В одній далекій північній країні, в одному маловідомому місті стояв будинок. Не великий і не маленький, не розкішний, але й не халупа. У цьому будинку була комунальна квартира з багатьма кімнатами, але з однією кухнею та одним санвузлом.
Так склалося, що доля звела під одним дахом зовсім різних людей: заможних і не дуже, освічених і не надто, інтелігентних і грубуватих, комуністів і байдужих, лібералів і радикалів. Загалом — усякої тварі по парі.
Ніхто нікого не любив, у кожного були претензії до сусідів, але завдяки кільком простим правилам, виробленим унаслідок сварок і конфліктів, бійок і скандалів, усі якось уживалися один з одним.
Правила ж були такі:
чужого без дозволу не брати;
у чужі тарілки не плювати;
з чужих сковорідок не їсти;
роблячи ремонт, не пересувати перегородки між кімнатами;
світло на кухні вимикати;
після себе змивати унітаз.
Серед інших мешканців жив у квартирі й малолітній шибеник на ім'я Вовочка. Дитинство у Вовочки було невеселе: батько пиячив, а мати гуляла. Мешканці квартири жаліли Вовочку, підгодовували різними смаколиками й іноді дарували іграшки. Найбільше ж намагалася порадувати Вовочку добра тітка Роза.
Усе було б нічого, та тільки мешканці стали помічати, що в квартирі почалися дивні речі: то смажене м'ясо загадковим чином зникне зі сковорідки, то куплені до свята цукерки таємниче зменшаться наполовину, а то й захований дядьком Колею карбованець із внутрішньої кишені піджака наче вітром видме. Що за полтергейст? Не інакше як домовик! Та все таємне рано чи пізно стає явним.
Незабаром Вовочку впіймали за поїданням чужих пряників. Бути б його дупі добряче битою, але доброю гірською орлицею кинулася на захист «сиротинки» тітка Роза:
— Не смійте бити дитину! Вам пряника шкода?! З вас убуде?! Іди сюди, мій солоденький, я тебе смаженою курочкою нагодую!
Мешканці стали уважнішими й регулярно ловили Вовочку на дрібних крадіжках. Якщо тітка Роза не встигала прийти на допомогу, його дупі таки діставалося.
Вовочка, будучи «правильним пацаном», образ не прощав, а тим, хто бив його по дупі, мастив дверні ручки фекаліями й пісяв у черевики. Спійманий за вухо, Вовочка впирав руки в боки й, нахабно дивлячись у вічі, казав:
— А ви доведіть! Ви всі брешете! А мене тут узагалі не було!
Будучи спійманим на гарячому, він знову отримував по дупі, якщо поруч не було тітки Рози. А якщо вона встигала до екзекуції, то закочувала істерику:
— Не смійте! Він же маленький! Виросте — сам усе зрозуміє! Згадайте себе в такому віці!..
І так далі, і тому подібне.
І ось одного разу... Одного разу добра тітка Роза, повернувшись додому, сміливо взялася за дверну ручку й одразу відчула недобре.
«Ні, цього не може бути! Як же так? За що?»
Але запах підтвердив найгірші побоювання.
— Вовочка, як ти міг! Ти негідний, гидкий, паскудний, невдячний хлопчисько! Я більше не хочу тебе знати!
— істерично кричала тітка Роза.
Марно Вовочка, стоячи навколішки, цілував тітці Розі забруднені руки й, захлинаючись сльозами, вигукував:
— Тітонько Розочко! Люба, рідна, хороша!
Це не я! ЦЬОГО РАЗУ точно не я!
Та Вовоччиним словам уже давно ніхто не вірив. Відтоді, якщо в квартирі траплялася будь-яка неприємність, Вовочкину дупу били. Про всяк випадок.
І нікому навіть не спало на думку, що «багатоходівку» з дверною ручкою тітки Рози провернув тихоня, очкарик Петрик, якого Вовочка часто ображав.
Бо велика річ — РЕПУТАЦІЯ.

Україна за тиждень вразила дронами 90 кораблів росії. Не тільки танкери, цифра сумарна для усіх кораблів.

зараз робота ППО України ( і світу) проти балістики (балістичних ракет) - слабка.

- І куди ж це мій любий зібрався?
Запитала пані Магеланова, щойно вийшовши з опочивальні.
- Сьогодні я маю зустрітися зі шляхетним доном Єлькано щоб обговорити з ним важливі справи.
Відповів пан Магелан, поправляючи перед великим дзеркалом розкішного чорного капелюха.
- І цей бовдур знову потягне тебе до шинка, де ти простовбичиш цілісінький день та прилізеш до дому п’яний, як свиня!
- Дон Єлькано, між іншим, чудовий навігатор та відважний мореплавець, і до того ж у нас дійсно важливі справи!
Зробив спробу заступитися за старого друга пан Магелан.
- Та нехай мене поб’є грім і покарає Свята Інквізиція, як що не у шинку ви будете вирішувати свої справи! Та все місто знає, що цей дурень Єлькано нероба і п’яниця, яких світ не бачив!
- А хоч би і в шинку, то що?!
Не на жарт завівся пан Магелан.
- Та невже ж я, найкращий капітан флоту Його Величності короля Португалії не маю права хоча б раз на місяць зайти до шинка, щоб випити по чарці вина зі своїм другом доном Єлькано?!
- А бодай би ти зі своїм Єлькано тай кругом світу пішов!
Вигукнула пані Магеланова і хряпнула дверима опочивальні.
З цього, власне кажучи, все і почалось

Велосипед на рейках (також відомий як велодрезина або railbike ) — це транспортний засіб із м'язовим приводом, спеціально сконструйований або адаптований для руху залізничними колами.

Сьогодні це популярний вид екологічного туризму та активного відпочинку, який дозволяє подорожувати закинутими чи маловикористовуваними залізничними маршрутами.

Основні різновиди

· Класична велодрезина: Спеціальна чотириколісна платформа з сидіннями (автономна або тандемна), де пасажири крутять педалі для руху по обох рейках.

· Звичайний велосипед з аутригером (боковою опорою): Стандартний двоколісний велосипед, до якого кріпиться спеціальна металева штанга з роликом. Ролик котиться по сусідній рейці, забезпечуючи стійкість і не даючи конструкції перекинутися.

 Православная церковь московского патриархата чтит мученика Дормидонта (Дормиедонта)  вместе с мучениками Трофимом и Савватием. ( 19 сентября). Более подробно с житием святого Дормидонта можно ознакомиться на портале Народ. I.UA. Внимание! Токсично, использовать защитные средства! Желательно привлечь сексологов, ибо клиент болен!

Будь хорошим человеком, но никогда не трать время, пытаясь доказать это. (с)