Навіяне.
- 04.04.25, 18:25



Принаймні деякі
в травичку, що змушувало подібну фауну хрюкати чимраз голосніше. Може там знаходились золоті рублі...

). А потім усміхаєшся ще більше: на душі стає дуже тепло від цього. Подобається саме відчуттся - ти усміхаєшся, тобі усміхаються. Хтось невидимий... Та що там! Повітря усміхається! Душа, зігріта усмішкою, - добра душа...
По гілках - золоті витинанки,
Дощ мережить і небо, і землю.
Саксофони та арфи осінні... Чуєш, грають?..
21.09.2010
© Stepans’ka Marina (SMG)
Тема не на часі, але є яскравою ілюстрацією того, як народжуються мої вірші
.
Як і водиться, "дитина", себто вірш, народилась після 9 місяців виношування - доки "дозріли" правильні рими, і образи повністю сформувалися.
Вихор шалений сніжинок-валькірій!
Рвучко, синкопами дихає січень.
Світ захлинувся в імлі біло-сірій,
Щулиться, мружить засніжені вічі...
Небо схилилось, на землю упало.
Сніг ізгори вниз, навколо, усюди
Сипле, вирує... Зимова навала!
Білий полон, білий світ, білі люди!..
січень - 08.09.2010
© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11111060164