Найбільший фізичний кайф у житті.

          84-й рік, літо, я у армії. М. Райчихінськ Амурськой обл. Те саме місто, де є морг, про який я писав на ФБ та можливо напишу тут пізніше. Я молодий сержант, тільки після "учєбки". Гарнізонний караул. Пояснюю, бо це важливо. Окрім караулу у своїй частині - зенітно-артилерійському полку як у мене - існує ще караул вищого рівня. Охорона та оборона об'єктів гарнізону, тобто дивізії як у мене. Так от, сержанти, в принципі, на пости не ходять. Але на Далекому сході майже усі частини кадровані, тобто мають приблизно 10% від нормального складу. Тому існували у нас сержантські пости, куди ставили молодих сержантів. Зокрема це був піст на гауптвахті (козирний взимку, бо у приміщенні), та ще один - склади. Довгий пост з 12 величезними ангарами, де було усе. Починаючи з тушонки, закінчуючи хімічною зброєю. Ще необхідне пояснення. Самий головний над гарнізонним караулом, а ще над гауптвахтою, є комендант гарнізону. У нашому випадку - полковник. Скільки чув, всі коменданти це особливий психотип. Називається рідкісне падло. Зокрема наш комендант вважав, що якщо хоч 1 людина з караулу не залишиться на губі - день прожитий марно. За звичай когось залишали, дуже рідко обходилося. А губа це ну... Не зона звісно, але також хорошого мало.

          Ну от, йду я на піст. І ще коли вийшов, відчув, що стопа на лівій нозі трохи чухається. Терпимо. Але поки дійшли, зуд посилився. А почухати - ну ніяк. Бо моя зміна з 14.00 до 16.00. О 14 на посту купа офіцер'я та прапорів. Почнеш розбуватися - стуконуть коменданту, та губа гарантована. А свербіж посилюється. Ніякі наступи на стирчащі із землі металеві хрєновини не допомагають, скоріше навпаки. А свербіж наростає, сцуко! Терпіти майже вже неможливо, справжнє катування! Була думка плюнути, але ні. Через таке потрапити на губу - ну це якось не айс, та й взагалі... Тим більше чекати до 15.00. О 15 починається обід, та усі на нього чкурнуть. Поки не почалося, задумався, а чим чухатись? О! В нас були старі та покоцані АК-74 (за кілька місяців їх замнили на новісіньки з заводу, у мастилі), то ж я, коли сталася нагода, непогано нагострив на станку свій штик-ніж (так він абсолютно тупий, бо його ціль колоти та перекусувати проволоку). Чудово підходить. І ось, нарешті!!! 15.00! Всі поступово зникають. Сідаю на заздалегідь помічене підходяще місце. Знімаю чобіт, портянку. Закидаю ліву на праву і встигаю лише двічі провести лезом по стопі. Боже, як мене накрило! Не знаю, я важкі наркотики ніколи не вживав. Точніше як, після операцій мені кололи морфіну гідрохлорид, але у дупу, а це не те. Але з того, що бачив на власні очі та читав - це було щось подібне, але, впевнений, сильніше. Такий потужний удар ендорфіну у голову! Фактично був на межі втрати свідомості від кайфу. Перед очима все поплило, затуманилося... Штик випав з руки, сам впав без сил на спину... Зір поступово нормалізувався. Лежу на спині, наді мною блакитне небо з невеликими хмарами... Коротше попустило хвилини через 2, коли більшість ендорфіну розпалася. Вже майже не чухалося. Довів справу до кінця, взувся, закурив та почав чекати на завершення зміни.

          Ні, я розумію, є секс. Але це така штука - чудова, але звичайна, на щастя. А такого як в мене - не те щоб ні в кого не було, але все ж мало в кого.

Як формувався мій політичний світогляд.

Так сталося, що я з дитинства був совою. А мої батьки були занадто турботливими, тому вимагали, аби я після 21.00 йшов спати. Я ще видурював собі пів години на програму "Время" яка виходила якраз о 21.00. Мені дійсно цікаво було її дивитися. Звичайно не "вєсті з полєй" та про битву у токарному цеху, а міжнародні новини. Я ще "Міжнародну панораму" у неділю дивився. Там за звичай дозволялося давати трохи більше інфи, ніж у інших джерелах. Але я відволікся. І ось я йшов у 21.30 спати у свою кімнату. А своя кімната в мене була з 7 років, коли померла моя пра-бабуся. Спочатку я читав книжки (почав це робити у 8 років) під ковдрою за допомогою акумуляторного фонарика, який батько привіз із відрядження у Москву. Я цього й потім не припинив, але у мене у голові стояла радіола прибалтійського виробництва Дзінтарс. Виробництва середини 60 років. І ось приблизно років у 10 (тобто у 1975 році) я дізнався про існування закордонних "голосів". Увімкнув якось радіолу та почав шукати. А приймач там був, я вам скажу, доволі таки непоганий. Та ще й батько виробив антену з крученого спіраллю мідного дрота завдовжки метрів 6, що також сприяло непоганому прийому. І ось на хвилі 49 м я упіймав Голос Америки! Ну й почав слухати. Регулярно. Обов'язково випуск новин, що виходив кожної години на 10 хвилин. Улюблена програма о 22.00 "Собьітия и размьішления" - ті самі новини, але розширено та з аналітикою. Потім була радіо Свобода, Сєва Новгородцев - коротше увесь комплект по повній програмі. І ось так, поступово, я почав розуміти, що насправді навкруги мене відбувається. Десь до 1 курсу КПІ, куди я поступив одразу після школи, в мене ще були деякі ілюзії стосовно комунізму та Леніна. Ну типу ідея хороша, просто Сталін та й далі її спотворили. Ленін не такого хотів. А потім у КПІ почав вивчати історію КПРС і всі ілюзії розвіялися. Бо я це робив, тобто дійсно вивчав. Не скажу читав, але уважно передивлявся першоджерела типу творів Леніна. Швидко зрозумів що до чого. Що той же Сталін дійсно був вірним послідовником Леніна. І те, що маємо, це приблизно те, чого вони й хотіли. Коротше, коли я кинув КПІ (не міг навчатися на технічній спеціальності у т.ч, що для мене абсолютно неможливо було виконувати креслення. Читати креслення - запросто, виконувати - ні. Ну ще й інші чинники) та пішов у армію то був вже закінченим антисовєтчиком. Кінцево мене добив випадок з південнокорейським Боїнгом, який було збито 1 вересня 1983 року. Усі радянські (та й на голосах) новини місяць починалися з цього. Я добре запам'ятав, як совдєп тиждень не визнавав своєї провини. Та нач. генштабу маршал Огарков щось розповідав біля величезної карти. Було зрозуміло, що це все брехня.
Ще на користь пішло, що у мене був друг, який також не любив радянську владу. Теж голоса слухав, але в нього була не та основна причина. Його мати була бронзовою призеркою олімпійських ігор з плавання. Батько був майстром спорту з волейболу. Вони багато поїздили - звідти відношення. Потім його мама була доцентом інституту фізкультури. До речі, ще у першому класі вона запросила мене, і ми з її сином Андрієм 3 рази на тиждень їздили до неї у інфіз де вона нас тренувала, але це інша історія. А батько Андрія був деканом іноземних студентів КТІЛПа. Тобто КГБістом, але це я усвідомив класі у 8-у. Але це не заважало йому бути класним мужиком та не любити совдєп.
А коли я прийшов з армії та у 86-у прочитав Архіпєлаг ГУЛАГ, то став, як казала совєцька пропаганда, печерним антисовєтчиком. Бо при всій нелюбові до совдєпа та приблизній уяві що до чого, ТАКОГО навіть я собі уявити не міг. До речі з тих пір я майже ніколи не читаю нічого про радянські звірства, бо я знаю про це більш, ніж достатньо. А я ж не садист добровільно пирнати у ці всі жахи. Мені одного разу вистачило, аби все зрозуміти та зненавидити комунізм сильно та на все життя.
Але я був прагматиком. Розумів - без цього не вижити. Тому був і комсомольцем. А у Нархозі, куди я поступив після армії, навіть комсоргом факультету. Але тоді, коли я ним став, у 88-у, це вже було щось накшталт просто студентської спілки, на яку покладали багато важливих обов'язків, а не оту хєрню. Наприклад, я був членом вченої ради інституту. Голосував за призначення ректора та деканів. Без мого підпису було неможливо нікого вигнати. До комсомолу у первинному сенсі це не мало ніякого відношення.
Ост така фігня, малята. А як у вас?

Совкам про 23 лютого.

  • 23.02.21, 20:44
До речі, ще за часів служби у армії не визнавав це лайно за свято. Бо для мене служба це був змарнований у кращі роки час та шкода здоров'ю. Ну а для розумово відсталих совків, які солодше за моркву нічого не їли то світла пляма у житті. То ж вітаю совкодрочерів! Їжте, не обкакайтесь!




Згадалося чомусь.

  • 23.02.21, 04:07

Слабкодухих і чутливих прошу далі не читати. Я попередив.

1984 рік. Містечко Райчихінськ Амурської обл., я у армії. 226 Червонопрапорна Артемівсько-Берлинська мотострілецька дивізія.  Стався невеликий трабл - фурункул на нозі. То ж потрапив я у санбат. Вже все майже закінчилося. Ще день-два, та відпустять до частини. Коли бачу у санбаті незнайомого офіцера та чую, що він каже начальнику санбату. А каже він таке. Він сам патологоанатом. Сталося нещастя. Були якісь навчання. У т.ч. робили паромну переправу. На паромі погано закріпили БТР. То ж він рушив та насмерть придавив підполковника. Розслідування, все таке, то ж патологоанатому треба провести розтин. І йому потрібно 2 помічників. Ну там тягати, перевртати та т. ін. Я ж завжди відрізнявся цікавістю, по молодості навіть іноді нездоровою. Стало мені цікаво, як це воно? Я ж такого не бачив, цікаво! Стосовно там блювати і т. ін був у собі впевнений. То ж я викликався волонтером. Ок, поїхали до міського моргу зі ще одним хлопцем із санбату. Як, що - літо. На дворі за 30. У морзі 6 жмурів. Просто лежать на столах. А ні холодильників, а ні формаліну. До речі один з клієнтів самогубець - вісельник вже з тиждень як того. Те ще видовище. Тиждень то не я такий розумний, то лікар сказав. Приміщення невелике. То ж, Боже мій, який там сморід! Навіть не так, СМОРІД!!! Слухайте, нічого більш огидного не існує, повірте. Коцентрований трупний сморід - це щось жахливе. Навіть лікаря пробрало. Каже, хлопці, знайдіть якесь ганчір'я та підпаліть, бо це вже занадто якось. То ж знайшли ми ганчір'я та підпалили щоб тліло та давало дим. Допомогло, але дуже слабо.  То ж лікар почав свою роботу. Ще був момент - поклали ми йому тіло на стіл для розтину. Не встигли далеко відійти, як лікар вскрив брюшину. Супер концентрований сморід вдарив у носа! Воно все і так було жахливо у цьому сенсі, але тут я дійсно трохи не блювонув. Ледве стримався. Стояв ковтав хвилини 2.
Про сам розтин особливо нічого не скажу. Єдине, що вразило - не уявляв, що хребет такий товстий. З руку товщиною. А ще - у мертвої та живої людини все всередині сильно відрізняється. У мертвого все як у анатомічному атласі у підручнику. У живого зовсім не так. У живого всередині усе рожеве злегка різної інтенсивності кольору. Як хірурги розуміють де що - хз. То я через кілька років був присутній на операції з приводу раку підшлункової залози, звідти знаю, але то інша історія.
А тут - повернулися до санбату. Анатом нас похвалив та попросив, щоб нам посприяли. БО ЦЕЙ СМОРІД МАРИВСЯ НАМ ВЕСЬ ЧАС ВСЮДИ. а може й не марився - х/б точно просякло ним. То ж ми побігли до душу та стиратися. Все зробили, повдягали чистенькі санбатовські піжами, але все одно! Не весь час, але періодично та часто цей клятий сморід марився цілий тиждень!

Не шкодую. Цікавий досвід, хоча й огидний. Виключно через сморід. Думаю, у якомусь цивілізованому морзі з холодильником та формаліном взагалі негативу б не було.

Десь через 2 години після всього я спокійно повечеряв.


Тупий шантаж.

  • 04.02.21, 01:34
Ось такого листа отримав. 2-й подібний за тиждень. Тут багато хто його отримав також. Наведу адреси. Цей телепень навіть не здогадується, що видно, що це масова розсилка. Тобто гарантований фейк, бо такі речі робляться індивідуально, персонально комусь. А ще розцінки впали. У перший раз було 700 євро. Нижче: адреси, лист, моя відповідь. Свідомо писав на язьіке. Хто зна, може цей тупарь мову не розуміє взагалі. 
А, ще забув. У перший раз лист у відповідь не пройшов, тобто там більш обізнаний долболоб був. А цей усі мої добрі побажання отримав.

artistka@i.ua, yulusik@i.ua, ajrysh@i.ua, dimakuzja@i.ua, ashar@i.ua, hobotpetr@i.ua, yaa7@i.ua, man71@i.ua, agent76@i.ua, platon1@i.ua, lanach@i.ua, alex@i.ua, avto_mp2013@i.ua, weel@i.ua, kast@i.ua, kmv888@i.ua, sorbona100@i.ua, kr.oleg@i.ua, udn73@i.ua, jurij.georg@i.ua, ivankorney@i.ua, epilipko@i.ua, ksenia_rozhkova@i.ua, nerw@i.ua, b111160@i.ua, ldjulia@i.ua, elladas@i.ua, elitecar@i.ua, bessarabskij@i.ua, sakras@i.ua, rururua@i.ua, garri17@i.ua, kompi@i.ua, okosnake@i.ua, kyzme@i.ua, vitazaz@i.ua, lomo1@i.ua, kutnik@i.ua, i.mi@i.ua, dasha30@i.ua, yura.i@i.ua, alenkolom@i.ua, liudashka@i.ua, armeechka@i.ua, tytsik@i.ua, vitalii.samboruk@i.ua, fomka18@i.ua, spo2925@i.ua, a.a.sheva@i.ua, kalashnik10@i.ua, vovyk@i.ua, schastlivchik77@i.ua, denny81@i.ua, 240975@i.ua, lilija7@i.ua, shtyrmak@i.ua, rad4enko22@i.ua, kai5@i.ua, gala_car@i.ua, malinka007@i.ua, lisenko_v.v@i.ua, yu7777@i.ua, valya25@i.ua, fasad01@i.ua, lazir.l@i.ua, aleks2233@i.ua, boston101@i.ua, ut6qx@i.ua, sz23011981@i.ua, aychew@i.ua, alex-skripel@i.ua, rudne@i.ua, ivan74@i.ua, as1alex1@i.ua, vasilyk888@i.ua, koalaf@i.ua, uralant@i.ua, fartis@i.ua, ksaf@i.ua, pushan1@i.ua, tavia22@i.ua, 2847@i.ua, tatianapvnk@i.ua, 10-08@i.ua, malta@i.ua, anizol@i.ua, tinn@i.ua, bubalo@i.ua, byethost@i.ua, ruslan.kraft@i.ua, ganuchio@i.ua, vladimir.men@i.ua, alexs2008@i.ua, klimenko.alla@i.ua, tolick@i.ua, a.kalinovskaya@i.ua, petrin@i.ua, topaz99@i.ua, bezdin@i.ua, info372@i.ua

Привeт. Дело в том, что я хакер. Я пoдoбрaл пaрoль и получил доcтyп к твоим уcтрoйcтвaм и видeл то, чтo ты делaл. 
Я говорю про дрoчкy. Есть видео где видно твoе милоe личикo, показать? 
В общем так,
Скaжу честнo ты мне не интересен, тaких как ты многo, сeчeшь? Тaк, случaйнo получилoсь, я хотeл узнaть твoи пaрoли, и тут тaкoе. Да кстaти, смени пaроль.
Я хoчу помoчь, ок?
Зaкинь мне $150 и этoго никто никoгда не увидит. Обeщаю.
Адрec (биткoйн) кoшелька: 35LCVGwwFxfGvmWcDGRxpTYx4Fxj1R2UyM
Не смей меня кинуть или богoм клянyсь, я рaзoшлю это всем кому только мoжно. Думaй быстрее. Можeт даже нa ютуб зaлью, если ничeго нe получу.
 
Ах дa, в этo письмo вшит пиксель и ты егo читaeшь, я знaю. С этого мoмента у тебя eсть ровно 1 неделя!


Иди на хуй, тупой долбоеб. Ты просто вообще ну совсем не на того нарвался. Прикинь, даже если бы я дрочил, мне было бы абсолютно пох, увидит это кто-то или нет. Но в табло б я тебе прорезал. Потому как хоть мне пох, но это шантаж, как ни крути. А за шантаж надо отвечать. Бейсбодьную биту тебе в сраку и лучше повесься, пока тебя кто-то не нашел. А, да, это уже второе похожее письмо. То я на фейсбук выложил, это на ай.юа. Пусть народ посмеется над тупым уродом.

Лєна та її величність

  • 05.12.20, 04:56
Є в мене на ФБ один друг, що непогано  вміє користуватися програмами типу фотошопу та створює різні приколи. Правда цей зробив наче не він, але не важливо. Коротше, створив він ось таке:



Та закинув до групи "Верю Зеленскому"  є й такі, уявляєте? тут треба розуміти, з ким маємо справу. Якщо хтось ще й досі вірить у це інфантильне невігластво, то розумовий рівень зрозуміло який. Боже, що там почалося! Зелебобіки були у скаженому захваті! rofl rofl rofl В ЖОДНОГО на перших порах не промайнула думка, що про таку подію кричали б з кожного телевізора!


Почали щось підозрювати podmig
Але ж який був захват!



А коли нарешті зрозуміли - ооо! Їх гніву не було меж!


Хто хоче повеселитися - ось першоджерело 

https://www.facebook.com/groups/2576583299229218/permalink/2899080293646182/

тобто там зверху буде "правєдний гнів", а нижче фото з королевою та суцільний захват!
Боже, які вони ІДІОТИ!
Нещасна Україна...

Жителі московії обурені виборами у США.

  • 12.11.20, 23:00
Подивитись таке дуже весело. А ось жити з такими скотами дуже сумно.



Мобільний інтернет. Власний досвід.

  • 25.08.20, 01:14
Я тут раніше писав. У квітні в мами стався інсульт (зараз все більш-менш, але не так, як було, гірше) і я залишився на господарстві з батьком, який, на жаль, напів овоч. Без нормального інтернету, без фейсбуку і т.ін. Сусід - старий маразматик, відмовив мені у доступу до вай-фай, хоча в нього безлімітний інтернет. "Може вам ще пін-код кредитки дати?" Коротше, дурень, ну то й йух з ним. Вирішив придбати мобільний безліміт. З тих пір підсів і так і користуюся. На початку купив сімку безлімітну на Київстар, бо точка продажу найближча саме Київстар. Швидкість. Максимум, що бачив - 5 Мбіт/сек. За звичай середня коло 1 Мбіт/сек. Воно нібито й нічого. Навіть ТБ можна дивитись. Але, кожного сцуко дня, після 24.00 воно вирубалося! Якраз коли я поклав батька, звільнився та маю час полазити по фейсбуку ну й т.ін. Звернення у підтримку марні. Коштує стартовий пакет та 1-й місяць (точніше 28 діб) 100 грн., далі 300. Можна спробувати кожний місяць купувати нову сімку. Має спрацювати, але я не пробував, бо
Перейшов на Водафон. Стартовий та перші 28 діб 150 кажись. Далі 185 за 28. Зараз подорожчало, стало 230, але з мене так і взяли 185 поки що. Зі швидкістю те саме, що й з Київстар. Також вирубається. Але не на години, а так, в основному вночі та на 5 - 10 хвилин. Коли у мене в чергове вирубилося на самому цікавому місці - подзвонив оператору. Питаю, а як ви розумієте надання послуги 4 джи? Яка швидкість мається на увазі? Відповідь: 100 Мбіт/сек)rofl rofl rofl  Підстолом, чесне слово. Вже казав більше 5 ніколи не було, та й те рідко.
Далі. Жінці дуже потрібен інтернет на роботі. Вона була на Київстар за 300. Але 300 це забагато, а ще й ті відключки на нічних чергуваннях - йдіть до дупи. З Водафоном розібралися, то ж взяв їй та собі Лайф. Не безлім, а коштує як Водафон, 150. Та 150 на 28. Такий собі - 20 гіг. В принципі досить. А ще й не використане переходить на наступний місяць. Позіціонують себе як 4,5 джи, о як! І що? Швидкість ніколи не буває вище 1 Мбіт/сек. Середня 600 - 800 Кбіт/сек. Телебачення періодично (часто) підвисає.
Висновок - вітчизняне 4 джи - лайно. Відповідає максимум хорошому 3 джи. Але з цього лайна нібито Водафон трохи кращий, хоча теж лайно.
І ще трохи про мого оператора Ланет - всім раджу. Дізнався, що у мій пакет входить крім надшвидкого інтернету та 165 ТБ каналів (по над 60 ХД) ще й активація Ланет-ТБ на 2-х пристроях - планшети, телефони. Звісно, активував у себе та жінки, та маємо ті самі канали, що й вдома у чудовій якості на телефонах! Коротше, мобільний інтернет лайно, а Ланет усім раджу! Принаймні у Києві.
Моя швидкість вдома

Вразило.

Нещодавно по Віасат Хісторі подивився такий сюжет. Було щось про холодну війну, гонку озброєнь та тому подібне. Сюжет. 1975 рік. Північний В'єтнам вже майже захопив південний. Готуються захопити столицю південного - Сайгон. Десь там неподалік у морі курсує американський авіаносець тимчасово перетворений на гвинтокрилоносець. Займаються евакуацією останніх, кого можливо тими самими гвинтокрилами. Своїх, та тих південних в'єтнамців, кому пощастило. І ось з'являється у повітрі невеликий цивільний літачок, типу Сессни, і починає кружляти навкруги авіаносця. Потім знижується і пілот викидає на палубу пістолет, до якого прикріплено записку такого змісту: "Я пілот південнов'єтнамських ВПС майор такий-то. Зі мною на борту дружина та 5 дітей. Будь ласка, посуньте гвинтокрили, аби я зміг сісти, бо в мене закінчується пальне". Капітан наказує, всі кидаються сувати ті гвінтокрили, але 2 заважають, ну ніяк. І тут якраз те, що мене приємно вразило. Капітан, без жодних вагань, наказує викинути ті гвинтокрили (по 10 лямів баксів у тих цінах до речі) нафіг за борт! Команда з ентузіазмом виконує. Кадри, як гвинтокрили летять за борт - це щось. І тут ще проблема. Цей в'єтнамець ніколи не сідав на авіаносець, а це не аби що. +, точніше -, в нього немає гака, яким літаки, що сідають на авіаносець, чіпляються за трос аерофінішера, який їх гальмує та зупиняє. І ось - той майор таки саджає свій літак на палубу! З Божою допомогою, не інакше. Команда вражена, моряки та пілоти починають збирати кошти для героя, аби забезпечити хоч якісь старт у Америці для героя та його родини. Хеппі-енд.
Як вам сюжет? Особисто мене найбільше вразило рішення капітана про викид гвинтокрилів у море та кадри, як це було. Це неймовірні кадри. Настільки вразився, що вирішив поділитися з вами.
Ще деякі пояснення. Може хто не знає. На авіаносці головний не капітан корабля, а командир авіакрила. Ну це логічно, бо сила авіаносця не в кораблі, а в літаках. У нашому випадку авіакрила на кораблі не було, а були тимчасово придані гвинтокрили, тому командував шкіпер. Він звісно молодець. Але насправді для нього ризик отримати від начальства був мінімальний. Бо історія набула розголосу і в разі якихось наїздів з боку начальства на капітана, американська громадськість це начальство розірвала би на британський прапор. Та й взагалі. Війну програно. Втрачено по над 55 000 своїх військових. Чимало техніки, у т.ч. сотні гвинтокрилів. І за таких обставин ви бажаєте, щоб я байдуже спостерігав як на моїх очах гинуть люди, у т.ч. діти? Через якусь там техніку? Та йдіть ви нах!
Не думаю, що капітан про щось таке думав у процесі, але коли все чудово завершилося - думаю що так. Прораховував, що та як, бо ж точно не дурень і мав будувати якісь лінію поведінки, бо фіг його знає, як воно там на батьківщині все піде.
Ще трохи по того в'єтнамського майора. Дуже мужня людина. Ні ну зрозуміло, що за комуняк йому та сім'ї гаплик, скоріш за все смерть. Але він не став як баран чекати на свою долю, а сів у літак та полетів, просто на вдачу. Він не знав про авіаносець, не був впевнений, що зможе посадити на нього літак. Просто здогадувався, що десь там, приблизно, має щось таке бути, якщо сильно поталанить. Поталанило!
Як вам історія?


Нєвзоров про Чапліна. Дивитися обов'язково!

Ось такі вони, московітськи попи lol А цей же ж був типу один з самих фанатичних. А що ворог України то я взагалі мовчу, ви самі знаєте.



Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
36
предыдущая
следующая