Линуть мрії в журавлинім леті, Сум і радість носять по планеті. Безмірно сумна, приходить весна Без Тебе.

Щастя - це рівнять Тебе з Весною, Щастя - хоч хвилину буть з Тобою, Невже ж ця блакить, як мить, пролетить Журбою.

Вірю, що згинуть негоди й невдачі, Лихо і  смуток геть пролетить. Хочу в очах твоїх вічно Я  бачить, Золото сонця і неба блакить.

Буде ніч закохано спадати, Кольорові сни на землю слати, І щастя Твоє всі ріки заллє Весною.

---

дні полетіли у вирій...

наче сонце на схилах,

наче вітер в вітрилах затих...

---

і посріблений іній 

на закоханих хвилях,

зупинивсь на устах десь твоїх...

---

нащо змріялась, нащо стрілася,

нащо змовкнув навік оберіг...

від оков притаманності,

від коханих жаданостей..,

полум`яний зустрівся поріг...

---

години в хвилини, а дні у секунди,

повз логіку і філософію доторків,

навіщо й чому скрізь без тебе повсюди

вмираю... й з тобою лиш вічно живу...

_-_-_-_---_---_---_-_---_---_---_-_-_-_

Це про нас - мене і людину, яка мені небайдужа... Вона одна із сотень, із тисяч... і тільки вона одна...)))

---

Говорим навколо,

щоб вірити в здогад...

Спіральному колу

Даруєм думки...

На волі гуляє

Майбутнього спогад,

Шукає любові

В розливі ріки...

---

В очах твоїх смуток

Чомусь уявляю...

Несповнену пустку

Зігріти жадаю...

---

Загоїти рани,

Зректися кайданів,

З полону туману

Тре йти і мені...

---

Збережені квіти

Розквітнуть весною

З народжених літер

Складуться пісні...

Від них не сховати

Бажання горіти

Й тобі дарувати

Досвітні вогні...

---

...

_-_-_-___---_---_---___-_-_-_

Ти вся така... наче злива...

Проймаєш мене прямо наскрізь)))

Як повінь весною - красива,

Відкрита для сонця ти настіж...

---

Загадками будиш уяву...

Пісні всі співаю для тебе.

ЯК в очі твої я загляну,

То бачу уних чисте небо...

---

Мені знову надано крила...

До тебе полинути прагну.

Незвідана зваблює сила,

І душу насичує спраглу

---

Ти вся така... наче злива...

Проймаєш мене прямо наскрізь,

Як повінь весною - красива...

Солодкий і ніжний твій натиск...)))

...

_-_-_-_---_---_---_-_-_-_

Дійсність якось іде

У пролом потайки.

Як то так, що летить?

Й не видати ніде...

Не скорити оте

Почуття з почуттів.

Чи окрилив його,

Чи навік спопелив?

---

Побіжу звіддаля,

Щось гаряча земля...

По піску, по траві.

Мої губи в крові

---

Я не хочу хотіти,

Вогнем не горіти...

З дощем по краплині

Злітати з рутиння

---

Вітрам говорити...

І користі катма.

Задарма платити

Не можна бо клятва...

Й береже, й стереже.

Може й є це - "Невже?!"

І то сталося вже...

---

Хочу вірити в щось

І це щось берегти

І до тебе нести

І вести всі мости...

І палати вогнем,

І нехай, що з дощем!

Бо у краплях світи,

І у них світиш - ТИ...)))

---

_-_-_-_---___-----___---_-_-_-_

---

Верховіття твоїх думок...

Чи відкрию ключем замок?

Руки тягнуться до зірок,

Я від сяйва твого за крок...

---

Символічне твоє письмо,

Ми між відстаней стоїмо,

І тепер уже все одно...

Що в уяві лиш горимо

---

І по сходинках вгору-вниз,

Твої очі я бачу скрізь...

Помічаю приємний блиск

І у серці жаданий тиск

---

Пофорбовані снами дні,

Подаровані ждуть вони.

Наче в світі ми лиш одні,

Я і Ти, і весна по зимі...

---

Зафіксовані дати подій

Прямотою дороги до мрій.

Не скоряюся оклику "Стій!"

Вир жаданості схожий на рій

---

Запалати в тобі вогнем,

Серце збудити ключем,

Бути вічністю, а не днем,

СполохАти солодкий щем...

---

Верховіття твоїх думок...

Таємниці відкрити замок.

Руки тягнуться до зірок,

Я від сяйва твого за крок...

---

...