Попелюшка :: Зійшлися разом колишня і майбутня … [Приєднана картинка] Та мить була цікава й незабутня, Неначе зупинився часу плин… Зійшлись разом колишня і майбутня, А поміж ними їхній...

Читати далі...

Попелюшка :: Троянда на смітті Хто може пояснити, чом так вийшло І чи у когось буде каяття? Красиву, свіжу, дорогу та пишну Хтось викинув троянду на сміття. Вона цвіла, така п’янка та рання, І пелюстки аж сяяли в росі. О як вона чекала на кохання У всій своїй...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Настав вечірній присмерковий сум, Натхнення десь грайливо заблукало, Не можу і не хочу дивних дум Запобігти, щоб там зі мною стало. Сьогодні мрії лоскотаво залегкі, Літають в навколишньому просторі, І я милуюсь ними залюбки, І бачу світло в довжелезнім коридорі. Та вже як є, то так я і залишу І дихаючи збудженим повітрям, Ці вірші дивні на папері запишу І прочитаю, ще колись, у квітні.

Мамо, скільки раз Дощем капали сльози. Із хмаринок Ваших очей. Скільки раз, чекали на порозі, Ви мене із зоряних ночей. Я завжди вертався Вранці рано. Ви кричали на мене Як могли. Ви пробачте мене мамо, Що не усвідомлював тоді вини. Дмитро Дідківський 1998 рік.

У подарунок до дня народження Ліни Костенко, Центр Української Культури. осередок розвитку (ЦУК.ор), який є ініціативою української молоді у Варшаві, підготував відеоролик на вірш поетеси "Життя іде і все без коректур".

Здивуй мене, а ну ж! Уяву полони! Ввійди, фортецю захопи, чи зможеш?! Боїшся, я сприйматиму вороже, Що ти оратимеш мої лани? Пручатимусь… Здасися? Чи відступиш? Тримай якнайміцніше! Й ніжно… Ти… А втім… Можливо, вартових підкупиш? О, переможцю мій! Не відпусти!.. 08.11.2011 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11111090897

Сніжинка тане На долоні. Зникла. Ми - В долоні часу. 23.02.2011 © Stepans’ka Marina(SMG)

Її присутність додає наснаги, З’являється впевненість у собі, В неї завжди є корисні поради, Саме в той час коли важко тобі. Настрій має лише позитивний, Без вагань пропонує допомогти, Час із нею завжди швидкоплинний, Але і недоліки в ній можна знайти. Коли хтось знову себе жалітиме, Кажучи , - Гірше бути не може! Вона від сліз свої очі ховатиме, Бо крім неї ніхто, їй не допоможе.

Біла ковдра І зорей не видно І прорізає туман Лиш світ ліхтарів І трава зеленіша І дерева яскраві Коли їх підсвічують Все ті ж ліхтарі А навколо все тихо І людей вже немає І в будинках навколо Вже світло горить Та думки вже далеко, В просторі-часі, Вони біля тої Кому я серце віддав І здається в тумані Пролітає образ її..... Та скінчається ніч Спадає туман Прокидається місто І приємно мені Бо знаю я Існує вона, Що посміхається десь, Пам’ятає мене. Цей вірш я...

Читати далі...

_-_-_-_-_-_---_-_-_-_-_-_-_-_-_---_-_-_-_-_-_Вітер тихо вимальовує рядкиЖовтим листям, він шепоче слово - "ТИ".Пригадаю поцілунок і вуста...Смак м`який і солодкий як весна----------Очі неба в погляді твоїм...Видно треба, видно так уже й хотів.Йшов, незнавши де ти є серед життя.Незабути, наче казка з майбуття-----------Щось сказати... зайві будуть всі слова.Малювати... тай не зовсім вмію я...)Дощ шепоче, про осінній зорепад,Знаю точно, знову мовлю не в попад-----------Розкриваю серце...

Читати далі...