хочу сюди!
 

Тетяна

42 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 38-45 років

Замітки з міткою «сенс життя»

Вибір холодильника чи погана хазяйки з життєвими цінностями

- Тобі треба мати велику морозильну камеру
- Я не хочу великий холодильник брати, бо це не естетично
- Але там будуть полуфабрикати, смородина, голубці, червона риба (по акції) ..
- Я не їм смородину, риба тепер дорога і голубці треба самою крутити. Погана з тебе хазяйка
- Я хочу життя проживати, а готувати лише з бажанням це робити



Льоля - кошеня, що потребує уваги кожен день. Є ще пес, є ще люди!!




Час - це головний наш ресурс. Я на вихідних


Вбивця мрій


Кохання? А що це? Таке почуття?
Не знаю. Не бачила. Може існує.
Якщо я не люблю себе - то не я?
То доля підступна? Це не хвилює.

Всередині порожньо. Пастки надій.
Розставлені марно. Я так обережна.
Я так не потрібна собі. Вбивця мрій.
Самотність мене поглинає. Безмежна.

Як втратила десь я повагу до себе?
Хіба це доречно - кохати нездару?
Так хочу нарешті зробити як треба.
Любити себе і знайти собі пару.

Питання життя.

podmig question Що б я зробив(-ла) , якби сьогодні був перший й останній день мого життя?umnik beat

В чому сенс життя?

УКРАЇНОМОВНИЙ КОНТЕНТ
В чому сенс життя ? Підпишись на наш канал Як часто ми задумуємось про те для чого ми живемо на цьому світі ? Наше життя це суміш випадковостей чи можливо воно має трохи більший сенс.

https://youtu.be/k5a2n87ToOg
УКРАЇНОМОВНИЙ КОНТЕНТ - це відео-проект спрямований на популяризацію та розвиток україномовного відео в ЮТУБ. Ми знімаємо: ЦІКАВІ ПІЗНАВАЛЬНІ РОЗВАЖАЛЬНІ Відео-ролики на теми: Саморозвитку Ідеї Натхнення Цікаве Підписуйтесь на наш канал :) Намагаємось бути максимально щирими, відвертими і головне про - українськими :)

Мені - похуй. Хто так каже. Порада.

Якщо Людина каже - " мені - похуй"!....
.
.
то нагадаю і приказку народну, - " Похуй - больно"!
.

це дуже розумнючі люди ( серед сучасних. мої знайомі. вони так не казали - слідили за іншими))) .....дослідили і сказали. 
.
Це поговірка Сократів сучасності. Поговірка 2000-их. Вони вже померли.

Похуй - це больно.
.
.
перекажіть іншим дауннам вашим знайомим....і собі запишіть. якщо не знали.   )))
.
Похуй - Больно.
.
.
що - "похуй" у Житті.... закінчуеться - больно.

постноворічне (

В таких випадках я не знаю, в якому кутку моєї душі видобути співчуття, при всьому бажанні бути людяним і відчувати бодай крихту жалю. Тут, здається, Бог знає, що робить. Має ж існувати якийсь природний процес самоочищення людства від людського "сміття".

Але можна піти далі і запитати, на чиїй совісті це огидне закінчення цього повністю позбавленого сенсу "життя". Адже навіть життя (та специфічний спосіб його завершення) мусульманки-смертниці має більше сенсу.

Так само, як не схильний жаліти, я в найменшій мірі схильний винуватити цю молоду особу у власній смерті. Просто в цьому випадку наше квітуче суспільство з його "демократичними" інститутами, прогресивними радіо-телебаченням, інтернетом, виявилося вправним учителем. А Вікторія - напрочуд старанною ученицею у засвоєнні нелюдського модусу життя. Що ж, лишається привітати її, не знаю, чи з першою, але певно з останньою перемогою у цій науці.

А ось кого мені шкода.
Живих, що марнують життя у подібний спосіб. Поки що живих...

Двiйковий код мегаполiсу

З понеділка аж до смерті,
Автозомбі й пішоходи,
Ми - банальні двійкоКоди
В грі химерній, дивній, впертій.

В цій програмі божевільній,
Мегеполісній гонитві,
В параноїдальній битві -
ДвійкоКодів лави щільні...


23.08.3012


© Copyright: Марина Степанская, 2012
Свидетельство о публикации №11208240569

Не просто так


Не просто так










 

Я завжди пам”ятаю,  

Ті місця солов”їні,

Де вперше несміло – кохаю

Признався чорнявій дівчині

 

Пам”ятаю білу хату край села,

Що сховалась між  дерев високих,

Там юнь моя пройшла,

Серед озерець синьооких

 

Вперше там відчув любов,

В чеканні серце колотилось,

Коли на перше побачення ішов,

Здавалось, все село  услід дивилось

 

А, я йшов і запитував “когось”,

Хіба так просто сонце гріє?,

Не просто  ж так, задумане вдалось

І від щастя серце мліє

 

Не просто так, шелестить трава,

Коли юнь в саду гуляє,

Кожна стеблинка ожива,

Коли життя кругом буяє

 

Не просто так, люди всі,

Собі пару виглядають,

І квіточки тремтять в росі,

І пташки тому й співають

 

Так і роки, мов листя, на воді пливуть,

Аж поки з юні золотої.

Поволі у зрілість  перейдуть,

В храм суєти і мудрості людської

 

Савчин О.
Сторінки:
1
2
3
4
6
попередня
наступна