хочу сюда!
 

Александра

35 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 33-43 лет

Заметки с меткой «філософія»

Пандемічне

Біль розриває. Я безпорадна.
Скільки на світі залишилось нам?
Хоч в цій реальності лячно та складно,
страху я радість свою не віддам.

Скільки вже можна страждати в неволі
власних жахів й мерзенних хвороб?
Доля влаштовує жнива у полі
тут люди - колосся, а смерть - хлібороб.

Не буде двобою

Я маю владу лише над собою.
Більше не треба фальшивих ролей.
Я піднімаюсь. Не буде двобою.
Я підкорила своїх королей.

Геть з пантеону! Без вас тут так чисто!
В храмі душі - переспіви надій.
Мольфарка дарує натхнення намисто
і заклик: "Не бийся, не бійся, а дій!".

Вигоряння

Я замахалась воювати
словами, діями, думками.
Вкладатися, але не мати
надії. Хибні результати. 

І якщо ви, мої хороші, 
нічого цій країні дати
не хочете. Дорожче гроші

і блиск лише своєї хати, 
то вам ніхто не допоможе.
Я замахалась воювати.

Йди

Стовпчики сподівань,
сходи твоїх надій.
Знизу на гору глянь.
Бачиш країну мрій?

Треба туди піти
буде складним цей шлях.
Все подолаєш ти.
Вірю. Тримай в руках

силу своїх бажань,
радість чарівних днів,
впевненість. Сильним стань.
Дій! Це міцніше слів.

Агентам

світової інформаційної змови присвячується.



Втаємничений це дехто, хто знає щось про дещо.
Нескінченність це дещо, що ніде не починається, ніде не закінчується.
Тому Нескінченність одночасно мала б мати синонім Непочатковість.
Буття це те, що невідворотно Є.
Тому Буття одночасно мало б мати синонім Незникненність.
Всесвіт є, і він нескінченний, але більшості людей це чомусь важко уявити, тож їм кортить знати, де (і коли) початок тої Нескінченності.
Тому дехто з них, замість полювання на мамонтів, проголошує у своїх міфах Слово про Початок.
Хтось інший, замість будівництва акведука, ускладнює байку тим, що проголошує Слово про Кінець.
Дійсність потребує аби хоча б хтось її поважав.
Тому вона часом породжує тих, кому цікаве те від нескінченності, що не вмістилося в рамки Слова.
То вогнем святої інквізиції, то вогнем людського відсторонення вони освітлюють морок Невідомого.
Вони виголошують слово, таке ж непевне, як тіні, що маячать у мороці, таке ж мінливе, як примари калейдоскопічного розмаїття явищ.
Це слово відрізняється від Слова тим же, чим процес відрізняється від речі, чим зміна відрізняється від усталеності, чим вода у двох стулених долонях відрізняється від гранітної скелі.
Тим-то це слово неповне і неточне, майже нічого не пояснює, майже ні до чого не зобов'язує.
Це слово часто є насінням, з якого проростає людська недовіра, а підживлювана перегноєм традицій, стереотипів, послідом забобонів, остання дає плоди зневаги або й гніву, однак...
Це слово навчає жити без надії, дає духовні опори і духовну свободу, цінне тим, що воно містить крихти істини, відтак воно є про щось дійсне, справжнє.
Люди поділяються на тих, що:
                                                     почули і зрозуміли,
                                                     почули і не зрозуміли,
                                                     не чули.
Відповідно, перші - втаємничені, другі - нещасні, треті - щасливі.
Для перших всі поняття знецінюються на тлі пізнаного - вони замовкають, позбуваються пристрастей і просто... Просто знають.
Літературний приклад перших - Сіддхартха наприкінці життя.
Другі приречені на пожиттєвий пошук та духовні блукання, або - скотитися до релігії. Тому серед цих другом істини є той, хто йде до неї, а не той, хто прийшов, як йому здається.
Треті приречені на марнотне, бездумне але... щасливе існування. Так. Щасливе у своїй системі відліку.

пс
Якщо комусь вбачаються цитати авіценн, марків авреліїв чи інших великих розумників, то визнаю, вони справді могли бути вихідним матеріалом для якихось тез. Але через недосконалу пам'ять точно не знаю, в яких місцях цього "бульйону" ставити значок (С)


Любовь, Комсомол и Весна!

Жизнь в слащавой попсе скучна, как прогулка в болоте. Интерес вызывает рубеж терминатора, где свет переходит во тьму, там проявляется контур и рельефность. Там волки поджидают овечек или овечки охотятся на волков.


Чи проходить час даремно?

Колись чула вислів,  щось типу, якщо ти не прочитав сьогодні жодної книги, жодної сторінки – ти цей день жив даремно.

Скоро у моєї першої доньки день народження. Пам’ятаю, як тільки вона з’явилася на світ, перше, що я подумала : « Я жила не даремно». Чомусь на той момент, коли мені було 22, я вважала, що якби навіть я в той день померла, то я уже залишила слід в цьому світі – це нове життя може дати світу щось більше, ніж дала я…

Зараз, коли мені вже майже 32,  у мене є розуміння того, що просто народити дитину не достатньо,  та це розуміння прийшло вже досить давно. І після думки «Я жила не даремно», наступною такою суттєвою думкою була: «Тепер є для кого жити». Ні, не те, щоб я до того жити не хотіла, чи рідних у мене не було… просто коли з’являється дитина, вона така безпорадна… і ти починаєш розуміти, що мама у неї одна і її ніхто не замінить. Пам’ятаю, як вона плакала, а я не могла до неї встати, тому, що у мене крутилось у голові і я практично зразу втрачала свідомість. Та якщо раніше, коли у мене щось боліло, я могла просто полежати (і цим полегшити біль чи головокружіння), то тепер так не можна було і я не мала права на слабкість. Доводилось вставати через «не можу».

То коли ми можемо вважати, що день прожитий не дарма? Як на мене тоді, коли ми задоволені тим, що зробили протягом дня. Якщо метою було прочитати книгу – то ти вважатимеш цей день не даремним, як прочитаєш її. Думаю, якщо перед сном ти задоволений своїми діями і досягненнями (протягом дня), цей день пройшов не даремно.

 

Для того, щоб чогось в житті досягнути...

Для того, щоб справді чогось досягти, потрібно бути " неуязвимим" ( не пригадаю, як це слово українською) до критики.

Скільки раз ми стикаємося з тим, коли наші вдалі, а може й невдалі ідеї критикують і це змушує опускати руки не втіливши їх у життя?! Навіть не спробувавши... Чи є такі серед вас? Або розпочавши якусь справу, зупиняємось бо на шляху стикаємось із "розумними" людьми, які знають як краще, які обов'ящково розкритикують і скажуть, що те що ти робиш нічого не варто. Втрачаємо віру в себе... Здебільшого це відбувається, коли ти ще школяр, чи ще надто юний і не можеш постояти за себе і свої переконання. Але ці діти виростуть, стануть дорослими, та все ж залишаться беззахистними перед життєвими перешкодами.
Скільки неймовірних ідей через страх перед критикою залишилися так і не почутими? А може й так потрібно? Місце боягузів на лаві позаду? Боягуз не може бути лідером!
Що ми зараз маємо? Хто займає керівні посади? Ті, хто може протистояти критиці, хто впевнений у собі і своїх ідеях! А може ті, кому в дитинстві трапилась людина, яка в неї повірила? Підтримала таку, на перший погляд, безглузду, а може насправді геніальну, ідею? Дуже добре подумайте, перш ніж критикувати ідеї, особливо своїх дітей.

Тест на міцність

Не спинити мою свободу -
крок вперед всім чортам назло.
Серед вогнищ шукаю воду
тут сміливість, як ремесло

необхідна. В часи задухи
прожене вона горе геть.
Добра доля протягне руки -
забирайся, старуха-смерть! 

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
20
предыдущая
следующая