хочу сюди!
 

Алёна

47 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 40-52 років

Замітки з міткою «вірш»

Цінність буття.

Десь блукають на небі одинокі світи,
З ними поруч невпинно згорають комети
А ти йдеш по землі, де квітучі сади
Омивають любов'ю горизонти планети.
Огли Т.О.

"Завтра , на світанку..." Віктор Гюго


Завтра зранку, як сонце зійде знову,
Я піду, де вона мене чекає.
Пройду я гори і діброви -
Життя без неї серце мені крає.

Я йтиму на самоті з думками по тобі,
Не чутиму пташок, не стрічу я людей.
Самотній, непомітний, зігнутий в мольбі
І стане ніччю для мене ясний день .

Я не побачу золото смеркання
Й вітрил легких , що плинуть вдаль.
Прийду, встелю на поховання
Фіалки, верес й мій безмежний жаль.

(Вірш присвячений Леопольдіні, дочці Віктора Гюго,
загиблої під час своєї весільної подорожі вітрильником понад Сеною
1843 року у віці 26 років.)




Demain, dès l’aube, l’heure o blanchit la campagne,
Je partirai. Vois-tu, je sais que tu m’attends.
J’irai par la fort, j’irai par la montagne.
Je ne puis demeurer loin de toi plus longtemps.

Je marcherai les yeux fixs sur mes penses,
Sans rien voir au dehors, sans entendre aucun bruit,
Seul, inconnu, le dos courb, les mains croises,
Triste, et le jour pour moi sera comme la nuit.

Je ne regarderai ni l’or du soir qui tombe,
Ni les voiles au loin descendant vers Harfleur,
Et quand j’arriverai, je mettrai sur ta tombe
Un bouquet de houx vert et de bruyère en fleur.

Victor Hugo, extrait du recueil «Les Contemplations» (1856)

"Принади" русскага міра

Пьяные крики и запах сортира —
Внешние признаки "русского мира".
Цепь золотая на шее банкира —
Связь поколений "русского мира".

Русский язык стал родным для башкира —
Это политика "русского мира".

У депутата седьмая квартира —
Вот справедливость "русского мира".

Крест золотой на груди рэкетира —
Это духовность "русского мира".
Из негодяя сделать кумира —
Идеология "русского мира".

Ложь ежедневная телеэфира —
Это правдивость "русского мира".

Двадцать копеек пачка пломбира —
Память фантомная "русского мира".

В морду удар от отца-командира —
Вот "педагогика" "русского мира".
Насмерть кувалдой забить дезертира —
Это гуманность "русского мира".

Сытый смешок на устах конвоира —
Это реальность "русского мира".
Вор, матершинник, подлец и задира —
Это сторонник "русского мира".

Кнут, кандалы, яд, петля и секира —
Издревле скрепы "русского мира".

Смерть вместо масла, война вместо мира —
Это основа "русского мира".

Братья, друзья, земляки-украинцы!
Разве нужны нам такие "гостинцы?
(з інтернету)

Наушники.

мы столкнулись с тобой уж однажды.
в той стороне, где протянуты нити
перейти на ту сторону дважды
не судилось,
               мы временно квиты.

упрекнуть тебя не в чем,
ведь время
                неподвластно,
а жажда событий  сушит душу
поговорить мне об этом не с кем,
а значит.... наушники в уши.

Коронавірус


Вже другий рік лютує пандемія,

У кожного свої думки і почуття,

У кожного своя неврастенія,

Прийдешнього фіналу відчуття.


Емоції все більше імпульсивні,

Занепокоєність, тривога, сум'яття.

Навколо всі пасивно-агресивні,

Реальності проблем несприйняття.


Роздратування, втома, потрясіння,

пригніченість, апатія, нудьга...

Коли вже до нас прийде розуміння,

Щоб розірвати цього ланцюга?

                          


     20.04.2021                     Олександр Чалий

Тепер вже 38

"Все те, що не побачу, мене більше не турбує
Все те, що не відчув я сам, відчули вже за мене персонажі в книзі 
Про все, що утече від мене, наче штора по карнизу
Не пошкодую.
Все так…
<...>
А може й ні
Але я все одно не пошкодую."
© Курган (Є. Володченко)

На рік страше. А може і страшніше. Час нас не молодить. Рік життя проминув даремно. Ще й цього разу нічого собі не подарував. Тепер вже розумію тих, хто не любить святкувати свої Дні народження, бо вони кожен раз нагадують про плинність часу, який не можна поставити на паузу або відмотати назад, щоб переграти.

Др. Іван Франко. Багно гнилеє. (Посьвята Росії)



Др. Іван Франко.

Багно гнилеє.

(Посьвята Росії)

Багно гнилеє на сходї Европи
Покрите цьвіллю, зеленю густою!
Розсаднице недумства і застою,
Росіє! Де лиш ти поставиш стопи —

Повзе облуда, здирство, плач народу,
Цвите бездушність, наче плїсень з муру.
Ти тиснеш і кричиш: Даю свободу!
Дреш шкуру й мовиш: Двигаю культуру!

Як не сїчеш, не бєш, в Сибір не шлеш,
То мов опир із серця соки ссеш,
Багно твоє лиш серце й душу дусить.

Лиш гадь і слизь росте й міцніє в тобі;
Свобідний дух або втїкати мусить,
Або живцем вмирає в твоїм гробі! 


Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
69
попередня
наступна