В мережі показали відео про українську мову з переселенцями з Донбасу.

 
Чому слово «брати» ображає українців – опитування жителів Москви Для ока:http://lystok.com/moskvichi-ukraintsy-ne-priznayut-rossiyan-bratyami-iz-za-svoego-neznaniya-video-6729

Для вуха і ока: https://www.youtube.com/watch?v=-y32mqgoEDo

 

Писати коменти під замітками російських ЗМІ – марна справа. Як вийшла вдала, десь пропала, як вийшла гарна, без помилок (і таке раз сталося))) помилки самі налетіли. Тому вирішив просто самому написати замітку.

Російські ЗМІ знову мусолять „братню” тему. З якого дива? Просто вирішили скористатися лінню людською, духовним „совком”.

 

Є категорія людей, що думати не може з фізіологічних причин. Але зазвичай, вони дуже довірливі. Одному повірять, і все! Інші, хай хоч показяться, будь-які докази надають, але їм ці особи ніколи не повірять. Інколи вони себе і самі обзивають „вірними”.

Є люди, мають інші характеристики „сірої речовини”. Вони нікому не вірять. Користуються власним розумом, хоч і він інколи підводить. Цій категорії людей навіть образу таку придумали: „свідомити!” Ну не можна їм на пальцях пояснити, як нації можуть бути дружніми, тим більше „братніми”, тим більше з нацією якої нема практично. Тобто є назва, але нема, відсутня територія. Сама назва території звучить „російська федерація”, тобто об’єднання всіх за певними правилами. Але це інша тема.

Бувають родичі не вважають себе братами, бо не бажають. Але родичів десятки, а як можуть дружити нації, в яких мільйони людей?

Тому природі не існує нації гарної і не гарної, бо всі вони складені з різних людей, що мають різний вихиляс. Тому оптимально, розумно і доречно кращою вважати власну націю і всемірно сприяти її розвитку і утвердження у цьому жорстокому Світі. Найгірше знищувати „не таких” представників своєї нації, бо вони не з тою нацією бажають дружити, брататися, об’єднуватися.

 

Ялинка медиків АТО

Що ж бажають „брати-москвичі”?

Бажання стареньке як світ. Використати українців „хароших” проти українців „паганих”, аби, наприклад, власні 200-ті з АТО не отримувати, і т.п..

Що робити українцям? Всіма засобами підтримувати українську мову, українські території утримувати всюди, в радіо просторі, кінематографі, на землі. Пам’ятати треба, „зарубати на носі”, що мовні кордони нації визначають кордони на карті, на землі, на теренах. Коли на теренах нації, навіть в межах державних кордонів плодиться на противагу мові державній, - мова іншої нації, слідом приходе та нація. Рано чи пізно. Тому небезпідставно, навіть маленькі нації прикладають великі зусилля і „волають” свої пісні, власну культуру на весь світ, аби втримати свій шмат, аби всі знали в різних куточках землі, що є така нація. „Українська еліта” чи з дуру, чи з того, що не наша, того правила двадцять років не дотримувалася і отримала війну.

В народі кажуть – горбатого могила виправить, а дурню нічого не допоможе! Проте, інколи, могила є гарною наукою для ворога і корисна нації.

 

Тушонка душевна

Я російськомовний, тому, розумію, спеціально займатися мовою ніколи! Це заняття на роки. Особливо, коли твоє бажання нагло „банить” держава. Головне поставити мету, засіб знайдете. Це пісні, газети, радіо, журнали, передачи, книжки, кіно, мультики, співрозмовника знайдіть. Дитину віддайте до українського класу. Хай вона Вас вчить українській мові! Це найкращий варіант та найкорисніший співрозмовник. Виключити зі школи російську мову. Тисячі мов в Світі. Українцям необхідно, коли ми бажаємо стати справді вільними, стати вільними у спілкуванні з вільним Світом. Навіть коли всі зусилля, українці свідомі, разом з державою українською направлять на повне викорінення російського язика, і фінансово, та іншим чином зацікавлять громадян у тому, ним, язиком, тисячі володітимуть ще століття, хай би завтра навіть РФ моль трахнула. Бо життя таке. Бо справа не в Москві, справа в голові, в лінощах людини звичайної, що придумає тисячі причин, аби, скажімо, „традицію” зберегти, чи відкласти справу до понеділка. І їй чхати на те, що її дідів змушували силою ту язикату мову засвоювати, бо протестуючих катували немилосердно. Чихати, що прізвище змусили змінити, бо прямий родич далекий любив дітей і бажав їм досягти чогось в умовах тоталітаризму, коли одна буква в кінці прізвища ставала межею життя і існування, смерті і покори, волі в смерті, чи життя в неволі, залишать тобі нажите непосильною працею цілих поколінь чи дадуть годину на збори і гнатимуть пішки сотні кілометрів під конвоєм засніженим лісом, де бордюрами стали тіла тих хто не дійшов до „місця” придуманого катом. Бо то стерво тикнуло пальцем брудним на мапу і ляпнуло: „Здєсь будєт город залажон!!!”

Я переконаний, війну на Донбасі Москва почала, бо по окупації Криму, „українець культурний” перейшов на російську. Це додало сили агресору, відповідало планам російської нації злитися, як французькі богомоли в екстазі з нацією українською аби її повністю фізично знищити. Може трошки залишити для медичних експериментів, бо то модно з часів Другої Світової. Ніякий фізичний спротив Москву ніколи не зупинить, бо ніколи не зупиняв. Просто конфлікт розтягнуть в часі.

 

Знаки перемоги

Єдина можливість перемогти Москву є провести реорганізацію і вести наступ у сфері культури і церкви, духовості і духовності.

Культура – це дія, чин. Мова – то сила культури. Культура без мови, то тіло без души. Душа і мова – родичі, сестри, бо від Бога. Фізично, бути культурним українцем, російськомовний українець може, але недовго, бо вплив ЗМІ російських вишибає мізки російськомовним. Прошу зрозуміти, це не образа, це науковий факт. Це доведено найновішою історією, підкреслено окупацією Криму і Донбасу. Я це бачу щодня. Чим менше українець вживає в розмові українських слів, тим далі він віддаляється від України. Райдужні виключення лише підтверджують загальні суворі правила.

Знаю, що як раптом, у 2016-му році, всі українці повернуться в материнське лоно української мови, війна припиниться одразу. Воювати економічно вигідно лише з нацією, що всюди вживає твою мовою. Найліпше „в кайф” воювати з державою де еліта вживає мову загарбника. Це неймовірно спрощує всі операції розвідки, вербування, слідкування, ліквідації до рівня сугубо грошових операцій.

Не розумію людей, що люблять манку і м’ясо, скажімо! Любити треба жінку, а їжу треба міняти, аби бути здоровим.

 

Переможний шрифт

Прошу, друзі, не любіть українську мову, не націлюйтеся її вчити. Просто вживайте, бо це теж здоров’я, але не лише Ваше та Ваших дітей, але і сусідів. Вважаю ліпше переходити поетапно. Краще знайти співрозмовника, чи перейти на українську серед рідних, в сімї. Потім, як розговорилися трохи, поширте територію, вживайте українську в походах до крамниці, в транспорті, потім на роботі. Це повага до себе самого. Не пробуйте перейти одномоментно. Це неможливо. Навіть людям гарно підготовленим на то треба як мінімум, години. Це страшно. Це некомфортно. Можна втратити „дутих” друзів, яким шкода на Вас хвилини, аби зрозуміти. Але воля не приходить сама, без зусиль, тим більше до нації)))

Шлях складний та довгий, але є! Здолаємо, з Богом!

Хомосапієнс

/Металобрухт (хворе „залізо” вражене „вірусом”)/

Хомосапієнс, що покинув власну націю, поза соціумом – хвора мавпа на манію всякого вчити як і що робити. Помітив цікаву залежність, що чим менше сам хомосапієнс вчився, тим більше в нього бажання вчити інших. Історія знає кілька випадків, коли Homo sapiens прислужився на користь чужій нації, але часто на шкоду власній нації. Негативним прикладом того є сволота, або яничари. Позитивним прикладом є ефіоп Пушкин, що навчив сусідів язику.

Людина

/Залізо (деталь комп’ютера, що довіряє програмі та виконує її, наділена функцією самовідтворення і розвитку)/

Людина – хомосапієнс, що позиціонує себе часткою нації та її культури і забезпечує зв’язок між нацією, культурою і чином. Людина має виконувати функції покладені на неї творцем, нацією, самосвідомістю – гарно, які б ті функції не були.

Культура

/Програма (Програмне забезпечення )/

Культура – напрацьована тисячоліттями низка чинів, що являють собою звичаї і традиції які забезпечують розвій, відродження, відтворення, збереження і захист нації, її чеснот.

Мова

/Електрика, струм/

Мова – сила культури, вона вдихає життя в людей, поріднює їх з культурою, сприяє збереженню нації в часі і просторі. Функцій мов багато. То знають люди вчені. Є економічна складова мови, бо мова дає робочі місця нації, що поважає себе. Є держави, де третина бюджету дає саме мова. Тому деякі з них „ревнують” інші нації до їх мови, що сягає навіть агресії, бо бажають ті гроші хапнути собі рідній. Не останньою є функція зв’язку між нацією і Світом. За азійсько-європейською культурною традицією, господар, приймаючи гостя, може розмовляти до нього його мовою, коли гість розмовляє до господаря мовою господаря, шанобливо.

Нація

/Надсучасний комп’ютер наділений функціями самовдосконалення і захисту/

Вищій рівень розвитку народу, на якому народ створює власну державу задля забезпечення захисту і розвитку нації.

Normal 0 MicrosoftInternetExplorer4 Козак, розум

Україна перемогла російську агресію на Сході, зупинивши російські війська. Це дійсно, неймовірна перемога, як згадати, що з палками вийшли українці на захист держави проти вишколеної світової потуги, що періодично у „локальних” війнах перевіряє сили найбільших потуг світу. Але, переоцінка себе може і зашкодити. Амбіції – добро, але не надмірні. 

Якось так склалося, що останнє тисячоліття українці ріжуть один одного з приводу „з ким дружити!” З цим на часі щось робити. Проти моноліту „запутіна”, українці „чудять”.

Одні намагаються підлащитися до загарбника розмовляючи його мовою. З рук агресора, самі себе називають хохлами, або казаками. При цьому, багато українців переконані, що їх не відрізнити від загарбника, намагаються „увійти в долю” на рівних. Пересічні загарбники тішаться з того підлабузництва, вдаючи, що його не помічають до пори, до часу.

Другі намагаються прислужитися знищуючи братів своєї нації сподіваючись, що його дітей загарбник буде поважати як дітей своєї нації.

Треті сцать читати історію власного народу, або читають написану катом і довіряють тим політикам, що гучніше кричать, або лагідніше стелють, чи копійочку дають.

Четверті стидаються розмовляти українською, аби її не „псувати” і не соромляться користатися мовою агресора, підтримувати загарбника економічно, читаючи його газети, журнали, книги, заходячи на його сайти в інтернеті. Тим самим допомагають РФ назбирати кошти на „гуманітарні” конвої зі снарядами та мінами.

Оплот, технологія

І що маємо. На дворі третє тисячоліття, завтра з мумії наука зможе відтворити людину, вже скоро людей, або їх окремі органи вирощуватимуть в пробірках на запчастини, а багато українців досі не осягнули навіть трагедії Богдана Хмеля, Симона Петлюри, Михайла Грушевського, науку Івана Франка, Тараса Шевченка, не оцінили жертовність Євгена Коновальця, Степана Бандери, Петра Дяченка, Миколи Міхновського і  сотні тисяч їм подібних. Воістину на плаху йдуть і діточок своїх ведуть.

Санкції, які, можливо, трохи стримують РФ, можуть протриматися до літа. Все. Тому питання, що має вирішитися: бути українцям господарями на своїй, богом даній землі чи зникнути – як ніколи на часі! Тим часом, більшість сподівається на Захід або Схід, ніби не розуміючи, що з чужого корита ситий не будеш, чи на продовження санкцій держав Світу.

Та санкції проти Путіна може ввести не лише Президент. Президент у демократичній державі боїться бігти попереду нації, бо не кожен має рішучість батька Хмеля. Санкції, конкретно проти Путіна може ввести кожен українець хоч сьогодні. Заодно і відчути на власній шкурі що то за холера – санкції. Передусім, це не слово порожнє, це праця яку Людина, чи держава не бажаючи робити, через лінощі, часові чи фінансові втрати, але мусить робити, бо обіцяла, інакше смерть, їм – політична, українцям – фізична. То є трохи різниця. Тому у санкціях саме ми, українці повинні бігти попереду Світу! Навіть випереджаючи власну владу. Путін прийшов захистити /каже, підтримує/ російськомовних, яких в Україні мільйони. Коли бажаємо аби війна не докотилася до нашої хати, зробімо найпростішу санкцію проти агресора – перейдімо на українську мову в побуті, а згодом і на роботі. Це не просто, але легше, ніж Америці ввести санкції проти РФ. Хоча, багатьом, цей перехід буде коштувати лише трохи часу витраченого на зауваження сусідів. Буває, нема часу вести роз’яснювальну роботу, або щоб не „метати бісер”, можна відповісти, що книжку українську читаю, тому й розмовляю українською, бо перейти з мови на мову не просто. Так і Америці, чи Франції не просто втратити мільйони доларів через якогось Порошенка. Це найпростіша санкція, з тисяч можливих, яку може, відносно легко, здійснити  ледь не кожна фізично здорова, молода, не хвора людина. І все.

Залишиться лише копнути загарбника аби пощез з його брехливим захистом язика з тих споконвічно українських земель, де якраз мова і потребувала захисту.

Так завжди, коли власні політики держави є ідіотами, тому нездатні осягнути важливість забезпечення прав громадян на вивчення  державної мови, як і важливість застосування її у галузях відпочинку і професійної діяльності, то цим користаються політики сусідніх держав і дерибанять територію, економіку, поливають міста і села, людей свинцем. Дурні вважають – останній може відрізняти мову від язика. Ну-ну.

Загарбника необхідно нищити на всіх фронтах, мовному, духовному, ментальному, історичному, економічному, літературному, фонетичному, релігійному, технологічному, організаційному, культурному, інноваційному, мобілізаційному, інформаційному. І вести ту війну, на своїх фронтах мають усі громадяни України – або, вони втрачають громадянство фактично чи юридично.

Адже громадянин – Особа, що захищає державу!

Перемогою РФ в інформаційній війні можна вважати той факт, що не всі громадяни України бачать агресію РФ, не всі вірять Києву. Тобто Україна фактично втратила величезну кількість власних громадян, що лише на папері вважаються громадянами України.

На вулиці третє тисячоліття. Мілітарна міць держави, як показує життя, знімає багато питань, але не всі. На мілітарному фронті держава може перемогти остаточно, лише за умови, коли на інших фронтах буде перемога.

Пам'ять, мова

Дуже важливо підтримати фронт (АТО) зброєю, одягом, словом, вірою, мовою, людьми, духом, фільмами, вшануваннями, віршами, піснями. Все в руках ваших, у руках простих українців. З власної волі, чи за примусу тисячі українців в холод і вітер мусять не лише вижити фізично, але й перемогти ворога духовно в зоні АТО. Коли ворог бачитиме за спинами оборонців України моноліт, йому не буде сенсу витрачати кошти на військові дії. України кращі сини зупинили страшну міліарну машину споконвічного ката України.

Завдання усіх синів і дочок України стати монолітом! Маємо закріпити ту перемогу добровольців, волонтерів, воїнів власними зусиллями, настроєм на перемогу!

Так переможемо! Лише так)))

/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman";}

Корінні жителі Африки бушмени розмовляють на вдиху, а не на видиху, як ми.

У понеділок, 17 листопада, стартує перший безкоштовний онлайн-курс від Британської ради, створений у партнерстві з Університетом Саутгемптона. Це курс для тих, хто цікавиться вивченням та викладанням англійської мови - «Understanding Language: Learning and Teaching».

Олесь Олексійович Бузина (1969-2015) – вважав себе письменником. Він написав 6 книжок („Вурдулак Тарас Шевченко”, „Поверніть жінкам гареми”, „Таємна історія України- Русі”,  „Революція на болоті”, „Вурдулак Тарас Шевченко, або Підроблений Кобзар”, „Ангел Тарас Шевченко”).

Усі книжки російською, судячи з назв, одна книжка ображає українських жінок, а три, є намаганням очорнити українського живописця-маляра, філософа, поета і вчителя, навіть царем визнаного академіка гравюри – Тараса Шевченка.

 

Олесь героїчно і нахабно здійснив замах на все найсвятіше, що залишилося в Україні, що існувало в офіціозі навіть рабовласницького Есересеру.

Тому його залюбки кришували як російські спецслужби, так і українські сракоохоронні органи. Останні сподівалися виловити на нього екстремістів з українських радикальних партій.

Російські спецслужби високо оцінили талант Олеся паплюжити українські стрижалі і, через агентів в українській владі, добре оплатили його працю, що критично відгукнулося на самооцінці „письменника”.

Він перестав чути оточуючих, які по-дружньому намагалися повернути його на землю, закликаючи „писати книжки. Не займатися критикою Путіна з Обамою”. Про що його, просто у прямому ефірі, просять по телефону в останньому інтерв’ю!

Чим Олесь зачепив ВВП, закликом відпустити, знайшовши будь-який привід, Надію Савченко, інших полонених, чи намаганням довести українофобам, що Україна Є?!

Про то, дізнаємось з мемуарів прислуги Путіна по його смерті. Як вони, звернуть увагу на цей випадок.

Ще з сімнадцятого століття стало зрозуміло завдання загарбника-ворога. Використати українця, по можливості на повну і знищити.

Його доля – наука! Українцю, не допомогай ворогові! Не паплюж своє! Не будуй власне ім’я  на паплюженні великих українців! 

 

Последнее интервью Олеся Бузини 13 апреля 2015 года https://www.youtube.com/watch?v=erSD2W3OJn4

Радио „Вести”

/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman";}