним до Польщі та виконає свої обов’язки перед Державою...

30 серпня Варшава оголосила військову мобілізацію, а за день, 1 вересня, німецькі літаки бомбардували аеродром у Скнилові піді Львовом.

Почалася Друга світова війна.

За кілька днів після початку війни зняли охорону табору примусової праці в Березі Картузькій, і “вороги держави”, що перебували там, отримали волю. Серед них був і Роман Вайнштейн, син торгівця середньої руки з невеликого містечка Західної Волині — Холма.

Роман пробув у таборі майже рік. Приїхавши взимку 38-го на Хануку до Холма, він од святкового батьківського столу потрапив у поліційний “постерунок”, а звідти прямим шляхом до Берези.

Згідно з ухваленим після вбивства міністра Піроцького законом, громадянин, якого запідозрили в діях, спрямованих проти Держави, міг бути відправлений “без суду та слідства” до цього розташованого серед боліт західного Полісся “трудового табору”.

У єврейській громаді Холма молодший син Беньяміна Вайнштейна (Венцлава, як він називав себе на польський кшталт) користувався поганою славою “соціаліста”: 30-го року його виключили з місцевої гімназії. Фізично міцний та незалежний у судженнях, Роман добряче віддухопелив дебільного нащадка місцевого поліційного начальника й двох його дружків, після чого йому довелося терміново залишити батьківський дім та їхати до Львова, де мешкав його вуйко.

Тут і відбулося знайомство Романа Вайнштейна з небожем вуйни, студентом Політехніки Романом Шухевичем.

Невдовзі Шухевич познайомив його зі своїм колегою Степаном Бандерою...

http://www.vsesvit-journal.com/index.php?option=com_content&task=view&id=422&Itemid=41

думка години...

Світ, в якому ми живемо - нескінченний у просторі, вічний у часі та гармонійно суміщає в собі все, що тільки можна уявити.

Хто каже що це не так - спеціально хоче заплутати та приховати якусь частину.

Є ще такі, хто не каже що це не так, але починають розводити суперечки на тему "це гарне, а це - погане, це добро, а це - зло". Ці суперечки націлені на витрату часу і життєвої енергії даремно.

На мою думку, варто прислухатись до тих хто пояснює існування і взаємодію всесвіту, без встановлення обмежень та визначення якості.

Інших варто просто слухати, щоб приходити до істини через розуміння помічених похибок та кривди.

На світло

Молочний Шлях... Плин часу з давнини

Незнаної в безмежжя невідоме.

Життєва мить - багато літ і зим

Людських, вдих Всесвіту легкий і видих.

 

Навпомацки крокуємо життям,

Упевнені, обтяжені знаннями,

Зневірені та з вірою у серці,

На світло, в невідомість, мить за миттю...

05.08.2010

 

© Stepanska Marina (SMG)

Весняний вечір

Весняне небо,
Світле, тепле,
Та зірок не видно,
Гасить міста світ...
Але знаю точно,
Що там вони.
І світ небесний
Сили надає мені,
І тиша ночі
Мені спокій принесе.
І вже не так, як взимку,
Чорний кіт
З’являється в мене на шляху,
А білий кіт
Перебігає мені дорогу.
Це щастя, доля,
Чи просто випадковість?
Не знаю, та радісно мені.
Все що може збутись,
Що є і вже збулося -
Зігріває душу мені.
Чи добре, чи погане
Чекає мене?
Не знаю, але хочу прожити
Бо це життя МОЄ!!!!
І дихати я хочу на повну силу!!!!!!