Співтовариство На вершині слова

Вид:: короткий; повний

На вершині слова - Вірші

YaroSlav 2021

Чому

05.01.19, 22:05
love, вірші, коханя, любов, любовь, серце, стихи о любви

Чому так
вигідно
тобі
не мати
душу

і не виймати
серця
до сердець
навстріч ?

Чому коли
казати мушу -

глухе те Серце
і не чує Слів ..

Коментарі: 0

YaroSlav 2021

Кохання

07.10.17, 18:03
кохання, любовна лірика, любовь, стихи про любовь

Знеболення для Серця
ти не маєш
чому питаєш
і турбує Образ ?

дзенькіт Слів
яких
ні ти , ніхто не чує

як того
шкла що під
ногами -

Байдужа , Гордо
Обійдеш

і знехотя
комусь то
скажеж -
То лише Жарт

Коментарі: 0

YaroSlav 2021

Віртуал

26.09.17, 20:27
виртуал, вірші, интернет, інтернет, стихи

Шукаєм прихистку
в мережі
Ховаєм серце
за нікнейм

хоча і маємо
ми Name

У Аватарі -
вся личина

Коментарі: 0

olorinel

Одна людина - сутінки,
Багато порожніх кімнат.
Дві людини – безодня
Та бурхлива хвиля.
Три людини – небезпечно
І хто-то один зайвий.
Чотири людини – кожна
Йде своїм шляхом геть,
Бо народилась
Завжди одна людина,
І одна померла,
I ще одна йде
На зустріч чи геть,
Йде поруч, поперек,
Заздалегідь, в минуле…
Одна людина,
Дві людини,
Три людини…
Що оселилися поруч,
В безодні моїх думок.
Бо ти завжди,
Одна людина
Мого життя…

2017 © одналюдина

Коментарі: 2

olorinel

«Свинячий блюз» # 2.

26.06.17, 03:08
стихи, стихи мои, стихия

«Свинячий блюз» # 2.

А що ж на сніданок, що насніданок?
Сніданками нагодовані до несхочу,
Бо все що робиться з душком.
ДолЯри не липнуть, лише шубуршать…
Приємно під кожним набитим брюшком,
Спостерігати як тоне людська душа.
Повільно вповзаючи в цівільне майбутнє,
Відригнувши останню помилку,
Щоб було чим солодко дишать
Поросята танцюють – хряк, хряк-хряк…
І чутно лише блюз на білих кістках.
Їм не чутно що кулі свищуть,
Їмо… тільки – хряк, хряк-хряк…
Бо з ними є вурдалак… - голова
Свинячої зграї – легитимний хряк.
І далі вже разом – хряк, хряк-хряк…
І чутно скрізь лише хряк…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
А де ж ви, де ж ми, де ж мир
Повний справжніх людей?
Заломили як хліб цей мир –
Твоє та моє майбуття…
І чутно лише тільки випещених,
Наповнених глобальних ідей,
І далі тільки – хряк, хряк-хряк…
Тебе і мене не мине…
А миротворці на десерт,
Як терпелива закусь…
Що далі? - З молотка країну в жерло
Ненажерливих хряк…
Раб раба, роби! – І ти зробив
Собі й дітлахам заробив…
День свій на землі загубив.
Тепер є час зрозуміти, що ти наробив…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Для них ваш час лише спроможність
Задовольнити ненажерливі потреби.
Високий старт зачиняє очі
На поруч існуючий вимір буття.
Їх привчили спочатку задарма
Проїдати виборені землю та небо,
А потім пожирати твій час і життя.
На батьківських тачках свингують свині,
У них сало в шоколаді і все Ок.. - Еї!
- Може досить, справлять
Свої свинячі потреби?
Але Свині не чують мову людей.
Людоїди ніколи не чують мову,
Лише тільки – хряк, хряк, хряк…
Їх буття завжди на твоїх кістках.
Звучить свинячий блюз номер два,
А завтра хоч не рости трава,
Лише тільки чутно – хряк, хряк-хряк…
- Шановне панство, звиняйте, -
- Нічого особистого, це лише бізнес,
І от вже тебе – хряк, хряк-хряк…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
А де ж ви, де ж ми, де ж мир
Повний справжніх людей?
Заломили як хліб цей мир –
Твоє та моє майбуття…
І лише чутно тільки хряк,
Наповнених глобальних ідей,
І далі тільки – хряк, хряк-хряк…
Хряк-хряк-хряк…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2017 © одналюдина

Коментарі: 0

olorinel

«Хронофаг»

26.06.17, 02:51
стихи, стихи мои, стихия

Він відчуває вічний голод,

І коли бачить мету,
Не помічає нічого навколо себе.
Він каже, про себе, вголос —
Я Хро… хронофаг, останнє відлуння
Загиблого всесвіту…
Навіть леді-смерть заснула,
- Немає справи, немає справи,
До твого та мого життя.
У калюжах грануліна
Комп'ютерні віруси
Пожирають мережі буття…
Пролунало багатоголосе, -
Шановний! - Але, він вас не чує,
Твого масштабу дрібний голос…
Лунає на іншому вимірі буття.
Здоровий, веселий і бадьорий
Всесвітній реставратор —
Йому плювати на всіх інших
Бо в очах його гроші-нулі-нульони…
Все навкруги лише гра та адреналін.
Війна сьогодні в тренді,
А що заручниками мільйони, —
Плювати, нехай це навіть цілий світ.
- Хай світ загине, бо…
Він спроможний вийти на новий рівень,
Є ресурс в сусідній галактиці.
Земля, це лише невеличка планета
І вона замала, для його каяття…
Добігає кінця черговий рівень
І він шукає болісно вихід,
Розуміє, що йде навпростець, й навмання
До феєричної мети не дістати, не дістати…
Але він самовпевнений в перемозі,
Ненажера та загартований оптиміст.
Він хронофаг, завжди голодна істота
Що пожирає час Мільйонів,
А мільйони це ми… та для нього влада
І опанування мільйонами мільйонів…
Сенс всього життя.

2017 © одналюдина

Коментарі: 0

YaroSlav 2021

Нове покоління

13.05.17, 07:24
бар, бібліотека, генделик, книга, молодёжь, молодь, новое поколение, пиво, підлітки, покоління, слово

Книга і молодь.
Лежить у затінку
Ховаючись від сонця,
Стоїть у ряд
Запилена, забута
Не втрачена , не спалена
У барі….

.Голодні очі
Споєні екраном
Шукають Слово…

ну и чё это?

0%, 0 голосів

гарно

0%, 0 голосів

Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Коментарі: 1

YaroSlav 2021

життя....

10.06.16, 13:31
кохання, любовная лирика, любовь, почуття

Ми помиляємся..

так ..так

ми є всі

грішні , биті

синяками Долі

шукаючи уявний

ідеал

Коментарі: 0

udzen

43. вірш.

01.09.14, 18:43

Я не вірю у магію чисел,

Я атеїст, повірте, у всьому,

Мені всерівно, хто там що пише,

Мені свій вік добре відомо.

Про реальність часу забуть,

На стіні календар завжди бреше,

Подивлюсь на сучасну молодь,

І подумаю - я все ж молодше.

Коментарі: 1

udzen

Говорять всі, що я мовчун… Вірш.

30.08.14, 21:22

Говорять всі, що я мовчун,
Зі мною тяжко спілкуватись,
Стіна із цегли чи чугун,
Луна лиш може відбиватись.

На всі питання - так чи ні,
Відвожу погляд свій сліпий,
Бо я у всій цій розказні,
Лиш бачу погляд ваш масний.

Бо переповнена розмова,
Переліком “жахливих" бід,
І випирає насолода,
Що це не портить їм обід.

Бо ви - передачі нещастя,
Надієтесь - ви краще всіх,
Та як буває дуже часто,
Ховаєте у плітках гріх.

Переконався сотню раз,
Поклястись можу на усьому,
Хто, судить ближніх на показ,
Ховає сором в домі свому.

Коментарі: 3

Про співтовариство

Шукати в архіві

Важливі замітки

На вершині слова - Вірші

Чому

Кохання

Віртуал

Одна людина…

«Свинячий блюз» # 2.

«Хронофаг»

Нове покоління

життя....

43. вірш.

Говорять всі, що я мовчун… Вірш.